Постанова 4809 № 394/512/16-ц

ПОСТАНОВА Іменем України 10 червня 2022 року м. Кропивницький справа № 394/512/16-ц провадження № 22-ц/4809/623/22 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А. М., Карпенка О. Л., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна», ОСОБА_2 , розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Вербицького Володимира Володимировича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 01 лютого 2022 року у складі судді Краснопольської Л. П. і В С Т А Н О В И В : В серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (далі - ПрАТ «СК «Провідна»), ОСОБА_2 та просив: -стягнути з ПрАТ «СК «Провідна» на свою користь 50 000 грн матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки; -стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 108 934 грн 75 коп матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Позовна заява мотивована тим, що 17 лютого 2016 року о 12 год. 05 хв. ОСОБА_2 , рухаючись по вул. Слави у смт Новоархангельськ, керуючи автомобілем «Opel Astra», державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив наїзд на його автомобіль «Mercedess-Benz» ML250, державний номерний знак НОМЕР_2 , який стояв на узбіччі дороги ліворуч, що призвело до пошкодження обох автомобілів. Постановою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 16 березня 2016 року адміністративне провадження закрито, у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення. ПрАТ «СК «Провідна», в якій ОСОБА_2 застрахував свою цивільну відповідальність, відмовило йому у відшкодуванні збитків через відсутність у діях ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, в зв`язку з чим його не може бути притягнуто до цивільно-правової відповідальності. Згідно з висновком автотоварознавчого дослідження від 11 березня 2016 року № 85 матеріальний збиток, завданий позивачу в результаті пошкодження його автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з урахуванням цін сервісного центру «Автомобільний дім Україна Мерседес-Бенц» складає 152 384,75 грн (із урахуванням вартості відновлювального ремонту в розмірі 131 530,17 грн та величини втрати товарної вартості, що склала 21 823,24 грн). Реальні збитки складають 158 934,75 грн, із яких: 152 384,75 грн - вартість відновлювального ремонту та величина втрати товарної вартості автомобіля, 3 850,00 грн - витрати на послуги евакуатора, 3 700,00 грн - витрати на послуги експерта. Факт настання страхового випадку підтверджується постановою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 16 березня 2016 року, при цьому питання про відсутність у діях ОСОБА_2 цивільної відповідальності судом у справі про адміністративне правопорушення не вирішувалось. ОСОБА_1 вважає, що діями ОСОБА_2 йому завдано майнову шкоду, а тому звернувся до суду з позовом. Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 19 грудня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «Провідна», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, відмовлено у зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог. Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 15 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 задоволено. Рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 19 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з ПрАТ «СК «Провідна» майнову шкоду в сумі 49 490,00 грн, із ОСОБА_2 майнову шкоду в сумі 105 626,27 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. Постановою Верховного Суду від 06 березня 2019 року касаційну скаргу ПрАТ «СК «Провідна» задоволено частково. Рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 19 грудня 2016 року та рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 15 березня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 01 лютого 2022 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «Провідна», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки відмовлено повністю у зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано та в ході розгляду справи не встановлено, в тому числі і показаннями допитаних свідків, беззаперечних доказів на підтвердження спричинення саме внаслідок винних дій ОСОБА_2 матеріальної шкоди майну позивача. Оскільки, ОСОБА_1 жодним чином не довів факту причинного-наслідкового зв`язку між діями саме ОСОБА_2 та шкодою завданою позивачу, в результаті якої настає цивільно-правова відповідальність останнього, суд першої інстанції