Постанова 4814 № 552/407/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/407/21 Номер провадження 22-ц/814/1347/21Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н. Л. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 липня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: судді Кривчун Т.О. Суддів: Дряниці Ю.В., Чумак О.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 26 березня 2021 року (повний текст складено 26.03.2021 року) у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором В С Т А Н О В И В : У лютому 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до місцевого суду з вказаним позовом до відповідача, посилаючись на те, що 21.10.2011 року ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву № б/н від 21.10.2011 року, згідно якої останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, розмір кредитного ліміту було збільшено до 19000,00 грн. Зазначають, що відповідач своєчасно не виконує умови договору, має заборгованість за кредитом станом на 08.12.2020 року у сумі 41314,24 грн, з яких: 32362,05 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту, 8952,19 грн заборгованість за простроченими відсотками. З цих підстав прохали суд стягнути з відповідача на їхню користь заборгованість за кредитним договором від 21.10.2011 року в розмірі 41314,24 грн та понесені позивачем судові витрати. Рішенням Київського районного суду м. Полтава від 26 березня 2021 року позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 21.10.2011 року б/н в розмірі 17027,84 грн., що складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 17027,84 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 935,69 грн. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати з оплати правової допомоги в розмірі 2351,20 грн. З вказаним рішенням не погодився ОСОБА_1 , який, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження всіх матеріалів та обставин справи, подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого суду скасувати в частині задоволених вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог, вирішити питання судових витрат. Вказує, що місцевим судом було безпідставно відмовлено у задоволені клопотання відповідача про витребування доказів на підтвердження обставин позову, оскільки тягар доведення обґрунтованості вимог позову покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів, пред`явлених стороною відповідача. Зазначає, що відповідач заперечував факт підписання ним договору кредиту (Анкети-Заяви) та довідки про умови кредування, а Банком оригінали таких документів суду надано не було. Так, апелянт вказує, що довідка про умови кредитування не підписана представником Банку, а Умови та правила не підписані відповідачем, відтак, не є частиною договірних зобов`язань. Окрім того, зауважує, що надані Банком розрахунки заборгованості є невірними, так як при визначенні суми боргу позивач застосовував процентну ставку 30%, а не визначену довідкою про умови кредитування 2,5%. Зауважує, що жодних доказів отримання відповідачем нових кредитних карток позивачем не надано, виписка станом на 10.12.2020 року не є випискою по рахунку, а тому не є належним та допустимим доказом. Окрім того, вказує, що позивачем пропущено строк позовної давності, а сплата відповідачем у лютому 2020 року окремого платежу не вказує на переривання строку позовної давності. Суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права . Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Судом першої інстанції встановлено, що, згідно витягу зі статуту, позивач є правонаступником Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (а.с.57-58). Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 21.10.2011 року звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с.24). Окрім того, 21.10.2011 року відповідачем було підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (а.с.25). У подальшому відповідачу видавались кредитні картки, строк дії останньої № НОМЕР_1 , - до 09/18 року, що підтверджується довідкою КБ «ПриватБанк» (а.с.22). Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, після укладення договору від 21.10.2011 року №б/н, старт карткового рахунку відбувся 21.10.2011 року (карта № НОМЕР_2 ), наступні зміни кредитного ліміту: 21.10.2011р. 300,00грн, 21.10.2011р. 1000,00грн, 16.10.2012р. 2000,00грн, 01.03.2014р. 5000,00грн, 13.07.2015р. 5000,00грн, 16.02.2016р. 8000,00грн, 06.10.2016р. 15000,00грн, 12.04.2017р. 19000,00грн, 18.07.2018р. 0,00грн (а.с.23). Відповідно до наданих банком розрахунків, станом на 08.12.2020 року заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором складає: 41314,24 грн. з яких: заборгованості за тілом (простроченим) кредиту 32362,05 грн., заборгованість за простроченими відсотками 8952,19 грн. (а.с.5-21). Частково задовольняючи вимоги банку в частині стягнення тіла кредиту суд першої інстанції виходив із того, що, оскільки відповідач фактично отримав кредит у Банку та у визначені договором строки не повернув його, то наявні правові підстави для стягнення в примусовому порядку з відповідача суми заборгованості за кредитом (тілом кредиту) у визначеному розмірі, а саме за мінусом добровільно сплачених коштів. У стягненні відсотків по кредиту було відмовлено, оскільки такі були нараховані безпідставно. Також, місцевий суд вказував, що строк позовної давності Банком не пропущено, оскільки наданими до суду матеріалами встановлено, що відповідач у лютому 2020 року здійснював переказ грошових коштів на картковий рахунок. Проте, такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають встановленим по справі обставинам та нормам матеріального права, виходячи з наступного. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений договором строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Аналізуючи зазначені норми права та встановлені обставини, суд приходить до висновку, що, оскільки фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також враховуючи вимоги ч.2 ст.530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання відповідачем обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, позивач має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати відповідачем обов`язку з повернення, зокрема, фактично отриманої суми кредитних коштів. Як убачається з матеріалів справи, зокрема, розрахунку заборгованості та з урахуванням суми позовних вимог, станом на 08.12.2020 року заборгованість ОСОБА_1 перед Банком за тілом кредиту становила 32362,05 грн. (заборгованість за простроченим тілом кредиту). При цьому, як зазначено вище, згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , максимальний встановлений відповідачу кредитний ліміт становив 19000,00 гривень.