Постанова 4824 № 755/11543/21
від 02.06.2022 ·КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №755/11543/2021 Головуючий у І інстанції - Галаган В.І. апеляційне провадження №22-ц/824/3387/2022 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Приходька К.П., суддів Журби С.О., Писаної Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 15 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), Десята Київська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та перерозподіл спадкових часток, - встановив: В липні 2021 року ОСОБА_4 звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та перерозподіл спадкових часток. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15 липня 2021 року справу за вищезазначеним позовом передано на розгляд за територіальною підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та з невідповідністю висновків суду обставинам справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилаються на те, що позивач намагається ввести в оману суди та учасників справи, неправомірно та штучно визначивши предметом спору об`єкти нерухомості - квартири, до однієї з якої вона не має жодного правового відношення. Так, позивач просить суд визнати за нею право приватної власності в порядку спадкування за законом за правом представлення після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 та померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 на: Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 ; 1/8 частини квартири АДРЕСА_2 ». Звертають увагу на те, що квартира за адресою: АДРЕСА_3 є законною приватною власністю родини апелянтів, первісно з 2008 року 4-х членів сім`ї, а після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 , з 3-х членів сім`ї - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . У зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 , його дружина ОСОБА_1 , відповідач у справі, 09 серпня 2018 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на ј частку квартири АДРЕСА_1 , видане Десятою Київською державною нотаріальною конторою, спадкова справа №309/2018, зареєстроване в реєстрі за номером 2-702. На ОСОБА_1 09 серпня 2018 року за №161872680000 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 09 серпня 2018 року було зареєстровано право власності на ј частку квартири. Отже, у позивача немає жодних законних підстав вважати, що їй належить право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом, як позивач вказала у позові. Єдиним гіпотетичним об`єктом - предметом даного спору є об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 , який знаходиться в Дніпровському районі м. Києва, а тому за правилами виключної підсудності справа повинна розглядатися за місцем його знаходження, в Дніпровському районному суді м. Києва. Просили, скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 15 липня 2021 року про передачу справи на розгляд до Голосіївського районного суду м. Києва і направити справу для продовження розгляду до Дніпровського районного суду м. Києва. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1,5,6,9,10,14,19,37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Постановляючи ухвалу про передачу справи на розгляд до Голосіївського районного суду м. Києва, Дніпровський районний суд м. Києва виходив з того, що позовні вимоги пред`явлено одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір повинен розглядатися за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою, а саме: за місцезнаходженням квартири АДРЕСА_1 , тобто Голосіївським районним судом м. Києва. З такими висновками колегія суддів погоджується, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами законодавства з огляду на наступне. Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. З матеріалів справи вбачається, що предметом позову є визнання за позивачкою права приватної власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , 1/8 частини квартири АДРЕСА_2 . Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою. Згідно з п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Суд першої інстанції вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про передачу справи за підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва. У пунктах 1,2 та 36 постанови №3 пленуму «Про деякі питання визначення юрисдикції та визначення підсудності цивільних справ» від 01 березня 2013 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснив, що Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (статті 55,124), а статтею 18 Закону України від 07 липня 2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI) визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону №2453-VI). Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності. Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду. Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа. Критеріями даного виду підсудності зокрема виступають: місце проживання або місцезнаходження відповідача, місце заподіяння шкоди, місце знаходження спірного майна, місце розгляду первісного позову тощо. Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, які правильно застосовані. Викладені в ухвалі висновки відповідають обставинам справи та нормам процесуального законодавства, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд, - постановив: аапеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення. Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 15 липня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України. Суддя-доповідач К.П. Приходько Судді Т.О. Писана С.О. Журба