прийшов до висновку, що заявлені вимоги про стягнення шкоди, спричиненої внаслідок ДТП необґрунтовані, а тому задоволенню не підлягають. В апеляційній скарзі адвокат Вербицький В. В., який представляє інтереси ОСОБА_4 , просить скасувати рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 01 лютого 2022 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, адже при прийнятті рішення судом було неправильно застосовано норми матеріального права та не було повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи. Позивач вважає, що ототожнивши вину у скоєнні ДТП і вину у завданні збитків, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що саме в діях ОСОБА_5 , а не ОСОБА_2 , наявні підстави для цивільно-правової відповідальності, адже шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала, а не винуватцем ДТП. Крім того, суд першої інстанції безпідставно та необгрунтовано погодився з ОСОБА_2 щодо того, що аварійна ситуація є непереборною силою, адже непереборна сила є набагато об`ємнішим явищем ніж аварійна ситуація і не можуть бути тотожними. Постанова Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 16 березня 2016 року, на яку суд першої інстанції посилався як на преюдицію, була ухвалена лише щодо ОСОБА_2 і не стосувалась правової оцінки дій ОСОБА_5 , а тому останнього не можна вважати виним у порушенні правил дорожнього руху. ОСОБА_1 вважає, що обов`язок доказування наявності непереборної сили покладався на ОСОБА_2 , проте, оскільки ним не було доведено вказаного факту, саме він повинен бути притягнутий до цивільно-правової відповідальності. Відзивів на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК У країни не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою. За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Оскільки ціна позову становить 158 934 грн 75 коп, тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму (станом на 01.01.2022 становить 248 100 грн), апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке. З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що 17 лютого 2016 року о 12.05 год. ОСОБА_2 , рухаючись по вул. Слави у смт. Новоархангельськ, керуючи автомобілем «OpelAstra», державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив наїзд на автомобіль «Mercedess-Benz» ML250, державний номерний знак НОМЕР_2 , який стояв на узбіччі дороги ліворуч, власником якого є ОСОБА_1 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження. Не визнаючи своєї вини у вчиненні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 пояснив, що 17 лютого 2016 року він рухався на своєму автомобілі «OpelAstra», від вул. Череднюка по вул. Слави до центру селища. Попереду нього у попутному напрямку рухався автомобіль УАЗ зі швидкістю 30-40 км/год без будь-яких сигналів поворотів, тому він, включивши поворот ліворуч розпочав обгін. Порівнявшись із УАЗом, останній різко повернув ліворуч, внаслідок чого відбувся удар. За інерцією його автомобіль відкинуло на ліве узбіччя, де стояв автомобіль «Mercedess-Benz» ML250, державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок чого той отримав механічні пошкодження. Вважає, що винним в ДТП є водій УАЗу, який без включення сигналу повороту, не пересвідчився у безпеці руху здійснив поворот ліворуч, проте, щодо цього водія протокол про порушення ПДР не складено і до відповідальності не притягнуто. Він вживав заходи, щоб не допустити наїзду на автомобіль «Mercedess-Benz» НОМЕР_3 , гальмував, проте зіткнення уникнути не вдалося. Відповідач також визнав, що автомобілі «Mercedess-Benz» НОМЕР_3 та УАЗ між собою не контактували і механічні ушкодження автомобіль «Mercedess-Benz» ML250 отримав тільки внаслідок наїзду на нього автомобіля «OpelAstra», під його керуванням. Постановою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 16 березня 2016 року адміністративне провадження закрито у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. У мотивувальній частині постанови зазначено, що водій ОСОБА_5 , який перебував за кермом автомобіля УАЗ, порушивши пункт 9.4 ПДР України та вимоги знаку 3.21 «В`їзд заборонено» своїми діями створив аварійну обстановку, яка потягла за собою вчинення ДТП. Крім того, зазначено, що в матеріалах адміністративної справи відсутні беззаперечні та достовірні дані, які б вказували, що ОСОБА_2 порушив вимоги пункту 12.1 ПДР України. Зазначена постанова не оскаржена та набрала законної сили. ОСОБА_2 застрахував свою цивільну відповідальність у ПрАТ «СК «Провідна», про що складений страховий поліс № АЕ/4685149 від 15.08.2015, згідно якого страхова компанія взяла на себе обов`язок в разі настання страхового випадку виплати шкоду заподіяну майну в сумі 50 000 грн з відрахуванням франшизи в сумі 510 грн. Згідно висновку експертного дослідження № 85 від 11 березня 2016 року, матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля, Mercedess-Benz ML250, державний номер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП, з врахуванням розцінок сервісного центру «Автомобільний дім Україна Мерседес-Бенц» складає 152 384 грн 75 коп. Крім того експертом було проведено огляд пошкодженого транспортного засобу та виявлено, які саме деталі автомобіля було пошкоджено. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач жодним чином не довів факту причинного-наслідкового зв`язку між діями саме ОСОБА_2 та шкодою завданою позивачу, в результаті якої настає цивільно-правова відповідальність останнього. Проте, повністю з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, з огляду на таке. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. (стаття 5 ЦПК України). Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Статтею 1187 ЦК України передбачені підстави і порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, частиною першої цієї статті встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Частиною другої статті встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Частиною п`ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об`єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). За змістом Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Відповідно до статті 1194 ЦК України, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу. Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик. За змістом пунктів 9.1 і 9.2 статті 9 Закону в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого. Власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування в повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована винною особою в загальному порядку. Оскільки від сплати відповідного відшкодування законодавством звільнено страховика, то таке відшкодування згідно зі статтями 1166, 1187, 1194 ЦК України може бути стягнуто з особи, яка завдала шкоду. Разом з тим, свої особливості має порядок відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки. Відповідно до частини другої статті 1188 ЦК України якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини. Особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов`язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. За загальним правилом, закріпленим у статті 541 ЦК України, у разі неподільності предмета зобов`язання виникає солідарний обов`язок. Таким чином, виходячи з положень статті 1188 ЦК України у взаємозв`язку зі статтею 541 ЦК України, особи, які спільно завдали шкоди і визначити їх ступінь участі у завданні шкоди неможливо, є солідарними боржниками перед потерпілою особою. Відповідно до частини першої статті 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Принцип змагальності під час розгляду справи судом визначає можливості й обов`язки сторін щодо доказування. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Матеріалами справи підтверджується, що постановою Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 16 березня 2016 року провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, разом з тим постановою встановлений факт наїзду автомобіля під керуванням ОСОБА_2 на належний позивачу автомобіль, тобто безпосереднім заподіювачем шкоди позивачу є ОСОБА_2 , що не виключає його цивільно-правову відповідальність відповідно до частини п`ятої статті 1187 ЦК України (том 1 а. с. 9-11). Вказаною постановою встановлено, що 17 лютого 2016 року о 12 год 05 хв ОСОБА_2 рухаючись по вул. Слави у смт. Новоархангельськ, керуючи автомобілем «Opel Astra», державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив наїзд на автомобіль «Mercedess-Benz» ML250, державний номерний знак НОМЕР_2 , який стояв на узбіччі дороги ліворуч, власником якого є ОСОБА_1 . Під час розгляду вказаної справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 в судовому засіданні винним себе не визнав і суду пояснив, що він 17 лютого 2016 року рухався на автомобілі Опель від вул..