Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/29660/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 червня 2022 року м. Хмельницький Справа № 686/29660/21 Провадження № 22-ц/4820/937/22 Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Гриньова А.М. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/29660/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 квітня 2022 року (суддя Продан Б.Г.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Міністерства фінансів України про відшкодування моральної шкоди. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд в с т а н о в и в: Звертаючись до суду ОСОБА_1 зазначав, що невиконанням рішення суду у справі №686/7986/21 йому спричинено моральну шкоду, яка полягає у порушенні його прав та моральних стражданнях, адже позивач змушений вчергове звертатися до суду, що вимагає додаткових витрат дорогоцінного часу з безцінного життя. ОСОБА_1 вказує, що наслідком невиконання рішення суду є порушення його: конституційного права як споживача на доброякісну послугу від органів державної влади в частині правомірності та добросовісності; права на справедливий суд; права правомірного очікування на справедливий суд та відшкодування витрат, що були ним понесені на відновлення порушених прав; права на судовий захист, оскільки виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на судовий захист. Таким чином, на думку позивача, оцінений ним розмір моральної шкоди у 2 000 000 грн є достатнім покриттям його порушених прав та страждань, тому і просив суд стягнути з Держави Україна таку моральну шкоду, завданої йому очевидною бездіяльністю/невиконанням рішення суду у справі №686/7986/21. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області 06 квітня 2022 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що правовий конфлікт між сторонами виник з факту невиконання рішення суду в справі №686/7986/21 в конкретний визначений ним часовий проміжок (строк) часу, що є порушенням права на судовий захист та безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди в порядку ст. 23 ЦК України та ст. 56 Конституції України. Також, ОСОБА_1 зазначає, що відмова суду стягнути моральну шкоду є стимулом правопорушника продовжувати правопорушення, а відповідно з прецедентною практикою ЄСПЛ право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується. І судом не надано оцінки наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент звернення до суду та не визначено, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що визначені законодавством. Також, ОСОБА_1 звертає увагу апеляційного суду на те, що судом першої інстанції не взято до уваги обставини, встановлені судовими рішення у справах №686/8422/20, №686/13784/21. Позивач посилається на те, що правопорушник встановлений рішеннями суду і саме на нього покладається обов`язок доказування факту виконання судового рішення і, що розмір заявленої позивачем моральної шкоди не є співмірним правопорушенню. На думку апелянта, суд першої інстанції був зобов`язаний відновити його порушені права, здійснити ефективний судовий захист його прав та покарати правопорушника. Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити. У відзиві на апеляційну скаргу Міністерство фінансів України погоджується із висновками суду першої інстанції та просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Представник вказує, що позивачем не надано доказів щодо дій Міністерства фінансів України, якими позивачу завдано моральної шкоди. Міністерство фінансів не знаходилося з позивачем у будь-яких безпосередніх відносинах і не впливало, і не могло вплинути на обсяг його прав та законних інтересів. Відповідач посилається на те, що виходячи з системного аналізу чинного законодавства країни, жодним чином не порушено права позивача та відсутні будь-які ознаки бездіяльності Міністерства фінансів України. Крім того, як вбачається із матеріалів справи, позивачем не надано доказів щодо дій/бездіяльності Міністерства фінансів України, якими ОСОБА_1 завдано моральної шкоди. Учасник справи та представник учасника справи до суду не з`явилися, хоча про день і час розгляду справи повідомлені належним чином. В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється. Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України). Суд, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до Держави Україна в особі Міністерства фінансів України про стягнення на його користь 2 000 000 грн моральної шкоди, заподіяної невиконанням рішення суду у справі №686/7986/21. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 червня 2021 року у справі №686/7986/21, що набрало законної сили 05 жовтня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з державного бюджету України через Державну казначейську службу на користь ОСОБА_1 2700 гривень компенсації моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Цим рішенням встановлено, що станом на день розгляду зазначеної справи судове рішення у справі № 686/8422/20, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково і стягнуто з державного бюджету України через Державну казначейську службу на його корить 10510 грн моральної шкоди, завданої бездіяльністю Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області при виконанні судового рішення по адміністративній справі № №2270/14181/11 залишається не виконаним, чим позивачеві завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього, необхідністю вжиття додаткових заходів до поновлення своїх прав. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 червня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року визнано неподаною та повернуто. Та ухвалою цього ж суду від 24 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 червня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 червня 2021 року у справі №686/7986/21, яким на його користь з державного бюджету України через Державну казначейську службу стягнуто 2700 грн моральної шкоди, не виконане. При цьому, в даному позові відповідачем по справі ОСОБА_1 вказав Державу України в особі Міністерства фінансів України. Однак, як слідує із змісту позовної заяви, фактично, пред`явивши вимоги до Міністерства фінансів України ОСОБА_1 не зазначив, які дії відповідно до закону Міністерство фінансів України мало вчинити, проте не вчинило, не навів конкретні норми закону, які, на його переконання, порушило Міністерство фінансів України як орган державної влади у правовідносинах, щодо яких виник спір. Виходячи із предмету і підстав позову, судова колегія вважає, що Міністерство фінансів України не є належним органом, що наділений повноваженнями представляти Державу Україна у спірних правовідносинах, адже Міністерство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції України та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства. Так, відповідно до вимог п.