Постанова 4855 № 320/32092/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/32092/24 Головуючий у 1-й інстанції: Войтович І.І. Суддя-доповідач: Черпак Ю.К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Черпака Ю.К., суддів Кобаля М.І., Штульман І.В., за участю секретаря судового засідання Будімірової Д.О., представника позивача адвоката Науменко Ю.В., представників відповідачів Кабінету Міністрів України - Скок Л.А., Міністерства фінансів України - Франчук В.В. Міністерства розвитку громад та територій України - Паньківа В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Науменко Юлії Володимирівни, подану в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства національної єдності, Міністерства фінансів України, Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, Міністерства розвитку громад та територій України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, В С Т А Н О В И В: У червні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач/апелянт/ ОСОБА_1 ) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач 1/КМУ), Міністерства національної єдності (далі - відповідач 2/Міннацєдності), Міністерства фінансів України (далі - відповідач 3/Мінфін), Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (далі - відповідач 4/Мінреінтеграції), Міністерства розвитку громад та територій України (далі - відповідач 5/Мінрозвитку) про: - визнання протиправною бездіяльності Міністерства національної єдності України, як правонаступника Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, що полягає у неподанні бюджетної пропозиції та бюджетного запиту щодо включення бюджетної програми «Грошова компенсація постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації» до проєкту Законів про Державний бюджет на 2023-2025 роки; - визнання протиправною бездіяльністі Кабінету Міністрів України, що полягає у не включенні до бюджетної декларації та проєктів Законів про Державний бюджет на 2023-2025 роки бюджетної програми «Грошова компенсація постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації» на виконання постанови Кабінету Міністрів України «Питання виплати грошової компенсації постраждалим житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації» від 18 грудня 2013 року № 947 та зобов`язання вжити заходи, спрямовані на включення до бюджетної декларації та проєкту наступного Закону про Державний бюджет бюджетної програми «Грошова компенсація постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації»; - визнання протиправною бездіяльності Міністерства фінансів України, що полягає у не погодженні бюджетних запитів, які надавалися Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій у 2022-2024 роках щодо включення бюджетної програми «Грошова компенсація постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації» до проектів Законів про Державний бюджет на 2023-2025 роки та зобов`язати вжити заходи, спрямовані на визначення джерела фінансування, грошового наповнення бюджетної програми «Грошова компенсація постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації» та на включення даної програми до наступного проекту Закону про Державний бюджет; - зобов`язання Міністерства розвитку громад та територій України вжити заходи, спрямовані на розробку бюджетної програми «Грошова компенсація постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації» та включення її до проєкту наступного Закону про Державний бюджет; - стягнення з Міністерства національної єдності України, Міністерства фінансів України та Кабінету Міністрів України солідарно на користь ОСОБА_1 100 000, 00 (сто тисяч) гривень відшкодування моральної шкоди. - зобов`язання Міністерства розвитку громад та територій України у тримісячний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили надати звіт про виконання постанови суду, відповідно до статті 382 КАС України; - зобов`язання Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили надати звіт про виконання постанови суду, відповідно до статті 382 КАС України; - зобов`язання Міністерство фінансів України у тримісячний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили надати звіт про виконання постанови суду, відповідно до статті 382 КАС України. Позовні вимоги обґрунтовано посиланням на те, що позивачка є співвласницею квартири в м. Авдіївка Донецької області, яка була зруйнована внаслідок артилерійського обстрілу у липні 2015 року, що підтверджується актом обстеження житла та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Після припинення права власності на знищене житло та подання всіх необхідних документів Авдіївською міською військово-цивільною адміністрацією її було включено до списку постраждалих осіб, а рішенням комісії при Департаменті соціального захисту населення Донецької ОДА від 03 лютого 2022 року їй призначено грошову компенсацію у розмірі 100 000 грн за зруйноване житло. Разом з тим, фактична виплата такої компенсації здійснена не була. Постановою Кабінету Міністрів України № 401 від 01 квітня 2022 року бюджетні кошти за програмою компенсації були спрямовані до резервного фонду державного бюджету, а в Державних бюджетах України на 2023 та 2024 роки фінансування відповідної бюджетної програми взагалі не передбачалось, у зв`язку з чим механізм виплати компенсації фактично перестав функціонувати. При цьому позивачка наголошує, що чинний Порядок № 947 формально гарантує їй право на отримання компенсації, однак через бездіяльність відповідачів реалізувати це право вона не може. Закон України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України», який набрав чинності 22 травня 2023 року, поширюється лише на випадки знищення майна після 24 лютого 2022 року, а тому вона не є суб`єктом права на отримання компенсації за новою процедурою, тоді як попередній механізм компенсації фактично не працює через відсутність бюджетного фінансування. Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, як головний розпорядник бюджетних коштів, та Кабінет Міністрів України, як орган, відповідальний за формування та реалізацію бюджетної політики, допустили протиправну бездіяльність, оскільки не вчинили необхідних організаційно-управлінських дій для включення до проєктів законів про Державний бюджет бюджетної програми щодо виплати компенсації постраждалим за зруйноване житло. На думку позивачки, саме така бездіяльність призвела до відсутності реального та ефективного механізму отримання компенсації. Посилається на статті 3, 41 та 56 Конституції України, положення статті 1 Першого протоколу та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практику ЄСПЛ щодо принципу «легітимних очікувань», а також норми Бюджетного кодексу України та законодавства, що регулює бюджетний процес. Позивачка стверджує, що держава, запровадивши механізм компенсації, зобов`язана забезпечити його реальне функціонування та фінансування, а невиконання такого обов`язку порушує її право на мирне володіння майном та принцип верховенства права. Тривала відсутність компенсації, невизначеність правового становища та нерівність порівняно з особами, житло яких було знищено після 24 лютого 2022 року, спричинили їй моральні страждання, психологічне напруження, почуття несправедливості та розчарування у діях держави, у зв`язку з чим просить стягнути на її користь моральну шкоду у розмірі 100 000 грн. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 . Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції вказав, що спір у даній справі стосується перевірки наявності чи відсутності протиправної бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо забезпечення ефективного функціонування механізму виплати компенсації за зруйноване житло відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання виплати грошової компенсації постраждалим житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації» та зобов`язання вжити заходи, спрямовані на включення до бюджетної декларації та проєкту наступного Закону про Державний бюджет бюджетної програми «Грошова компенсація постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації» від 18 грудня 2013 року № 947 та бюджетної програми КПКВК 3901070, а також щодо включення відповідних видатків до законів про Державний бюджет України на 2023- 2025 роки. Дослідивши положення постанови Кабінету Міністрів України № 947 та постанови Кабінету Міністрів України № 767, суд першої інстанції зазначив, що механізм виплати компенсації передбачав фінансування за рахунок коштів державного бюджету за бюджетною програмою КПКВК 3901070, головним розпорядником якої було Мінреінтеграції. При цьому відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» така бюджетна програма була профінансована, а обсяг видатків за нею становив 80 853 тис. грн. Після введення воєнного стану постановою Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2022 року № 401 кошти за бюджетною програмою КПКВК 3901070 були спрямовані до резервного фонду державного бюджету у зв`язку із необхідністю забезпечення першочергових потреб держави під час повномасштабної збройної агресії Російської Федерації. Таке рішення прийняте в межах бюджетних повноважень Уряду та на підставі положень Бюджетного кодексу України. Бюджетний процес, формування бюджетних програм та включення відповідних видатків до проєкту Закону про Державний бюджет України належать до дискреційних повноважень органів державної влади та реалізуються у межах визначеної Конституцією та Бюджетним кодексом України процедури. При цьому суд зазначив, що діяльність відповідачів у процесі підготовки бюджетних запитів, бюджетної декларації та проєкту державного бюджету є складовою внутрішнього організаційного процесу державного управління і сама по собі не породжує безпосередніх правових наслідків для позивача. Після набрання чинності Законом України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України» від 23 лютого 2023 року № 2923-IX запроваджено новий механізм компенсації за пошкоджене та знищене майно, а рішення про надання компенсації, прийняті до набрання чинності цим Законом, можуть вважатися такими, що прийняті відповідно до його положень. Окрім цього, Кабінетом Міністрів України у грудні 2024 року затверджено новий Порядок надання компенсації внутрішньо переміщеним особам за рахунок бюджетної програми 2501530 «Соціальний захист громадян, які потрапили у складні життєві обставини». Оцінюючи доводи позивачки щодо протиправної бездіяльності відповідачів, суд дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджено факту невиконання відповідачами покладених на них законом обов`язків у спосіб, який би свідчив про очевидну протиправність їхньої поведінки. Непередбачення видатків за окремою бюджетною програмою у наступних бюджетних періодах саме по собі не свідчить про незаконну бездіяльність відповідачів, оскільки такі рішення приймаються з урахуванням фінансово-економічної ситуації, пріоритетів державної політики та умов воєнного стану. Неотримання позивачкою компенсації є наслідком об`єктивних обставин, пов`язаних із повномасштабною військовою агресією Російської Федерації, зміною пріоритетів бюджетного фінансування та реформуванням державного механізму компенсації, а не наслідком протиправної бездіяльності конкретного державного органу. Щодо вимог про стягнення моральної шкоди суд зазначив, що позивачкою не доведено наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для покладення відповідальності на державні органи, зокрема не доведено протиправності їхньої поведінки та причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідачів і заявленими моральними стражданнями. У зв`язку з цим суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Науменко Ю.В., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо можливості застосування до спірних правовідносин Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України» від 23 лютого 2023 року № 2923-IX та механізму компенсації, запровадженого після 24 лютого 2022 року, оскільки спірне житло позивачки було зруйноване ще у липні 2015 року, а відтак правовідносини щодо виплати компенсації регулюються виключно Порядком №