Череднюка по вул. Слави до центру селища. Попереду нього у попутному напрямку рухався автомобільУАЗ зі швидкістю 30-40 км/год. без будь-яких сигналів поворотів. У нього не було перешкод для обгону УАЗа і він включив лівий поворот сигналу та розпочав обгін. Порівнявшись із УАЗом, останній різко повернув вліво і відбувся удар. По інерції його автомобіль відкинуло на ліве узбіччя, де стояв автомобіль Мерседес і останній автомобіль також отримав пошкодження. Свідок ОСОБА_6 у справі № 394/119/16-п суду пояснив, що він 17.02.2016 рухався на своєму автомобілі Сітроен із центру селища до виїзду із населеного пункту зі швидкістю 20-30 км/год і чітко бачив всі події, які стались того дня, так як перешкод у його напрямку руху не було ніяких і відстань становила близько 200 метрів між його автомобілем та автомобілем УАЗ, який рухався йому назустріч. Автомобіль УАЗ рухався по правій стороні смуги руху без включеного повороту наліво, його почав обганяти автомобіль Опель, і коли автомобілі були поруч, автомобільУАЗ різко зробив маневр наліво, авто зіткнулись і Опеля відкинуло на обочину, де стояв Мерседес. Свідок ОСОБА_7 під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суду пояснив, що він перебував біля магазину «Надія» і бачив як автомобіль УАЗ рухався в сторону центру з невеликою швидкістю без включених поворотів і, порівнявшись із в`їздом на територію автостанції, став повертати наліво в той час, коли його вже почав обганяти автомобіль Опель. Від зіткнення Опеля відкинуло у сторону і також відбувся удар із автомобілем Мерседес. У справі № 394/119-16-п свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що він керував автомобілем УАЗ по вул. Слави зі швидкістю 10-20 км/год. Йому потрібно було здійснити розворот і він на відстані 20 метрів від в`їзду на територію автостанції, включив лівий поворот та став повертати наліво і відчув удар із автомобілем Опель. Закриваючи провадження у справі про адміністративне правопорушення, суд виходив з того, що водій автомобіля УАЗ ОСОБА_5 , який порушивши пункт 9.4 ПДР України та вимоги знаку 3.21 «В`їзд заборонено» створив аварійну обстановку, яка потягла за собою вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 . Постанова Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 16 березня 2016 року у справі № 394/119/16-п не оскаржувалась та набрала законної сили. Відповідно до частин третьої та четвертої статті 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини. Суб`єктивними межами є те, що у двох справах беруть участь одні й ті самі особи, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини. Об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням суду. З огляду на викладене, встановлені у справі про адміністративне правопорушення обставини є обов`язковими для суду, що вирішує зазначений цивільній спір з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. При цьому, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення, не впливає на вирішення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, заподіяної потерпілому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, допитаний під час розгляду справи судом першої інстанції свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що точної дати він не може назвати, але він добре памятає обставини вчиненого ДТП, так як знаходився десь в десяти метрах від події. Пояснив, щор на той час він був біля магазину «Надія», який належить його матері, стояв на порозі пив каву, бачив як автомобіль УАЗ та в попутному з ним напрямку автомобіль Опель рухалия в сторону центру. Це було біля автостанції, УАЗ рухався з невеликою швидкістю, десь 20 км/год, потім почам пригальмовувати і без включених поворотів, порівнявшись із в`їздом на територію автостанції, де заїзжають тільки автобуси, став повертати вліво. В цей же час його вже почав обганяти автомобіль Опель., який рухався десь зі швидкістю до 60 км/год. Він почув характерний звук гальмування і побачив, що Опель порівнявшись із УАЗом гальмує, проте зіткнення з УАЗом йому не вдалося уникнути. Від зіткнення, Опеля відкинуло у сторону, на обочину, де був припаркований Мерседес, і відбувся удар із вказаним автомобілем Мерседес. При цьому пояснив, що бачив, як Опель, обганяючи УАЗ включив лівий поворот, а на УАЗі повороти включені не були, може вони не працювали, йому не відомо. Водію УАЗа стало зле, викликали швидку. При складенні протоколу його як явного свідка не запрошували давати пояснення, але при розгляді адміністративних