Постанова Дніпровський апеляційний суд № 214/2803/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1392/21 Справа № 214/2803/19 Суддя у 1-й інстанції - Попов В. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2021 року м.Кривий Ріг Справа № 214/2803/19 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Зубакової В.П., суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М., секретар судового засідання: Євтодій К.С. сторони: позивачка ОСОБА_1 , відповідачі Держава Україна, в особі Державної казначейської служби України, Прокуратура Дніпропетровської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження,апеляційну скаргу відповідача Державної казначейської служби Українина рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 травня 2020 року, яке постановлено суддею Поповим В.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 25 травня 2020 року,- ВСТАНОВИВ: У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Держави України, в особі Державної казначейської служби України, Прокуратури Дніпропетровської області, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду. Позовні вимоги обґрунтувала тим, що 28.05.2008 року відносно неї було порушено кримінальну справу №58079308/2 за фактом заволодіння майном громадянина ОСОБА_2 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України. Під час досудового слідства на належну позивачці квартиру було накладено арешт. Також, під час слідства, старший слідчий прокуратури міста Кривого Рогу об`єднав в одне провадження кримінальну справу по обвинуваченню позивачки з кримінальною справою по обвинуваченню ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Постановою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.07.2008 року кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було об`єднано в одне провадження з кримінальною справою по обвинуваченню ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Кримінальна справа за її обвинуваченням та обвинуваченням інших осіб неодноразово постановами судів направлялась на додаткове розслідування, однак такі постанови скасовувались ухвалами Апеляційного суду Дніпропетровської області та направлялися на новий розгляд. 24.06.2014 року Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в черговий раз ухвалив постанову про направлення справи на додаткове розслідування та ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.09.2014 року зазначена постанова була залишена без змін. Кримінальна справа відносно ОСОБА_1 та інших осіб прийнята до провадження слідчим СВ Криворізького МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області і внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014040230000895 від 08.10.2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України. 30.05.2016 року постановою слідчого слідчого відділу Кривоірзького ВП ГУНП в Дніпропетровській області кримінальне провадження №12014040230000895 від 08.10.2014 року відносно ОСОБА_6 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, та інших осіб, закрито у зв`язку з відсутністю складу зазначених кримінальних правопорушень. У зв`язку із незаконним перебуванням під слідством та судом, відповідно до положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», держава Україна повинна відшкодувати їй заподіяну моральну шкоду у наступних розмірах: 50000 грн. за незаконне затримання; 50000 грн. за незаконне притягнення, як обвинуваченої; 800000 грн. за час перебування під слідством та судом у період з 03.06.2008 року по 30.05.2016 року, протягом 96 місяців, з урахуванням тривалого часу заподіяння моральної шкоди; 100000 грн. за незаконне накладення арешту на нерухоме майно, з урахуванням тривалого часу заподіяння моральної шкоди. Також, ОСОБА_1 зазначає, що до кримінальної відповідальності в рамках вищевказаного кримінального провадження був притягнутий її син ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка вважає, що вона, як мати та спадкоємець ОСОБА_6 , має право отримати відшкодування моральної шкоди, яке належить синові на підставі ст. 5 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Незаконне притягнення до кримінальної відповідальності сина позивачки та тривалий час перебування його під слідством та судом з 06.04.2006 року по 30.05.2016 року, спричиняло синові моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню. Позивачка вважає, що моральна шкода, завдана ОСОБА_6 повинна бути відшкодована у наступних розмірах: 100000 грн. за незаконне притягнення до кримінальної відповідальності, як обвинуваченого; 1000000 грн. - за час перебування під слідством та судом у період з 06.04.2006 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом 122 місяців, з урахуванням тривалого часу заподіяння моральної шкоди. Як зазначає позивачка, вона перебувала під слідством та судом протягом 96 місяців, а її син протягом 122 місяців. Виходячи з положень ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди повинен складати для неї 400 608 грн. (4173 мінімальний розмір заробітної плати х 96 місяців), а для її сина - 509 106 грн. (4173 мінімальний розмір заробітної плати х 122 місяці). Проте вона вважає, що відшкодування моральної шкоди їй та її синові повинно бути у розмірі більшому ніж її мінімальний розмір, оскільки перебування під слідством та судом відбувалось протягом тривалого часу, що потребувало додаткових зусиль для організації життя під впливом негативних наслідків перебування під слідством та судом та обмеження прав і свобод, перебуваючи під запобіжним заходом у вигляді підписки про невиїзд. Протягом тривалого часу провадження по справі (період з 2006 року по 2016 рік) позивачка та її син повсякденно відчували