947. Преамбула Закону № 2923-ІХ прямо визначає його застосування лише до об`єктів нерухомого майна, пошкоджених або знищених після введення воєнного стану 24 лютого 2022 року, а тому висновок суду про поширення дії цього Закону на позивачку суперечить його змісту. Протокол комісії Донецької обласної державної адміністрації від 03 лютого 2022 року про призначення позивачці компенсації не може вважатися рішенням, прийнятим відповідно до Закону № 2923-ІХ, оскільки його ухвалено на підставі Порядку № 947, а не місцевих програм відновлення пошкодженого чи зруйнованого майна. При цьому Авдіївська міська рада та Авдіївська міська військова адміністрація відповідних місцевих програм не приймали. Позивачка припинила право власності на житло відповідно до вимог пункту 19 Порядку № 947, у зв`язку з чим не може претендувати на компенсацію за іншими механізмами, окрім передбаченого бюджетною програмою КПКВК 3901070. На обґрунтування своєї позиції апелянт посилається на практику Касаційного цивільного суду, зокрема постанову від 02 липня 2025 року у справі № 202/3809/22, у якій зазначено, що Закон № 2923-ІХ не регулює питання надання компенсації за об`єкти нерухомого майна, зруйновані до 24 лютого 2022 року, а до початку повномасштабного вторгнення така компенсація здійснювалась саме за Порядком №

947. Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо можливості отримання компенсації за бюджетною програмою 2501530 «Соціальний захист громадян, які потрапили у складні життєві обставини». Зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України № 1432 від 13 грудня 2024 року та відповідний порядок компенсації стосуються лише окремої категорії внутрішньо переміщених осіб та застосовуються виключно в межах Закону № 2923-ІХ, тобто щодо майна, пошкодженого або знищеного після 24 лютого 2022 року. У зв`язку з цим позивачка не може отримати компенсацію за цим механізмом, а єдиним належним способом відновлення її права є фінансування бюджетної програми КПКВК 3901070. Також є помилковим висновок суду першої інстанції про втрату актуальності бюджетної програми 3901070 у зв`язку з втратою чинності Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях». Вказана бюджетна програма була спрямована на реалізацію Порядку № 947, прийнятого на виконання Кодексу цивільного захисту України, який залишається чинним. Суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про відсутність бездіяльності відповідачів, оскільки матеріалами справи підтверджується подання Мінреінтеграції бюджетних запитів щодо фінансування бюджетної програми КПКВК 3901070 на 2023-2025 роки, однак Міністерством фінансів України такі пропозиції не були враховані та погоджені. Саме Міністерство фінансів України відповідно до статей 32, 35, 36 та 37 Бюджетного кодексу України є органом, який здійснює аналіз бюджетних запитів, формує проєкт Державного бюджету України та приймає рішення щодо включення бюджетних програм до нього. Бездіяльність Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України та Міністерства розвитку громад та територій України полягає у невжитті належних заходів для забезпечення фінансування програми компенсації за зруйноване житло, що безпосередньо вплинуло на неможливість виплати позивачці призначеної компенсації. Мінфін є ключовим учасником бюджетного процесу, а його рішення щодо невключення бюджетної програми до проєктів законів про Державний бюджет на 2023- 2025 роки фактично унеможливили реалізацію Порядку №

947. Також апелянт не погодився з висновками суду щодо відсутності порушення позитивних зобов`язань держави. Посилаючись на постанову Касаційного цивільного суду від 02 липня 2025 року у справі № 202/3809/22, зазначає, що прийняття Порядку № 947 свідчить про виконання державою позитивного обов`язку щодо створення компенсаційного механізму, однак подальше припинення фінансування цієї програми є проявом протиправної бездіяльності державних органів. У відзиві на апеляційну скаргу Міністерство фінансів України заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін. Зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку доказам та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність протиправної бездіяльності відповідачів. Твердження апелянта про неправильне застосування судом першої інстанції Закону № 2923-ІХ є безпідставними. Мінфін підтримує висновок суду про те, що рішення уповноваженої комісії від 03 лютого 2022 року про призначення ОСОБА_1 компенсації у сумі 100 000 грн відповідно до пункту 4 частини першої статті 15 Закону № 2923-ІХ вважається таким, що прийняте відповідно до цього Закону та підлягає виконанню згідно з чинним законодавством. Саме по собі невключення відповідних видатків до Закону України «Про Державний бюджет України» на окремий бюджетний період не свідчить про порушення державою гарантованих прав позивачки, оскільки право на компенсацію встановлено та зафіксовано відповідним рішенням комісії, а питання фінансування бюджетних програм вирішується в межах бюджетного процесу та з урахуванням актуальних пріоритетів державної політики. Також у відзиві спростовуються доводи апеляційної скарги щодо нібито непогодження Міністерством фінансів України бюджетних запитів головного розпорядника бюджетних коштів за програмою КПКВК 3901070. Мінфін зазначає, що відповідно до положень Бюджетного кодексу України саме головний розпорядник бюджетних коштів визначає напрями спрямування бюджетних коштів та формує бюджетні запити у межах доведених граничних показників. Мінреінтеграції як головний розпорядник бюджетних коштів у бюджетних запитах на 2023 рік не передбачило видатків за бюджетною програмою КПКВК 3901070, а відповідні форми бюджетних запитів та додатки не містили пропозицій щодо фінансування цієї програми. Бюджетні запити на 2024 рік та бюджетні пропозиції на 2025-2027 роки також не містили пропозицій щодо спрямування бюджетних коштів для реалізації постанови Кабінету Міністрів України № 947 та бюджетної програми КПКВК 3901070. У зв`язку з цим у Міністерства фінансів України були відсутні правові підстави для включення зазначеної бюджетної програми до проєктів законів про Державний бюджет України на відповідні роки. Відповідно до статей 34- 36 Бюджетного кодексу України Міністерство фінансів України здійснює аналіз бюджетних запитів головних розпорядників бюджетних коштів на предмет їх відповідності Бюджетній декларації, ефективності використання бюджетних коштів та пріоритетам державної політики, а не самостійно визначає напрями використання бюджетних коштів за конкретними бюджетними програмами. Діяльність учасників бюджетного процесу щодо підготовки бюджетних запитів, формування проєкту Державного бюджету України та Бюджетної декларації є внутрішнім організаційним процесом взаємодії державних органів та не породжує безпосередніх правових наслідків для позивачки. Мінфін підкреслює, що проєкт Закону про Державний бюджет України не є остаточним рішенням, оскільки в подальшому опрацьовується Верховною Радою України, народними депутатами та парламентськими комітетами, а остаточні бюджетні призначення встановлюються виключно законом. Відтак Мінфін вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про протиправну бездіяльність Міністерства фінансів України, оскільки матеріалами справи підтверджується, що Мінфін діяв у межах та спосіб, визначених Конституцією України та Бюджетним кодексом України, а відсутність бюджетних призначень за КПКВК 3901070 зумовлена відсутністю відповідних бюджетних пропозицій головного розпорядника та особливостями бюджетного процесу. У відзиві на апеляційну скаргу Міністерство розвитку громад та територій України заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а твердження апелянта є необґрунтованими та безпідставними. Позовні вимоги про зобов`язання Міністерства вжити заходів щодо розроблення бюджетної програми «Грошова компенсація постраждалим, житлові будинки (квартири) за бюджетною програмою зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації» та включення її до проєкту Закону про Державний бюджет України не відповідають законодавчо визначеним повноваженням цього органу. Міністерство зазначає, що відповідно до Порядку № 947 та Порядку № 767 головним розпорядником бюджетних коштів за програмою КПКВК 3901070 є Мінреінтеграції (наразі - Міністерство національної єдності України), а не Мінрозвитку. У відзиві детально наведено положення постанов Кабінету Міністрів України № 947 та № 767, відповідно до яких саме Мінреінтеграції здійснювало розподіл бюджетних коштів, формування інформації щодо кількості постраждалих осіб та реалізацію бюджетної програми компенсації за зруйноване житло. Постановою Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2022 року № 401 видатки за бюджетною програмою КПКВК 3901070 були скорочені та спрямовані до резервного фонду державного бюджету у зв`язку з потребами держави в умовах воєнного стану. Відповідно до Положення про Міністерство розвитку громад та територій України воно є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у сферах відновлення регіонів та інфраструктури, однак до його повноважень не належить опрацювання питань компенсації постраждалим, житлові будинки яких були зруйновані внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру. Позивачка фактично намагається зобов`язати Міністерство вчинити дії, які не передбачені його компетенцією та суперечать положенням статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади зобов`язані діяти виключно в межах наданих їм законом повноважень. Позовні вимоги та доводи апеляційної скарги є передчасними, оскільки ґрунтуються на припущеннях щодо можливих дій органів державної влади у майбутньому. Мінрозвитку зазначає, що адміністративне судочинство спрямоване на захист уже порушених прав, тоді як у даному випадку позивачка фактично просить суд втрутитися у майбутній бюджетний процес та зобов`язати орган державної влади вчинити дії, обов`язковість яких законом не встановлена. Діяльність органів державної влади у процесі підготовки бюджетних запитів, Бюджетної декларації та Закону про Державний бюджет України є внутрішнім організаційним процесом реалізації бюджетних повноважень, який сам по собі не породжує безпосередніх правових наслідків для позивачки та не свідчить про порушення її прав чи інтересів. Також Мінрозвитку посилається на практику Верховного Суду, зокрема постанову від 19 серпня 2022 року у справі № 160/4933/20, у якій наголошено на принципі законності діяльності суб`єктів владних повноважень та обов`язку діяти лише в межах і у спосіб, визначених законом. У відзиві Міністерство національної єдності України заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку доказам та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність протиправної бездіяльності відповідачів. Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права з урахуванням змін законодавства, зокрема втрати чинності 07 травня 2022 року Законом України «Про особливості державної політики і забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», у межах якого реалізовувалась бюджетна програма КПКВК 3901070. З 22 травня 2023 року набрав чинності Закон № 2923-ІХ, який визначає новий механізм надання компенсації за пошкоджене та знищене нерухоме майно. При цьому, цей Закон може бути застосований до позивачки, оскільки квартира ОСОБА_1 станом на 24 лютого 2022 року не перебувала на тимчасово окупованій території України. У відзиві зазначено, що відповідно до наказу Мінреінтеграції № 309 від 22 грудня 2022 року датою початку тимчасової окупації Авдіївської міської територіальної громади визначено 29 лютого 2024 року. У зв`язку з цим Міннац`єдності вважає, що у позивачки відсутні перешкоди для отримання компенсації у порядку, передбаченому Законом № 2923-ІХ, а рішення комісії Департаменту соціального захисту населення Донецької ОДА від 03 лютого 2022 року про призначення компенсації у розмірі 100 000 грн відповідно до пункту 4 частини першої статті 15 Закону № 2923-ІХ вважається таким, що прийняте відповідно до цього Закону. На сьогодні функціонує новий механізм компенсації через сервіс «єВідновлення», який реалізується Міністерством розвитку громад та територій України та Міністерством цифрової трансформації України, а у Державному бюджеті України на 2025 рік передбачено 4 млрд грн на реалізацію відповідних компенсаційних програм. Крім того, постановою Кабінету Міністрів України № 1432 від 13 грудня 2024 року затверджено Порядок надання внутрішньо переміщеним особам компенсації за пошкоджені або знищені об`єкти нерухомого майна за рахунок бюджетної програми 2501530. Міністерство національної єдності України спростовує твердження апелянта про бездіяльність Мінреінтеграції (правонаступником якого є Міннац`єдності). Ще у 2024 році Мінреінтеграції зверталось до Міністерства фінансів України з листом щодо необхідності поновлення бюджетної програми КПКВК 3901070 та врахування відповідних видатків у проєкті Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», однак така пропозиція не була включена до бюджету. Міннац`єдності посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 08.09.2022 у справі №9901/276/19, відповідно до якої для визнання бездіяльності протиправною недостатньо самого факту невчинення певних дій, а необхідно враховувати причини, умови та об`єктивні обставини, які перешкоджали їх виконанню. Вимоги позивачки про зобов`язання Міннац`єдності вжити заходів щодо розроблення бюджетної програми та включення її до проєкту Закону про Державний бюджет України звернуті не до того суб`єкта владних повноважень, який уповноважений вирішувати такі питання. Відповідач зазначає, що органи державної влади не є взаємозамінними, а кожен із них діє виключно у межах власної компетенції, визначеної законом. Міністерство підтримує висновок суду першої інстанції про те, що діяльність відповідачів у межах бюджетного процесу щодо формування бюджетних запитів, Бюджетної декларації та Закону про Державний бюджет України є внутрішнім організаційним процесом реалізації бюджетних повноважень і сама по собі не породжує безпосередніх правових наслідків для позивачки та не свідчить про порушення її прав. У відзиві Кабінет Міністрів України заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність протиправної бездіяльності Уряду. Позовні вимоги фактично спрямовані на втручання суду у бюджетний процес та спонукання Уряду до вчинення дій, пов`язаних із формуванням бюджетної політики держави, зокрема щодо включення до Бюджетної декларації та проєктів законів про Державний бюджет України видатків за бюджетною програмою КПКВК 3901070. При цьому відповідач наголошує, що такі питання належать до дискреційних повноважень Кабінету Міністрів України та реалізуються у порядку, визначеному Конституцією України та Бюджетним кодексом України. У відзиві детально наведено нормативне регулювання механізму компенсації за зруйноване житло, передбаченого постановами Кабінету Міністрів України № 947 та №7 67, згідно з якими головним розпорядником бюджетних коштів за програмою КПКВК 3901070 визначалося Мінреінтеграції, а розподіл коштів здійснювався відповідно до обсягу бюджетних призначень на відповідний рік. Постановою від 01 квітня 2022 року № 401 у зв`язку із запровадженням воєнного стану та необхідністю концентрації ресурсів держави на потребах оборони були скорочені видатки загального фонду державного бюджету, у тому числі за бюджетною програмою КПКВК 3901070, а відповідні кошти спрямовано до резервного фонду державного бюджету. 22 травня 2023 року набрав чинності Закон № 2923-ІХ, яким запроваджено новий механізм компенсації за пошкоджене та знищене нерухоме майно, а також створено нові бюджетні механізми компенсації, зокрема бюджетну програму 2501530 «Соціальний захист осіб та сімей, які потрапили у складні життєві обставини». Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» уже передбачено значні видатки за програмою 2501530 для забезпечення компенсаційних механізмів внутрішньо переміщеним особам за пошкоджене або знищене нерухоме майно. Кабінет Міністрів України підтримав висновок суду першої інстанції про те, що Закон № 2923-ІХ може бути застосований до спірних правовідносин, оскільки механізм компенсації продовжує функціонувати в іншому нормативному форматі, а право позивачки на компенсацію не припинено. Бюджетний процес є внутрішнім організаційним процесом діяльності держави, який включає підготовку бюджетних декларацій, бюджетних запитів, проєкту закону про Державний бюджет України та його подальший розгляд Верховною Радою України. Кабмін зазначає, що відсутність певної бюджетної програми у проєкті Державного бюджету не свідчить про порушення прав конкретної особи та не може бути самостійною підставою для судового втручання у дискреційні повноваження органів виконавчої влади. Посилається на положення статей 19, 95, 96, 116 Конституції України, а також статей 32- 38 Бюджетного кодексу України, відповідно до яких Кабінет Міністрів України забезпечує проведення бюджетної політики та розробляє проєкт закону про Державний бюджет України, однак реалізація цих повноважень пов`язана з аналізом бюджетних можливостей держави, пріоритетів фінансування та необхідністю забезпечення обороноздатності України в умовах воєнного стану. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди позивачки із бюджетною політикою держави та розподілом бюджетних ресурсів, однак такі питання не можуть бути предметом судового контролю в адміністративному судочинстві, оскільки стосуються сфери публічно-політичної дискреції держави. Також Кабінет Міністрів України заперечує доводи апеляційної скарги щодо нібито неналежного представництва інтересів Уряду у справі та зазначає, що особа, яка підписала відзив, діяла в порядку самопредставництва відповідно до положень КАС України, Закону України «Про Кабінет Міністрів України» та внутрішніх актів Міністерства юстиції України. У судовому засіданні 26 травня 2026 року колегією суддів відмовлено у задоволенні клопотання Кабінету Міністрів України щодо заміни Міністерства національної єдності України на Міністерство соціальної політики, сім`ї та єдності України, оскільки відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2025 року №904 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» Міністерство національної єдності України продовжує здійснювати функції та повноваження у визначених сферах до завершення заходів, пов`язаних із його приєднанням до Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України, та станом на час розгляду справи не припинено як юридичну особу і не виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Згідно з частинами першою та другою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та їх правову оцінку, правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 була співвласницею квартири на праві спільної часткової власності у рівних частках, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 47,2 кв.м, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 285940000 від 22 листопада 2021 року. У липні 2015 року внаслідок артилерійського обстрілу м. Авдіївка, спричиненого збройною агресією російської федерації, вказана квартира була повністю зруйнована, що підтверджується актом обстеження житла № 122 від 15 вересня 2021 року, складеним щодо житла, зруйнованого внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру. З метою реалізації права на отримання грошової компенсації за зруйноване житло, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року № 947, ОСОБА_1 18 листопада 2021 року припинила право власності на належну їй частку квартири у зв`язку з її знищенням, що було обов`язковою умовою для отримання компенсації відповідно до пункту 19 Порядку № 947 у редакції, чинній на той момент. Припинення права власності підтверджується відповідним витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22 листопада 2021 року. Після цього 21 листопада 2021 року позивачка звернулася до Авдіївської міської військово-цивільної адміністрації Покровського району Донецької області із заявою про виплату грошової компенсації за зруйноване житло. До поданої заяви нею були додані всі документи, передбачені Порядком № 947, а саме: акт обстеження житла, зруйнованого внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, а також витяг з Державного реєстру речових прав про припинення права власності на житло у зв`язку з його знищенням. За результатами розгляду поданих документів розпорядженням керівника Авдіївської міської ВЦА від 04 січня 2022 року № 3 затверджено список постраждалих осіб, житло яких зруйноване внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої агресією російської федерації, до якого під № 5 включено ОСОБА_1 . Надалі Авдіївська міська військово-цивільна адміністрація супровідним листом від 26 січня 2022 року № 0056/01-18 направила до Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації затверджений список постраждалих осіб, копію відповідного розпорядження, а також особові справи постраждалих осіб, у тому числі особову справу ОСОБА_1 , для подальшого вирішення питання про надання грошової компенсації. 03 лютого 2022 року комісією з розгляду питань, пов`язаних із наданням грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, при Департаменті соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації протоколом № 1 прийнято рішення про надання ОСОБА_1 , як співвласниці 1/3 квартири, грошової компенсації за зруйноване житло у розмірі 100 000 грн. Таким чином, право позивачки на отримання відповідної компенсації було офіційно підтверджено уповноваженим державним органом. На виконання вказаного рішення наказом Департаменту соціального захисту населення Донецької ОДА від 09 лютого 2022 року № 02-09/7/203-22 затверджені форми подання узагальнених списків постраждалих осіб. Після цього 10 лютого 2022 року за вих. № 01-21/1016/0/201-22 відповідні узагальнені списки та матеріали були направлені засобами електронного зв`язку до Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України та отримані останнім. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Правил складання паспортів бюджетних програм наказом Мінреінтеграції від 01 лютого 2022 року № 29 затверджено паспорт бюджетної програми КПКВК 3901070 «Грошова компенсація постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації». Головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем цієї бюджетної програми було визначено Мінреінтеграції. Разом з тим, після введення в Україні воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 постановою Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2022 року № 401 «Про спрямування коштів до резервного фонду державного бюджету» видатки за бюджетною програмою КПКВК 3901070 були скорочені, а кошти у сумі 80 853,0 тис. грн спрямовані до резервного фонду державного бюджету для забезпечення першочергових потреб держави в умовах воєнного стану. У подальшому позивачка фактично не отримала призначену їй грошову компенсацію за зруйноване житло. За відповіддю Мінреінтеграції від 02 квітня 2024 року № 22/4.1-2706 на адвокатський запит представника позивачки від 26 березня 2024 року, міністерство підтвердило, що бюджетна програма КПКВК 3901070 існувала та була затверджена у 2022 році, однак у зв`язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України № 401 кошти за цією програмою були спрямовані до резервного фонду державного бюджету, що фактично унеможливило здійснення виплати компенсації позивачці. Листом від 19 серпня 2022 року № 22/12-5582-22 Мінреінтеграції направило Міністерству фінансів України матеріали бюджетного запиту на 2023-2025 роки. Водночас із долучених до справи форм бюджетного запиту (форми 2023-1, 2023-2, 2023-3, додатки 3-а та 3-в) убачається, що пропозиції щодо фінансування бюджетної програми КПКВК 3901070 на 2023 рік у поданих документах були відсутні. У свою чергу Міністерство фінансів України листами від 07 серпня 2023 року № 04110-08-2/21527 та № 04110-08-2/23207 «Про підготовку бюджетних запитів на 2024- 2026 роки» та «Про підготовку бюджетних запитів на 2025- 2027 роки» довело до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції щодо підготовки бюджетних запитів з урахуванням складної макрофінансової ситуації, воєнного стану та вимог статті 34 Бюджетного кодексу України. У зазначених листах також визначались граничні показники видатків та фінансові обмеження, обов`язкові для врахування під час підготовки бюджетних запитів. На виконання зазначених листів Мінфіну Мінреінтеграції листом від 15 серпня 2023 року № 22/8-7778-23 направило до Міністерства фінансів України пропозиції щодо підготовки бюджетних запитів на 2024-2026 роки за формами БЗ-1 та БЗ-2, однак серед поданих бюджетних програм пропозиція щодо фінансування КПКВК 3901070 також була відсутня. Разом з тим, у подальшому Мінреінтеграції листом від 16 серпня 2024 року № 22/9.1-6876-24 повідомило Міністерство фінансів України про нагальну потребу у поновленні бюджетної програми КПКВК 3901070 у сумі 3 300,0 тис. грн, що стосувалося врахування нових бюджетних програм, поновлення бюджетних програм та додаткових видатків при підготовці проєкту Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік». 03 січня 2025 року Кабінет Міністрів України розпорядженням № 10-р погодився з пропозицією Мінрозвитку щодо забезпечення здійснення міністерством функцій і повноважень, покладених на нього постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2024 року № 1545 «Про внесення змін до Положення про Міністерство розвитку громад та територій України». Позивач наполягає на праві щодо отримання визначеної їй суми компенсації за зруйноване майно, передбаченої чинним законодавством, підтвердженого належними документами але у зв`язку із не забезпеченням суб`єктами владних повноважень виплати їй компенсації у відповідній бюджетній програмі, закладення коштів у бюджеті на 2023-2025 роки, порушено її право на майно та завдано моральну шкоду. Позивач, не погодившись із бездіяльністю відповідачів щодо незабезпечення ефективного функціонування механізму виплати компенсації за зруйноване житло відповідно до бюджетної програми «Грошова компенсація постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації», передбаченої на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року № 947 «Питання виплати грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації», а також щодо невжиття заходів із забезпечення фінансування відповідної бюджетної програми та закладення коштів у Державному бюджеті України на 2023-2025 роки, що призвело до неотримання нею призначеної компенсації за втрачене майно у розмірі 100 000,00 грн, порушення її майнових прав та спричинення моральної шкоди, звернулась до суду з даним адміністративним позовом. Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Бюджетним кодексом України від 08 липня 2010 року № 2456-VI (далі - БК України) регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу. Згідно з визначеннями, які містяться у статті 2 Бюджетного кодексу України: - бюджетна програма - це сукупність заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети, завдань та очікуваного результату, визначення та реалізацію яких здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій (пункт 4); - бюджетна пропозиція - це документ, підготовлений головним розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції до Бюджетної декларації (прогнозу місцевого бюджету) з відповідним обґрунтуванням щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для досягнення цілей державної (регіональної) політики у відповідній сфері діяльності, формування та/або реалізацію якої забезпечує головний розпорядник бюджетних коштів, та показників їх досягнення, на підставі відповідних орієнтовних граничних показників видатків бюджету та надання кредитів з бюджету на середньостроковий період (пункт 4-1); - бюджетний запит - це документ, підготовлений головним розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідним обґрунтуванням щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступні бюджетні періоди (пункт 9); бюджетний процес - регламентований бюджетним законодавством процес складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання, а також контролю за дотриманням бюджетного законодавства (пункт 10). За статтею 19 БК України стадіями бюджетного процесу визнаються: 1) складання та розгляд Бюджетної декларації (прогнозу місцевого бюджету) і прийняття рішення щодо них; 2) складання проектів бюджетів; 3) розгляд проекту та прийняття закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет); 4) виконання бюджету, включаючи внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет); 5) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього. На всіх стадіях бюджетного процесу забезпечується управлінська відповідальність та підзвітність, здійснюються контроль за дотриманням бюджетного законодавства, аудит та оцінка ефективності управління бюджетними коштами відповідно до законодавства. Учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов`язками з управління бюджетними коштами). Відповідно до статті 4 БК України виключно законом про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України. Згідно статті 7 БК України Бюджетна система України ґрунтується на таких принципах, зокрема, - принцип єдності бюджетної системи України - єдність бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності (пункт 1); - принцип збалансованості - повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень бюджету на відповідний бюджетний період (пункт 2); - принцип обґрунтованості - бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку України та розрахунках надходжень бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил (пункт 5); - принцип ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг, у тому числі з урахуванням гендерних аспектів, при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів (пункт 6); - принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями (пункт 8). Міністерство фінансів України відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову, бюджетну та боргову політику, державну політику у сфері міжбюджетних відносин та місцевих бюджетів, державну політику у сфері державного пробірного контролю, бухгалтерського обліку та аудиту, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства, державного фінансового контролю, державного внутрішнього фінансового контролю, казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, забезпечує формування державної політики у сфері організації та контролю за виготовленням цінних паперів, документів суворої звітності та забезпечує формування та реалізацію єдиної державної податкової, митної політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, державної політики у сфері контролю за трансфертним ціноутворенням, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, державної політики у сфері видобутку, виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, їх обігу та обліку. Відповідно до підпункту 27 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375 (далі - Положення № 375), Мінфін відповідно до покладених на нього завдань складає розпис Державного бюджету України згідно з бюджетними призначеннями та вносить зміни до нього, у тому числі в частині міжбюджетних трансфертів у розрізі місцевих бюджетів; розробляє інструктивні матеріали щодо складення розпису (тимчасового розпису) Державного бюджету України. Зокрема, згідно з пунктом 13 пункту 4 Положення № 375 Мінфін організовує роботу, пов`язану із складенням та управлінням виконання Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету. Відповідно до статті 113 Конституції України, статті 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 27 лютого 2014 року № 794-VII (далі - Закон № 794-VII) Кабінет Міністрів України (далі - КМУ) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією. Відповідно частини першої статті 2 Закону № 794-VII до основних завдань Кабінету Міністрів України належать: 1) забезпечення державного суверенітету та економічної самостійності України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, виконання Конституції та законів України, актів Президента України; 2) вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина, створення сприятливих умов для вільного і всебічного розвитку особистості; 3) забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров`я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; 4) розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, культурного розвитку, охорони довкілля, a також розроблення, затвердження і виконання інших державних цільових програм; 5) забезпечення розвитку і державної підтримки науково-технічного та інноваційного потенціалу держави; 6) забезпечення рівних умов для розвитку всіх форм власності; здійснення управління об`єктами державної власності відповідно до закону; 7) здійснення заходів щодо забезпечення обороноздатності та національної безпеки України, громадського порядку, боротьби із злочинністю, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; 8) організація і забезпечення провадження зовнішньоекономічної діяльності, митної справи; 9) спрямування та координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади. здійснення контролю за їх діяльністю. Частиною другою статті 3 Закону № 794-VII визначено, що Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 4 Закону № 794-VII Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. Організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України. Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції України та цього Закону затверджує Регламент Кабінету Міністрів України, який визначає порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки та прийняття рішень, інші процедурні питання його діяльності, а також визначає порядок розроблення, виконання та моніторингу виконання програмних документів Кабінету Міністрів України. Згідно з положеннями статті 19 Закону № 794-VII діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров`я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, запобігання і протидії корупції, розв`язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки та обороноздатності. Згідно із статтею 116 Конституції України та частинами першою, другою статті 21 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання (пункт 6) та спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади (пункт 9). Відповідно, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади відповідальні перед Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні йому. Відповідно до статті 96 Конституції України Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період. Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня кожного року подає до Верховної Ради України проєкт закону про Державний бюджет України на наступний рік. Разом із проєктом закону подається доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного року. Відповідно до статті 117 Конституції України та частин першої-п`ятої статті 49 Закону № 794-VII Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти постанови і розпорядження. За статтею 32 БК України Кабінет Міністрів України розробляє Бюджетну декларацію та проєкт закону про Державний бюджет України. Мінфін відповідає за складання Бюджетної декларації та проєкту закону про Державний бюджет України, визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, що використовуються для розроблення Бюджетної декларації та проєкту Державного бюджету України. Згідно з частиною першою статті 33 БК України Мінфін щороку спільно з іншими головними розпорядниками коштів державного бюджету відповідно до цілей та пріоритетів, визначених у щорічному посланні Президента України до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України, Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, прогнозних та програмних документах економічного і соціального розвитку, складає Бюджетну декларацію - документ середньострокового бюджетного планування, що визначає засади бюджетної політики і показники державного бюджету на середньостроковий період та є основою для складання проєкту Державного бюджету України і прогнозів місцевих бюджетів. Під час складання Бюджетної декларації для узгодження бюджетної політики (включаючи бюджетні показники на середньостроковий період) Міністерство фінансів України проводить консультації з членами Кабінету Міністрів України та незалежними експертами. Згідно зі статтею 34 БК України для підготовки проєкту Державного бюджету України Міністерство фінансів України розробляє і доводить до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів у терміни, визначені Міністерством фінансів України. Інструкції з підготовки бюджетних запитів можуть запроваджувати фінансові обмеження, організаційні та інші вимоги, яких зобов`язані дотримуватися усі розпорядники бюджетних коштів у процесі підготовки бюджетних запитів. Відповідно до частини п`ятої статті 33 БК України Міністерство фінансів України розробляє та у визначені ним терміни доводить, зокрема, до головних розпорядників коштів державного бюджету - інструкції з підготовки бюджетних пропозицій, орієнтовні граничні показники видатків державного бюджету та надання кредитів з державного бюджету на середньостроковий період. Інструкція щодо підготовки бюджетної пропозиції, затверджена наказом Міністерства фінансів України 06 жовтня 2023 року № 534, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2023 року за № 1842/40898. Кабінет Міністрів України щороку, не пізніше 1 червня року, що передує плановому, схвалює Бюджетну декларацію, яка набуває статусу офіційного документа та оформлюється постановою Кабінету Міністрів України. З дня схвалення Бюджетної декларації втрачає чинність Бюджетна декларація, схвалена у попередньому бюджетному періоді (частина сьома статті 33 БК України). Відповідно до статті 34 БК України для підготовки проекту Державного бюджету України Міністерство фінансів України розробляє і доводить до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджетних запитів у терміни, визначені Міністерством фінансів України. Інструкції з підготовки бюджетних запитів можуть запроваджувати фінансові обмеження, організаційні та інші вимоги, яких зобов`язані дотримуватися усі розпорядники бюджетних коштів у процесі підготовки бюджетних запитів. Інструкція з підготовки бюджетних запитів затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 21 грудня 2022 року № 450, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2023 року за № 322/39378. За пунктом 2 Інструкції головний розпорядник бюджетних коштів (далі - головний розпорядник) організовує та забезпечує підготовку бюджетного запиту і подає його до Мінфіну. Згідно з пунктом 2 даної Інструкції головний розпорядник, який реалізує бюджетні програми за загальнодержавними видатками та кредитуванням, складає і подає до Мінфіну бюджетний запит окремо за відповідним кодом відомчої класифікації видатків та кредитування бюджету. Пунктом 5 Інструкції встановлено, що бюджетні запити подаються до Мінфіну в електронній або паперовій формі. Відповідно до пункту 6 Інструкції бюджетний запит складається на середньостроковий період (плановий та наступні за плановим два бюджетні періоди) відповідно до Бюджетної декларації, вимог цієї Інструкції та інших інструкцій, які відповідно до частини першої статті 34 БК України доводяться Мінфіном до головних розпорядників, на підставі граничних показників, доведених Мінфіном. Інформація, яка включається до бюджетного запиту, має характеризувати направленість дій головного розпорядника на досягнення цілей державної політики, визначених у Бюджетній декларації, через реалізацію визначених ним бюджетних програм. Головний розпорядник забезпечує узгодженість стратегічного та бюджетного планування шляхом визначення набору заходів та результативних показників бюджетних програм, які є необхідними та достатніми для виконання показників досягнення цілей державної політики в середньостроковій перспективі. Бюджетний запит містить інформацію про усі бюджетні кошти, використані головним розпорядником у попередньому році і які він планує використати у поточному році та у середньостроковому періоді, та усі бюджетні програми, які реалізовані, реалізуються та пропонуються до реалізації у відповідному бюджетному періоді. За пунктом 8 Інструкції для заповнення форм бюджетного запиту використовуються показники надходжень державного бюджету, видатків державного бюджету (далі - видатки) та надання кредитів з державного бюджету (далі - надання кредитів): - звіту про виконання Державного бюджету України за попередній бюджетний період (далі - звіт за попередній бюджетний період) - для зазначення показників за попередній бюджетний період; - закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період з відповідними показниками розпису Державного бюджету України (далі - план на поточний бюджетний період) - для зазначення показників на поточний бюджетний період, якщо інше не передбачено інструкціями, які відповідно до частини першої статті 34 Бюджетного кодексу України доводяться Мінфіном до головних розпорядників; - розраховані на середньостроковий період відповідно до положень розділу III цієї Інструкції,- для зазначення показників на середньостроковий період. Згідно з пунктом 11 даної Інструкції Мінфін встановлює строки подання бюджетних запитів та інформації, що подається разом із ними. Головний розпорядник забезпечує своєчасність, достовірність та зміст поданих до Мінфіну бюджетного запиту та інформації, що подається разом з ним. Відповідно до частини першої статті 35 БК України головні розпорядники бюджетних коштів забезпечують складання бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України відповідно до Бюджетної декларації та вимог інструкцій з підготовки бюджетних запитів з урахуванням планів діяльності на середньостроковий період, звітів про виконання паспортів бюджетних програм, результатів оцінки ефективності бюджетних програм, висновків про результати контрольних заходів, проведених органами, уповноваженими на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства, рішень Кабінету Міністрів України за результатами огляду витрат державного бюджету у терміни та порядку, встановлені Міністерством фінансів України. Відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник: - організовує та забезпечує складання бюджетної пропозиції з урахуванням Бюджетної декларації (прогнозу місцевого бюджету), схваленої (схваленого) у попередньому бюджетному періоді, і подає її Міністерству фінансів України (місцевому фінансовому органу) (пункт 1-1); - організовує та забезпечує на підставі Бюджетної декларації (прогнозу місцевого бюджету), середньострокового плану пріоритетних публічних інвестицій держави (регіону, територіальної громади) та плану діяльності на середньостроковий період складання бюджетного запиту і подає його Міністерству фінансів України (місцевому фінансовому органу) (пункт 2); - отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань (пункту 3). Відповідно до абзацу третього частини другої статті 22 БК України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Згідно з частиною першою статті 36 БК України Мінфін на будь-якому етапі складання і розгляду проєкту Державного бюджету України проводить аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, на предмет його відповідності Бюджетній декларації, а також ефективності використання бюджетних коштів, у тому числі на підставі звітів про виконання паспортів бюджетних програм, результатів оцінки ефективності бюджетних програм, висновків про результати контрольних заходів, проведених органами, уповноваженими на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства, рішень Кабінету Міністрів України за результатами огляду витрат державного бюджету. На основі результатів аналізу Міністр фінансів України приймає рішення про включення бюджетного запиту до проекту Державного бюджету України перед поданням його на розгляд Кабінету Міністрів України. За частиною третьою статті 36 БК України на основі аналізу бюджетних запитів, що подаються відповідно до статті 35 цього Кодексу, та з урахуванням положень та показників на плановий бюджетний період, визначених Бюджетною декларацією, схваленою у році, що передує плановому, і рекомендацій Верховної Ради України щодо бюджетної політики (якщо такі рекомендації схвалені відповідно до частини шостої статті 152 Регламенту Верховної Ради України) Міністерство фінансів України готує проєкт закону про Державний бюджет України. Згідно з частиною четвертою статті 36 БК України Мінфін під час підготовки проекту Державного бюджету України розглядає та вживає заходів для усунення розбіжностей з головними розпорядниками бюджетних коштів. Якщо узгодження не досягнуто, Міністерство фінансів України додає свій висновок з неузгоджених питань до зазначеного проєкту, який подається Кабінету Міністрів України. Відповідно до частини першої, третьої статті 37 БК України Міністерство фінансів України подає Кабінету Міністрів України для розгляду проєкт закону про Державний бюджет України та вносить пропозиції щодо термінів і порядку розгляду цього проєкту в Кабінеті Міністрів України. КМУ схвалює проєкт закону про Державний бюджет України та подає його разом з відповідними матеріалами Верховній Раді України та Президенту України не пізніше 15 вересня року, що передує плановому. Згідно з частиною першою статті 44 БК України Державний бюджет України виконується за розписом, який затверджується Міністром фінансів України відповідно до бюджетних призначень у місячний строк з дня прийняття закону про Державний бюджет України. До затвердження розпису Державного бюджету України Міністром фінансів України затверджується тимчасовий розпис Державного бюджету України на відповідний період. Порядок внесення змін до закону про Державний бюджет України визначено главою 9 Бюджетного кодексу України. Згідно з частиною першою, третьою, п`ятою статті 52 БК України Зміни до закону про Державний бюджет України можуть вноситися у разі: 1) відхилення оцінки основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України від прогнозу, врахованого під час затвердження Державного бюджету України на відповідний бюджетний період; 2) перевиконання за підсумками трьох кварталів надходжень Державного бюджету України, врахованих у розписі Державного бюджету України на відповідний період, більше ніж на 15 відсотків відповідно до частини першої статті 53 цього Кодексу; 3) недоотримання за підсумками кварталу надходжень загального фонду Державного бюджету України, врахованих у розписі Державного бюджету України на відповідний період, більше ніж на 15 відсотків відповідно до частини другої статті 54 цього Кодексу; 4) необхідності збільшення обсягу коштів резервного фонду державного бюджету; 5) необхідності передачі коштів між загальним та спеціальним фондами державного бюджету відповідно до частини сьомої статті 13 цього Кодексу; 6) перевищення очікуваного обсягу витрат на обслуговування та погашення державного боргу, витрат, пов`язаних з виконанням гарантійних зобов`язань держави, та видатків на виплати за державними деривативами над обсягом коштів, визначеним законом про Державний бюджет України на таку мету, відповідно до абзацу другого частини шостої статті 16, частини сьомої статті 17 та пункту 35 розділу VI цього Кодексу; 7) необхідності оптимізації структури витрат державного бюджету в межах загального обсягу видатків та надання кредитів, затвердженого законом про Державний бюджет України, для забезпечення ефективного виконання Державного бюджету України, крім випадків, передбачених частинами шостою - дев`ятою статті 23 цього Кодексу; 8) зміни обставин у процесі виконання Державного бюджету України, из вимагають менших бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів відповідно до частини третьої статті 23 цього Кодексу. 9) зарахування до загального чи спеціального фонду встановленого законом нового виду доходу державного бюджету на період до внесення відповідних змін до цього Кодексу відповідно до частини четвертої статті 29 цього Кодексу; 10) необхідності зменшення бюджетних асигнувань за порушення бюджетного законодавства відповідно до пункту 4 частини першої статті 117 цього Кодексу Зміни до закону про Державний бюджет України можуть вноситися виключно законами про внесення змін до закону про Державний бюджет України. Проєкт закону про внесення змін до закону про Державний бюджет України може розглядатися у Верховній Раді України лише у разі наявності експертного висновку Міністерства фінансів України про підтримку такого законопроєкту (крім поданих Кабінетом Міністрів України проєктів законів, розробником яких є Міністерство фінансів України). Розгляд проєкту закону про внесення змін до закону про Державний бюджет України у Верховній Раді України здійснюється за процедурою, визначеною Регламентом Верховної Ради України, з урахуванням вимог цієї статті. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1366 від 03 грудня 2024 року Мінреінтеграції перейменовано на Міністерство національної єдності України. 24 січня 2025 року Кабінет Міністрів України визначив діяльність Міністерства національної єдності України (далі - Міннац`єдності), а також регламентував його повноваження і сфери компетенції. До основних повноважень Міннац`єдності належить: - забезпечення формування та реалізації державної політики з питань національної єдності України та спільного розвитку; української національної самосвідомості; інформаційної політики єдності України та стратегічних комунікацій (у частині повноважень з питань національної єдності України); - формування та реалізація державної політики з питань забезпечення визначених законодавством України прав та інтересів осіб, які виїхали за кордон, зокрема внаслідок збройного конфлікту. А також створення умов для їх добровільного повернення до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні; - сприяння в координації з Міністерством закордонних справ задоволенню національно-культурних, освітніх і мовних потреб осіб, які виїхали за кордон; - сприяння утвердженню української національної й громадянської ідентичності. 31 грудня 2024 року Кабінетом Міністрів України постановою від № 1545 внесено зміни до Положення про Міністерство розвитку громад та територій України. Згідно з внесеними змінами Мінрозвитку є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику поміж іншого у сфері з відновлення регіонів, територій та інфраструктури, що постраждали внаслідок збройної агресії російської федерації проти України. Мінрозвитку відповідно до покладених на нього завдань поміж іншого вживає заходи до захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, які порушені внаслідок збройного конфлікту та/або тимчасової окупації частини території України; збирає та аналізує інформацію про необхідність здійснення заходів із відновлення об`єктів інфраструктури (транспортної, енергетичної, житлово-комунальної, соціальної тощо) на тимчасово окупованій території, а також прилеглих до неї територіях: збирає та аналізує інформацію про необхідність забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб з тимчасово окупованої території та громадян України, які покинули своє місце проживання на тимчасово окупованій території внаслідок або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту та/або тимчасової окупації та виїхали за кордон; бере участь у плануванні, розробленні, погодженні та реалізації проектів регіонального розвитку, розвитку дорожньо-транспортної та іншої інфраструктури, житлового фонду та системи життєдіяльності населення, що реалізуються за рахунок коштів міжнародної технічної допомоги та державного бюджету на тимчасово окупованій території в процесі її реінтеграції, а також прилеглих до неї територіях. 03 січня 2025 року Кабінет Міністрів України в розпорядженні № 10-р погодився з пропозицією Мінрозвитку щодо можливості забезпечення здійснення міністерством покладених на нього згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2024 року № 1545 «Про внесення змін до Положення про Міністерство розвитку громад та територій України» функцій і повноважень. Тобто, відповідно до Бюджетного кодексу головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми за КПКВК 3901070 є Мінреінтеграції. Мінреінтеграції забезпечує складання бюджетної пропозиції та бюджетних запитів для подання Мінфіну відповідно до Бюджетної декларації та вимог інструкцій з підготовки бюджетних запитів з урахуванням планів діяльності на середньостроковий період, звітів про виконання паспортів бюджетних програм, результатів оцінки ефективності бюджетних програм, висновків про результати контрольних заходів, проведених органами, уповноваженими на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства, рішень Кабінету Міністрів України за результатами огляду витрат державного бюджету у терміни та порядку, встановлені Мінфіном. Міністерство фінансів України відповідає за складання Бюджетної декларації та проєкту закону про Державний бюджет України, яке фактично полягає у здійсненні аналізу поданих головними розпорядниками коштів державного бюджету бюджетних пропозицій та бюджетного запиту та вжиття заходів для усунення розбіжностей з головними розпорядниками коштів державного бюджету. Якщо узгодження не досягнуто, Міністерство фінансів України додає відповідну інформацію до Бюджетної декларації, що подається Кабінету Міністрів України або додає свій висновок з неузгоджених питань до зазначеного проєкту, який подається Кабінету Міністрів України. Міністерство фінансів України забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України. В свою чергу, законодавчу ініціативу здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до частини другої статті 96 та пункту 6 статті 116 Конституції України. Кабінет Міністрів України схвалює проєкт закону про Державний бюджет України та подає його разом з відповідними матеріалами Верховній Раді України та Президенту України не пізніше 15 вересня року, що передує плановому. Головні розпорядники бюджетних коштів забезпечують уточнення бюджетних запитів з урахуванням прийнятих Кабінетом Міністрів України рішень щодо доопрацювання проєкту закону про Державний бюджет України для подання до Верховної Ради України та у триденний строк подають їх до Міністерства фінансів України. При цьому, розгляд та затвердження Державного бюджету України відбувається у Верховній Раді України за спеціальною процедурою, визначеною Регламентом Верховної Ради України. Тобто, розроблення проєкту Державного бюджету України та змін до нього є спільною діяльністю багатьох відомств, на які покладено завдання координувати діяльність учасників бюджетного процесу. В свою чергу, механізм реалізації бюджетної програми за КПКВК 3901070, порядок використання бюджетних коштів, а також умови та підстави для надання грошової компенсації постраждалим особам визначалися відповідними нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, зокрема постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання та визначення розміру грошової допомоги постраждалим від надзвичайних ситуацій та розміру грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації» від 18 грудня 2013 року № 947, яка встановлювала правові та організаційні засади надання такої компенсації особам, житло яких було зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації. Саме положення зазначеного Порядку були чинними та підлягали застосуванню на момент прийняття рішення про призначення ОСОБА_1 грошової компенсації за втрачене майно. Так, 18 грудня 2013 року постановою Кабінету Міністрів України № 947 затверджено Порядок надання та визначення розміру грошової допомоги постраждалим від надзвичайних ситуацій, які залишилися на попередньому місці проживання (набрання чинності з 10.01.2014). За вказаним Порядком № 947, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2020 року № 767 із змінами згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2021 року №1301, чинної на момент прийняття рішення про призначення компенсації за втрачене майно ОСОБА_1 , встановлено механізм надання та визначення розміру грошової допомоги постраждалим від надзвичайних ситуацій і розміру грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації (далі - Порядок № 947, у відповідній редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1301). Згідно з пунктом 2 Порядку № 947 постраждалими визнаються громадяни України, іноземці та особи без громадянства, житлові будинки (квартири) (далі - житло) яких пошкоджено/зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації, або проведення робіт з ліквідації її наслідків (далі - постраждалі). Абзацом другим даного пункту 2 Порядку № 947 грошова компенсація надається постраждалим, які є власниками житла, яке перебуває на контрольованих Україною територіях та було зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації, після дати набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України». Рішення про надання грошової компенсації приймають комісії з розгляду питань, пов`язаних з наданням грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації (далі - комісія), на підставі поданих органами місцевого самоврядування, а у разі їх відсутності - військово-цивільними адміністраціями населених пунктів сформованих та затверджених списків постраждалих на виплату грошової компенсації (пункт 5 Порядку № 947). Згідно з пунктом 32 Порядку № 947 розмір грошової компенсації постраждалим визначається за показниками опосередкованої вартості спорудження житла у регіонах України відповідно до місцезнаходження житла, що є чинними на дату затвердження узагальненого списку відповідно (але не більш як 300 тис. гривень за один об`єкт зруйнованого житла). Відповідно до пункту 34 Порядку № 947 грошова допомога постраждалим, які є власниками (співвласниками), наймачами житла, пошкодженого внаслідок надзвичайної ситуації або проведення робіт з ліквідації її наслідків, надається у місячний строк з дня прийняття рішення про її надання. Грошова компенсація постраждалим виплачується регіональними органами соціального захисту населення протягом п`яти робочих днів з моменту надходження бюджетних коштів. За пунктом 36 Порядку № 947 грошова допомога та компенсація є одноразовими. Повторна виплата коштів за один об`єкт житла (крім виплати грошової компенсації за частину того ж самого зруйнованого житла) не допускається. Відповідно до пункту 37 Порядку № 947 виплата грошової компенсації постраждалим є складовою частиною формування консолідованої претензії України до російської федерації щодо реалізації її міжнародно-правової відповідальності за збройну агресію проти України на виконання статті 6 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях». За пунктом 38 Порядку № 947 фінансування заходів з надання грошової компенсації постраждалим здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. В свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2020 року № 767 щодо питання виплати грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації, вирішено:

1. Затвердити Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації, що додається.

