Постанова 4813 № 523/13646/24

Номер провадження: 22-ц/813/2852/26 Справа № 523/13646/24 Головуючий у першій інстанції Аліна С. С. Доповідач Таварткіладзе О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.06.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Таварткіладзе О.М., суддів: Вадовської Л.М., Погорєлової С.О., за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , на заочне рішення Пересипського районного суду міста Одеси від 22 жовтня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, про визначення додаткового строку на прийняття спадщини, - В С Т А Н О В И В: У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Одеської міської ради, про визначення додаткового строку на прийняття спадщини, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_4 . Після смерті матері відкрилась спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку кадастровий номер №5110137600:19:013:0007 яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . 10 серпня 2023 року після смерті матері Позивача - ОСОБА_4 вона звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та видачі свідоцтва. Але нотаріусом було відмовлену у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 пропустила строк для вступу у спадщину, та було роз`яснено, що відповідно до діючого законодавства строк для прийняття спадщини було встановлено шість місяців. Відтак після смерті ОСОБА_4 . ОСОБА_1 залишилась єдиним спадкоємцем та вважає, що пропустила строк прийняття спадщини з поважних причин оскільки не знала про встановлені законом строки на прийняття спадщини. Заочним рішенням Пересипського районного суду міста Одеси від 22 жовтня 2025 року у позові ОСОБА_1 до Одеської міської ради, про визначення додаткового строку на прийняття спадщини відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду,ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить заочне рішення Пересипського районного суду міста Одеси від 22 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачка у встановлений законом шестимісячний строк не звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, через початок збройної агресії російської федерації та введення воєнного стану у відповідності до Указу Президента №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та воєнними Діями, що відбуваються на території України, оскільки її приїзд до України через загрозу для життя та здоров`я був не можливим. А суперечливі положення закону щодо перебігу строку для прийняття спадщини, які протягом відведеного для прийняття спадщини періоду часу декілька разів кардинально змінювалися таким чином, що були непередбачуваними для неї, а від так в кінцевому етапі мали своїм наслідком пропущення нею вказаного строку для прийняття спадщини. Також слід вказати, що шестимісячний строк для прийняття спадщини мав закінчитись 17.05.2023 року, а вразі продовження на чотири місяці то в вересні 2023 року, позивач звернулась до нотаріальної контори 10.08.2023 року, незнаючі, що 19.06.2023 року набрав чинності підпункт 2 пункту Постанови КМУ від 09.05.2023 року № 469 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату, державної реєстрації та функціонування державних електронних інформаційних ресурсів в умовах воєнного стану», яким виключено пункт З постанови КМУ від 28.02.2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», якою було встановлено, що протягом строку для прийняття спадщини або відмови від його ухвалення зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 місяці та свідоцтво про право на спадщину видасться спадкоємцям після закінчення терміну для прийняття спадщини. Тому вважає, що пропущення строку було з поважних причин, та пропущений строк є зовсім незначний. Будучи в розумінні ст.ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, на 16.06.2026 року на 14:30 год. представник Одеської міської ради не з`явився, причини неявки не повідомив, про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не клопотав, заяв про відкладення розгляду справи не подавав. Присутні в судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник адвокат Кудрявцев Ігор Анатолійович не заперечували проти розгляду справи за фактичної явки. Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наведених у цій постанові підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч.1 п.2 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з частинами першою-п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Одеської міської ради, про визначення додаткового строку на прийняття спадщини, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду доказів в обґрунтування поважності пропуску спадкоємцем строку для прийняття спадщини і наявності підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Судом встановлено, з матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помела ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , яке видано Доброславським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 2195 (арк.сп.65). Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, яка складається: житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки кадастровий номер №5110137600:19:013:0007 яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_4 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.11). ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 , склала Заповіт, який посвідчений державним нотаріусом Восьмої одеської державної нотаріальної контори Туйсук Ф.Л. зареєстровано в реєстрі за №1-1896, відповідно до якого житловий будинок з господарчими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_1 (арк.сп.69). На виконання ухвали суду про витребування доказів до суду від Пересипської державної нотаріальної контори у місті Одеса надійшли матеріали спадкової справи №413/2023 після померлої ОСОБА_4 . Постановою державного нотаріуса Суворовської державної нотаріальної контори у м. Одесі Ласурія Я.Ю. №2105/02-31 від 10.08.2023 року, позивачці ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про прийняття спадщини за заповітом у зв`язку з пропущенням строку для вступу у спадщину (арк.сп. 76). Відповідно п. З пп.3.1 гл.10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 р. за № 296/5, право на спадкування здійснюється спадкоємцями шляхом прийняття спадщини або її неприйняття. Спадкоємцем не надано жодних доказів прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 . Колегія суддів виходить з наступного. Згідно статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (стаття 1223 ЦК України). Частинами 1, 3 статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. За змістом частини 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1 статті 1270 ЦК України). Підпунктом 2.1 пункту 2 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану спадкова справа заводиться за зверненням заявника будь-яким нотаріусом України, незалежно від місця відкриття спадщини. За змістом частин 1 та 3 статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17, провадження № 61-41480св18. Не є поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови. Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви та ці обставини визнані судом поважними. Як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини відносяться причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Якщо ж у спадкоємця таких перешкод для подання заяви не було, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Аналогічний правовий висновок зроблений у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 419/3788/17 (провадження № 61-2969св19); від 16 березня 2020 року у справі № 644/5098/17 (провадження № 61-20806св19); від 17 березня 2020 року у справі № 683/2587/18 (провадження № 61-11406св19). Оцінка причин пропуску строку на предмет поважності лежить в площині дискреційних повноважень суду, оскільки базується безпосередньо на наданих сторонами та наявних в матеріалах справи доказах та встановлених в ході судового розгляду обставинах. Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22. Дотримання принципу пропорційності передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Вжиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, необхідно визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц, від 01 червня 2020 року у справі № 185/777/17. Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 помела ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , яке видано Доброславським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 2195. Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, яка складається: житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки кадастровий номер №5110137600:19:013:0007 яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_4 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже, строк для прийняття спадщини відповідно до статті 1270 ЦК України закінчився 17.05.2023 року. 10.08.2023 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Суворовської державної нотаріальної контори у м. Одесі із заявою про прийняття спадщини. Постановою державного нотаріуса Суворовської державної нотаріальної контори у м. Одесі Ласурія Я.Ю. №2105/02-31 від 10.08.2023 року, позивачці ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про прийняття спадщини за заповітом у зв`язку з пропущенням строку для вступу у спадщину. Обґрунтовуючи позовну заяву, позивачка вказувала, серед іншого, що у період для подання заяви про прийняття спадщини вважала, що у зв`язку зі змінами у законодавстві строк на прийняття спадщини триватиме ще додатково чотири місяці і вважаючи, що у зв`язку з цим строк подачі заяви для прийняття спадщини після смерті матері спливає 17 вересня 2023 року, вона звернулась до нотаріуса з такою заявою 10 серпня 2023 року. З початку повномасштабної війни законодавцем було запроваджено правило зупинення на весь час дії воєнного стану перебігу шестимісячного строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття. Так, згідно пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» в первісній редакції від 06 березня 2022 року на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини. У подальшому до законодавства були внесені зміни згідно постанови Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року № 719 та надані роз`яснення Міністерства юстиції України від 11 липня 2022 року, за змістом яких перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 місяці. Постановою Кабінету Міністрів України № 469 від 09 травня 2023 року пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 виключено. Зміни набрали чинності 18 червня 2023 року. Проте, правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються ЦК України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України. Законодавець як у статті 1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України, не передбачає допустимості існування такої конструкції як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини» та можливості в постанові Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини. Пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню. Такі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 676/47/21 (провадження № 61-8014св22), від 21 червня 2023 року у справі № 175/1404/19 (провадження № 61-5707св23). Отже, на час відкриття спадщини у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 і до закінчення строку подачі заяви для прийняття спадщини, дійсно мала місце певна нечіткість національного законодавства щодо тривалості строків для прийняття спадщини, пов`язана з введенням в Україні 24.02.2022 року воєнного стану, який продовжується досі, та прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 28 лютого 2022 року № 164 про продовження строків для подачі заяви про прийняття спадщини до 10-ти місяців з дня її відкриття, позивачка звернулась до нотаріуса з такою заявою саме в межах 10-ти місячного строку через майже 9 місяців після відкриття спадщини добросовісно помиляючись таким чином щодо тривалості строку подачі заяви для прийняття спадщини. Відповідно, обставина нечіткості норм національного законодавства щодо строку на прийняття спадщини в період дії воєнного стану є загальновідомою та, незалежно від того, посилалася позивачка в позовній заяві на цю обставину, чи ні. Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на необхідності держав дотримуватися принципу «якості законів» при їх прийнятті або зміні. Зокрема, у своєму рішенні у справі «Сєрков проти України» ЄСПЛ зазначив, що якість законодавства передбачає доступне для зацікавлених осіб, чітке і передбачуване у застосуванні законодавство; відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з важливого питання, що призводить до його суперечливого тлумачення, в тому числі судом, має наслідком порушення вимог положень Конвенції щодо «якості закону». Крім того, у справі «Новік проти України» ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля. Аналіз встановлених судом обставин справи свідчить про те, що ОСОБА_1 бажала прийняти спадщину після смерті матері, вчиняла активні послідовні дії, спрямовані на оформлення своїх спадкових прав. Її заява про прийняття спадщини надійшла до нотаріуса у межах чотиримісячного строку, на який, як вважала позивачка, добросовісно помиляючись, продовжено строк на прийняття спадщини. Апеляційний суд бере до уваги і те, що як встановлено матеріалами справи, позивачка є єдиним спадкоємцем померлої ОСОБА_4 , яка за життя склала заповіт на її ім`я. Інші спадкоємці, якщо вони були, у встановлений законом спосіб та строк не звертались, відповідач - Одеська міська рада свої заперечення не направляла до суду. З урахуванням негативного впливу воєнного стану в Україні у сукупності з невизначеністю законодавства, яким було врегульовано зупинення строку на прийняття спадщини, незначний пропуск шестимісячного строку, колегія суддів вважає, що позивачкою доведено наявність непереборних обставин, які дійсно істотно перешкоджали їй протягом шести місяців з часу відкриття спадщини звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції неналежним чином оцінив доводи позивачки щодо поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини після смерті матері , не звернув достатньої уваги на вчинення нею дій, спрямованих на оформлення своїх спадкових прав, а також не врахував нечіткість норм національного законодавства стосовно строку на прийняття спадщини у період спірних правовідносин. Отже, враховуючи обставини цієї справи, принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявниці в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, суд апеляційної інстанції вважає за необхідним визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини у три місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили. Близькі за змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду від 10 липня 2024 року у справі № 522/13476/23, від 20 березня 2024 року у справі № 545/1231/23, від 14 серпня 2024 року у справі № 537/3556/22, від 02 липня 2025 року у справі № 201/9865/23. Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заявлених вимог. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 задовольнити частково. Заочне рішення Пересипського районного суду міста Одеси від 22 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради, про визначення додаткового строку на прийняття спадщини задовольнити частково. Встановити ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , додатковий строк у три місяці для подання нею заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , що обчислюється з дати набрання рішення законної сили. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено: 13.07.2026 року. Головуючий О.М. Таварткіладзе Судді: Л.М. Вадовська С.О. Погорєлова