негативний психологічний вплив притягнення до кримінальної відповідальності, вони мусили спрямовувати зусилля на те, щоб приховати від знайомих, сусідів та співробітників за місцем роботи, факт притягнення до кримінальної відповідальності. Весь час тривалого провадження по справі позивачка із сином перебували під запобіжним заходом у вигляді підписки про невиїзд, що обмежувало їх особисту свободу та чинило на них негативний психологічний вплив. Органом досудового розслідування в травні 2008 року було накладено арешт на квартиру, належну в рівних частках позивачці, її сину та чоловіку позивачки, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Факт накладення арешту на квартиру обмежував право розпоряджатись нею та перешкоджав оформленню спадщини після смерті чоловіка. Факт закриття кримінальної справи відносно позивачки та її сина ОСОБА_6 з реабілітуючих підстав, свідчить про незаконність притягнення їх до кримінальної відповідальності, незаконність обрання запобіжного заходу, незаконність накладення арешту на нерухоме майно. Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 453 408 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 вересня 2020 року заяву ОСОБА_1 про виправлення описки у виконавчому листі та рішенні Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 травня 2020 року по справі № 214/2803/19 - задоволено. Внесено виправлення в резолютивну частину рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25.05.2020 року та зазначено у виконавчому листі, виданому Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області по справі № 214/2803/19, провадження 2/214/1165/20, виданого 17.08.2020 року ЄДРПОУ та юридичну адресу боржника Державної казначейської служби України вказавши вірно ЄДРПОУ 37567646 та юридичну адресу - м. Київ, вул. Бастіонна, буд.

6. В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю. Зазначає, що визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди є необґрунтованим та не відповідає засадам виваженості та справедливості. На думку представника Державної казначейської служби України, суд залишив поза увагою відсутність доказів, які мала би надати позивачка для підтвердження заподіяння її моральних чи фізичних страждань або втрат майнового характеру. Також вказує, що немає жодних підтверджень, що між позивачкою та її сином був спільний побут, щодо позовних вимог позивачки права спадкування на відшкодування померлому синові, який перебував під слідством та притягнений до відповідальності. Зазначає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та просить звернути увагу на помилково обраний позивачкою спосіб захисту прав і безпідставному задоволенні судом першої інстанції заявлених вимог. Державна казначейська служба України не уособлює собою державу Україна, її рахунки не уособлюють собою Державний бюджет, тобто відшкодування коштів здійснюється з Державного бюджету через органи казначейства. Вважає, що у зв`язку з відсутністю будь-яких взаємовідносин з позивачкою, вимоги щодо стягнення з Державної казначейської служби моральної шкоди є необґрунтованою та незаконною. У відзиві на апеляційну скаргу відповідача - Державної казначейської служби України, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивачка ОСОБА_1 зазначає, що заперечує проти змісту та доводів апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу безпідставною, вказує, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У відзиві на апеляційну скаргу відповідача - Державної казначейської служби України, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, відповідач Прокуратура Дніпропетровської області зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача Прокуратури Дніпропетровської області Деркач І.П., яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та відзивів на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 28.05.2008 року відносно позивачки була порушена кримінальна справа за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 Кримінального кодексу України, якій присвоєно порядковий номер 58079308/2 та яку було в той же день об`єднано в одне провадження з кримінальною справою № 58079308 та об`єднаній кримінальній справі присвоєно єдиний номер 58079308. 28.05.2008 року старшим слідчим прокуратури м. Кривого Рогу винесено постанови про накладення арешту на майно позивачки. 03.06.2008 року ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України та цього ж дня позивачці було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. 06.06.2008 року обвинувальний висновок за обвинуваченням позивачки був затверджений прокурором міста Кривого Рогу і кримінальна справа № 58079308 була направлена до суду. Разом з тим, 06.04.2006 року відносно сина позивачки - ОСОБА_6 була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України та яку було об`єднано в одне провадження з кримінальною справою №58069329 з присвоєнням єдиного номеру №58069329. Цього ж дня ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. 10.08.2006 року ОСОБА_6 було пред`явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України та цього ж дня йому було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. 14.08.2006 року обвинувальний висновок за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України був затверджений прокурором міста Кривого Рогу і кримінальна справа №58069329 була направлена до суду. Постановою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.07.2008 року, кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 об`єднано в одне провадження з кримінальною справою за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ОСОБА_6 . Постановою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровссьокї області від 02.09.2011 року, кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 190 КК України, ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України повернуто прокуророві міста Кривого Рогу Дніпропетровської області для проведення додаткового розслідування. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08.11.2011 року постанова Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровссьокї області від 02.09.2011 року залишена без змін. На стадії додаткового розслідування дії ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було перекваліфіковано за ч. 2 ст. 190 КК України. Постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.04.2013 року кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 190 КК України, ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 190 КК України та інших осіб повернуто прокуророві міста Кривого Рогу для додаткового розслідування. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27.06.2013 року постанова Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.04.2013 року скасована та справу направлено на новий судовий розгляд. Постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 24.06.2014 року черговий раз кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 190 КК України, ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 190 КК України та інших осіб повернуто прокуророві міста Кривого Рогу для додаткового розслідування. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.09.2014 року постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 24.06.2014 року залишено без змін. Кримінальна справа щодо позивачки та інших осіб слідчим СВ Криворізького МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області прийнята до провадження та внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014040230000895 від 08.10.2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України. Постановою слідчого СВ Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області від 30.05.2016 року кримінальне провадження №12014040230000895 від 08.10.2014 року відносно ОСОБА_6 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, ОСОБА_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, та інших осіб, закрито у зв`язку з відсутністю складу зазначених кримінальних правопорушень, запобіжний захід скасовано, арешт з нерухомого майна знято (а.с. 17-21). Згідно свідоцтва про смерть, виданого Саксаганським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області 10 квітня 2019 року (повторно), актовий запис № 162, ОСОБА_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 33 років ( а.с. 12). Позивачка ОСОБА_1 перебувала під слідством та судом у період з 28.05.2008 року по 30.05.2016 року, тобто протягом 96 місяців. Син позивачки ОСОБА_6 перебував під слідством у період з 06.04.2006 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто протягом 122 місяців. Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, виходив із того, що в зв`язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності та незаконним застосуванням запобіжного заходу, арешту майна, протягом 96 місяців, нормальний уклад життя позивачки був порушений, тому на її користь підлягає стягненню моральна шкода, визначена відповідно до вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» в розмірі 453 408 грн., який є співмірним та достатнім для відшкодування моральної шкоди, завданої позивачці. Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про визначення позивачці, як спадкоємцю ОСОБА_6 та стягнення на її користь відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що перехід права до спадкоємців на відшкодування моральної шкоди, завданої померлому громадянинові, законом не передбачено. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди, завданої позивачці, однак не погоджується з визначеним судом порядком стягнення моральної шкоди, з огляду на наступне. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 264 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують. Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно зі ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Статтями 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Ураховуючи викладене, суд, на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами, дійшов правильного висновку про те, що позивачка незаконно перебувала під слідством і судом 96 місяців, що є підставою для відшкодування на її користь моральної шкоди. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом, згідно з ч.1, 3 ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», проводиться за рахунок коштів державного бюджету і не може бути меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством. Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування. Таким чином, суд дійшов правильного висновку про те, що позивачка незаконно перебувала під слідством і судом з 28.05.2008 року по 30.05.2016 року, тобто 96 місяців, чим їй було завдано моральної шкоди, розмір якої судом визначено у відповідності до обмежень, встановлених ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості. Доводи апеляційної скарги відповідача Державної казначейської служби України, про те, що суд залишив поза увагою відсутність доказів, які мала би надати позивачка для підтвердження заподіяння їй моральної шкоди спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що внаслідок перебування позивачки під слідством та судом був порушений її життєвий ритм, нормальні зв`язки, її почали уникати знайомі та колеги, через що вона втратила звичайний нормальний настрій, здоровий сон, стала відчувати постійну пригніченість, знервованість та