Постанова 4850 № 200/10231/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 травня 2022 року справа №200/10231/21 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Казначеєв Е.Г., суддів Геращенка І.В., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 р. у справі № 200/10231/21 (головуючий І інстанції Бабіч С.І.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУПФУ), в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії позивачу з 01.01.2016; зобов`язати відповідача поновити позивачу нарахування та виплату пенсії з 01.01.2016. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року відмовлено у задоволені позовних вимог. Позивач, не погодившись з таким судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивачем до суду надано довідку до акта огляду МСЕК від 07.12.2020 серії 16ААА №117506, та довідку серії 16ААА №042813 відповідно до якої йому безстроково встановлено третю групу інвалідності, яка видана на тимчасово непідконтрольній Україні території (м. Донецьк). Визнання в даному випадку, для захисту прав позивача на соціальне забезпечення, вказаної довідки до акту огляду МСЕК від 07.12.2020, жодним чином не легітимізує окупаційну владу. Правова позиція щодо застосування норм права у подібних; правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 22.10.2018 у справі №235/2357/17, від 21.02.2020 у справі №701/1196/16-а, від 18.03.2020 у справі №243/6299/17. Апелянт зазначає, що припинення виплати пенсії можливе лише на підставі відповідного рішення, що прийнято органом Пенсійного фонду або судом, і лише з підстав визначених статтею 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», перелік яких є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав виключно у випадках, передбачених законом. Припинення виплати пенсії позивачу відбулося не у спосіб, що передбачений Законом, і з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним. Спірним питанням у цій справі є правомірність призупинення виплати відповідачем пенсійних виплат позивачу у зв`язку з тим, що він не переїхав з тимчасово окупованої території України та не є внутрішньо-переміщеною особою. Позивач не є внутрішньо переміщеною особою та проживає на непідконтрольній українській владі території. Відсутність у позивача такого статусу не може впливати на реалізацію його права на пенсійне забезпечення Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи. Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 (а.с. 11-16). Позивач перебуває на обліку відповідача як пенсіонер, що не заперечується відповідачем та йому призначена пенсія по інвалідності 3 групи (трудове каліцтво) по 31.12.2015 рік, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3 . (а.с. 17). Позивач був взятий на облік як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, що підтверджується відповідною довідкою управління соціального захисту населення від 24.11.2014 року № 1225000252 (а.с. 55), згідно з якою позивач постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 і перемістився та зареєструвався за адресою: АДРЕСА_2 . 24 листопада 2014 року ОСОБА_1 звернулася до Управління ПФУ в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області із заявою, в якій просив запросити його пенсійну справу з Управління Пенсійного фонду України в місті Красноармійськ Донецької області та виплачувати йому пенсію по інвалідності за фактичним місцем проживання (а.с. 50). На підставі розпорядження Управління ПФУ в м. Красноармійську і Красноармійському районі Донецької області від 11 листопада 2014 року № 33073 ОСОБА_1 проведений перерахунок пенсії по інвалідності у зв`язку з прийняттям на облік пенсійної справи на період з 01 липня 2014 року по 31 грудня 2015 року (а.с. 57). Як свідчить розпорядження Управління ПФУ в м. Красноармійську і Красноармійському районі Донецької області від 11 листопада 2014 року № 33073, згідно з актом огляду МСЕК серії 10 ААБ № 426333 від 21 грудня 2009 року, позивачу була встановлена ІІІ група інвалідності внаслідок трудового каліцтва або профзахворювання на період з 01 липня 2014 року по 31 грудня 2015 року. Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що проводив виплату пенсії позивачу по 31 грудня 2015 року, з 01 січня 2016 року виплата пенсії припинена у зв`язку з закінченням строку встановлення інвалідності. Зазначене підтверджено відомостями ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії (а.с. 123). Докази проходження позивачем огляду у МСЕК на підконтрольній органам державної влади території після 01 січня 2016 року суду не надані. 05 липня 2021 року представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом № 01/07, відповідно до якого просив надати інформацію щодо причин припинення та невиплати заборгованості з пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , поновити пенсію та виплатити заборгованість (а.с. 28-30). На письмовий запит представника позивача, відповідач, листом № 0400-010505-8/93048 від 13.07.2021 року повідомив, що згідно довідки Управління соціального захисту населення Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 1225000252 від 24.11.2014 року гр. ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою та отримував пенсію по інвалідності 3 групи внаслідок трудового каліцтва з 01.02.2015 року по 31.12.2015 року за фактичним місцем проживання: АДРЕСА_2 . Вказано, що з 01.01.2016 року ОСОБА_1 було призупинено виплату пенсії з закінченням строку виплати пенсії, дата встановлення інвалідності з 21.12.2009 року по 31.12.2015 року. Заборгованість пенсії ОСОБА_1 станом на 01 липня 2021 року відсутня (а.