матеріалів в суді він був свідком, надавав такі ж покази. Свідок ОСОБА_10 суду першої інстанції пояснив: він, як працівник поліції оформляв ДТП, але точно все не пам`ятає, пам`ятає, що ДТП відбулося в світлий час доби, по вул. Слави біля автостанції брали участь три автомобіля, один учасник - Опель, другий - УАЗ, і третє авто - нерухомий Мерседес. Заборонний знак повинен там бути, там заборонено заїзджати автомобілям, лише автобусам. Він зафіксував зіткнення Опеля з УАЗом, де в подальшому був пошкоджений автомобіль Мерседес. Тілесних ушкоджень ніхто не отримав. Освідування на стан сп`яніння пройшли всі водії. Протокол складено на водія Опеля ОСОБА_2 . На водія УАЗ ОСОБА_5 протокол не складався. Гальмівний шлях автомобіля 34 м. у схемі, але повинен бути десь 14 м. На дорозі на той час розмітка була відсутня. Чи були включені на автомобілях Опель і Мерседес показчики повороту - не пам`ятає, при цьому на УАЗі - не були включені, інших порушень з боку водія УАЗ на той час не було. Свідок ОСОБА_5 надав суду першої інстанції пояснення, що приблизно три чи три з половиною роки тому назад він їхав на автомобілі УАЗ на автостанцію, за міткою включив поворот і серед дороги почав маневр, їхати посередині дороги, з правої сторони був удар, він повертав наліво, він порушив, там був знак «Вїзд заборонено», але він мав право заїджати під заборонені знаки, так як в нього був службовий автомобіль та він мав заїхати на автостанцію поміняти лінію, він поїхав так як заїзжають автобуси, незважаючи на те, що йому треба було заїджати знизу, тобто з нижнього заїзду на вокзал, його вдарили, був великий тормозний шлях, він був серед дороги, а його вдарив автомобіль в праву сторону і полетів в припаркований автомобіль джип. Рухався десь 30-40 км/год., поворот лівий включив, до обіду це було, видимість хороша. В день ДТП провіряли стан здоров`я, щороку комісію проходив. Авто службове, він їхав з робочими. Метрів за 50 він включив поворот, побачивши що з автостанції виїджає автобус він поїхав вперед, так як їхав на службовому автомобілі, він вважає, що може заїзджати під такі знаки, відстань між заїздами зверху і знизу 20-30 м. була, спереду на склі його авто була службова позначка «Укртелеком». Він думав заїхати нижнім заїздом, але побачив автобус, і вирішив поїхати в другий заїзд під кирпич як связіст. Він подивився в зеркало, включив поворот і серед дороги в праву сторону був удар, при цьому наголошував, що він стояв посеред дороги його можна було об`їхати з правої сторони чи з лівої сторони. Допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_13 пояснив, що в лютому 2016 року, точно не пам`ятає, він знаходився на узбіччі біля автовокзалу за кермом автомобіля Мерседес, почув свист гуми як тормозило авто і удар в задню праву частину автомобіля, в якому він був за кермом. Автомобіль був синього кольору, Опель астра, далі стояла ще одна машина УАЗ яку Опель обминав. В зеркалі бачив, як з гори навпроти їхав автомобіль Опель, УАЗа не бачив, побачив тільки коли відбулось зіткнення. На автомобілі УАЗ не бачив включеного повороту, можливо і був, він точно не пам`ятає. Зауважень до схеми ДТП, яку складали у його присутності у нього не було. Свідок ОСОБА_6 суду першої інстанції пояснив: 4 роки тому він їхав з своїм робітником ОСОБА_14 , була світла пора доби, їхав у бік автовокзалу з невеликою швидкістю, тому чітко бачив, що УАЗ рухався по правій стороні дороги без включеного повороту наліво, а потім цей автомобіль починає повертати на автостанцію у вищезазначений поворот, його почав обганяти автомобіль Опель, Опель обігнав УАЗ, при цьому автомобіль УАЗ різко повернув наліво, ці два автомобілі зіштовхнулися, тому Опеля відкинуло на обочину, де стояв Мерседес, припаркований біля автостанції. Тільки після цього водій УАЗа включив поворот. Так, УАЗ спочатку стояв, а потім почав повертати. УАЗ зачепив Опеля начебто у правий бік. УАЗ наче повертав і зупинився, чи можливо було об`їхати Опелем не знає, про заборонений знак він знає, що у верхній поворот не можна повертати, колись там точно був знак, зараз чи він є не знає. Стверджував, що було зіткнення між УАЗ і Опелем. Він бачив всі обставини ДТП, оскільки спочатку думав, що то Мерседес його батька. По схемі, що додана до протоколу, бачив, що УАЗ стояв не так, як було насправді (трохи повертав у бік) зробив зауваження працівникові поліції. Був свідком згідно протоколу, давав поясненнгя в