напруженість, перебувала у стані постійного стресу, тобто була позбавлена можливості вести звичайний спосіб життя. Позивачка була змушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя та спрямувати свої зусилля на захист і відновлення попереднього становища. Отже, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що перебування позивачки під слідством та судом, мали негативні наслідки і пов`язані з цим душевні та моральні страждання. Так, визначаючи розмір належної позивачці компенсації за спричинену їй моральну шкоду, суд першої інстанції в повній мірі врахував положення ст. 23 ЦК України, ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до яких законом встановлено лише мінімальній розмір відшкодування моральної шкоди, а реальна компенсація моральної шкоди має визначатись судом з урахуванням обставин справи, характеру та обсягу страждань і немайнових втрат, яких зазнала особа, а також засад розумності, виваженості та справедливості. Доводи апеляційної скарги щодо позовних вимог позивачки права спадкування на відшкодування померлому синові, який перебував під слідством та притягнений до відповідальності та звернення уваги на помилково обраний позивачкою спосіб захисту прав і безпідставному задоволенні судом першої інстанції заявлених вимог, колегія суддів не бере до уваги, оскільки судом першої інстанції, в цій частині позовних вимог, відмовлено. Також, колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги Державної казначейської служби України про те, що Державна казначейська служба України не уособлює собою державу Україна, її рахунки не уособлюють собою Державний бюджет, що у зв`язку з відсутністю будь-яких взаємовідносин з позивачкою, вимоги щодо стягнення з Державної казначейської служби моральної шкоди є необґрунтованою та незаконною, оскільки при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, ст. 9 Закону «Про оперативно-розшукову діяльність»). Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено, або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то саме Державна казначейська служба України залучається як відповідач. При цьому, суд враховує, що у п. 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, передбачено, що Державна казначейська служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування, бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині порядку стягнення моральної шкоди, з огляду на наступне. Казначейство виступає від власного імені, самостійно відповідає за власними зобов`язаннями і є окремим учасником цивільних відносин, відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦК України. Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 2 ЦК України, самостійним учасником цивільних відносин є Держава Україна. За приписами статті 176 ЦК України, юридичні особи, створені державою, не відповідають за зобов`язаннями держави. Також, згідно з ч. 1 ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями чи дією органу державної влади, відшкодовується Державою незалежно від вини цього органу. Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Частиною 2 ст. 2 ЦК України встановлено, що учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Відповідно до ст. 170 ЦК України, держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Держава реалізує правосуб`єктність через систему своїх органів. Від імені держави у відносинах, що регулюються цивільним законодавством, беруть участь органи управління державним майном, фінансові та інші спеціально уповноважені державою органи. Казначейська служба є юридичною особою, яка діє від імені держави. Згідно із п. п. 5 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 ст. 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку щодо зміни порядку виплати моральної шкоди, а саме: про стягнення моральної шкоди з відповідача, яке проводиться Державною казначейською службою України за рахунок державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку у відповідності до вимог ст. ст. 23, 48 Бюджетного кодексу України. Дійшовши обґрунтованого висновку про те, що завдана позивачу моральна шкода має бути відшкодована за рахунок державного бюджету, суд першої інстанції помилково стягнув шкоду з Державної казначейської служби, некоректно виклавши резолютивну частину свого рішення. На підставі наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Державної казначейської служби України підлягає частковому задоволенню, із зміненням рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 травня 2020 року в частині порядку стягнення моральної шкоди, стягнутої з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 з необхідністю викладення другого абзацу резолютивної частини рішення суду наступним чином: «Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України (ЄДРПОУ 37567646, юридична адреса: м. Київ, вул. Бастіонна, будинок 6) шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) відшкодування моральної шкоди у розмірі 453 408,00 гривень». В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити частково. Рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 травня 2020 року змінити. Викласти абзац другий резолютивної частини рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 травня 2020 року в наступній редакції: «Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України (ЄДРПОУ 37567646, юридична адреса: м. Київ, вул. Бастіонна, будинок 6) шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) відшкодування моральної шкоди у розмірі 453 408,00 гривень». В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному поряду безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 08 лютого 2021 року. Головуючий: Судді: