Постанова 4802 № 161/13432/21

Справа № 161/13432/21 Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А. В. Провадження № 22-ц/802/1291/21 Категорія: 114 Доповідач: Данилюк В. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 листопада 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Данилюк В. А., суддів Киці С. І., Шевчук Л. Я., секретаря Савчук Т. Ф., з участю: заінтересованої особи ОСОБА_1 , представника заінтересованої особи Саковської Л. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису за апеляційною скаргою представника заінтересованої особи ОСОБА_1 адвоката Саковської Ліни Вікторівни на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 липня 2021 року, В С Т А Н О В И В: В липня 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису. В заяві просить суд видати обмежувальний припис стосовно її чоловіка ОСОБА_1 з визначенням кількох заходів тимчасового обмеження його прав на строк 6 місяців, а саме: - заборонити ОСОБА_1 перебувати в місці проживання ОСОБА_2 та її дітей за адресою: АДРЕСА_1 ; - заборонити ОСОБА_1 наближатися на відстань меншу ніж 100 метрів до місця проживання ОСОБА_2 та її дітей за адресою: АДРЕСА_1 ; - заборонити ОСОБА_1 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_2 та його дітьми або контактувати з ними через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 липня 2021 року заяву задоволено частково. Видано обмежувальний припис щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вигляді заборони ОСОБА_1 перебувати в місці проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , заборони ОСОБА_1 наближатися на відстань меншу ніж 100 метрів до місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 та заборони ОСОБА_1 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_2 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто на строк 3 місяці. В задоволенні решти заяви відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, представник заінтересованої особи адвокат Саковська Л. В. подала апеляційну скаргу, просить рішення скасувати, в задоволенні заяви відмовити, покликається на грубе порушення норм матеріального та процесуального права, яке полягає в тому, що в ході оцінки доказів представлених стороною заявниці, судом не враховано того, що квартира, на яку накладено заборону перебування, є єдиним помешканням заінтересованої особи та належить йому на праві приватної власності, чим порушує його право на користування квартирою. У відзиві на апеляційну скаргу заявник ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Колегія суддів, заслухавши пояснення заінтересованої особи та представника заінтересованої особи, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Судом та матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до ксерокопії паспорта. На розгляді у Луцькому міськрайонному суді Волинської області знаходиться цивільна справа №161/13359/251 (провадження №2/161/3521/21) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу. З пояснень заявниці, вона, ОСОБА_1 , донька заявниці від попереднього шлюбу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 спільно зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно копії повідомлення Луцького РУП ГУНП у Волинській області від 30.06.2021 №26033/50/04-21, в ході проведення перевірки за фактом звернення ОСОБА_2 про вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства від 18.06.2021, в діях останнього виявлено ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, з останнім також проведено профілактичну бесіду та матеріали направлено до суду для вирішення. З копії протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №629078 від 18.06.2021, ОСОБА_1 18.06.2021 близько 15 год. 32 хв. вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно дружини та доньки, а саме перебуваючи у збудженому , агресивному стані ображав, вчинив сварку, виражав нецензурними словами. Матеріали справи №161/13268/21 за вищевказаним протоколом щодо ОСОБА_1 станом на день розгляду заяви перебувають на розгляді у Луцькому міськрайонному суді Волинської області. 19.07.2021 щодо кривдника ОСОБА_1 поліцейським УПП у Волинській області винесено терміновий заборонний припис серії АА №166532, яким вжито термінові заборонні заходи щодо постраждалої особи - ОСОБА_2 , а саме: зобов`язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи, заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи, заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою, терміном до 00 год. 30 хв. 29.07.2021. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення заяви, суд першої інстанції виходив із того, що наявні обґрунтовані систематичність та ризики вчинення ОСОБА_1 фізичного насильства щодо заявника. Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, виходячи з наступного. Протидія насильству у сім`ї є одним із важливих напрямів суспільного розвитку. Вона розглядається не лише як соціальна проблема, а насамперед, як проблема захисту прав людини і, перш за все, прав жінок. При здійсненні насильства у сім`ї відбувається порушенням прав і свобод конкретної людини, що вимагає втручання з боку держави і суспільства. Невжиття своєчасних обмежувальних заходів щодо кривдника може призвести в подальшому до завдання шкоди здоров`ю потерпілої від насильства у сім`ї. Основним нормативно - правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства. Згідно з п.п.3,14, 17 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняється в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`є, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування та реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру. Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»). Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають: постраждала особа або її представник. У частині 2 ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкоду користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання(перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждало особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Згідно з ч.3 ст.26 Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. У пункті 9 ч.1 ст. Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи. Відповідно до п.1 ч.1 ст.350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадку, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Згідно з п.3 ч.1 ст.350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують ( за наявності). Відповідно до ч.1 ст.350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову у її задоволенні. З урахуванням змісту вказаних норм, видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин та наявності ризиків. Суди під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією із характеристик якого є повторюваність. Звертаючись до суду з заявою про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_1 , заявник просила заборонити її чоловіку перебувати в місці її проживання за адресою АДРЕСА_1 і дане помешкання є єдиним місцем проживання її та дітей. Однак, встановлено, що квартира АДРЕСА_2 , відповідно до відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, належить на праві власності ОСОБА_1 . Задовольняючи заяву частково, суд першої інстанції не врахував, що покладення на ОСОБА_1 заборони перебувати у квартирі, належній йому на праві власності, порушує його право користування його власністю, і такий захід не може бути визнаним пропорційним за таких обставин. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29 серпня 2019 року у справі №640/23804/18 (провадження №61-3848св19) та від 10 лютого 2020 року у справі №761/49109/19 (провадження №61-9144св20). Крім того, беззаперечних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» заявниця суду не надала, а тому відсутні підстави вважати, що наявні ризики потягли чи могли потягти настання тяжких наслідків для заявниці і дітей. З матеріалів справи також убачається, що стосовно ОСОБА_1 саме у зв`язку з подіями, на які вказує заявниця, було застосовано терміновий заборонювальний припис від 19.07.2021 року органами поліції, і будь-які докази того, що ОСОБА_1 порушує заборону або вчиняє будь-які дії, які можуть призвести до настання ризиків визначених чинним законодавством, відсутні. Суд першої інстанції зазначених обставин не врахував, належну правову оцінку таким обставинам не надав і дійшов помилкових висновків про наявність підстав для призначення заходів тимчасового обмеження прав ОСОБА_1 .. Таким чином, враховуючи наведене, приймаючи до уваги всі обставини та докази, надані учасниками справи до матеріалів справи, суд вважає, що не можна визнати встановлення ОСОБА_1 обмеження у вигляді заборони перебувати в місці спільного проживання (перебування) з ОСОБА_2 пропорційним меті застосування щодо нього обмежувального припису. Крім того, слід також зазначити, що судом не встановлено ризиків настання насильства з боку ОСОБА_1 щодо ОСОБА_2 в майбутньому. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним встановленням обставин справи, висновки суду першої інстанції в цій частині не відповідають встановленим обставинам, тому рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника заінтересованої особи ОСОБА_1 адвоката Саковської Ліни Вікторівни задовольнити. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 липня 2021 року в даній справі скасувати. В задоволенні заяви ОСОБА_2 , заінтересована особа ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 06 грудня 2021 року. Головуючий Судді :