2. Внести до постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року № 947 «Про затвердження Порядку надання та визначення розміру грошової допомоги або компенсації постраждалим від надзвичайних ситуацій, які залишилися на попередньому місці проживання» (Офіційний вісник України, 2014 р., № 3, ст. 66; 2019 р., № 60, ст. 2058) зміни, що додаються.

3. Донецькій та Луганській обласним державним адміністраціям забезпечити утворення у місячний строк комісій з розгляду питань, пов`язаних з наданням грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації.

4. Рекомендувати органам місцевого самоврядування, а у разі їх відсутності - військово-цивільним адміністраціям населених пунктів у Донецькій та Луганській областях утворити комісії з обстеження житла, зруйнованого внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації. Постанова КМУ набула чинності 08 вересня 2020 року. Відповідно, постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2020 року № 767 затверджено Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації. Вказаним Порядком № 767 визначено механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою «Грошова компенсація постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації» (далі - бюджетні кошти) (пункт 1). За пунктом 2 Порядку № 767 головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінреінтеграції. Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є структурні підрозділи з питань соціального захисту населення Донецької та Луганської облдержадміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення). Згідно з пункту 3 Порядку № 767 бюджетні кошти спрямовуються на забезпечення виплати грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації, та перебувають на контрольованих Україною територіях (далі - постраждалі). Відповідно до пунктів 4 та 5 Порядку№ 767 бюджетні кошти розподіляються головним розпорядником бюджетних коштів на підставі поданої регіональними органами соціального захисту населення інформації про кількість постраждалих, складеної на підставі рішень комісій з розгляду питань, пов`язаних з наданням грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації, за формою та строками, встановленими Мінреінтеграції. Під час розподілу бюджетних коштів Мінреінтеграції враховується порядок черговості, встановлений пунктом 28 Порядку надання та визначення розміру грошової допомоги постраждалим від надзвичайних ситуацій та розміру грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року № 947 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 3, ст. 66), - із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2020 р. №

767. Бюджетні кошти спрямовуються регіональним органам соціального захисту населення, які протягом п`яти робочих днів після надходження коштів на їх рахунки, відкриті в органах Казначейства, готують відповідні виплатні документи (відомості) та здійснюють перерахування на банківську картку (картковий рахунок у банку) постраждалих або їх представників. Регіональні органи соціального захисту населення подають щомісяця до 20 числа наступного періоду Мінреінтеграції звіти про використання бюджетних коштів із зазначенням кількості осіб, яким надано компенсацію, за формою, встановленою Мінреінтеграції (пункт 6 Порядку № 767). За пунктом 8 Порядку № 767 погашення кредиторської заборгованості, зареєстрованої органами Казначейства, за бюджетними зобов`язаннями минулих років здійснюється в установленому законодавством порядку. Складення та подання фінансової і бюджетної звітності про використання бюджетних коштів, а також контроль за їх цільовим та ефективним витрачанням здійснюються в установленому законодавством порядку (пункт 10 Порядку № 767). Відповідно до Додатків до Закону України «Про Державний бюджет на 2022 рік», законом про Державний бюджет встановлювалися бюджетні призначення за КПКВК 3901070 із загального фонду у розмірі 80 853 тис. грн. Кабінет Міністрів України постановою від 01 квітня 2022 року № 401 «Про спрямування коштів до резервного фонду державного бюджету» постановив: 1. відповідно до абзацу другого підпункту 2 пункту 22 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України скоротити видатки загального фонду Державного бюджету України на 2022 рік, передбачені головним розпорядникам коштів державного бюджету за програмами згідно з додатком, та збільшити обсяг видатків за програмою 3511030 «Резервний фонд» на суму 73 324 506, 8 тис. гривень.

2. Міністерству фінансів: - забезпечити погодження скорочення видатків загального фонду державного бюджету та їх спрямування до резервного фонду державного бюджету, передбаченого пунктом 1 цієї постанови, з Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; - після зазначеного погодження внести зміни до розпису державного бюджету з урахуванням пропозицій, поданих головними розпорядниками коштів державного бюджету.

3. Головним розпорядникам коштів державного бюджету подати Міністерству фінансів пропозиції щодо внесення змін до розпису державного бюджету, пов`язаних із скороченням видатків загального фонду державного бюджету, передбаченим пунктом 1 цієї постанови. Відповідно до Додатку до постанови КМУ від 01 квітня 2022 року № 401 «Про спрямування коштів до резервного фонду державного бюджету» кошти за бюджетною програмою КПКВК 3901070 «Грошова компенсація постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації» 80 853,0 грн. спрямовано до резервного фонду державного бюджету. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, спірні правовідносини виникли у сфері реалізації бюджетної програми КПКВК 3901070 «Грошова компенсація постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією російської федерації», механізм функціонування якої визначався положеннями Бюджетного кодексу України, постанов Кабінету Міністрів України № 947 та № 767, а також нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетний процес. При цьому колегія суддів звертає увагу, що бюджетний процес за своєю правовою природою є складним багаторівневим механізмом публічного управління, який включає взаємодію значної кількості суб`єктів владних повноважень, наділених різним обсягом бюджетних повноважень та дискреції. Так, відповідно до положень Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів забезпечує підготовку бюджетних пропозицій та бюджетних запитів, Міністерство фінансів України здійснює їх аналіз, формує проєкт закону про Державний бюджет України та забезпечує збалансованість бюджетної системи, а Кабінет Міністрів України схвалює відповідний законопроєкт та подає його до Верховної Ради України, яка, у свою чергу, приймає закон про Державний бюджет України у встановленому Конституцією та законом порядку. Тобто, розроблення та формування Державного бюджету України не є результатом одноосібного рішення окремого державного органу, а становить комплексну процедуру, що здійснюється у межах бюджетного процесу із урахуванням фінансових можливостей держави, пріоритетів бюджетної політики, актуальної економічної та безпекової ситуації, а також необхідності забезпечення принципу збалансованості бюджету. Головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми КПКВК 3901070 було визначено Мінреінтеграції, яке відповідно до статей 22, 35 Бюджетного кодексу України забезпечувало формування бюджетних пропозицій та бюджетних запитів щодо реалізації зазначеної програми. Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що після введення в Україні воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 01 квітня 2022 року № 401 «Про спрямування коштів до резервного фонду державного бюджету», відповідно до якої видатки загального фонду державного бюджету за бюджетною програмою КПКВК 3901070 були скорочені, а кошти у сумі 80 853, 0 тис. грн спрямовані до резервного фонду державного бюджету. Зазначене рішення прийняте Кабінетом Міністрів України на виконання положень абзацу другого підпункту 2 пункту 22 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України в умовах повномасштабної збройної агресії російської федерації та необхідності концентрації фінансових ресурсів держави для забезпечення першочергових потреб оборони, національної безпеки та функціонування держави в умовах воєнного стану. Колегія суддів також враховує, що після початку повномасштабної збройної агресії Російської Федерації держава була змушена здійснювати оперативний перерозподіл бюджетних ресурсів для забезпечення обороноздатності держави, фінансування сектору безпеки та здійснення невідкладних заходів цивільного захисту населення, що об`єктивно вплинуло на можливість подальшого фінансування окремих бюджетних програм соціального спрямування. Суд апеляційної інстанції також бере до уваги, що відповідно до принципів бюджетної системи, визначених статтею 7 БК України, бюджет формується на засадах збалансованості, обґрунтованості, ефективності та цільового використання бюджетних коштів. З огляду на це, в умовах воєнного стану держава вправі змінювати бюджетні пріоритети та здійснювати перерозподіл бюджетних ресурсів з метою забезпечення публічного інтересу та першочергових потреб держави. Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що саме факт невключення у подальших бюджетних періодах видатків за КПКВК 3901070 свідчить про протиправну бездіяльність усіх відповідачів. З матеріалів справи слідує, що Мінреінтеграції у межах бюджетного процесу фактично порушувало питання щодо необхідності продовження фінансування відповідної бюджетної програми та зазначало про потребу у забезпеченні виплати компенсації постраждалим особам. Водночас остаточне рішення щодо включення або невключення бюджетних призначень до закону про Державний бюджет України приймається виключно у межах законодавчо визначеної бюджетної процедури з урахуванням висновків Міністерства фінансів України, рішень Кабінету Міністрів України та волевиявлення Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади. Правильним є висновок суду першої інстанції про те, що діяльність учасників бюджетного процесу щодо підготовки бюджетних запитів, бюджетної декларації, проєкту закону про Державний бюджет України та внесення змін до нього є внутрішнім організаційним процесом функціонування системи державного управління бюджетними коштами. Право позивачки на отримання компенсації за зруйноване житло було підтверджене рішенням уповноваженої комісії та не заперечується відповідачами. Разом з тим, невиплата відповідної компенсації у даному випадку обумовлена об`єктивними змінами бюджетної політики держави в умовах воєнного стану, припиненням фінансування бюджетної програми КПКВК 3901070 та подальшим реформуванням механізмів компенсації за пошкоджене і зруйноване майно. При цьому колегія суддів звертає увагу, що у подальшому прийнято Закон № 2923-ІХ та впроваджено нові механізми компенсації за пошкоджене та знищене майно, а також передбачено відповідні видатки у межах інших бюджетних програм, що свідчить про продовження державою реалізації політики компенсації шкоди, завданої збройною агресією російської федерації. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди позивачки із прийнятими рішеннями у сфері бюджетної політики та розподілу бюджетних ресурсів за процедурою, встановленою для усіх учасників бюджетного процесу. Однак адміністративний суд не наділений повноваженнями підміняти собою суб`єктів бюджетного процесу та втручатися у дискреційні повноваження органів державної влади щодо визначення бюджетних пріоритетів, формування бюджетних програм чи прийняття закону про Державний бюджет України. Суд не може перебирати на себе повноваження органів законодавчої та виконавчої влади щодо формування показників Державного бюджету України, визначення обсягів бюджетних призначень чи встановлення пріоритетності фінансування окремих бюджетних програм, оскільки такі питання належать до виключної компетенції учасників бюджетного процесу та вирішуються у межах політико-правової дискреції держави. Предметом спору у справі є виключно питання наявності чи відсутності протиправної бездіяльності усіх відповідачів у межах реалізації бюджетного процесу. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в основному правильно сформулював висновки щодо відсутності підстав для судового втручання у весь процес бюджетотворення за участю усіх суб`єктів владних повноважень - відповідачів у справі. Разом з тим, неможливо погодитися із висновком суду першої інстанції про відсутність у спірних правовідносинах будь-яких ознак протиправної бездіяльності зі сторони Міністерства фінансів України, з огляду на таке. З матеріалів справи слідує, що право позивачки на отримання грошової компенсації за зруйноване житло було підтверджене рішенням уповноваженої комісії відповідно до вимог Порядку № 947, а відтак держава фактично визнала наявність у ОСОБА_1 права на отримання відповідної компенсації за знищене внаслідок збройної агресії російської федерації майно. Водночас після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2022 року № 401 бюджетні призначення за програмою «Грошова компенсація постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації» КПКВК 3901070, були скорочені та спрямовані до резервного фонду державного бюджету, а в подальших бюджетних періодах фінансування зазначеної бюджетної програми фактично не здійснювалося. Дійсно в умовах воєнного стану держава вправі змінювати бюджетні пріоритети, здійснювати перерозподіл бюджетних ресурсів та оптимізувати структуру видатків державного бюджету з метою забезпечення обороноздатності держави та фінансування першочергових потреб сектору безпеки і оборони. Разом з тим, реалізація бюджетної дискреції не може призводити до повного нівелювання вже визнаного державою права особи на отримання компенсації за зруйноване житло за конкретною програмою та створення ситуації правової невизначеності, за якої особа фактично позбавлена будь-якого реального механізму реалізації такого права. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що механізм компенсації, передбачений Порядком № 947 та бюджетною програмою КПКВК 3901070, після початку повномасштабного вторгнення російської федерації фактично припинив функціонування у частині фінансового забезпечення вже прийнятих рішень про надання компенсації, тоді як у подальшому державою було запроваджено нові механізми компенсації за пошкоджене та знищене майно, фінансування яких реально здійснюється за іншими бюджетними програмами. За таких обставин особи, право яких на компенсацію було підтверджене у межах попереднього механізму правового регулювання, опинилися у менш сприятливому становищі порівняно з особами, які реалізують право на компенсацію відповідно до нових механізмів державної підтримки. Посилання відповідачів на те, що позивачка може реалізувати своє право на компенсацію на підставі пункту 4 частини першої статті 15 Закону № 2923-ІХ нічого не вирішує. По-перше, зазначена норма внесена Законом від 18 вересня 2024 року № 3979-ІХ, тобто після пред`явлення позову, тому не регулює спірних правовідносин, які виникли до цього. По-друге, ніхто з відповідачів не може зазначити фактичний спосіб застосування Закону № 2923-ІХ до ситуації з позивачкою. Колегія суддів враховує, що саме Міністерство фінансів України відповідно до статей 33-37 Бюджетного кодексу України є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізацію державної бюджетної політики, здійснює аналіз бюджетних запитів головних розпорядників бюджетних коштів, формує проєкт закону про Державний бюджет України, координує діяльність учасників бюджетного процесу та вживає заходів для врегулювання розбіжностей між ними. Матеріалами справи підтверджується, що питання необхідності фінансування відповідної бюджетної програми та забезпечення виплати компенсації постраждалим особам неодноразово порушувалося головним розпорядником бюджетних коштів у межах бюджетного процесу, однак ефективного механізму вирішення питання щодо осіб, яким компенсація була вже призначена, Міністерством фінансів України фактично забезпечено не було. Предметом судового контролю у цій справі є перевірка того, чи вжив уповноважений суб`єкт владних повноважень належних заходів для забезпечення реального та ефективного розгляду питання позивачки у межах бюджетного процесу після фактичного припинення фінансування бюджетної програми КПКВК 3901070. Водночас матеріали справи не містять належних та достатніх доказів того, що Міністерством фінансів України були вжиті ефективні та послідовні заходи, спрямовані саме на вирішення питання позивачки після припинення фінансування бюджетної програми КПКВК 3901070 та зміни державою механізмів компенсації за пошкоджене і зруйноване майно. Колегія суддів враховує, що внаслідок таких обставин позивачка, право якої на отримання компенсації було офіційно визнане державою, протягом тривалого часу фактично позбавлена можливості реалізувати таке право, тоді як інші особи отримують відповідні компенсаційні виплати у межах нових бюджетних програм. Отже, є підстави для визнання протиправною бездіяльності Міністерства фінансів України щодо невирішення питання ОСОБА_1 про фінансування бюджетної програми «Грошова компенсація постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації». При вирішенні питання про обрання способу захисту порушеного права апеляційний суд враховує, що в постанові Верховного Суду від 02 липня 2025 року у справі № 217/296/23 за позовом ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації, суд касаційної інстанції дійшов висновку про публічно-правовий характер такого спору. Верховний Суд зазначив, що у випадку, коли особа фактично оскаржує бездіяльність суб`єкта владних повноважень щодо реалізації покладених на нього владних управлінських функцій, зокрема щодо нарахування та виплати відповідних коштів, такий спір підлягає розгляду саме в порядку адміністративного судочинства. При цьому Верховний Суд прямо вказав, що оцінка бездіяльності компетентного органу щодо невиплати призначеної компенсації не може бути надана судом у межах цивільного судочинства, а обрання цивільно-правового способу захисту є неналежним. Відповідно до пунктів 4 і 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. Тому, враховуючи принцип поділу влади та межі повноважень адміністративного суду, належним способом захисту порушеного права у даному випадку є зобов`язання Міністерства фінансів України вирішити питання щодо ОСОБА_1 про фінансування бюджетної програми «Грошова компенсація постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації» з урахуванням висновків суду, викладених у цій постанові. Колегія суддів повторює, що у даному випадку спір не стосується зобов`язання судом передбачити конкретні бюджетні призначення чи втручання у дискреційні повноваження Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України або Верховної Ради України щодо прийняття закону про Державний бюджет України. Оскільки, суд першої інстанції неповно з`ясував характер спірних правовідносин у частині оцінки дій Міністерства фінансів України щодо забезпечення належного вирішення питання позивачки після фактичного припинення фінансування бюджетної програми КПКВК 3901070 та запровадження державою нових компенсаційних механізмів, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права у відповідній частині, то рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог до Міністерства фінансів України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, з ухваленням у цій частині нового судового рішення про часткове задоволення позову, а в іншій частині - залишенню без змін. Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди з урахуванням часткового задоволення позову. Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, інших немайнових втратах, завданих фізичній особі внаслідок протиправної поведінки щодо неї. Згідно зі статтею 1173 цього ж Кодексу шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, підлягає відшкодуванню лише за умови доведення факту її заподіяння, протиправності поведінки відповідного органу та наявності причинно-наслідкового зв`язку між такою поведінкою і шкодою. Як роз`яснено у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», саме на позивача покладається обов`язок доведення того, у чому конкретно полягає моральна шкода, якими саме неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю її заподіяно та якими доказами це підтверджується. Разом з тим, позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що дії чи бездіяльність відповідачів спричинили їй моральні страждання, які досягли рівня моральної шкоди у розумінні статті 23 Цивільного кодексу України. Сам по собі факт тривалого невирішення питання щодо виплати компенсації за зруйноване житло, а також незгода позивачки із рішеннями держави у сфері бюджетної політики та реалізації компенсаційних механізмів не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди. При цьому матеріали справи не містять доказів погіршення стану здоров`я позивачки, наявності істотних душевних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи інших негативних наслідків немайнового характеру, які б перебували у прямому причинно-наслідковому зв`язку саме з поведінкою відповідачів у межах спірних правовідносин. Колегія суддів також враховує, що у даній справі встановлено лише наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності Міністерства фінансів України у частині невирішення питання позивачки щодо фінансування відповідної бюджетної програми, однак встановлення факту протиправної бездіяльності не є автоматичною підставою для стягнення моральної шкоди без належного доведення факту її заподіяння та розміру. Крім того, позивачкою заявлено вимогу про солідарне стягнення моральної шкоди з кількох відповідачів. Водночас відповідно до положень цивільного законодавства солідарна відповідальність виникає у випадках, коли шкода є наслідком спільних, взаємопов`язаних та узгоджених дій кількох осіб, кожна з яких безпосередньо спричинила шкоду або брала участь у її заподіянні. Натомість у спірних правовідносинах кожен із відповідачів виконував окремі функції у межах бюджетного процесу та реалізації державної бюджетної політики, будучи лише окремою складовою відповідного механізму. Матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачами спільних узгоджених протиправних дій, спрямованих на заподіяння позивачці моральної шкоди, а також не дають підстав для висновку про наявність солідарного обов`язку відповідачів щодо її відшкодування. Суд апеляційної інстанції також враховує, що заявлений позивачкою розмір моральної шкоди не містить належного обґрунтування, не підтверджений жодними доказами та не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди є необґрунтованими, належними доказами не підтверджені, а тому задоволенню не підлягають. Судові витрати у вигляді судового збору розподілу не підлягають, оскільки позивачка звільнена від його сплати. Керуючись статтями 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Науменко Юлії Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправною бездіяльності Міністерства фінансів України щодо виконання бюджетної програми «Грошова компенсація постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації». Ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо не вирішення питання ОСОБА_1 про фінансування бюджетної програми «Грошова компенсація постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації». Зобов`язати Міністерство фінансів України вирішити питання щодо ОСОБА_1 про фінансування бюджетної програми «Грошова компенсація постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації». Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року в частині решти позовних вимог залишити без змін. Судові витрати розподілу не підлягають. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач: Черпак Ю.К. Судді: Кобаль М.І. Штульман І.В. Повний текст постанови виготовлено 28.05.2026.