п.1 та 2 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, Міністерство фінансів України (Мінфін) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову, бюджетну та боргову політику, державну політику у сфері між бюджетних відносин та місцевих бюджетів, державну політику у сфері державного пробірного контролю, бухгалтерського обліку та аудиту, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства, державного фінансового контролю, державного внутрішнього фінансового контролю, казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, забезпечує формування державної політики у сфері організації та контролю за виготовленням цінних паперів, документів суворої звітності та забезпечує формування та реалізацію єдиної державної податкової, митної політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями підчас застосування податкового та митного законодавства, державної політики у сфері контролю за трансфертним ціноутворенням, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, державної політики у сфері видобутку, виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, їх обігу та обліку. Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України). Під компетенцією розуміють сукупність предметів віддання, завдань, повноважень, прав та обов`язків державного органу або посадової особи, що визначаються законодавством. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України). Державу представляють відповідні органи державної влади в межах їх компетенції через свого представника (частина четверта статті 58 ЦПК України). Тому, у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161 гс 18) (пункт 6.22), від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (провадження № 14-316цс19) (пункт 33), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (провадження № 14-447цс19) (пункт 28)) зазвичай орган, діями якого завдано шкоду. З огляду на вищенаведене, Міністерство фінансів України не має повноважень представляти державу у суді за позовами про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок невиконання судового рішення. Разом з тим, вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідача Держави Україна, суд першої інстанції мотивував відмову у позові з підстав недоведеності позовних вимог. З таким висновком погоджується і колегія суддів та вважає, що цей висновок відповідає обставинам справи і вимогам закону. Так, загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків встановлених частиною другою цієї статті. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Частинами другою, п`ятою і шостою статті 1176 ЦК України передбачено, що право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Положеннями статті 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до частин 1, 2 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. В силу положень частини 1 статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Аналізуючи зазначені норми права, наявні підстави для висновку, що в деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. І до його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинний зв`язок між двома першими елементами і вина завдавача шкоди. Відсутність хоча б однієї складової виключає обов`язок по відшкодуванню шкоди. При цьому, саме на потерпілого покладається обов`язок доведення факту неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинного зв`язку між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. Відповідач же повинен довести відсутність своєї вини у завданні потерпілому шкоди. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків ( ст.76 ЦПК України). Відповідно до частин 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Оцінивши у відповідності до вимог ст. 89 ЦПК України надані сторонами докази, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що ОСОБА_1 не доведено факту заподіяння йому моральної шкоди, її розміру незаконністю дій чи бездіяльністю відповідача, наявності причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю та наслідками, зазначеними у позові внаслідок невиконання рішення суду від 17 червня 2021 року у справі №686/7986/21, що є юридичною підставою відповідальності Держави Україна перед ним за завдану моральну шкоду, а тому правові підстави для задоволення позову відсутні. Висновки суду узгоджуються з матеріалами справи. З огляду на вищевикладене, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для задоволення позову. Аргументи апеляційної скарги про те, що оскаржуване судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального та процесуального права є голослівними, адже суд при вирішенні позову ОСОБА_1 керувався положеннями Конституції України, ст. ст. 15, 23, 1167, 1173, 1174, 1176 ЦК України, ст.ст. 48, 81 ЦПК України. Твердження апелянта про те, що сам факт невиконання судового рішення є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, а наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення для відшкодування шкоди є необов`язкова, судова колегія вважає їх безпідставними, оскільки аналізуючи положення статті 56 Конституції України, статей 23, 1173, 1174 ЦК України наявні підстави для висновку, що в деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення і саме на потерпілого покладається обов`язок доведення факту неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинного зв`язку між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. Враховуючи наведене, позивачем в порушення ч. 1 ст. 81 ЦПК України не доведено, що йому завдано моральної шкоди внаслідок невиконання рішення Міністерством фінансів України від 17.06.2021 у справі №686/7986/21 станом на дату звернення ОСОБА_1 із позовом до суду в розмірі 2 000 000 грн. Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не взято до уваги факти, що встановлені судовими рішеннями по справі №686/8422/20, №686/13784/21 не заслуговують на увагу, оскільки у цій справі позивач вимагає відшкодування моральної шкоди, заподіяної невиконанням рішення суду по справі № 686/7986/21. І саме у цій справі позивач, відповідно до процесуального законодавства (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України) мав би довести факт заподіяння моральної шкоди та її розмір. Безпідставним є посилання в апеляційній скарзі на розгляд справи неповноважним судом, адже відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2021 зазначена справа розподілена головуючому судді Продану Б.Г. (а.с.4). Порушень процесуального закону, які б були підставою для скасування рішення, судом першої інстанції не допущено. Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 квітня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 06 червня 2022 року. Судді А.П. Корніюк І.В. П`єнта О.І. Талалай