Постанова 4824 № 755/11513/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/3782/2022 Справа 755/11513/21 П О С Т А Н О В А Іменем України 17 травня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А., розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Хромової О.О. в м. Києві 17 листопада 2021 року у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, - в с т а н о в и в : У липні 2021 року позивач КП "Київтеплоенерго" звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості, просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 11818,14 грн., заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 36162,18 грн., заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 7501,35 грн., заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 31933,77 грн.; витрати, пов`язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в розмірі 33 грн., судовий збір за подання позову в розмірі 2270 грн. Заявлені вимоги мотивував тим, що розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, у зв`язку з чим КП "Київтеплоенерго" здійснює з 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. На виконання вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" позивачем на підставі типового договору підготовлено та опубліковано договір про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті "Хрещатик" від 28 березня 2018 року № 34 (5085). Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов договору є отримання послуг споживачем. Квартира за адресою АДРЕСА_1 під`єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, а отже ОСОБА_1 є споживачем послуг з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води. Відповідач від послуг централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся. Отже, виникнення цивільних прав та обов`язків підтверджується діями сторін: позивач надає послуги з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води і щомісячно надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату таких послуг. Відповідач споживає надані послуги та зобов`язаний оплатити їх вартість. Проте відповідач своєчасно не сплачував за спожиті послуги, в результаті чого утворилася заборгованість, яка станом на 01 травня 2021 року складає 39435,12 грн. (заборгованість за послуги централізованого опалення у розмірі 7501,35 грн., заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 31933,77 грн.). Крім того, позивач на підставі договору № 602-18 про відступлення права вимоги (надалі договір цесії) від 11 жовтня 2018 року, укладеного між ПАТ "Київенерго" та КП "Київтеплоенерго" прийняв право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в розмірі 47980,32 грн. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17 листопада 2021 року позов КП «Київтеплоенерго» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води у загальному розмірі 87415,44 грн., судовий збір за подання позову в розмірі 2270 грн. Відповідач ОСОБА_1 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 листопада 2021 року та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити, провести розподіл судових витрат. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, копія позовної заяви та ухвала про відкриття провадження в справі відповідачу не надходили, повідомлення про вручення поштового відправлення 06 вересня 2021 року, яке міститься в матеріалах справи, відповідач ніколи не підписував, жодної кореспонденції від суду не отримував. Повнолітні члени сім`ї з ним не проживають, тому йому невідомо, кому був вручений лист 06 вересня 2021 року, про який зазначено у оскаржуваному судовому рішенні. За вказаних обставин ОСОБА_1 безпідставно був обмежений у своїх правах, визначених ст. 43 ЦПК України. Суд першої інстанції, не повідомивши відповідача належним чином про час і місце розгляду справи, фактично позбавив його права на подання заяви про застосування позовної давності до ухвалення судом рішення по суті спору. Внаслідок цього суд порушив принципи змагальності та рівності сторін, які є елементами права на справедливий судовий розгляд. Наводив правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року в справі № 200/11343/14-ц, згідно якого у разі відмови суду першої інстанції у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції. Вказував, що лише той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі в такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції (постанова Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року в справі № 317/3698/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 200/11343/14-ц). Стверджував, що судом першої інстанції не було вжито дій з метою встановлення дійсних обставин справи та періодів нарахування з урахуванням вимог чинного законодавства. Заявляючи позовні вимоги до ОСОБА_1 , позивач вказував, що в нього наявна заборгованість спожитих послуг до 01 травня 2018 року в загальному розмірі 47980,32 грн. та за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення в розмірі 501,35 грн. та з централізованого постачання гарячої води в розмірі 31933,77 грн. За захистом свого порушеного права позивач звернувся до суду в липні 2021 року. Посилаючись на ст. 257, 261, 267, 264, 526, 610, 611 ЦК України, ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року № 6-2667цс16, Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 0907/2-7453/2011, від 21 серпня 2018 року в справі № 288/1361/15-ц, заявив клопотання про застосування позовної давності до нарахувань, проведених по липень 2018 року. Що стосується заборгованості, сформованої, на думку позивача, після липня 2018 року, за відсутності щомісячного розрахунку від позивача, відсутності таких відомостей у оскаржуваному судовому рішенні (зазначено лише заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги без помісячного розрахунку нарахувань), ненадання відповіді та ненаправлення на подачу заяву від 15 грудня 2021 року до Дніпровського районного суду м. Києва станом на звернення з апеляційною скаргою, унеможливлює їх спростування, та буде подано додатково. Від позивача КП "Київтеплоенерго" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Посилався на те, що оскільки між позивачем та ПАТ "Київенерго" договір про відступлення права вимоги було укладено 11 жовтня 2018 року, то обчислення строків позовної давності щодо стягнення заборгованості з оплати спожитих до 01 травня 2018 року відповідачем послуг відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України починається з моменту укладання вищезазначеного договору про відступлення прав вимоги. Таким чином, вважав, що позивачем належним чином доведений факт, через який останній не знав про порушення свого права до жовтня 2018 року. Виходячи з вищевикладеного, строк позовної давності щодо стягнення заборгованості з оплати спожитих послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води закінчується 11 жовтня 2021 року і позивач звернувся за захистом своїх інтересів до суду в межах позовної давності. Зауважував, що заява відповідача про застосування позовної давності вказує на фактичне визнання ним пред`явлених позовних вимог та визнання боргу за надані послуги. Зазначив, що відповідач кожного місяця отримував платіжні документи, і з приводу здійснення неправомірного нарахування заборгованості та перерахунку в спірний період, з претензією щодо ненадання/некористування послугами до відповідача не звертався. Крім того, відповідачем у спірний період здійснювалися періодичні платежі з грудня 2019 року по квітень 2021 року. Повторно наводив обставини, викладені в позовній заяві, якими він обґрунтовував свої вимоги. Вказував, що долучений до матеріалів справи розрахунок заборгованості за надані послуги детально відображає нарахування, оплати, споживання, опалювальну площу та діючий тариф, а тому є належним та допустимим доказом та відповідає ст. 76 - 81, 95 ЦПК України. Звертав увагу, що в апеляційній скарзі відповідач не викладає жодного заперечення/тверджень, не долучає жодного доказу, що в належній йому квартирі відсутнє надання послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, тому він зобов`язаний оплатити спожиті послуги. На підставі вищевикладеного вважав рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, ухваленим судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в цивільній справі, підтверджених тими доказами, які були наявні в матеріалах справи та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону. Задовольняючи частково позов КП "Київтеплоенерго" про стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив із того, що позивач надає послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води; відповідач отримав комунальні послуги і не оплатив їх у повному розмірі, внаслідок чого має заборгованість в оплаті. Відповідач не довів наявності підстав для звільнення його від обов`язку сплатити надані йому комунальні послуги чи для зменшення їх вартості, факту ненадання таких послуг, факту більшої оплати вказаних комунальних послуг, і не оспорив розмір наявної заборгованості, тому позивач має право вимагати від відповідача - споживача послуг - їх оплати у повному обсязі за встановленими тарифами і розцінками, а відповідач, як сторона, що послуги отримала, але не виконала свої зобов`язання, допустила прострочення в оплаті, зобов`язаний сплатити позивачу за надані ним послуги. Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону. Як вбачається із матеріалів справи, згідно витягу з ЄДРПОУ (а. с. 71) до основних видів діяльності КП «Київтеплоенерго» відноситься за КВЕД 35.30 постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря. 11 жовтня 2018 року ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» уклали договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії), згідно якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців (споживачі) щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01 серпня 2018 року до дати укладення цього договору та коригувань платежів. З укладенням цього договору кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань, що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення цього договору та/або можуть бути нараховані та/або виникнути після дати укладення цього договору у зв`язку з неналежним виконанням споживачем зобов`язань з оплати послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за договорами та споживачами, які зазначені у додатку № 1 та у додатку № 2 до цього договору, в тому числі до відповідача ОСОБА_1 , який згідно додатків до договору мав заборгованість за послугу з централізованого опалення 11818,14 грн., з централізованого постачання гарячої води 36162,18 грн. (а. с. 8, 9, 72). На а. с. 73 - 74 знаходяться копії сторінок з газети "Хрещатик" від 06 серпня 2014 року № 111 (4511), від 28 березня 2018 року № 34 (5085), з публікацією форм договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, розробленої відповідно до типового договору; в публікації зазначено, що з 27 квітня 2018 року КП "Київтеплоенерго" стає виконавцем послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води. Доведено до відома споживачів, що цей договір приєднання вважається акцептованим усіма споживачами, які в установленому порядку не надали заперечення щодо умов цього договору. На а. с. 90 наявна копія договору дарування квартири від 19 вересня 1995 року, на підставі якого відповідач ОСОБА_1 набув у власність квартиру за адресою АДРЕСА_1 . На а. с. 6 - 7 наявні розрахунки заборгованості споживача ОСОБА_1 за період з 01 листопада 2018 року по 30 квітня 2021 року та з 01 травня 2018 року по 30 квітня 2021 року. На а. с. 10 - 13 наявні копії корінців нарядів щодо включення та відключення опалення в житловому будинку по АДРЕСА_2 на підставі відповідно початку та завершення опалювальних сезонів. На а. с. 15 наявна копія акту про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи в опалювальний період 2019 - 2020 роки. На а. с. 17 - 69 наявні копія відомості обліку споживання теплової енергії в будинку за адресою АДРЕСА_2 , з квітня 2018 року по квітень 2021 року. Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (чинний до 01 травня 2019 року) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в чинній редакції, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. За правилами частини четвертої статті 319, статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статей 156, 162 ЖК України власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки. Обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг визначені статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, що діяла до 01 травня 2019 року) та ст. 7 чинного Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Обов`язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановленні договором або законом (пункт 1 частина третя статті 20 Закону), а обов`язком виконавця надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором (пункти 1, 3 частина друга статті 21 Закону). Аналогічний обов`язок споживача щодо здійснення оплати житлово-комунальних послуг передбачений п. 5 ч. 2 ст. 7 чинного Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Відповідно до п. 18, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, які були чинні в період спірних правовідносин, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку. Споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 221/515/15 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Відсутність укладеного договору про надання послуг не звільняє споживачів від обов`язку оплачувати надані їм послуги. Поряд з цим вказаний обов`язок виникає лише у разі отримання споживачем певних послуг. Питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування у справі та має істотне значення для її правильного вирішення. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що на виконання вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" позивачем підготовлено та опубліковано форму договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті "Хрещатик", зміст якого відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами № 630 від 21 липня 2005 року, і що такий договір є договором приєднання. Відповідно до ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. ст. 77 - 80 ЦПК України). Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. На підтвердження надання відповідачу житлово-комунальних послуг позивачем надано копії відомостей споживача про споживання теплової енергії за адресою АДРЕСА_2 , корінці нарядів на підключення/відключення будинку від теплопостачання, а на підтвердження заборгованості за наданими житлово-комунальними послугами з централізованого опалення та постачання гарячої води - відповідний розрахунок, складений за тарифами, закріпленими розпорядженням Київської міської державної адміністрації, інформація про які є загальнодоступною. Встановивши на підставі наявних в матеріалах справи доказів, що позивач надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а відповідач, будинок якого підключений до централізованого опалення та постачання гарячої води, є споживачем цих послуг, від надання яких в установленому чинним законодавством порядку не відмовлявся, однак оплата спожитих послуг виконувалася ним неналежним чином, що призвело до утворення заборгованості, суд першої інстанції, перевіривши надані позивачем розрахунки заборгованості, прийшов до обґрунтованого висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги в загальному розмірі 87415,44 грн. Апеляційний суд враховує, що під час розгляду справи в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі відповідачем не надано доказів ненадання позивачем вказаних житлово-комунальних послуг, або надання їх неналежної якості, що б давало підстави для звільнення від їх оплати, а також відсутності заборгованості в розмірі, встановленому судом на підставі належних і допустимих доказів, наданих позивачем. Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції процесуальних прав відповідача, визначених ст. 43 ЦПК України, позбавлення його судом першої інстанції, внаслідок неповідомлення належним чином про час і місце розгляду справи, права на подання заяви про застосування позовної давності до ухвалення судом рішення по суті спору, порушення принципів змагальності та рівності сторін, які є елементами права на справедливий судовий розгляд, апеляційний суд виходить із наступного. Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року в справі № 200/11343/14-ц сформовано правовий висновок, відповідно до якого якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції. Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції. Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 04 серпня 2021 року відкрито провадження в справі в спрощеному порядку без виклику сторін, встановлено відповідачу строк для надіслання (надання) до суду відзиву на позовну заяву і всіх доказів, які можливо доставити до суду, що підтверджують заперечення проти позову, протягом п`ятнадцяти днів з дня одержання копії цієї ухвали, роз`яснено відповідачу, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України (а. с. 83 - 84). На а. с. 87 знаходиться рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке засвідчує, що 06 вересня 2021 року ОСОБА_1 особисто під підпис отримав копію ухвали від 04 серпня 2021 року, а також копію позовної заяви з додатками. Належність підпису ОСОБА_1 на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення доводами апеляційної скарги не спростована, а посилання відповідача на те, що він жодного рекомендованого листа з суду не отримував, а повнолітні члени сім`ї з ним не проживають і йому невідомо, кому був вручений лист, є необґрунтованими, не підтверджуються будь-якими доказами та відхиляються апеляційним судом. Апеляційний суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 не надав, зокрема, доказів його звернення до оператора поштового зв`язку зі скаргами на дії працівників відповідного відділення Укрпошти щодо порушення ними, згідно доводів апеляційної скарги, Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, щодо вручення поштової кореспонденції неналежному адресату. Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги про допущення судом першої інстанції порушення норм процесуального права, порушення принципів змагальності та рівності сторін спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, та відхиляються апеляційним судом. Таким чином, доводи апеляційної скарги про право відповідача подати заяву про наслідки спливу позовної давності на стадії апеляційного перегляду, з посиланнями на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року в справі № 317/3698/15-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 200/11343/14-ц, Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року № 6-2667цс16, Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 0907/2-7453/2011, від 21 серпня 2018 року в справі № 288/1361/15-ц, не ґрунтуються на вимогах закону і не можуть бути прийняті апеляційним судом, оскільки відповідачем не доведено, що він об`єктивно був позбавлений можливості подати заяву про застосування позовної давності під час розгляду справи в суді першої інстанції. Оскільки заява ОСОБА_1 про застосування позовної давності не розглядається апеляційним судом по суті з вищенаведених підстав, також апеляційним судом не надається оцінка обґрунтованості доводів позивача у відзиві на апеляційну скаргу щодо дотримання позивачем цього строку. Апеляційний суд враховує, що в частині стягнення заборгованості поза строком позовної давності з 01 липня 2018 року апеляційна скарга відповідача також не містить доводів, які би спростовували висновки суду першої інстанції в цій частині, оскільки фактично зводиться до незгоди з судовим рішенням і посиланням на його необґрунтованість. Оцінюючи доводи відповідача в цій частині, апеляційний суд приймає до уваги, що долучений до матеріалів справи розрахунок заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою АДРЕСА_1 детально відображає нарахування, оплати, споживання, опалювальну площу та діючий тариф, та відхиляє доводи відповідача як необґрунтовані. Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції. Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі Керуючись ст. 367, 375, 376, 381, 382 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді : Кашперська Т.Ц. Фінагеєв В.О. Яворський М.А.