Постанова 4820 № 686/27156/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2022 року м. Хмельницький Справа № 686/27156/21 Провадження № 22-ц/4820/867/22 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В., секретар судового засідання Філіпчук О. В. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 березня 2022 року (суддя Заворотна О. Л., повне судове рішення складено 22 березня 2022 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Міністерства фінансів України про відшкодування моральної шкоди. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд у с т а н о в и в : 15 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що тривалий час не виконується рішення Хмельницького міськрайонного суду у справі № 686/8422/20 про стягнення з державного бюджету України через Державну казначейську службу на його користь 10510 грн моральної шкоди, завданої бездіяльністю Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області. У зв`язку з порушенням його конституційного права на доброякісну послугу, права правомірного очікування на справедливий суд, права на судовий захист зазнав моральних страждань, змушений звертатись до суду, що вимагає додаткових витрат. Тому позивач просив стягнути з держави Україна на його користь один мільйон гривень моральної шкоди, заподіяної у період з 09 по 15 листопада 2021 року. ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що конфлікт між сторонами виник через невиконання рішення суду у справі № 686/8422/20 в конкретно визначений проміжок часу, що є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди. Відповідно з прецедентної практики ЄСПЛ право на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення презюмується. Суд не взяв до уваги обставини, встановлені судовими рішення у справах № 686/8422/20, № 686/13784/21. Установивши факт порушення його прав, суд безпідставно прийшов до висновку про відмову в позові. Рішення винесено неповноважним судом, оскільки порушені строки розгляду справи. У відзиві Міністерство фінансів України зазначає про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, оскільки позивач не надав доказів заподіяння моральної шкоди рішеннями, дією чи бездіяльністю Міністерства фінансів України. У засідання апеляційного суду учасники судового процесу не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином. У зв`язку з чим на підставі частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд установив, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у цивільній справі № 686/8422/20 від 05 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 19 січня 2021 року та постановою Верховного Суду від 20 вересня 2021 року частково задоволено позов ОСОБА_1 . Стягнуто з державного бюджету України через Державну казначейську службу на користь позивача 10510 грн моральної шкоди, завданої бездіяльністю Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області. Позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням зазначеного рішення суду за період 09 листопада 2021 року по 15 листопада 2021 року. У справі № 686/7986/21 ОСОБА_1 реалізував своє право на відшкодування моральної шкоди за невиконання рішення суду у справі № 686/8422/20. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 17 серпня 2021 року йому була присуджена компенсація у розмірі 2700 грн. Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи. Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що позивач не довів заподіяння моральної шкоди внаслідок неправомірних дій відповідача, що є юридичною підставою відповідальності Держави Україна перед ним за завдану шкоду. Такий висновок відповідає обставинам справи і вимогам закону. На підставі частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до частини 1 статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. За змістом статті 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні та юридичні особи, а також держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти цивільного права. Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (частина 1 статті 167 і стаття 170 ЦК України). Під компетенцією розуміють сукупність предметів віддання, завдань, повноважень, прав та обов`язків державного органу або посадової особи, що визначаються законодавством. Згідно з частиною 2 статті 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Державу представляють відповідні органи державної влади в межах їх компетенції через свого представника (частина 4 статті 58 ЦПК України). Тому у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц). Тому у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. В деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього. Саме на позивача у деліктних правовідносинах покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди потерпілому (позивачу). Відсутність хоча б одного із цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. У випадку завдання громадянинові шкоди внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб шкода відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини цих органів та осіб. Подавши позов до Міністерства фінансів України ОСОБА_1 не зазначив, які дії відповідно до закону Міністерство фінансів України мало вчинити, проте не вчинило, не навів конкретні норми закону, які, на його думку, порушило Міністерство фінансів України у правовідносинах, щодо яких виник спір. Відповідно до вимог пунктів 1, 2 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, Міністерство фінансів України (Мінфін) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову, бюджетну та боргову політику, державну політику у сфері міжбюджетних відносин та місцевих бюджетів, державну політику у сфері державного пробірного контролю, бухгалтерського обліку та аудиту, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства, державного фінансового контролю, державного внутрішнього фінансового контролю, казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, забезпечує формування державної політики у сфері організації та контролю за виготовленням цінних паперів, документів суворої звітності та забезпечує формування та реалізацію єдиної державної податкової, митної політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, державної політики у сфері контролю за трансфертним ціноутворенням, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, державної політики у сфері видобутку, виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, їх обігу та обліку. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частина 1 і 2 статті 76 ЦПК України). За змістом частини 1, 5 і 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач не довів факт заподіяння йому моральної шкоди незаконністю дій чи бездіяльністю саме Міністерства фінансів України, наслідком чого було заподіяння йому моральної шкоди. Посилання в апеляційній скарзі на те, що моральна шкода вважається завданою, якщо відповідач не довів відсутність його вини у завдані такої шкоди, не ґрунтується на законі. Безпідставним є посилання в апеляційній скарзі на розгляд справи неповноважним судом. З огляду на викладене апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для задоволення позову та вважає слушними аргументи, зазначені у відзиві на апеляційну скаргу, щодо законності судового рішення. Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає. Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 березня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 01 червня 2022 року. Суддя-доповідач О. І. Талалай Судді А. П. Корніюк І. В. П`єнта