Постанова 4824 № 755/12317/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №755/12317/21 Головуючий у І інстанції - Савлук Т.В. апеляційне провадження №22-ц/824/3729/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 вересня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Приходька К.П., суддів Писаної Т.О., Журби С.О., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, третя особа: ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, - установив: У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із позовом до МТСБУ, третя особа: ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, мотивуючи свої вимоги тим, що він є власником транспортного засобу «SKODA Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 . 07 серпня 2020 року о 13 год. 50 хв. ОСОБА_2 , керуючи транспортний засобом «Bajaj», д.н.з. НОМЕР_2 , у м. Києві по вул. Набережно-Рибальська, здійснив зіткнення в автомобілем засобу «SKODA Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався попереду, що призвело до пошкодження транспортних засобів, завдавши матеріальні збитки. Постановою Подільського районного суду м. Києва від 02 лютого 2021 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а провадження в справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП, закрито у зв`язку з закінчення строків накладення адміністративного стягнення. На дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тому 24 березня 2021 року позивач звернувся до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування, що подальшому МТСБУ відмовило у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) на підставі пп. 37.1.3 п. 37.1 ст. 37 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки потерпілим не виконано своїх обов`язків, визначених Законом, а саме: власник пошкодженого транспортного засобу не з`явився, пошкоджений автомобіль до огляду не надав, що призвело до неможливості МТСБУ встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди. Однак позивач звертаючись до відповідача з заявою про страхове відшкодування, надано всі документи, які дають змогу чітко встановити всі обставини, необхідні для проведення регламентної виплати та надано Висновок експерта №20/10/2020 від 20 жовтня 2020 року, в якому визначено, що вартість матеріального збитку завданого власникові автомобіля «SKODA Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті його умисного пошкодження при дорожньо-транспортної пригоди, становить 97144,07 грн. Тому, на думку позивача, МТСБУ повинно сплатити розмір регламентної виплати в розмірі 97144,07 грн. Просив суд, стягнути з відповідача на його користь страхове відшкодування у розмірі 97144,07 грн. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 29 грудня 2021 року, відмовлено у задоволенні вищезазначеного позову. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що воно постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального прав, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що суд першої інстанції у своєму рішенні обмежився лише формальним трактуванням закону у частині того, що позивачем були порушені п.п. 37.1.3 п. 37.1 ст. 37 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яків стали підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати), що виразились у невиконанні потерпілим ОСОБА_1 своїх обов`язків, визначених ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які, як зазначає відповідач, призвели до неможливості страховика (МТСБУ) встановити розмір заподіяної шкоди транспортному засобу «SKODA Octavia». Вважає, що дане трактування положень закону в частині виключного обов`язку страхувальника надати пошкоджений транспортний засіб для огляду страховику (аварійному комісару МТСБУ) є хибним з причини того, що зазначені положення ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» містять умову, згідно якої відмова у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) можлива у разі невиконання потерпілим або іншою особою своїх обов`язків, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди. Судом не було обґрунтовано, в чому виражається неможливість встановлення МТСБУ факту дорожньо-транспортної пригоди, причин та обставин її настання або розмір заподіяної шкоди. У свою чергу ОСОБА_1 надав МТСБУ і суду копію постанови Подільського районного суду м. Києва від 02 лютого 2021 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Вказаною постановою чітко встановлено факт дорожньо-транспортної пригоди, її обставини, наявність в ОСОБА_1 статусу потерпілого, а також вину ОСОБА_2 як у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди, так і заподіянні позивачеві майнових збитків. МТСБУ розглядаючи заяву ОСОБА_1 від 24 березня 2021 року про страхове відшкодування, мало змогу повноцінно встановити всі факти та обставини, які є необхідними для проведення регламентної виплати на користь ОСОБА_1 . Просив скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 грудня 2021 року та ухвалити по справі нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. На вказану апеляційну скаргу від МТСБУ надійшов відзив, обґрунтований тим, що позивачем було порушено порядок визначення розміру матеріального збитку передбаченого ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», але таке порушення не позбавляє позивача стягнути кошти з винної особи, про що суд першої інстанції зазначав у своєму рішенні. Також зазначило, що наданий позивачем висновок №20/10/2020 від 20 жовтня 2020 року не відповідає нормам Наказу Фонду Державного майна України №142/5/2092 від 24 листопада 2003 року, яким затверджена Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. До наданого Позивачем висновку не надано акту огляду пошкодженого транспортного засобу та не вказано час та місце огляду, ідентифікаційні дані КТЗ, відомості про комплектність та укомплектованість КТЗ. Отже, на думку відповідача, позивачем було порушено порядок передбачений ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тоді як настання страхового випадку ніким не оспорюється. Просило, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 грудня 2021 року залишити без змін. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується апеляційним судом з огляду на наявність необхідності у таких поясненнях. Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судом встановлено, що 07серпня 2020 року о 13 годині 50 хвилин, в місті Києві на вул. Набережно-Рибальська, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Bajaj», д.н.з. НОМЕР_2 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «SKODA», д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався попереду, що призвело до пошкодження транспортних засобів, завдавши матеріальних збитків. 02 лютого 2021 року винесено постанову Подільським районним судом м. Києва, якою ОСОБА_2 - визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Провадження в справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_2 , закрито у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення. На час розгляду даної справи у суді першої інстанції, постанова Подільського районного суду м. Києва від 02 лютого 2021 року не скасована та набрала законної сили. На дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. 18 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ФОП « ОСОБА_3 » із заявою про встановлення вартості матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля «Skoda octavia», д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті чого, 20 жовтня 2020 року експертом ОСОБА_3 , складено висновок №20/10/2020, за висновками якого вартість матеріального збитку складає величину 97144,07 гривень. 24 березня 2021 року позивачем на адресу МТСБУ направив заяву про виплату суми матеріального збитку, встановленого висновком експерта №20/10/2020 від 20 жовтня 2020 року, в розмірі 97144,07 грн. Після отримання заяви ОСОБА_1 про виплату страхового відшкодування, МТСБУ було залучено аварійного комісара ОСОБА_4 , який 05 квітня 2021 року надіслав позивачу ОСОБА_1 електронне повідомлення №000068, про надання інформації за номером телефону: НОМЕР_3 , щодо місцезнаходження транспортного засобу «SKODA», д.н.з. НОМЕР_1 , для здійснення огляду транспортного засобу. 12 квітня 2021 року аварійним комісаром ОСОБА_4 складено Рапорт до справи №75166, відповідно до якого, аварійний комісар довів до відома МТСБУ про не проведення огляду транспортного засобу «SKODA», д.н.з. НОМЕР_1 , в строки, оскільки потерпіла особа не надала транспортний засіб на огляд аварійному комісару. 15 квітня 2021 року позивач ОСОБА_1 отримав від МТСБУ відмову у виплаті страхового відшкодування з тих підстав, що позивач, в порушення вимог п. 33.3 ст. 33, пп. 37.1.3 п. 37.1 ст. 37 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не надав пошкоджене майно, а саме: транспортний засіб «SKODA», д.н.з. НОМЕР_1 , для огляду незалежним експертом (представником МТСБУ) для визначення розміру заподіяної шкоди транспортного засобу. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем ОСОБА_1 були порушені п.п. 37.1.3. п. 37.1 ст. 37 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які стали підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати), які виразились у невиконанні потерпілим ОСОБА_1 своїх обов`язків, визначених ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які призвели до неможливості страховика (МТСБУ) встановити розмір заподіяної шкоди транспортному засобу «SKODA», д.н.з. НОМЕР_1 . З висновками викладеними у рішенні суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне. Так, МТСБУ є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Членство страховиків у МТСБУ є обов`язковою умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», законодавства України та свого Статуту. МТСБУ діє на підставі Статуту, який затверджено Загальними зборами членів МТСБУ (протокол від 18 жовтня 2018 року №55/2018), який погоджено Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Розпорядження від 13 грудня 2018 року №2173). Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Статуту, МТСБУ не має на меті отримання прибутку. Метою діяльності МТСБУ є: виконання гарантійних функцій стосовно відшкодування шкоди, завданої третім особам при експлуатації наземних транспортних засобів, відповідно до чинного законодавства України та угод, укладених Бюро з уповноваженими організаціями інших країн зі страхування цивільно-правової відповідальності; взаємне врегулювання питань стосовно відшкодування шкоди та забезпечення виплати страхового відшкодування третім особам; координація роботи страховиків - його членів у сфері страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, як на території України, так і за її межами; захист інтересів членів Бюро. Основними завданнями Бюро є: здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів (компенсацій та відшкодувань) на умовах, передбачених чинним законодавством України; управління централізованими страховими резервними фондами, що створюються при Бюро для забезпечення виконання покладених на нього функцій; виконання страхових зобов`язань з обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у тому числі за договорами міжнародного страхування) за страховиків - членів Бюро у разі недостатності коштів та майна цих страховиків, що визнані банкрутом та/або ліквідовані; забезпечення членства України в міжнародній системі автомобільного страхування «Зелена картка» та виконання загальновизнаних зобов`язань перед уповноваженими організаціями інших країн - членів цієї системи; укладання угод з уповноваженими організаціями інших країн з страхування цивільно-правової відповідальності про взаємне визнання договорів страхування цивільно-правової відповідальності та взаємне врегулювання питань стосовно відшкодування шкоди; виконання цих угод; збирання необхідної інформації про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності для узагальнення та внесення пропозицій щодо удосконалення механізму здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності; співробітництво з органами Міністерства внутрішніх справ України та іншими органами державної влади з питань обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності; розробка зразків страхових полісів і договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що затверджуються спеціальним Уповноваженим органом з питань регулювання ринків фінансових послуг, та забезпечення такими полісами страховиків - членів Бюро в порядку, визначеному Президією Бюро; надання страховикам інформації щодо страхових випадків стосовно конкретних страхувальників; розрахунок розміру базового страхового платежу та коригуючих коефіцієнтів за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності для подання на затвердження до Уповноваженого органу з питань регулювання ринків фінансових послуг; встановлення порядку укладання та виконання членами Бюро договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (в т. ч. договорів міжнародного страхування), забезпечення платоспроможності Бюро та його членів; представництво членів Бюро з метою захисту їх інтересів у взаємовідносинах з органами державної влади України, а також з уповноваженими організаціями інших країн - членів міжнародної системи автострахування «Зелена картка» з страхування цивільно-правової відповідальності; представництво та участь Бюро у роботі відповідних міжнародних органів; розгляд претензій третіх осіб стосовно відшкодування шкоди, спричиненої власником транспортного засобу, що мав відповідний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладений у державах з уповноваженими організаціями з страхування цивільно-правової відповідальності, з якими Бюро уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування, та/або відповідно до інших укладених Бюро угод; координація діяльності страховиків - членів Бюро при укладанні договорів перестрахування по обов`язковому страхуванню цивільно-правової відповідальності за договорами міжнародного страхування на період, поки укладення таких договорів перестрахування буде вимагатися умовами членства Бюро в міжнародній системі автострахування «Зелена картка» та/або прийнятими на себе членами Бюро зобов`язаннями; взаємодія з органами державної влади України з метою захисту інтересів членів Бюро щодо законодавчого врегулювання питань, пов`язаних з проведенням обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності; здійснення через засоби масової інформації заходів щодо роз`яснення питань обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, його соціально-суспільного значення; створення, підтримка та обслуговування єдиної централізованої бази даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. (п. 3.2. ст. 3 Статуту) Суб`єктами звернення є потерпілий (юридична та фізична особа, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу), або інша особа, яка має право на отримання відшкодування. У відповідності до пп. «а» п. 41.1 ст. 41 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Згідно з пп. 33.1.4 п. 33.1 ст. 33 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених ст. 41 Закону, ? МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально. Пунктом 33.2. ст. 33 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», передбачено, що водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів). Пунктом 33.3 ст. 33 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів). Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов`язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна. Відповідно до п. 34.2 ст. 34 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Аварійні комісари - це експерти, які з`ясовують причини настання страхового випадку та визначають розмір збитку. Аварійні комісари мають відповідати кваліфікаційним вимогам, установленим діючим законодавством. Підставою для з`ясування причин та обставин настання страхового випадку та визначення розміру збитків є заява страховика (страхувальника). Відповідно до п. 10, 11, 12 Постанови №8 «Про затвердження Типового положення про організацію діяльності аварійних комісарів» від 05 січня 1998 року, підставою для з`ясування обставин і причин настання страхового випадку та визначення розміру збитків є заява страховика (страхувальника). З`ясування обставин і причин настання страхового випадку провадиться на підставі заяви страховика (страхувальника), наданих ним матеріалів, а також матеріалів і документів, які аварійний комісар має право вимагати. У заяві в обов`язковому порядку зазначаються: дата і місце настання страхового випадку; відомості про настання страхового випадку; дата місце страхування, номер полісу; завдання, яке повинен виконати аварійний комісар; дата і місце складання заяви; перелік матеріалів, що додаються. У разі потреби аварійний комісар може робити запити про відомості, пов`язані із страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ, організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, та отримувати пояснення у письмовій формі про причини і розмір заподіяної шкоди від фізичних осіб, причетних до даного страхового випадку. У разі потреби аварійний комісар може робити запити про відомості, пов`язані із страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ, організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, та отримувати пояснення у письмовій формі про причини і розмір заподіяної шкоди від фізичних осіб, причетних до даного страхового випадку. (п. 14 Постанови № 8 «Про затвердження Типового положення про організацію діяльності аварійних комісарів» від 05 січня 1998 року). За пп. 37.1.3 п. 37.1 ст. 37 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року (справа №465/4621/16), зроблено висновок, що у пп. 37.1.3 п. 37.1 ст. 37 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», передбачено іншу підставу для відмови у відшкодуванні - невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на його отримання, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди. Таким чином, у зазначеній нормі втілено загальний принцип недопустимості формального підходу до вирішення питання про здійснення або нездійснення компенсації і надання пріоритету зовнішній формі юридично значущих дій або бездіяльності над їх змістом і наслідками. Адже підставою для відмови у відшкодуванні визнаються не будь-які порушення регламентованої цим законом процедури, а лише ті, що призвели до неможливості встановлення обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для здійснення виплат і визначення їх розміру. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з ч. 1, 2 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем були порушені вимоги п.п. 37.1.3. п. 37.1 ст. 37 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Доводи апелянта про те, що він самостійно провів визначення розміру шкоди, не дає права стверджувати, що ним дотримано порядок, визначений Законом, оскільки позивач повинен був зберігати майно у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений МТСБУ представник. Лише в разі нез`явлення представника МТСБУ в десятиденний термін для огляду транспортного засобу, потерпілий мав право самостійно провести визначення розміру шкоди. Законом чітко визначено, що саме МТСБУ здійснює організацію процедури встановлення розміру шкоди та розслідування причин і обставин дорожньо-транспортної пригоди, у зв`язку з чим, на думку колегії суддів, мало місце визначення розміру матеріальної шкоди позивачем у спосіб, не передбачений ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Крім цього, у відповідності до п.п 37.1.3. п. 37.1 ст. 37 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди. Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані. Справа судом розглянута повно та об`єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано вірно. Викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 грудня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України. Суддя-доповідач К.П. Приходько Судді Т.О. Писана С.О. Журба