Постанова 4824 № 364/740/21

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 червня 2022 року м. Київ Справа № 364/740/21 Провадження: № 22-ц/824/6356/2022 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О., суддів Вербової І.М., Нежури В.А., секретар Івасенко І.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Володарського районного суду Київської області від 31 січня 2022 року, постановлену під головуванням судді Моргун Г.Л., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, в с т а н о в и в : В вересні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, обґрунтувавши його тим, що з липня 2010 року по серпень 2020 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_1 . В період шлюбу у них народилась донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на теперішній час проживає разом з позивачкою. Відповідач сплачує аліменти на утримання доньки. Проте, між сторонами виник спір про поділ майна, яке було придбано за час спільного проживання, зокрема, щодо автомобіля для перевозки вантажів «DAF XF 95430» з напівпричепом, що були зареєстровані на ім`я відповідача. Після розлучення з відповідачем, їй, ОСОБА_2 , стало відомо про те, що ОСОБА_1 перереєстрував вказані транспортні засоби на іншу особу, і на теперішній час вона не володіє інформацією щодо місця знаходження транспортного засобу та причепу до нього, а також щодо їх вартості. В добровільному порядку відповідач не бажає поділити спільно придбане майно. Просила визнати автомобіль «DAF XF 95430», 2005 року випуску, та напівпричеп до нього «CODER S 3384D», 2001 року випуску, спільною сумісною власністю подружжя та здійснити поділ такого майна шляхом стягнення з ОСОБА_1 на свою користь 1/2 дійсної ринкової вартості автомобіля з причепом на час їх продажу (перереєстрації). У грудні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою про призначення судової автотоварознавчої експертизи, яка обґрунтована тим ОСОБА_1 продав вказані транспортні засоби з метою уникнення розподілу майна. Зазначила, що як вбачається з фотокопій документів, наданих територіальним сервісним центром №3242, ОСОБА_1 відчужив автомобіль «DAF XF 95430» 27.12.2019 року за 3200,00 грн., та напівпричіп «CODER S 3384D» 11.12.2019 року за 3200,00 грн. Проте, судовий експерт Заіменко В.О. в довідці 01.12.2021 року вказав, що середньостатистична вартість технічних засобів, а саме автомобіля «DAF XF 95430», 2005 року випуску, складає 295 580,00 грн., а напівпричепу «CODER S 3384D», 2001 року випуску, - 52 740,00 грн. Наполягала на тому, що зазначена в договорах купівлі-продажу транспортних засобів їх вартість не відповідає середньостатистичній вартості вказаних транспортних засобів станом на грудень 2019 року. Ухвалою Володарського районного суду Київської області від 31 січня 2022 року за клопотанням ОСОБА_2 поновлено пропущений процесуальний строк на подання клопотання про призначення експертизи. Клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи задоволено. Призначено у справі судову автотоварознавчу експертизу, на вирішення якої постановлено наступні питання:

1. Яка середня ринкова вартість транспортного засобу - автомобіля «DAF XF 95430», спеціалізований сідловий тягач Е, 2005 року випуску, 12580 см.куб, паливо - дизель, шасі номер: НОМЕР_1 , станом на 27.12.2019 року без огляду та врахування умов, у яких він експлуатувався та величини пробігу?