(а.с.23). Як убачається та не спростовано сторонами, кредитний ліміт на виданій ОСОБА_1 кредитній карті був наданий у вигляді поновлювальної кредитної лінії, тобто, після сплати кредитних коштів, позичальник може знову ними користуватись. Відтак, висновок місцевого суду про здійснення відповідачем проплат за наданим кредитом, які необхідно відмінусувати від суми боргу, колегія суддів оцінює критично. З урахуванням наведеного вище, а саме факту наявності поновлювальності кредитної лінії, суд апеляційної інстанції не може погодитись з висновком місцевого суду щодо суми стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості, яка є саме заборгованістю за простроченим тілом кредиту, оскільки після пред`явлення вимоги про повернення коштів Банк має право на отримання від позичальника простроченого тіла кредиту, який є кредитом, наданим ОСОБА_1 та ним не повернутим. Відповідно до вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що, оскільки розмір кредитного ліміту по виданій ОСОБА_1 кредитній картці становив 19000,00 грн., то саме вказана сума і є тілом кредиту, відтак, позовна вимога в частині стягнення з відповідача на користь позивача 32362,05грн заборгованості за тілом (простроченим) кредиту підлягає частковому задоволенню, а саме необхідно визначити до стягнення кошти в розмірі основного зобов`язання на суму 19000,00 грн., оскільки відповідач, отримавши від банку вказану суму, її не повернув. Тіло кредиту це та сума, на яку оформляється кредитний договір та є розміром основного зобов`язання, на який нараховується розмір відсотків за їх використання та у випадку порушення строків та розміру його виконання, відповідно неустойка, а також інші санкції, встановлені договором. Відтак, у розмір тіла кредиту не можуть входити відсотки по кредиту, комісійні, пеня і штрафи через прострочення. Доказів, на підтвердження факту встановлення для ОСОБА_1 кредитного ліміту в 32362,05грн., банком не надано. У зв`язку з наведеним рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову. Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відтак, оскільки ОСОБА_1 оскаржується рішення місцевого суду лише в частині задоволених вимог банку про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту та в частині вирішення питання судових витрат, то і судом апеляційної інстанції переглядається в цій частині, в іншій частині рішення місцевого суду не переглядається. Доводи апеляційної скарги стосовно дійсності факту підписання відповідачем договору кредиту (Анкети-Заяви) та довідки про умови кредування, оскільки Банком не надано оригінали таких документів, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки такий договір був фактично укладений та тривалиій час з 2011 року по 2020 рік виконувався сторонами. При цьому, Позивачем до справи долучено належним чином завірені копії відповідних документів. Посилання апелянта на неналежність розрахунку банку колегія суддів до уваги не приймає, оскільки такий підлягає оцінці судом в порядку, визначеному статтею 89 ЦПК України, а свого контррозрахунку стороною відповідача не надано. Твердження апелянта про пропуск Банком строку позовної давності, колегія суддів оцінює критично, з урахуванням наступного. Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Відповідно до ч.1 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідно до ч.1 та ч. 3 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Так, матеріалми справи достеменно установлено та не заперечується відповідачем, що в лютому 2020 року він здійснював переказ грошових коштів на картковий рахунок, тобто строк позовної давносту було перервано. При цьому, з даним позовом Банк до суду звернувся 01.02.2021, тобто, в межах строків позовної давності. Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України). Статтею 137 ЦПК України визначено поняття витрат на правничу допомогу та порядок їх відшкодування, у відповідності до якої витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Статтею 141 ЦПК України визначено механізм розподілу судових витрат між сторонами, частиною один якої встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При подачі позову Банком було сплачено 2270,00 грн. судового збору, а при подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено 1403,54 грн. судового збору та понесено витрати на правничу допомогу 4000,00грн в місцевому суді (а.с.138-140) та 2500,00грн в суді апеляційної інстанції (а.с.171-175). Оскільки даною постановою позов задоволено частково та визначено до стягнення суму заборгованості за тілом (простроченим) кредиту в загальній сумі 19000,00 грн., то вимоги банку задоволено на 45,99% (19000,00грн*100/41314,24грн). Відтак, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму понесених ним судових витрат у розмірі частки задоволених позовних вимог, що становить 1043,97 (2270*45,99%) грн. витрат, понесених у суді першої інстанції. При цьому з позивача на користь відповідача підлягає до стягнення сума понесених ОСОБА_1 судових витрат у розмірі частки відмовлених вимог, а саме - 758,05 (1403,54*54,01%) грн судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги та 3510,65 (6500*54,01%) грн понесених витрат на правничу допомогу. У відповідності до п.п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст.367, 374, п.п.3,4 ч.1 ст.376, ст.ст.382,383 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,- задовольнити частково. Рішення Київського районного суду м. Полтава від 26 березня 2021 року, - скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позовАкціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 21.10.2011року у загальній сумі 19000 (дев`ятнадцять тисяч гривень) грн., яка складається з: 19000,00грн (дев`ятнадцяти тисяч гривень) заборгованості за тілом кредиту. В іншій частині позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» 1043,97 (одну тисячу сорок три гривні 97 коп) судового збору, понесеного в суді першої інстанції. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 758,05грн (сімсот пятдесят вісім гривень 05коп) судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги та 3510,65 (три тисячі п`ятсот десять гривень 65 коп.) понесених витрат на правничу допомогу. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. ГОЛОВУЮЧИЙ : Т.О. Кривчун СУДДІ: Ю.В. Дряниця О.В. Чумак Повний текст постанови виготовлено 22.07.2021 року.