Постанова Львівський апеляційний суд № 450/3761/21

Справа № 450/3761/21 Головуючий у 1 інстанції: Кукса Д.А. Провадження № 22-ц/811/124/22 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2022 року м. Львів Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Копняк С.М., суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Джохою Романом Васильовичем, на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 06 грудня 2021 року (повний текст рішення складений 13 грудня 2021 року), у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» про відшкодування шкоди, завданою внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, В С Т А Н О В И В: у вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним позовом, в якому просив: стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача 10000,00 грн моральної шкоди; стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» на користь позивача 100 107,00 грн матеріальної шкоди та 10 000,00 грн моральної шкоди. Позов мотивовано тим, що 30 жовтня 2020 року на автодорозі М 11 Львів - Шегині (9 км + 750 м.) в с. Зимна Вода Пустомитівського району Львівської області відбулася ДТП (зіткнення транспортних засобів) за участю автомобіля марки Renault Premium (власником якого є позивач), д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який зіткнувся з автомобілем марки Toyota Avensis, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 , в результаті чого транспортні засоби зазнали технічних пошкоджень. Причиною даної ДТП є невідповідність вимогам ПДР дій третього учасника пригоди, водія ОСОБА_2 , який керуючи автомобілем марки Fiat Tempra, д.н.з. НОМЕР_3 , допустив порушення вимог п. 11.4, 2.3д ПДР. За допущені порушення водія ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 122 КУпАП (постанова суду від 27 листопада 2020 року у справі № 462/6976/20. Цивільно - правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 на момент вчинення ДТП була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» (далі - ТДВ 2СК «Ю.Ес.Ай»). У червні 2021 року ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» повідомило позивача, що відсутні законні підстави для виплати йому страхового відшкодування за фактом ДТП, яка мала місце 30 жовтня 2020 року, оскільки цивільно-правова відповідальність страхувальника ( ОСОБА_2 ) у цій ДТП, не доведена, адже постанови суду про притягнення його до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП, немає. Позивач вважає таку відмову неправомірною. Розмір заподіяної йому шкоди підтверджує рахунком на передоплату, виданим авторизованим сервісом. Вказує на те, що йому також заподіяно і моральну шкоду, яку повинні відшкодувати обидва відповідачі, в загальному розмірі 20 000,00 грн. Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 06 грудня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, які саме пошкодження завдано його транспортному засобу, а також того, що витрати, понесені на здійснення ремонту автомобіля, дійсно стосуються завданої шкоди під час ДТП, є необхідними для відновлення порушеного права позивача та перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з діями відповідача ОСОБА_2 під час вчинення ним ДТП 30 жовтня 2020 року. Крім того, позивачем не подано висновку автотоварознавчої експертизи або відповідного звіту про оцінку майна на підтвердження завданих належного йому автомобілю пошкоджень і розміру збитків. Право на звернення із клопотанням про проведення судової автотехнічної експертизи з метою встановлення фактичного розміру завданої шкоди під час розгляду справи позивачем не реалізовано. Що стосується відшкодування позивачу заподіяної моральної шкоди, то оскільки судом не встановлено факту доведеності заподіяння йому майнової шкоди відповідачами, такі вимоги задоволенню не підлягають. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, підписану адвокатом Джохою Романом Васильовичем. Посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, просить таке скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач до ухвалення рішення судом першої інстанції звертався до Львівського НДЕКЦ МВС України з метою визначення розміру збитків, заподіяних його автомобіля внаслідок ДТП, однак ним такий висновок отримано на даний момент, не було. Також він звернувся до страховика, з метою отримання акта огляду його ТЗ після ДТП. Однак, такий станом на час ухвалення рішення судом першої інстанції, також ним не отриманий, як і не отримано жодної відповіді на його звернення. Місцевим судом не застосовано закон, який підлягав застосування до даних правовідносин, а саме положення статей 1187 та 1188 ЦК України, якими закріплюється презумпція вини володільця джерела підвищеної небезпеки. За таких обставин, відсутність своєї вини у вказаній ДТП повинен був доказувати відповідач ОСОБА_2 . З огляду на недоведеність цього водієм ОСОБА_2 в ході розгляду справи, суд відмовляючи в задоволенні позову вийшов за межі своїх повноважень, та безпідставно мотивував відмову в стягненні моральної шкоди, фактом недоведеності майнової шкоди. Не з`ясувавши фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку щодо недоведення факту заподіяння та розміру майнової шкоди. Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. В березні 2022 року представник позивача подав до суду апеляційної інстанції клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів, а саме висновку експерта від 02 лютого 2022 року № СЕ-19/114-22/57-АВ, яким визначена вартість збитків, завданих власнику автомобіля марки Renault Premium 450 DXI, р.н. НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, яке мало місце 30 жовтня 2020 року. Клопотання містить прохання про поновлення строку подання доказів, яке мотивовано тим, що на момент ухвалення оскаржуваного рішення, такий доказ ще не був готовий. Окрім цього вказує, що такий доказ мав страховик, коли робив оцінку вартості пошкодження ТЗ позивача, однак до суду першої інстанції він ним не поданий. Зі змісту висновку експерта убачається, що такий зроблено на підставі заяви адвоката позивача від 28 грудня 2021 року, уточненої заявою від 31 січня 2022 року, експерт попереджений про кримінальну відповідальність, висновок підготовлено для подання до суду. Згідно з висновком, вартість матеріального збитку становить 46 020 грн 59 коп., а вартість відновлювального ремонту - 100 107,00 грн. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з такого. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що 30 жовтня 2020 року, водій ОСОБА_3 о 19 год 30 хв. на автодорозі М11 Львів - Шегині (9 км. + 700 м) в с. Зимна Вода, Пустомитівського району Львівської області, керуючи автомобілем Renault Premium д.н.з. НОМЕР_1 здійснив зіткнення з автомобілем Toyota Avensis д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 , який рухався попереду. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 13 травня 2021 року у справі № 450/3791/20 провадження у справі про притягнення ОСОБА_3 за статтею 124 КУпАП закрито у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення. Закриваючи провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 , суд виходив з того, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, оскільки причиною ДТП стало створення водієм автомобіля Fiat д.н.з. НОМЕР_3 , небезпеки для руху автомобіля Toyota Avensis (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), та створення аварійної ситуації для водія ОСОБА_3 , який керував автопоїздом Renault Premium , реєстраційний номер НОМЕР_1 . Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 27 листопада 2020 року у справі № 462/6976/20 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 122 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі сорока неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 680,00 грн. Судом під час розгляду цієї справи встановлено, що ОСОБА_2 , 30 жовтня 2020 року о 19 год 29 хв. на автодорозі М11 Львів - Шегині (9 км +750 м), керуючи транспортним засобом Fiat Tempra, державний номерний знак НОМЕР_3 , на дорозі з двостороннім рухом, яка має дві смуги для руху в одному напрямку виїхав на призначений для зустрічного руху бік дороги відокремлений дорожнім огородженням, чим спричинив створення аварійної обстановки, а саме примусив водія транспортного засобу Toyota Avensis, державний номерний знак НОМЕР_2 різко змінити швидкість руху. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 11.4, 2.3д ПДР України та частину 4 статті 122 КУпАП. З дослідженого під час розгляду цієї справи судом письмового пояснення водія ОСОБА_2 убачається, що останній не заперечив факту вчинення адміністративного правопорушення. Вказані постанови набрали законної сили, не були оскаржені учасниками справ про адміністративне правопорушення. На момент ДТП (30 жовтня 2020 року) власником спеціалізованого вантажно-спеціалізованого сідлового тягача-Е Renault Premium 450 DXI був ОСОБА_1 . Цивільно-правова відповідальність водія ТЗ Fiat Tempra, державний номерний знак НОМЕР_3 на момент ДТП була застрахована ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» за полісом № АР/4272911 від 02 вересня 2020 року. 18 червня 2021 року ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» на адресу позивача скеровано лист, з якого убачається, що оскільки цивільно-правова відповідальність ТЗ Fiat Tempra не доведена, згідно законодавства України, у страховика відсутні законні підстави для виплати страхового відшкодування. У листі зазначено, що після надання постанови суду, де буде вказано, що дана ДТП відбулась внаслідок порушення ПДР України водієм ТЗ Fiat Tempra, та в результаті якої було пошкоджено ТЗ Renault Premium, страховик повернеться до розгляду питання щодо виплати позивачу страхового відшкодування. Відповідно до частин третьої та четвертої статті 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Відповідно до частини четвертої статті 122 КУпАП (в редакції чинній на момент ДТП) порушення, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху (підпункт «д» пункт 2.3 ПДР України). Згідно з пунктом 11.4. ПДР України на дорогах з двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, забороняється виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі №394/512/16-ц (провадження № 61-18797св18) зроблено такий висновок: "Створення аварійної обстановки - це обставини, що примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян, що підтверджені фактичними даними, а саме: поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, свідків, показань технічних приладів та засобів фото- і відеоспостереження та іншими документами". Відповідно до висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 5 листопада 2015 року у справі № 5-218кс15 у випадку дорожньо-транспортної події за участю декількох водіїв для вирішення питання про наявність чи відсутність в їхніх діях складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідними частинами статті 286 КК України, необхідно встановити причинний зв`язок між діяннями (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, дослідити характер та черговість порушень, які вчинив кожен із водіїв, хто з них створив небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію), тобто з`ясувати ступінь участі кожного у спричиненні злочинного наслідку. При цьому виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала транспортним засобом. Аналогічний висновок викладено в постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 163/1753/17. Частиною першою, третьою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України). За приписами частини п`ятої статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Згідно з частиною першою статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Згідно статті 25 Закону України «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акту, який складається страховиком або уповноваженою ним особою. Відповідно до статті 988 ЦК України, страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату у разі настання страхового випадку, в строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності не може перевищувати розміру реальних збитків та здійснюється в межах страхової суми, яка встановлена в межах вартості майна на момент укладення договору. Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Згідно з преамбулою Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) цей Закон регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Пунктом 1.3 статті 1 Закону № 1961-IV визначено, що потерпілі, це юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу. Забезпечений транспортний засіб, це транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункт 1.7 статті 1 Закону № 1961-IV). Згідно з пунктом 1.12 статті 1 Закону № 1961-IV дорожньо-транспортна пригода, це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки. Як зазначено в пункті 2.1 статті 2 Закону № 1961-IV відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону. За змістом статті 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Відповідно до приписів абзацу 1 пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно з пунктами 32.1. та 32.2 абзацу 1 статті 32 Закону № 1961-IV відповідно до цього Закону страховик або МТСБУ не відшкодовує: - шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону; - шкоду, заподіяну забезпеченому транспортному засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду. У справі, що переглядається, до правових питань, які необхідно вирішити колегії суддів, відноситься: - чи настає (виникає) цивільно-правова відповідальність особи, відповідно до положень статей 1187 та 1188 ЦК України та положень Закону № 1961-IV за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого, внаслідок порушення такою особою правил дорожнього руху, що спричинили створення аварійної обстановки, однак безпосередньої взаємодії забезпеченого транспортного засобу та транспортного засобу потерпілого під час такої дорожньо-транспортної пригоди, і як наслідок пошкодження транспортного засобу останнього, не відбувається, проте, відбувається взаємодія транспортного засобу потерпілого з іншим учасником дорожнього руху; - чи є така дорожньо-транспортна пригода у розумінні статті 6 Закону №1961-IV страховим випадком, та підставою для виплати страхового відшкодування. Схожі обставини досліджувались Верховним Судом у справі №130/2134/16-ц (провадження № 61-26004св18), постанова від 19 серпня 2019 року, та у справі № 263/15912/17-ц (провадження № 61-8240св19), постанова від 19 травня 2021 року, однак правового висновку щодо викладених питань, під час розгляду вказаних справ, судом касаційної інстанції не висловлено. Аналізуючи зміст положень статей 1187, 1188 ЦК України, положень Закону № 1961-IV, а також послідовність дій учасників ДТП, причинно-наслідковий зв`язок між діями та наслідками (пошкодження транспортних засобів), слід зробити висновок про настання цивільно-правової відповідальності Особи 2, оскільки саме дії цієї особи (керування застрахованим транспортним засобом із порушенням Правил дорожнього руху, виїзд на зустрічну смугу руху) призвели до відповідних пошкоджень транспортних засобів інших учасників дорожнього руху. Враховуючи, що ДТП сталася внаслідок порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_2 під час безпосереднього керування застрахованим транспортним засобом, результат маневру яким призвів до настання ДТП, аналізуючи зміст положень пункту 1.12 статті 1, статті 6 Закону № 1961-IV, слід дійти висновку, що ДТП яка мала місце, є страховим випадком у розумінні статті 6 Закону № 1961-IV, та тягне за собою обов`язок відшкодування страховиком шкоди, заданої ОСОБА_2 в межах ліміту відповідальності, оскільки саме дії останнього призвели до настання ДТП. Подібний висновок висловлений Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 661/753/16-ц (провадження № № 61-3207св18). Тобто при розгляді справи судом встановлено усі елементи складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, негативні наслідки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і негативними наслідками, вина, яка відповідачами не спростована, за яку законом передбачено відповідальність у вигляді стягнення збитків (страхового відшкодування) (наприклад, у справі № 917/500/18, постанова Верховного Суду від 28 січня 2020 року). Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми (див. пункт 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20)). За таких обставин, відповідач ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай», як страховик винуватця мав здійснити виплату страхового відшкодування потерпілому (позивачу), незважаючи на факт не притягнення страхувальника до адміністративної відповідальності за статтрею 124 КУпАП. Щодо розміру шкоди. Згідно з статтею 28 Закону № 1961-IV шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, це шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Відповідно до статті 22 Закону № 1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (стаття 29 Закону № 1961-IV). Згідно з частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У страхових спорах позивач зобов`язаний довести настання страхового випадку, та розмір шкоди, у разі якщо такий не визначено страховиком, або потерпілий не згоден з визначеним страховиком розміром шкоди. Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Пунктом 34.2. статті 34 Закону № 1961-IV визначено, що протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Верховний Суд у постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 753/21177/16-ц (провадження № 61-28918св18) дійшов висновку, що «визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимога Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (з відповідним змінами). Для усунення розбіжностей при визначенні матеріального збитку, суд повинен був у порядку, визначеному процесуальним законом, роз`яснити сторонам про необхідність призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи, а також наслідки непризначення відповідної експертизи та положення щодо належності та допустимості доказів». Розмір відшкодування шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (див. постанову Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 461/2217/19 (провадження № 61-9194св20)). Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством (частина перша статті 102 ЦПК України). За змістом частин першої та сьомої статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. За заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав. Відповідно до частини сьомої статті 102 ЦПК України у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. З матеріалів справи убачається, що страховик не подав до суду першої інстанції звіту (акта) про оцінку майна з питань визначення розміру шкоди, заподіяної позивачу, а останній, повідомивши суд першої інстанції про факт звернення до експерта, з метою отримання відповідного висновку з цього питання, не встиг подати його до моменту ухвалення оскаржуваного рішення, та подав його суду апеляційної інстанції. За таких обставин, апеляційний суд вважає причини неподання цього доказу до суду першої інстанції поважними, та здійснює його оцінку під час апеляційного розгляду справи. Зміст поданого висновку експерта свідчить, що такий підготовлено для подання до суду, а експерт, який його склав попереджений про кримінальну відповідальність за відповідними статтями КК України. Копія висновку надіслана іншим учасникам справи, від яких заперечень, як щодо його долучення, так і щодо змісту, не находило. Клопотань про призначення відповідної експертизи, до суду апеляційної інстанції від учасників справи, також не находило. Відтак, колегія суддів вважає за доцільне при визначення розміру заподіяної позивачу шкоди, виходи з даних наведених у згаданому висновку, за яким вартість відновлювального ремонту становить 100 107,00 грн. Щодо відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України). Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (див. пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц). Відповідно до статті 23 Закону № 1961-IVшкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого. Згідно зі статтею 26-1 Закону № 1961-IVстраховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та пунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону,- МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час ДТП, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. Страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та пунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону № 1961-IV, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами (пункт 27.3 статті 27 Закону № 1961-IV). Шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП (стаття 28 Закону № 1961-IV). Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що потерпіла особа у разі настання страхового випадку набуває право на відшкодування моральної шкоди. Страхове відшкодування такої шкоди охоплює лише шкоду потерпілій фізичній особі, заподіяну у зв`язку з її каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (зокрема, смертю). У таких випадках розмір моральної шкоди, яку відшкодовує страховик винної особи, передбачений статтею 26-1 та пунктом 27.3 статті 27 Закону (див. пункти 166-172 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20)). Оскільки вимоги про відшкодування моральної пред`явлені страховику (ТДВ «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай») не у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (зокрема, смертю) потерпілого, а у зв`язку з заподіянням шкоди майну потерпілого, такі не підлягають задоволенню через їх безпідставність. В частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди винуватцем (страхувальником), колегія суддів вважає розмір, заявлений позивачем доведеним, який цим відповідачем не спростовано. При цьому, такий розмір відповідає за обставинами цієї справи вимогам розумності і справедливості, та критерію добросовісності, і не призводить до збагачення потерпілого. Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, або змінює рішення. За приписами частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження під час апеляційного розгляду, оскаржуване рішення слід скасувати, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги, сплачений ОСОБА_1 судовий збір за її подання, а також судовий збір за подання позову підлягає стягненню на його користь з пропорційно задоволених позовним вимогам з кожного з відповідачів. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвоката Джохою Романом Васильовичем, задовольнити частково. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 06 грудня 2021 року скасувати, ухвалити нове рішення. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» на користь ОСОБА_1 100 107 (сто тисяч сто сім) грн. 00 коп. майнової шкоди. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. моральної шкоди. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» про відшкодування моральної шкоди відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 001 (одна тисяча одна) грн 05 коп. сплачений за розгляд справи судом першої інстанції. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 100 (сто) грн 05 коп. сплачений за розгляд справи судом першої інстанції. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 494 (одна тисяча чотириста дев`яності чотири) грн 07 коп. сплачений за розгляд справи судом апеляційної інстанції. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 148 (сто сорок вісім) грн 99 коп. сплачений за розгляд справи судом апеляційної інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 19 травня 2022 року. Головуючий С.М. Копняк Судді: С.М. Бойко А.В. Ніткевич