Постанова 4802 № 161/1916/22

Справа № 161/1916/22 Головуючий у 1 інстанції: Івасюта Л. В. Провадження № 22-ц/802/548/22 Категорія: 114 Доповідач: Шевчук Л. Я. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 травня 2022 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Шевчук Л. Я., суддів Данилюк В. А., Киці С. І., секретар с/з Кіт А. Д., з участю: заявника - ОСОБА_1 , представника заявника - ОСОБА_2 , заінтересованої особи - ОСОБА_3 , представника заінтересованої особи - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду в місті Луцьку цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_3 , про видачу обмежувального припису, за апеляційною скаргою заінтересованої особи - ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 квітня 2022 року, В С Т А Н О В И В: У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою про видачу обмежувального припису, яку обґрунтувала тим, що вона проживає на АДРЕСА_1 разом зі своїм колишнім чоловіком ОСОБА_3 та двома неповнолітніми дітьми. Заявник також зазначала, що ОСОБА_3 з грудня 2019 року неодноразово вчиняє щодо неї і їх дітей домашнє насильство, зловживає алкогольними напоями, веде аморальний спосіб життя, на ґрунті алкогольного сп`яніння виплескує безпідставну агресію, яка супроводжується застосуванням фізичного насильства до неї та інших осіб. На думку заявниці дії ОСОБА_3 є небезпечними для життя та здоров`я інших членів сім`ї. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_3 , яким встановити заходи тимчасового обмеження його прав та покласти на нього такі обов`язки: -заборонити перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; -заборонити наближатися на відстань ближче 300 метрів до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою ОСОБА_1 ; -заборонити вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Заявник просила видати обмежувальний припис строком на шість місяців. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 квітня 2022 року заяву задоволено частково. Ухвалено видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав відносно ОСОБА_1 , мешканки АДРЕСА_1 : -заборонити перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; -заборонити наближатися на відстань ближче 300 (триста) метрів до місця проживання (перебування), навчання, роботи постраждалої особи ОСОБА_1 ; -заборонити вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Встановлено строк обмежувального припису - 3 (три) місяці. Не погоджуючись із постановленим судовим рішенням, заінтересована особа - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким встановити ОСОБА_3 заходи тимчасового обмеження, що не пов`язані із забороною перебувати в місці спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 та забороною наближатися на відстань ближче 300 метрів до місця проживання постраждалої. В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу заперечили, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заінтересована особа - ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали, просили рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким встановити ОСОБА_3 заходи тимчасового обмеження, що не пов`язані із забороною перебувати в місці спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 та забороною наближатися на відстань ближче 300 метрів до місця проживання постраждалої ОСОБА_1 . Апеляційну скаргу заінтересованої особи - ОСОБА_3 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав. Задовольняючи частково заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність високого рівня вірогідності продовження чи повторного вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства та можливе настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалої особи і такі ризики є реальними. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з дотриманням вимог закону. За матеріалами справи судом установлено, що заявник ОСОБА_1 та заінтересована особа - ОСОБА_3 з 09 вересня 2001 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 26 жовтня 2020 року (а. с. 14). У сторін є двоє неповнолітніх дітей - дочка ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 10, 11). Також в матеріалах справи наявні копії постанов Луцького міськрайонного суду Волинської області, якими підтверджується систематичне вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства щодо ОСОБА_1 . Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 лютого 2020 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн. Цією постановою судом встановлено, що ОСОБА_3 05 грудня 2019 року вчинив домашнє насильство відносно дружини ОСОБА_1 , а саме в стані алкогольного сп`яніння ображав її нецензурними словами та вдарив її по обличчі в присутності малолітніх дітей (а. с. 19). Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 квітня 2020 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн. Цією постановою судом встановлено, що ОСОБА_3 30 січня 2020 року вчинив домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_1 і дітей - дочки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 21). Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 серпня 2020 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. Цією постановою судом встановлено, що ОСОБА_3 17 червня 2020 року вчинив насильство в сім`ї психологічного характеру відносно дружини ОСОБА_1 , а саме ображав її нецензурними словами та поводив себе агресивно, чим спричинив шкоду її психологічному здоров`ю (а. с. 20). 23 березня 2021 року до ОСОБА_3 застосовано терміновий заборонний припис стосовно кривдника (а. с. 4). Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 вересня 2021 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 173-2 КупАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. Цією постановою встановлено, що ОСОБА_3 09 червня 2021 року вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно дружини ОСОБА_1 (а. с. 18). 25 листопада 2021 року до ОСОБА_3 повторно застосовано терміновий заборонний припис стосовно кривдника (а. с. 5). Постановою Луцького міськрайонногосуду Волинської області від 22 грудня 2021 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. Цією постановою встановлено, що ОСОБА_3 05 жовтня 2021 року вчинив насильство психологічного характеру, а саме ображав нецензурними словами свою колишню дружину ОСОБА_1 (а. с. 16-17). Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства. Згідно з пунктами 3, 14 та 17 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон) домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 24 Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника. За пунктом 7 частини 1 статті 1 Закону обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. Згідно з частиною 3 статті 26 Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. У пункті 9 частини 1 статті 1 Закону визначено, що оцінка ризиків - оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Зважаючи на наведені правила Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису слід встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) зроблено висновок, що, враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях. Згідно з частиною 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Пунктом 1 статті 21 Закону передбачено, що постраждала особа має право на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства. За положеннями частини 2, 3, 4 статті 26 Закону обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців. Отже, судом установлено, що ОСОБА_3 неодноразово вчиняв домашнє насильство щодо ОСОБА_1 , за що притягувався до адміністративної відповідальності (а. с. 16-21). Крім того, до ОСОБА_3 поліцією двічі застосовано терміновий заборонний припис на 10 днів у зв`язку зі скоєнням ним домашнього насильства щодо заявниці ОСОБА_1 із зобов`язанням залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи (а. с. 4, 5). Вказані приписи ОСОБА_3 не оскаржувалися. Врахувавши неприязні стосунки, які склалися між заявником ОСОБА_1 і її бувшим чоловіком ОСОБА_3 , оцінивши ризик продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про необхідність застосування обмежувального припису. При цьому апеляційний суд також погоджується із висновками суду першої інстанції, який врахувавши принцип пропорційності, відповідність вимог заявника щодо застосування заходів тимчасового обмеження прав кривдника частині 2 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», вважав за необхідне видати обмежувальний припис строком на три місяці. Посилання апеляційної скарги на обмеження права співвласника квартири ОСОБА_3 розпоряджатися своїм майном не є підставою для скасування судового рішення, так як тимчасове обмеження прав кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом встановлення судом обмежувального припису у порядку, визначеному Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», є легітимним заходом втручання у права і свободи особи. Зазначене узгоджується із правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 766/13927/20-ц, провадження № 61-1747св20. Також не заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційної скарги про те, що суд не дав оцінки наданим доказам, оскільки такі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення скаржником норм матеріального і процесуального права. Інші д оводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм надана належна оцінка. На підставі наведеного суд апеляційної інстанції доходить висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. Керуючись статтями 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу заінтересованої особи - ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06 квітня 2022 року у цій справі залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді