Постанова 4803 № 201/2121/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2177/22 Справа № 201/2121/19 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко Н.В. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 червня 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Єлізаренко І.А. суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В. за участю секретаря Паромової О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 25 травня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И Л А: У лютому 2019 року АТ КБ "Приватбанк" звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог АТ КБ "Приватбанк" посилалися на те, що 15 січня 2008 року між ЗАТ КБ "Приватбанк", яке змінило назву на АТ КБ "Приватбанк" , та ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит №DNR0G40000004482, за яким позичальник отримав кредит на придбання у власність квартири в розмірі 605 053 грн. 12 коп. під 15 % річних з кінцевим терміном повернення до 15 січня 2033 року. Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку встановлених кредитним договором. У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за вказаним договором станом на 08 січня 2019 року він має перед позичальником заборгованість у розмірі 3 978 053 грн. 25 коп., з яких: 728 016 грн. 77 коп. - тіло кредиту, 74 грн. 90 коп. - проценти, 3 249 961 грн. 58 коп. - пеня. На підставі викладеного АТ КБ "Приватбанк" просили суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за тілом кредиту в розмірі 728 016 грн. 77 коп. та судові витрати у справі. Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 25 травня 2020 року відмовлено у задоволенні позовних вимог АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В апеляційній скарзі АТ КБ "Приватбанк" просить рішення суду від 25 травня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги банку у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду від 25 травня 2020 року залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ "Приватбанк" залишено без задоволення, рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 25 травня 2020 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 04 серпня 2021 року касаційну скаргу АТ КБ "Приватбанк" задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав. Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. 15 січня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "Приватбанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", було укладено договір про іпотечний кредит №DNR0G40000004482 (т.1 а.с.10-12). Згідно з п.1.1 договору кредитор зобов`язується надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 605 053 грн. 12 коп., а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит в сумі 605 053 грн. 12 коп., сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 15% річних, а також інші платежі в порядку на умовах та в строки, визначені договором. Відповідно до п. 1.3 кредитного договору кредит надається строком погашення не пізніше 15 січня 2033 року на придбання у власність окремої квартири АДРЕСА_1 . Згідно з п.2.3 договору, кредит надається шляхом видачі готівки через касу/зарахування кредитором коштів на поточний рахунок позичальника НОМЕР_1 . Відповідно до п.2.4 кредитного договору позичальник зобов`язується щомісячно до 15 числа кожного місяця, починаючи з наступного після укладення цього договору, здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані відсотки ануїтетними платежами в сумі не менше 7 847 грн. 64 коп. шляхом внесення готівки до каси кредитора або шляхом безготівкових перерахувань на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий у кредитора. 10 вересня 2012 року між сторонами було укладено Додаткову угоду до договору №DNR0G40000004482 від 15 січня 2008 року за умовами якої пункт 1.1 викладено в наступний редакції: "Кредитор зобов`язується надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти у вигляді непоновлюваної лінії у розмірі 1 277 046 грн. 60 коп. на наступні цілі: 605 053 грн. 12 коп. на купівлю нерухомості шляхом видачі готівки через касу та на споживчі потреби у розмірі 671 993 грн. 48 коп. шляхом перерахування на рахунок № НОМЕР_3 зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 22,50% річних в порядку починаючи з 10 вересня 2012 року на умовах та в строки, визначені цим договором" (т.1 а.с.13). 02 жовтня 2014 року між сторонами було укладено Додаткову угоду до договору №DNR0G40000004482 від 15 січня 2008 року, відповідно до умов якої суму заборгованості зменшено на 1 000 405 грн. 15 коп., та дата остаточного погашення заборгованості за договором визначено 16 січня 2028 року (т.1 а.с.17). 05 листопада 2015 року між сторонами було укладено Додаткову угоду до договору №DNR0G40000004482 від 15 січня 2008 року, відповідно до умов якої суму заборгованості зменшено на 1 079 875 грн. 53 коп., та дата остаточного погашення заборгованості за договором визначено 16 січня 2028 року (т.1 а.с.20). На підтвердження виконання банком зобов`язань видачі кредитних коштів надано банківську виписку по рахунку НОМЕР_4 за період з 15 січня 2008 року по 16 січня 2008 року та меморіальний ордер №3 від 16 січня 2008 року (т.1 а.с.103). Згідно до меморіального ордеру №3 від 16 січня 2008 року баком було проведено операцію про перерахунок коштів в сумі 605 053 грн. 12 коп., з рахунку НОМЕР_4 (одержувач ОСОБА_1 ) на рахунок одержувача НОМЕР_5 з призначенням платежу "Перерахування коштів згідно кредитного договору №DNR0G40000004482 від 15 січня 2008 року", операцію проведено 16 січня 2008 року, час проведення 16:26 год. Згідно виписки по рахунку НОМЕР_4 , 16 січня 2008 року суму 605 053 грн. 12 коп. переведено на кореспондентський рахунок НОМЕР_5 , операцію відображено за дебетом рахунку, призначення платежу "Перерахування коштів згідно кредитного договору №DNR0G40000004482 від 15 січня 2008 року" (т.1 а.с.104). З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, станом на 08 січня 2019 року у відповідача перед банком утворилася заборгованість у розмірі 3 978 053 грн. 25 коп., з яких: 728 016 грн. 77 коп. - тіло кредиту, 74 грн. 90 коп. - проценти, 3 249 961 грн. 58 коп. - пеня (т.1 а.с.5-9). Звернувшись до суду із вказаними з позовними вимогами, АТ КБ "Приватбанк" просили суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за тілом кредиту в розмірі 728 016 грн. 77 коп. (т.1 а.с.2-4). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ "Приватбанк", суд першої інстанції посилався на їх недоведеність, оскільки у справі відсутні первинні документи (заява про видачу готівки) щодо розміру кредитних коштів, наданих відповідачу, однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них за неповного засування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У справі встановлено, 15 січня 2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "Приватбанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", було укладено договір про іпотечний кредит №DNR0G40000004482 (т.1 а.с.10-12). Згідно з п.1.1 договоору кредитор зобов`язується надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 605 053 грн. 12 коп., а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит в сумі 605 053 грн. 12 коп., сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 15% річних, а також інші платежі в порядку на умовах та в строки, визначені договором. Відповідно до п. 1.3 кредитного договору кредит надається строком погашення не пізніше 15 січня 2033 року на придбання у власність окремої квартири АДРЕСА_1 . Згідно з п.2.3 договору, кредит надається шляхом видачі готівки через касу/зарахування кредитором коштів на поточний рахунок позичальника НОМЕР_1 . Відповідно до п.2.4 кредитного договору позичальник зобов`язується щомісячно до 15 числа кожного місяця, починаючи з наступного після укладення цього договору, здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані відсотки ануїтетними платежами в сумі не менше 7 847 грн. 64 коп. шляхом внесення готівки до каси кредитора або шляхом безготівкових перерахувань на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий у кредитора. 10 вересня 2012 року між сторонами було укладено Додаткову угоду до договору №DNR0G40000004482 від 15 січня 2008 року за умовами якої пункт 1.1 викладено в наступний редакції: "Кредитор зобов`язується надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти у вигляді непоновлюваної лінії у розмірі 1 277 046 грн. 60 коп. на наступні цілі: 605 053 грн. 12 коп. на купівлю нерухомості шляхом видачі готівки через касу та на споживчі потреби у розмірі 671 993 грн. 48 коп. шляхом перерахування на рахунок № НОМЕР_3 зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 22,50% річних в порядку починаючи з 10 вересня 2012 року на умовах та в строки, визначені цим договором" (т.1 а.с.13). 02 жовтня 2014 року між сторонами було укладено Додаткову угоду до договору №DNR0G40000004482 від 15 січня 2008 року, відповідно до умов якої суму заборгованості зменшено на 1 000 405 грн. 15 коп., та дата остаточного погашення заборгованості за договором визначено 16 січня 2028 року (т.1 а.с.17). 05 листопада 2015 року між сторонами було укладено Додаткову угоду до договору №DNR0G40000004482 від 15 січня 2008 року, відповідно до умов якої суму заборгованості зменшено на 1 079 875 грн. 53 коп., та дата остаточного погашення заборгованості за договором визначено 16 січня 2028 року (т.1 а.с.20). На підтвердження виконання банком зобов`язань видачі кредитних коштів надано банківську виписку по рахунку НОМЕР_4 за період з 15 січня 2008 року по 16 січня 2008 року та меморіальний ордер №3 від 16 січня 2008 року (т.1 а.с.103). Згідно до меморіального ордеру №3 від 16 січня 2008 року баком було проведено операцію про перерахунок коштів в сумі 605 053 грн. 12 коп., з рахунку НОМЕР_4 (одержувач ОСОБА_1 ) на рахунок одержувача НОМЕР_5 з призначенням платежу "Перерахування коштів згідно кредитного договору №DNR0G40000004482 від 15 січня 2008 року", операцію проведено 16 січня 2008 року, час проведення 16:26 год. Згідно виписки по рахунку НОМЕР_4 , 16 січня 2008 року суму 605 053 грн. 12 коп. переведено на кореспондентський рахунок НОМЕР_5 , операцію відображено за дебетом рахунку, призначення платежу "Перерахування коштів згідно кредитного договору №DNR0G40000004482 від 15 січня 2008 року" (т.1 а.с.104). З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, станом на 08 січня 2019 року у відповідача перед банком утворилася заборгованість у розмірі 3 978 053 грн. 25 коп., з яких: 728 016 грн. 77 коп. - тіло кредиту, 74 грн. 90 коп. - проценти, 3 249 961 грн. 58 коп. - пеня (т.1 а.с.5-9). АТ КБ "Приватбанк" просили суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 728 016 грн. 77 коп. - тіло кредиту (т.1 а.с.2-4). Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 січня 2022 року було витребувано у АТ КБ "Приватбанк" розрахунок заборгованості за договором про іпотечний кредит №DNR0G40000004482 від 15 січня 2008 року, укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ "Приватбанк", правонаступником якого є АТ КБ "Приватбанк", із зазначенням всіх складових заборгованості та зазначенням розміру кожного місячного платежу за кожним місяцем проплати, станом на момент звернення до суду з цим позовом (т.2 а.с.112, 113). З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, станом на 08 січня 2019 року у відповідача перед банком утворилася заборгованість у розмірі 3 978 053 грн. 25 коп., з яких: 728 016 грн. 77 коп. - тіло кредиту, 74 грн. 90 коп. - проценти, 3 249 961 грн. 58 коп. - пеня (т.2 а.с.117-119). Слід зазначити, у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 не заперечував факт укладення між ним та позивачем 15 січня 2008 року договору про іпотечний кредит та отримання грошових коштів у розмірі 605 053 грн. 12 коп. на придбання квартири, а лише не погоджувався з наданим банком розрахунком, до якого, на його думку, не були включені здійсненні ним платежі на погашення кредитної заборгованості, а також - з видачею йому грошових коштів у вигляді непоновлювальної лінії в розмірі 1 277 046 грн. 60 коп. на підставі додаткової угоди від 10 вересня 2012 року до кредитного договору (т.1 а.с.54-63). АТ КБ "Приватбанк" зазначали, що при укладенні вищезгаданої додаткової угоди відповідачу не видавалися повторно кредитні кошти, а фактично відбулася реструктуризація боргу - зменшення кредитного навантаження за договором кредитування завдяки зміні умов у кращий бік для позичальника, який не мав можливості погасити поточну заборгованість, про що свідчить зменшення банком загальної суми заборгованості (пені) на 742 498 грн. 37 коп. Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Таким чином, зміна умов кредитного договору від 15 січня 2008 року на підставі додаткової угоди від 10 вересня 2012 року шляхом збільшення розміру тіла кредиту з 605053 грн. 12 коп. до 1 227 046 грн. 60 коп. за рахунок додавання суми, яка реально не була надана позичальникові (грошових коштів у розмірі 621 993 грн. 48 коп. (1 227 046 грн. 60 коп. - 605 053 грн. 12 коп.), що не заперечувалося позивачем, свідчить про невиконання кредитодавцем у вказаній частині вимог статті 1054 ЦК України, а отже, й відсутність у позичальника обов`язку повернути кредит у розмірі, який йому не видавався. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності й розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача - невиправданий тягар сплатити банку суму грошових коштів (кредит), які він не отримував. Однак, банк вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання боржника компенсувати фактично надану та не повернуту в добровільному порядку суму кредитних коштів. У Постанові від 04 серпня 2021 року Верховний Суд зауважив, що матеріали справи не містять і сторонами не надано доказів на підтвердження існування між ними інших договірних правовідносин щодо видачі/отримання кредиту на придбання нерухомості в розмірі 605053 грн. 12 коп., крім тих, що виникли на підставі укладеного 15 січня 2008 року договору про іпотечний кредит, а тому розбіжності в одній цифрі/літері між номером цього правочину (№ DNR0GІ0000004482) та випискою по рахунку, розрахунком заборгованості тощо (№ DNR0G40000004482) не є підставою для висновку про незаявлення банком вимог про стягнення кредитної заборгованості за доданим ним до позовної заяви кредитним договором. Слід зазначити, відповідно до договору купівлі-продажу від 29 вересня 2014 року, ОСОБА_1 продав квартиру АДРЕСА_1 , яка є предметом іпотеки за договором про іпотечний кредит. Продаж здійснено за 633 000 грн. (т.2 а.с.102-104). Встановлено, продаж квартири було здійснено відповідачем ОСОБА_1 зі згоди АТ КБ "Приватбанк", який є іпотекодержателем. Кошти від продажу квартири у розмірі 525 900 грн. 50 коп. відповідачем були передані банку та 02 жовтня 2014 року були внесені банком у рахунок погашення заборгованості відповідача (т.2 а.с.100). Доводи відповідача про те, що до наданого банком розрахунку заборгованості не були включені здійснені відповідачем платежі на погашення кредитної заборгованості є безпідставними та спростовуються наданими банком випискою по особовому рахунку та розрахунком заборгованості, з яких вбачається, що банком були враховані всі платежі, здійснені відповідачем, в тому числі і від продажу ним квартири, та які були зараховані банком на погашення заборгованості по відсоткам, пені (т.1 а.с.75-84, т.2 а.с.117-119). Отже, матеріалами справи - випискою по особовому рахунку та розрахунком заборгованості підтверджується, що ОСОБА_1 має заборгованість за договором про іпотечний кредит від 15 січня 2008 року № DNR0G40000004482 за тілом кредиту у розмірі 605 053 грн. 12 коп., які були ним фактично отримані. За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог АТ КБ "Приватбанк". На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" - задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2020 року по справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - скасувати. Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) заборгованість за договором про іпотечний кредит від 15 січня 2008 року № DNR0G40000004482, що утворилася станом на 08 січня 2019 року за тілом кредиту у розмірі - 605 053 грн. 12 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) судовий збір у розмірі 9 075 грн. 80 коп. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя І.А.Єлізаренко Судді Т.П.Красвітна О.В.Свистунова