Постанова 4813 № 523/13432/16-ц

Номер провадження: 22-ц/813/3046/20 Номер справи місцевого суду: 523/13432/16-ц Головуючий у першій інстанції Середа І. В. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.10.2020 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М. за участю секретаря: Феленко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги заступника прокурора Одеської області та ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Прокуратури Одеської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду, на рішення Суворовського районного суду м. Одеси в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Прокуратури Одеської області про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду, ухваленого під головуванням судді Середи І.В. 12 жовтня 2017 року у м. Одеса, - встановила: У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом, який було уточнено, до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Прокуратури Одеської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду (т. 1 а.с. 1-7, 119-125). В обгрунтування позову ОСОБА_1 посилався на те, що 14 березня 2008 року відносно нього була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України. Старшим слідчим прокуратури Одеської області його було затримано та, на підставі постанови судді Приморського районного суду м. Одеси, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, яку ухвалою апеляційного суду Одеської області від 21 березня 2008 року було скасовано та обрано заставу у розмірі 17 000 грн. 24 березня 2008 року слідчим винесена постанова про відсторонення ОСОБА_1 від посади. Вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 29 травня 2012 року позивача було засуджено по обвинуваченню за ч.2 ст. 368 КК України, а ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26 березня 2013 року обвинувальний вирок скасовано, справу направлено на додаткове розслідування. 03 червня 2013 року обвинувальний акт спрямований до суду, та 25 березня 2015 року Суворовським районним судом м. Одеси ОСОБА_1 було визнано невинним та виправдано у зв`язку із недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.368 КК України. 16 липня 2015 року ухвалою апеляційного суду Одеської області вирок було скасовано, обвинувальний акт надіслано на новий судовий розгляд у зв`язку із невідповідністю обвинувального акту вимогам ст.291 КПК України. Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси обвинувальний акт повернутий прокурору для усунення недоліків під час його складання. 25 грудня 2015 року прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Одеської області закрив кримінальне провадження на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку із невстановленням достатніх доказів для доведеності винуватості особи в суді та вичерпанням всіх можливостей їх отримання. Вказаною постановою прокурор скасував постанову слідчого про відсторонення ОСОБА_1 від займаної посади. 09 січня 2016 року позивач отримав вказану постанову і 22 січня 2016 року звернувся до прокуратури Одеської області з листом щодо виконання вимог Закону України від 01 грудня 1994 року «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду». 20 травня 2016 року ОСОБА_1 повторно звернувся до прокуратури з вимогою визначити суму збитків та роз`яснити порядок поновлення прав, однак 31 травня 2016 року отримав відмову у поновленні його прав. В обгрунтування завданої шкоди позивач вказував на те, що внаслідок незаконних дій прокуратури Одеської області, суду, які тривали з 14 березня 2008 року до 25 грудня 2015 року, йому було завдано матеріальної та моральної шкоди. ОСОБА_2 та довготривале притягнення позивача до кримінальної відповідальності порушило нормальні стосунки з оточуючими людьми, очорнило та принизило в очах всіх близьких людей, викликало недовіру в родичів, співробітників, сусідів. Після перебування під гратами він вимушений був два тижні проходити реабілітацію в лікарні. Крім того, факт незаконного притягнення до кримінальної відповідальності відобразився на здоров`ї родичів. На протязі майже 8 років ОСОБА_1 був позбавлений звичайного людського спокою, душевної врівноваженості, перебував у постійному напруженні, в пригніченому і приниженому стані, постійно очікуючи або виклику слідчого, або перебуваючи у стані очікування чергового судового засідання. У зв`язку із вказаним, розмір моральних страждань позивач оцінив в сумі 1 400 400 грн., а саме - 15 000 грн. за кожний місяць незаконного перебування під слідством і судом, та 21 000 грн. - за сім днів перебування в ізоляторі тимчасового тримання, по 3 000 грн. за день. Розмір втраченого заробітку, виходячи із середньої заробітної плати 3 136,57 грн. у 2008 році, складає 463 231 грн., включаючи її індексацію. Крім того, батьки позивача вимушені були внести за нього заставу у розмірі 17 000 грн., яку повернули лише у березні 2016 року, за цей час індекс інфляції склав 249,9%, тому позивач просив стягнути 25 483 грн. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 600 000 грн. В іншій частині вимог ОСОБА_1 відмовлено(т. 1 а.с. 178-180). Постановою апеляційного суду Одеської області від 28 лютого 2018 року апеляційні скарги заступника прокурора Одеської області та ОСОБА_1 були задоволені частково. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2017 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеральної шкоди 463 231,00 грн., та моральної шкоди - 500 000 грн. В іншій частині вимог ОСОБА_1 відмовлено (т. 1 а.с. 2434-248). Додатковим рішенням апеляційного суду Одеської області від 12 квітня 2018 року заяву прокуратури Одеської області було задоволено частково. Вирішено питання щодо судових витрат. Стягнуто зі спеціального фонду Державного бюджету України на користь прокуратури Одеської області судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 467,00 грн. (т. 2 а.с. 12-14). Постановою Верховного суду від 21 серпня 2019 року касаційні скарги заступника прокурора та Державної казначейської служби України було задоволено частково. Постанову апеляційного суду Одеської області від 28 лютого 2018 року в частині вирішеня позовних вимог ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Прокуратури Одеської області про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду, скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині (вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди) постанову апеляційного суду Одеської області від 28 лютого 2018 року залишено без змін. Поновлено виконання постанови апеляційного суду Одеської області від 28 лютого 2018 року в частині стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 000 грн. (т. 2 а.с. 101-110). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга заступника прокурора Одеської області підлягає залишенню без задоволення, а апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, 14 березня 2008 року відносно ОСОБА_1 була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України. Старшим слідчим прокуратури Одеської області його було затримано та, на підставі постанови судді Приморського районного суду міста Одеси від 17 березня 2008 року, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, яку ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 21 березня 2008 року було скасовано та обрано заставу в розмірі 17 000 гривень. 24 березня 2008 року слідчим винесена постанова про відсторонення ОСОБА_1 від посади. Вироком Суворовського районного суду міста Одеси від 29 травня 2012 року позивача засуджено за частиною другою статті 368 КК України, а ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 26 березня 2013 року обвинувальний вирок скасовано, справу направлено на додаткове розслідування. 03 червня 2013 року обвинувальний акт був спрямований до суду, і 25 березня 2015 року Суворовським районним судом міста Одеси ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано у зв`язку із недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 368 КК України. 16 липня 2015 року ухвалою Апеляційного суду Одеської області вирок скасовано, обвинувальний акт надіслано на новий судовий розгляд у зв`язку із невідповідністю?обвинувального акту вимогам статті 291 КПК України. Ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси від 13 листопада 2015 року обвинувальний акт повернуто прокурору для усунення недоліків під час його складання. 25 грудня 2015 року прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Одеської області закрив кримінальне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведеності винуватості особи в суді та вичерпанням всіх можливостей їх отримання. Вказаною постановою прокурор скасував постанову слідчого про відсторонення ОСОБА_1 від займаної посади. Отже, наявними у матеріалах справи доказами встановлено, що позивач ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством та судом 93 місяці та 11 днів, з яких 7 днів під вартою, що сторонами не заперечується. Також, позивача було відсторонено від посади завідуючого сектором обробки інформації та аналізу відділу податкової міліції Комінтернівської об`єднаної державної податкової інспекції Одеської області на підставі постанови старшого слідчого прокуратури Одеської області, про що видано наказ Державної податкової адміністрації в Одеській області від 01 квітня 2008 року № 283-щ. У зв`язку з організаційно-штатними?змінами податкової міліції Державної податкової адміністрації в Одеській області, відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2008 року № 78 «Про затвердження типових структур підрозділів податкової міліції державної податкової служби України», та згідно з наказом Державної податкової адміністрації в Одеській області від 11 березня 2008 року № 602 «Про затвердження штатної чисельності органів державної податкової служби Одеської області», позивача було звільнено із займаної посади та зараховано у розпорядження Державної податкової адміністрації в Одеській області з 31 березня 2008 року. 13 червня 2013 року Державною податковою службою в Одеській області ОСОБА_1 було оголошено попередження про наступне звільнення за підпунктом «г» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів за відсутності можливості подальшого використання на службі). У зв`язку із змінами в організації праці, а саме реорганізацією Державної податкової служби в Одеській області, та за відсутності можливості подальшого працевлаштування, наказом Головного управління Міндоходів в Одеській області від 12 серпня 2013 року № 223-о ОСОБА_1 було звільнено в запас Збройних Сил України (через скорочення штатів) 14 серпня 2013 року. 22 січня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до прокуратури Одеської області з листом щодо виконання вимог Закону України від 01 грудня 1994 року «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду». 20 травня 2016 року ОСОБА_1 повторно звернувся до прокуратури з вимогою визначити суму збитків та роз`яснити порядок поновлення прав, однак 31 травня 2016 року отримав відмову у поновленні його прав. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає доведеним той факт, що у зв`язку із досудовим розслідуванням і судовим розглядом кримінальної справи ОСОБА_1 був відсторонений від займаної посади і позбавлений заробітку, на підставі чого у позивача виникло передбачене законодавством право на відшкодування заробітку, втраченого останнім у зв`язку із незаконним перебуванням під слідством і судом. Системний аналіз положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»свідчить, що особі відшкодовується втрачений заробіток за період відсторонення від роботи чи посади, а також за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було затримано і відсторонено від?