с. 31). Відповідно довідки з акту огляду медико-соціальної експертизи від 09.12.2020 року серії 16 ААА № 117506 Міністерства охорони здоров`я ДНР та довідки "Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги" серії 16ААА № 042813 ОСОБА_1 встановлена ІІІ група інвалідності безстроково (а.с. 18-27). Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За Преамбулою Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Статтею 58 зазначеного Закону, на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов`язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, пунктом 7 частини 1 статті 1 якого визначено, що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом. Тобто, відповідач у справі орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством щодо призначення пенсії, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій. Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону № 1058-ІV, пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Згідно ст. 34 цього Закону, пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Інвалідам, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, пенсії по інвалідності призначаються довічно. Повторний огляд цих інвалідів провадиться тільки за їх заявою. Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону № 1058-ІV, у разі якщо особа не з`явилася в органи медико-соціальної експертизи на повторний огляд у визначений для цього строк, виплата пенсії по інвалідності зупиняється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому вона мала з`явитися на повторний огляд. Згідно ч. 3 ст. 35 Закону, у разі якщо строк повторного огляду медико-соціальної експертизи інвалідом пропущено з поважних причин або в разі визнання його знову інвалідом виплата пенсії по інвалідності відновлюється з дня, з якого припинено виплату, до дня повторного огляду, але не більш як за три роки, якщо орган медико-соціальної експертизи визнає її за цей період інвалідом. При цьому якщо під час повторного огляду інваліда переведено на іншу групу інвалідності (вищу або нижчу), пенсія за зазначений період виплачується за попередньою групою інвалідності. Якщо виплату пенсії інвалідові було припинено у зв`язку з відновленням здоров`я або якщо він не отримував пенсії внаслідок нез`явлення на повторний огляд без поважних причин, то в разі наступного визнання його інвалідом виплата раніше призначеної пенсії поновлюється з дня встановлення інвалідності знову за умови, що після припинення виплати пенсії минуло не більше п`яти років. Якщо минуло більше п`яти років, пенсія призначається знову на загальних підставах. Органи медико-соціальної експертизи зобов`язані повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду в порядку, встановленому законодавством, про результати повторного огляду осіб, яким призначена пенсія по інвалідності, та про нез`явлення цих осіб на зазначений огляд. З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що у разі нез`явлення в органи медико-соціальної експертизи на повторний огляд у визначений для цього строк, виплата пенсії по інвалідності зупиняється. Якщо строк повторного огляду медико-соціальної експертизи особою з інвалідністю пропущено з поважних причин або в разі визнання її знову особою з інвалідністю виплата пенсії по інвалідності відновлюється з дня, з якого припинено виплату, до дня повторного огляду, але не більш як за три роки, та лише в тому випадку, якщо орган медико-соціальної експертизи визнає її особою з інвалідністю в тому числі, за період, за який пропущено строк повторного огляду МСЕК. Якщо виплату пенсії особі з інвалідністю було припинено внаслідок нез`явлення на повторний огляд без поважних причин, то в разі наступного визнання її особою з інвалідністю виплата раніше призначеної пенсії поновлюється з дня встановлення інвалідності знову за умови, що після припинення виплати пенсії минуло не більше п`яти років. Таким чином, право на пенсію по інвалідності нерозривно пов`язано із наявністю в особи, якій призначається пенсія, статусу "особа з інвалідністю". При цьому, втрата статусу "особа з інвалідністю" у зв`язку із закінченням строку, на який встановлена інвалідність, є підставою припинення виплати пенсії по інвалідності. Відтак, посилання позивача на відсутність норми щодо обмеження призначення пенсії по інвалідності строком, на який встановлено інвалідність, є безпідставними, а пенсія по інвалідності призначається на період, який особу органами медико-соціальної експертизи визнано особою з інвалідністю. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в України» від 21.03.1991 № 875-XII (далі - Закон № 875-XII) особи з інвалідністю в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Статтею 2 Закону № 875-ХІІ визначено, що особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Дискримінація за ознакою інвалідності забороняється. Згідно ст. 1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» № 2961-IV від 06.10.2005 (далі - Закон №2961-IV), інвалідність - це міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров`я України. Відповідно до с. 7 Закону № 2961-IV, медико-соціальні експертні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності людини, причину, час настання, групу інвалідності, сприяють проведенню ефективних заходів щодо профілактики інвалідності, пристосування їх до суспільного життя. Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико - соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями лікувально - профілактичних закладів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Згідно п. 1.9 наказу Міністерства охорони Здоров`я України № 561 від 05.09.2011 "Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності" (ділі - Наказ № 561), огляд осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, проводиться згідно з Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від З грудня 2009 року N 1317. Відповідно до п. 1.12. Наказу № 561, датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (у відсотках) вважається день надходження до комісії документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи. Інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) такого потерпілого встановлюється до першого числа місяця, що настає за місяцем, на який призначено повторний огляд. Переогляд інвалідів з нестійкими, оборотними морфологічними змінами та порушеннями функцій органів і систем організму з метою визначення ефективності відновного лікування та реабілітаційних заходів, стану здоров`я і ступеня соціальної адаптації проводиться через 1-3 роки. Якщо строк переогляду особи пропущено з поважних причин, інвалідність поновлюється МСЕК з дня її зупинення, але не більше ніж за три роки. Аналогічні норми закріплені у статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV. Відповідно до Положення про медико-соціальну експертизи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317, міські, міжрайонні, районні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків. Отже, причина, група, час настання інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи. Відповідно до листа Міністерства охорони здоров`я України від 20.02.2015 № 16.01-/6392 інваліди, яким була призначена пенсія з інвалідності та соціальна допомога на тимчасово окупованій території до 07.11.2014 занесені до електронної бази даних Пенсійного Фонду України та центрального банку даних інвалідів органів соціального захисту населення, отже вони не потребують повторного проходження МСЕК за місцем фактичної реєстрації. Це стосується і громадян, які втратили медичні документи під час евакуації. Громадянам, які оглядались МСЕК на окупованій території після зазначеної дати, необхідно повторно пройти огляд на підконтрольній Україні території. Відповідне доручення щодо безоплатного обстеження та спрощення процедури огляду у МСЕК, направлено МОЗ України керівникам структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської міської державних адміністрацій. Отже, особи яким була призначена соціальна допомога до 07.11.2014 не потребують повторного проходження МСЕК. Позивач був взятий на облік як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, що підтверджується відповідною довідкою управління соціального захисту населення від 24.11.2014 № 1225000252 (а.с. 55). На підставі розпорядження Управління ПФУ в м. Красноармійську і Красноармійському районі Донецької області від 11 листопада 2014 року № 33073, позивачу проведений перерахунок пенсії по інвалідності у зв`язку з прийняттям на облік пенсійної справи на період з 01 липня 2014 року по 31 грудня 2015 року (а.с. 57). Як свідчить розпорядження, згідно з актом огляду МСЕК серії 10 ААБ № 426333 від 21 грудня 2009 року, позивачу була встановлена ІІІ група інвалідності внаслідок трудового каліцтва або профзахворювання на період з 01 липня 2014 року по 31 грудня 2015 року. Виплату пенсії позивачу проведено по 31 грудня 2015 року, з 01 січня 2016 року виплата пенсії припинена. Суд зазначає, що припинено лише її виплату. Доказів проходження позивачем огляду у МСЕК на підконтрольній органам державної влади території після 01 січня 2016 року матеріали справи не містять. Матеріали справи містять довідку з акту огляду медико-соціальної експертизи від 09.12.2020 року серії 16 ААА № 117506 Міністерства охорони здоров`я ДНР та довідки "Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги" серії 16ААА № 042813 ОСОБА_1 встановлена ІІІ група інвалідності безстроково (а.с. 18-27). Як встановлено судом, виплату пенсії позивачу припинена з 01.01.2016 у зв`язку із закінченням строку інвалідності. Орган медико-соціальної експертизи не визнавав позивача за період з 01.01.2016 (за який позивач просить сплатити йому пенсію) особою з інвалідністю. Отже, відповідач посилався на невиплату пенсії позивачу у зв`язку з відсутністю правових підстав для виплати пенсії за час, коли стосовно позивача був відсутнім факт наявності у нього інвалідності, що відповідає приписам ст. 35 Закону № 1058-ІV. При цьому, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що МСЕК надсилав до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виписку з акта огляду МСЕК щодо позивача, або докази звернення позивача до відповідача з заявою про поновлення виплати пенсії з січня 2016 року з наданням відповідної довідки МСЕК у тому числі виданої на непідконтрольній території. Суд не приймає посилання апелянта на те, що з урахуванням практики Європейського суду, суд та управління повинні були взяти до уваги інформацію зазначену у довідці, аби у повному обсязі захистити права позивача, який звернувся до Управління за поновленням пенсії, оскільки як зазначалось позивач вказану довідку відповідачу не надавав разом з заявою про поновлення виплати пенсії, отже у відповідача не виникав обов`язок їх розгляду. З огляду на викладене, суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність протиправної бездіяльності відповідача щодо невиплати пенсії позивачу з 01.01.2016. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін. Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 р. у справі № 200/10231/21 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати підписання та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 30 травня 2022 року. Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв Судді І.Д. Компанієць І.В. Геращенко