2. Яка середня ринкова вартість напівпричепа «CODER S 3384D», 2001 року випуску, шасі номер: НОМЕР_2, станом на 11.12.2019 року без огляду та врахування умов, у яких він експлуатувався та величини пробігу? Не погодившись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду по суті. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що представник позивача жодним чином не аргументував своє клопотання про поновлення строку для подання клопотання про призначення судової експертизи. Відмітив, що отримана інформація та документи із територіального сервісного центру, з яких вбачається сума, за яку було продано спірне майно, жодним чином не впливало на можливість отримання висновку експерта раніше. Також зазначив, що проведення експертизи було доручено судовому експерту Нос Євгенію Олександровичу. Однак, реєстр атестованих судових експертів не містить інформації щодо даного експерту. Водночас, атестованим судовим експертом є Нос Євген Олександрович. Тобто, на його думку, судом доручено проведення експертизи іншій особі, а не судовому експерту. Окрім того відмітив, що спірний автомобіль та напівпричіп були придбані та продані в період шлюбу, тому перешкод у проведенні такого роду експертизи раніше у позивача не було. Ухвалами Київського апеляційного суду від 18 квітня та 16 травня 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. В судовому засіданні адвокат Гонда О.Ю. в інтересах ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, та просив її задовольнити. ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за її відсутності. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вислухавши пояснення представник скаржника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Задовольняючи клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи, суд першої інстанції виходив із того, що для правильного вирішення спору по суті та винесення законного і обґрунтованого рішення необхідним є визначення дійсної вартості транспортних засобів. Також вважав, що позивачка мала певні труднощі для подання клопотання про призначення відповідної експертизи, оскільки на час проведення підготовчого судового засідання саме за її клопотанням судом було витребувано відповідні документи, які підтверджували факт наявності транспортних засобів та факт їх продажу відповідачем, а тому наявні підстави для поновлення ОСОБА_2 пропущених строків на подання клопотання про призначення експертизи. Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. У відповідності до положень ч.ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За змістом положень ч. 5 вищевказаної статті суд не може перешкоджати учасникам справи у поданні доказів і зобов`язаний сприяти у поданні (забезпеченні) відповідних доказів, якщо їх подання є утрудненим або неможливим. Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими способами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Згідно з частиною 1 статті 104 ЦПК України, про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. Статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» передбачено, що судова експертиза - дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. Висновок експерта є одним із видів доказів і має відповідати критеріям належності і допустимості доказів. Тому розглядаючи клопотання про призначення експертизи суд має його задовольнити саме у випадку, якщо обставини, про з`ясування яких заявлене клопотання, мають значення для справи та якщо їх з`ясування потребує спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо та лише для встановлення даних, які входять в предмет доказування у справі. Експертиза не може стосуватися тлумачення і застосування правових норм. Суди не повинні ставити судовому експерту питання правового характеру, які повинні вирішуватися самим судом, тобто експерту можна ставити лише питання факту, а не правової оцінки. Під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими сторони обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення, або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення. Предметом розгляду у даній справі є поділ майна подружжя. Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_2 вказала, що спільним майном подружжя, яке підлягає поділу, є автомобіль «DAFXF 95430», 2005 року випуску, та напівпричеп до нього «CODER S 3384D», 2001 року випуску. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Під час вирішення питання щодо поділу спільного майна подружжя, вартість майна має важливе значення. Як убачається із матеріалів справи, зокрема, наданих на вимогу суду документів щодо перереєстрації відповідачем спірного рухомого майна на користь іншої особи, ОСОБА_1 продав автомобіль «DAF XF 95430», 2005 року випуску, та напівпричеп до нього «CODER S 3384D», 2001 року, випуску за 3200 грн кожний. В обґрунтування клопотання про призначення експертизи позивачкою надано довідку судового експерта Заіменка В.О. № 01-12/21 від 06.12.2021 року, про те, що станом на грудень 2019 року середньостатистична вартість автомобіля «DAF XF 95430», 2005 року випуску складала 295 580 грн, а напівпричепа - 52 740 грн. Оскільки матеріали справи не містять інформації щодо реальної (дійсної) вартості вказаного автомобіля та напівпричепа до нього, та сторонами вона не визначена, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у суду першої інстанції підстав для задоволення клопотання позивачки про призначення у справі товарознавчої експертизи. Результати призначеної судом першої інстанції експертизи дадуть змогу визначитися із належністю та достовірністю доказів, що мають бути враховані під час вирішення спору, і встановлення істини про дійсну вартість транспортних засобів, які позивачка вважає об`єктами спільної сумісної власності подружжя, і які підлягають поділу між сторонами. Твердження скаржника про те, що судом першої інстанції не було дотримано норм процесуального законодавства, є безпідставними, оскільки згідно ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Відповідно до ч.1 ст.127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. За змістом ст.222 ЦПК України, головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин у підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України, у підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи. Матеріали справи свідчать, що позивачка разом із поданням позовної заяви заявила клопотання про витребування доказів, зокрема, відомостей щодо зареєстрованих на ім`я відповідача транспортних засобів, за умови перереєстрації ним транспортних засобів договорів купівлі-продажу, звітів про оцінку тощо. Вказане клопотання було задоволено судом в підготовчому судовому засіданні. Зважаючи на те, що на час проведення підготовчого засідання саме за клопотанням позивачки було витребувано документи на підтвердження наявності транспортних засобів та їх продажу, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про поважність причин пропуску строку для подання клопотання про проведення експертизи. Не приймаються колегією суддів і посилання скаржника на те, що позивачка на стадії підготовчого провадження не подала ні висновку експерта, ні клопотання про призначення експертизи, оскільки подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у порядку ст. 106 ЦПК України, є правом сторони, а не її обов`язком, як помилково вважає відповідач. Посилання скаржника на те, що проведення експертизи було доручено іншій особі, а не судовому експерту, є неприйнятними, оскільки орфографічна помилка в написанні імені судового експерта може бути підставою для виправлення описки, а не для відмови у призначенні експертизи. Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах закону, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, а отже не можуть бути підставою для скасування ухвали суду. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Володарського районного суду Київської області від 31 січня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 02 червня 2022 року. Головуючий Т.О. Невідома Судді І.М. Вербова В.А. Нежура