посади 17 березня 2008 року, звільнено з-під варти із зміною запобіжного заходу 21 березня 2008 року, а звільнено із займаної посади у зв`язку із скороченням штатів - 14 серпня 2013 року. Згідно зі статтею 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», втрачений заробіток відшкодовується виключно за час відсторонення від роботи чи посади та за час відбування кримінального покарання. Колегією суддів встановлено період, в який позивач фактично був відсторонений від посади, який складає 1366 робочих днів. Згідно Інформаційної довідки ГУ ДФС України в Одеській області про одноденний розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , одноденний розмір грошового забезпечення позивача на день звільнення, 01 квітня 2008 року, складав 52, 58 грн. Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків ДПС України про суми виплачених доходів, ОСОБА_1 отримав у січні 2008 року заробітну плату у розмірі 7 167, 29 грн., у лютому 2 242, 42 грн. Вказані суми є складовими розміру відшкодування матеріальної шкоди. На підставі викладеного, колегією суддів проведений наступний розрахунок суми відшкодування матеріальної шкоди: 1366 робочих днів х 52, 58 грн. = 71 824, 28 грн. 71 824, 28 грн. - 7 167, 29 грн. 2 242, 42 грн. = 62 414, 57 грн. Таким чином, сума втраченого заробітку, яка має бути відшкодована позивачу, складає 62 414, 57 грн. Щодо стягнення інфляційних втрат у зв`язку із внесеною заставою, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, на підставі постанови судді Приморського районного суду м. Одеси, ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, яку ухвалою апеляційного суду Одеської області від 21 березня 2008 року було скасовано та обрано заставу у розмірі 17 000 грн. Вказану заставу у розмірі 17 000 грн. внесли батьки позивача, і повернули її лише 01 березня 2016 року. За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стаття 625 ЦК України у конструкції Цивільного кодексу України розташована у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 Кодексу. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України), а так само й на грошові зобов`язання, що виникли на підставі рішення суду та за своєю правовою природою носять цивільно-правовий характер. Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов`язань. З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку про необхідність стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 23 303, 60 грн. (інфляційні збиткі за період з 21 березня 2008 року по 01 березня 2016 року). Розрахунок інфляційних збитків Боргові періоди: Сума заборгованостіВалютаДата початку розрахункуДата закінчення розрахунку 17000грн.21.03.200801.03.2016 Розраховується за формулою: [Індекс інфляції] - добуток щомісячних індексів за відповідний період [Збитки від інфляції] = [Сума боргу] [Індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу] Розрахунок інфляційних збитків. Місяці простроченняІндекси інфляціїСукупний індекс інфляціїСума боргуСума боргу з урахуванням інфляціїЗбитки від інфляції Квітень 2008 Лютий 2016103.1 101.3 100.8 99.5 99.9 101.1 101.7 101.5 102.9 101.5 101.4 100.9 100.5 101.1 99.9 99.8 100.8 100.9 101.1 101.8 101.9 100.9 99.7 99.4 99.6 99.8 101.2 102.9 100.5 100.3 101 100.9 101.4 101.3 100.8 100.4 98.7 99.6 100.1 100 100.1 100.2 100.2 100.3 100 99.7 99.7 99.8 99.7 100.1 100 99.9 100.2 99.9 100 100 100.1 100 99.9 99.3 100 100.4 100.2 100.2 100.6 102.2 103.3 103.8 101 100.4 100.8 102.9 102.4 101.9 103.1 105.3 110.8 114 102.2 100.4 99 99.2 102.3 98.7 102 100.9 99.6237.0817 000.0040 303.6023 303.60 Всього: 23 303.60 Загальна сума інфляційних збитків за вказані періоди складає 23 303, 60 грн. Таким чином, загальна сума сума матеріальної шкоди, яка має бути стягнута на користь позивача, складає 85 728, 17 грн. (62 414, 57 грн.+ 23 303, 60 грн.) Одночасно, колегія суддів не може погодитись із вимогами позову ОСОБА_1 про необхідність стягнення зазаначених сум на його користь зДержавної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку. Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України,держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Таким чином, кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, або номера чи види рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та, за своє суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18). Що стосується апеляційної скарги заступника прокурора Одеської області, то колегія суддів зазначає, що її доводи не мають правового значення для вирішення даної справи, оскільки рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2017 року оскаржувалось заступником прокурора Одеської області виключно у частині стягнення на користь позивача моральної шкоди, і дане питання вже було вирішено постановою апеляційного суду Одеської області від 28 лютого 2018 року, залишеною у цій частині (вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди) без змін постановою Верховного Суду від 21 серпня 2019 року. При вказаних обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі визначився з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, що, відповідно, призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку із чим рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2017 рокув частині вирішеня позовних вимог ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Прокуратури Одеської області про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 12 жовтня 2017 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Прокуратури Одеської області про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду скасувати. Ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким позов частково задовольнити. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 85 718, 17 гривень, з яких: 62 414, 57 гривень - заробіток, втрачений у зв`язку із незаконним перебуванням під слідством і судом; 23 3030, 60 грн. індексація застави (інфляційні збиткі). Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 23 жовтня 2020 року. Головуючий С.О. Погорєлова Судді А.П. Заїкін О.М. Таварткіладзе