Постанова 4802 № 161/6517/26

Справа № 161/6517/26 Головуючий у 1 інстанції: Гринь О. М. Провадження № 22-ц/802/745/26 Доповідач: Карпук А. К. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 травня 2026 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Карпук А.К. суддів Бовчалюк З.А., Здрилюк О. І., секретар Власюк О.С., з участю: заявника ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису, заінтересована особа ОСОБА_3 та виконавчий комітет Луцької міської ради за апеляційною скаргою заінтересованої особи ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 березня 2026 року в складі судді Гриня О. М., В С Т А Н О В И В : У березні 2026 року ОСОБА_4 звернулася до суду в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 з заявою про видачу обмежувального припису, мотивуючи тим, що її дочка ОСОБА_3 неодноразово чинить домашнє насильство відносно сина ОСОБА_2 , від якого він не має можливості себе захистити. Через протиправні дії ОСОБА_3 вона змушена звертатися до правоохоронних органів та органів місцевого самоврядування, однак її дії не змінилися. З січня 2026 року та по даний час ОСОБА_3 все частіше погрожує їй та неповнолітньому ОСОБА_2 , виплескує свою агресію, яка супроводжується застосуванням психологічного та фізичного насильства відносно дитини та проявляться у погрозах життю та здоров`ю останнього із застосуванням нецензурної лексики. Вважає, що агресивність ОСОБА_3 є небезпечною для життя та здоров`я неповнолітнього ОСОБА_2 та проявляється у застосуванні фізичної сили. Просила суд видати обмежувальний припис відносно кривдника ОСОБА_3 , яким визначити наступні тимчасові обмеження її прав, а саме: заборонити перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_3 наближатися на відстань ближче 300 метрів до місця проживання (перебування), навчання, інших місць частого відвідування постраждалою особою ОСОБА_2 . Обмежувальний припис видати строком на 3 місяці. Рішенням Луцького міськрайонного суду від 26 березня 2026 року заяву задоволено. Постановлено видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким визначити наступні тимчасові обмеження її прав відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 . Заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : - перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ; - наближатися на відстань ближче 300 метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_2 з адресою: АДРЕСА_1 , навчання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 . Встановити строк обмежувального припису 02 (два) місяці. Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави. Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також виконавчий комітет Луцької міської ради. В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення скасувати, покликається на неповне з`ясування судом обставин справи, недоведеність заяви, відсутність ознаки систематичності протиправної поведінки. Інші особи не скористались правом подати відзив на апеляційну скаргу. Судом першої інстанції встановлено такі обставини. Відносно ОСОБА_3 08.02.2026 видано терміновий заборонний припис серія ЕТ № 103565 у зв`язку із вчиненням психологічного, фізичного домашнього насильства відносно матері ОСОБА_1 , а саме словесно ображала, принижувала, нецензурно виражалася, завдавала удари по тілу у присутності малолітньої дитини ОСОБА_2 , який є постраждалою особою. 18.02.2026 до ОСОБА_3 застосовано терміновий заборонний припис серія ЕТ № 104092 у зв`язку із вчиненням домашнього насильства психологічного характеру відносно матері ОСОБА_1 , а саме словесно ображала, принижувала, погрожувала. Вказані дії вчинила у присутності малолітнього ОСОБА_2 , який є постраждалою особою. 03.03.2026 відносно ОСОБА_3 видано терміновий заборонний припис серія ЕТ № 104800 у зв`язку із вчиненням психологічного домашнього насильства відносно матері ОСОБА_1 , а саме виражалася нецензурною лайкою, словесно ображала в присутності малолітньої дитини ОСОБА_2 , який є постраждалою особою. Із повного доступу до ЄДРСР судом встановлено, що постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.12.2024, яка набрала законної сили 03.01.2025, ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП. Відповідно до постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26.02.2026, ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1, 2 ст.173-2 КупАП. Із вказаної постанови вбачається, що 10.02.2026 приблизно о 19 год. 00 хв. ОСОБА_3 за місцем проживання: АДРЕСА_1 , вчинила насильство в сім`ї стосовно своєї матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що полягало у висловлюванні на її адресу нецензурними словами, погрозах та штовханні. Таким чином своїми діями завдала шкоди психічному та фізичному здоров`ю потерпілої, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст.173-2 КупАП та 10.02.2026 приблизно о 19 год. 00 хв. ОСОБА_3 за місцем проживання: АДРЕСА_1 , вчинила насильство в сім`ї стосовно своєї малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що полягало погрозах, висловлюванні на його адресу нецензурними словами. Таким чином своїми діями завдала шкоди психічному здоров`ю потерпілого, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст.173-2 КупАП. Мотиви апеляційного суду. Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Протидія насильству у сім`ї є одним із важливих напрямів суспільного розвитку. Вона розглядається не лише як соціальна проблема, а, насамперед, як проблема захисту прав людини. При здійсненні насильства у сім`ї відбувається порушення прав і свобод конкретної людини, що вимагає втручання з боку держави і суспільства. Невжиття своєчасних обмежувальних заходів стосовно кривдника може призвести в подальшому до завдання шкоди здоров`ю потерпілому від насильства у сім`ї. Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини у цій сфері, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства. Пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»). Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників. Згідно з частиною другою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків, зокрема, заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою. Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України передбачено, що у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності). Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин і наявності ризиків. Під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису суди мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви. Також суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві. Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією з характеристик якого є повторюваність. Справи про домашнє насильство неодноразово були предметом розгляду Верховного Суду. У справі № 404/5203/19 Верховний Суд у своїй постанові від 19 травня 2020 року, підтримуючи висновки судів попередніх інстанцій, зазначив, що доводи заінтересованої особи відносно того, що він не набув статусу «кривдника», оскільки не притягувався до відповідальності за вчинення домашнього насильства, попри наявні факти звернень до правоохоронних органів з заявами про вчинення насильства у сім`ї, зареєстрованих у ЄРДР, не є обґрунтованими, оскільки сам по собі факт того, що особа не притягалась до юридичної відповідальності, не може бути підставою для відмови у встановленні тимчасових обмежень за наявності інших об`єктивних даних, якими підтверджуються доводи заявника. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 березня 2023 року у справі № 711/3693/22 (провадження № 61-13257св22) зазначено, що «обмежувальний припис є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію, направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки особи з огляду на наявність передбачених законом ризиків. Верховний Суд також зазначає, що вирішуючи питання про застосування обмежувального припису відповідно до Закону, пріоритет надається безпеці постраждалої особи, а не праву власника особі, яка вчинила домашнє насильство. Вимога, що ґрунтується на застосуванні обмежувального припису залежно від результатів оцінки ризиків, міститься в частині третій статті 26 Закону. Верховний Суд зазначає, що Закон не вимагає надавати обґрунтування та перелік факторів, розглянутих у рамках оцінки ризиків, проте стандартом верховенства права є вмотивоване рішення суду. Метою використання інструментів оцінки ризиків є оцінювання летальності та серйозності домашнього насильства з метою запобігання подальшому насильству й керування ризиками». Відповідно до преамбули Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» його мета саме у запобіганні та протидії домашньому насильству. При цьому важливою є і встановлена послідовність двох зазначених завдань. Обмежувальний припис визначений у цьому законі як один з інструментів досягнення відповідних завдань. Його реалізація передбачена як в межах ЦПК України (частина восьма статті 26 цього Закону), так і в межах КПК України (частина десята статті 26 цього Закону). Обмежувальний припис, передбачений КПК України є інструментом додаткового захисту постраждалого учасника кримінального провадження, завдання якого відповідно до статті 2 КПК України є значно ширшими, а кінцева мета - не тимчасовий захід перестороги, а вирішення питання відповідальності винної особи. Тобто в межах кримінального провадження обмежувальний припис визначений лише як супутній інструмент захисту права - кінцевим завданням судового процесу, в межах якого він може бути застосований, є покарання винної особи. Метою ж реалізації обмежувального припису в межах ЦПК України є саме реалізація тимчасової перестороги, тимчасового заходу захисту на підставі оцінки ризиків здійснення домашнього насильства або його повторення. Це відповідає висновку, зробленому Верховним Судом у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19. У справі, що переглядається підставою звернення до суду з заявою про видачу обмежувального припису заявниця, яка є бабусею, вказала те, що матір дитини систематично чинить відносно малолітнього домашнє насильство. Такі доводи підтверджуються наданими доказами, на підставі яких суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_3 неодноразово вчиняла домашнє насильство в присутності малолітнього ОСОБА_2 у зв`язку з чим були застосовані термінові заборонні приписи відносно кривдника, а також вчиняла домашнє насильство відносно сина. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про наявність ризику продовження чи повторного вчинення домашнього насильства щодо дитини або у його присутності, що є підставою застосування обмежувального припису. Врахувавши поведінку ОСОБА_3 , її тривалість, протиправної поведінки наявність тривалого конфлікту між учасниками справи, невміння його врегулювання, неодноразове застосування психологічного насильства й вірогідність його продовження, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, дійшов правильного висновку про необхідність видачі обмежувального припису у вигляді заходів тимчасового обмеження прав заінтересованої особи строком на два місяці. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і по своїй суті зводяться до незгоди з встановленими обставинами справи та містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду першої інстанції. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його зміни чи скасування не вбачає. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, У Х В А Л И В : Апеляційну заінтересованої особи ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 березня 2026 року в цій справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий Судді