Ухвала КЦС ВС № 303/6931/20

Ухвала Іменем України 30 травня 2022 року м. Київ справа № 303/6931/20 провадження № 61-2984ск22 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І розглянув касаційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 квітня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 07 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ НП в Закарпатській області, Закарпатської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, третя особа - Мукачівська місцева прокуратура та Мукачівського РВ поліції Мукачівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ГУ НП в Закарпатській області, Закарпатської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, третіх осіб: Мукачівської місцевої прокуратури та Мукачівського районного відділення поліції Мукачівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду. Просив стягнути з відповідачів моральну шкоду в розмірі 5 000 000 грн., а також грошове забезпечення у розмірі 235 605,87 грн. Позовні вимоги мотивував тим, що 26 грудня 2009 року та 18 березня 2010 року йому було пред`явлено обвинувачення за частиною першою статті 115 КК України. 13 липня 2011 року вироком Мукачівського міськрайонного суду ОСОБА_1 було визнано невинним, його було виправдано за недоведеністю його вини. Крім цього, запобіжний захід взяття під варту було скасовано та звільнено його з під варти в залі судового засідання. Однак 20 жовтня 2011 року Апеляційним судом Закарпатської області зазначений виправдувальний вирок було скасовано, а кримінальну справу направлено на новий судовий розгляд. 21 жовтня 2016 року вироком Мукачівського міськрайонного суду його повторно було визнано невинуватим та виправдано і 27 січня 2020 року Закарпатським апеляційним судом цей виправдувальний вирок залишено без змін. 30 вересня 2020 року Верховний Суд виправдувальний вирок Мукачівського міськрайонного суду від 21 жовтня 2016 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 27 січня 2020 року залишив без змін. Зазначає, що своїми незаконними рішеннями, діями (бездіяльністю) держава Україна в особі органу дізнання і досудового слідства, прокуратури, завдали позивачу значної матеріальної і моральної шкоди внаслідок незаконного затримання, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім цього, на момент порушення кримінальної справи, він проходив службу в ОВС на посаді міліціонера групи конвойної служби міліції Мукачівського РВ ГУ МВС України в Закарпатській області, однак після пред`явлення йому обвинувачення був звільнений з ОВС. Період за який він має право на відшкодування втраченого заробітку складає 10 років 09 місяців 14 днів, тобто з моменту затримання і до 30 вересня 2020 року, залишення без змін Верховним Судом виправдувального вироку. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 квітня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 суму 2 000 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, а також грошове забезпечення за період з 18 грудня 2009 року по 30 вересня 2020 року включно у розмірі 235 605,87 грн. Рішення суду першої інстанцій мотивовано тим, що позивач незаконно перебував під слідством з 18 грудня 2009 року по 30 вересня 2020 року, що становить 10 років 09 місяців 14 днів, з яких з 18 грудня 2009 року по 13 липня 2011 року перебував під вартою. Через зазначене кримінальне провадження наказом ГУ МВС України в Закарпатській області №17 о/с від 22 січня 2010 року був звільнений у запас Збройних сил. Моральні страждання та переживання з приводу порушеної кримінальної справи та розгляду кримінального провадження призвели до погіршення стану здоров`я, зміни звичного укладу життя та порушення нормальних життєвих зв`язків. Отже, ОСОБА_1 має право на задоволення вимог заявлених у позові, у сумі скорегованій судом з урахуванням вимог розумності та справедливості, порушених прав, характеру і обсягу його страждань. Постановою Закарпатського апеляційного суду від 07 лютого 2022 року апеляційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури задоволено частково, а рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 квітня 2021 року скасовано в частині стягнення грошового забезпечення та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволені цієї позовної вимоги відмовлено. У решті вимог рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 квітня 2021 року залишено без змін. Постанова апеляційного суду мотивована, зокрема тим, що зазначені позивачем обставини не доводять розміру заявленої вимоги зі стягнення грошового забезпечення, оскільки відсутні вихідні дані з урахуванням значного підвищення розміру грошового забезпечення на підставі яких колегія суддів мала б можливість здійснити розрахунок грошового забезпечення. Позивач незаконно перебував під слідством і судом з 18 грудня 2009 року по 27 січня 2020 року , що становить 10 років 1 місяць 10 днів, з яких з 18 грудня 2009 року по 13 липня 2011 року перебував під вартою, тому з урахуванням обставин справи, характеру та обсягу страждань, рішення суду першої інстанції є достатньо вмотивованим в частині визначення розміру моральної шкоди. 17 березня 2022 року Закарпатська обласна прокуратура подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить судові рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2022 року виправлено описку в ухвалі від 06 квітня 2022 року. Недоліки касаційної скарги усунуто у строк, встановлений судом. Підставою, на якій подається касаційна скарга, Закарпатська обласна прокуратура зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушенням судом норм процесуального права, оскільки суди попередніх інстанцій в оскаржених рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, у постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 758/824/17, від 21 серпня 2019 року у справі 523/13432/16-ц. Касаційна скарга мотивована тим, що відсутні чітко сформульовані критерії визначення розміру завданої моральної шкоди, то відповідно до статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Суди всупереч вимог статті 81 ЦПК України дійшли помилкового висновку про те, що позивачем доведено розмір відшкодування моральної шкоди, що у понад два з половиною рази перевищує мінімальний розмір заробітної плати, встановлений законом, за кожен день перебування під слідством і судом. При цьому така позиція, за відсутності належних та допустимих доказів існування відповідних обставин, судами обґрунтована тим, що позивачем понесені моральні страждання та переживання з приводу порушеної кримінальної справи та розгляду кримінального провадження, що призвели до погіршення стану здоров`я, зміни звичного укладу життя та порушення нормальних життєвих зв`язків. Вважає, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, а тому судами мала застосовуватися передбачена законом мінімальна компенсація такої шкоди, оскільки понесені незаконно засудженою особою страждання вже були враховані законодавцем. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів. Суди встановили, що 18 грудня 2009 року старшим слідчим прокуратури Мукачівського району було порушено кримінальну справу стосовно ОСОБА_1 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною першою статтею 115 КК України вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Цього ж дня, постановою старшого слідчого прокуратури Мукачівського району ОСОБА_1 було затримано та поміщено в ІТТ Мукачівського МВ УМВС України в Закарпатській області. Постановою Мукачівського міськрайонного суду від 21 грудня 2009 року відносно ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту. Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 21 січня 2010 року постанову Мукачівського міськрайонного суду від 21 грудня 2009 року про обрання підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту залишено без змін. 18 березня 2010 року та 26 грудня 2009 року постановою старшого слідчого прокуратури Мукачівського району ОСОБА_1 було притягнуто, як обвинуваченого і пред`явлено йому звинувачення у скоєні злочину передбаченого частини першої статті 115 КК України. Вироком Мукачівського міськрайонного суду від 13 липня 2011 року ОСОБА_1 в пред`явленому обвинуваченні за частиною першою статті 115 КК України було визнано невинним і по суду виправданим за недоведеністю вини підсудного. Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 20 жовтня 2011 року вирок Мукачівського міськрайонного суду від 13 липня 2011 року щодо ОСОБА_1 було скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд. Вироком Мукачівського міськрайонного суду від 21 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 27 січня 2020 року та ухвалою Верховного суду від 30 вересня 2020 року, ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за частиною першою статті 115 КК України та виправдано через недоведеність його вини у вчиненні злочину. Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом (стаття 1176 ЦК України). Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт (пункт 2 частини другої статті 1167 ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон України № 266/94-ВР) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Згідно зі статтею 2 Закону України № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди виникає у випадку, зокрема постановлення виправдувального вироку суду. Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону України № 266/94-ВР у наведених в статті 1 цього Закону випадках, громадянинові відшкодовується у тому числі моральна шкода. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом (частини друга, третя статті 13 Закону України № 266/94-ВР). Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц зробила висновок, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 серпня 2019 року в справі № 523/13432/16-ц (провадження № 61-21439св18) вказано, що «межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування». У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК Українивизначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). З урахуванням установлених обставин справи, прийнявши до уваги тяжкість вимушених змін у житті позивача, тривалість немайнових втрат, необхідність докладання позивачем значних зусиль для відновлення репутації та довіри суспільства, керуючись засадами розумності, виваженості та справедливості, суди обґрунтовано частково задовольнили позов, визначивши розмір компенсації моральної шкоди в 2 000 000,00 грн. Посилання Закарпатської прокуратури на висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, у постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 758/824/17, від 21 серпня 2019 року у справі 523/13432/16-ц., зводяться до необхідності зменшення визначеного судами у цій справі розміру моральної шкоди до рівня, з якого виходили суди у наведених справах з урахуванням часу перебування осіб під слідством і судом. Проте обставини, установлені у справах, на які посилається заявник, зокрема, які мають враховуватись під час визначення розміру відшкодування моральної шкоди, є іншими у порівнянні зі справою, яка переглядається. У кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. Тому оскаржені судові рішення наведеним висновкам не суперечать. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) вказано, що «законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі». Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень свідчить, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах). Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження Закарпатської обласної прокуратури на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 квітня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 07 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ НП в Закарпатській області, Закарпатської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, третя особа - Мукачівська місцева прокуратура та Мукачівського РВ поліції Мукачівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Краснощоков І. О. Дундар В. І. Крат