суді при розгляді адміністративної справи, то був ясний день, ні снігу ні опадів, в Опеля поворот був включений, швидкість була невелика. Також, з аналізу копій матеріалів адміністративної справи № 394/119/16-п щодо ОСОБА_2 про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, зокрема протоколу про адміністративне правопорушення, схеми місця ДТП, фототаблиці з місця ДТП, вбачається, що на них зафіксовано зіткнення та ушкодження автомобілів УАЗ та Опель, що відбулося внаслідок їх взаємодії. Таким чином, з наданих сторонами доказів та встановлених судом обставин вбачається, що механізм дорожньо-транспортної пригоди свідчить про те, що була взаємодія джерел підвищеної небезпеки автомобіля «Opel Astra» під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля УАЗ під керуванням ОСОБА_5 , а тому за умови, що пошкодження автомобіля позивача відбулось внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки, при вирішенні справи підлягають застосуванню положення частини другої статті 1188 ЦК України, якою передбачено, що якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини. Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача). Згідно з частиною першою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача ( ч. 3 ст. 51 ЦПК України). Відповідно до ч. 4 ст. 51 ЦПК України про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд починається спочатку. У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року в справі № 761/23904/19 вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад. Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_2 та ПрАТ «СК «Провідна», позивач просив відшкодувати йому шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. Враховуючи, що встановлені судом обставини свідчать про те, що майнову шкоду позивачу було заподіяно внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки очевидно, що належним суб`єктний склад відповідачів буде у разі, залучення всіх осіб, які спільно завдали шкоди, а тому заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків також ОСОБА_5 . При цьому, ОСОБА_5 , який також має відповідати за позовними вимогами ОСОБА_1 , не був залучений до участі в справі, а підтвердження того, що позивач подавав до суду першої інстанції клопотання про залучення його до участі у справі, матеріали справи не містять. З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 не можуть бути розглянуті судом і вирішені у спорі позивача, оскільки ОСОБА_5 в такій ситуації має бути залучений до участі у справі співвідповідачем. Лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання щодо наявності або відсутності підстав цивільно-правової відповідальності водіїв обох транспортних засобів - автомобіля «Opel Astra» та автомобіля УАЗ, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть. Враховуючи викладене, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «Провідна», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, необхідно було відмовити через неналежний суб`єктний склад відповідачів. При цьому, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права на судовий захист шляхом подання позову з правильно визначеним суб`єктним складом відповідачів з вказаними позовними вимогами. Суд першої інстанції на викладене уваги не звернув та дійшов помилково висновку про те, що позивач не довів факту причинного-наслідкового зв`язку між діями саме ОСОБА_2 та шкодою завданою позивачу, в результаті якої настає цивільно-правова відповідальність останнього. Невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову з інших підстав. З огляду на викладене апеляційна скарга адвоката Вербицького В. В., який представляє інтереси ОСОБА_1 , підлягає частковому задоволенню, а рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 01 лютого 2022 року підлягає скасуванню, з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «Провідна», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог з інших підстав, відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат. Разом з тим, подаючи апеляційну скаргу, позивач зазначав, що він звільнений від сплати судового збору на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», яким передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків. Оскільки, справа, що є предметом розгляду не пов`язана з виконанням позивачем військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків, ОСОБА_1 при зверненні до суду з позовом про стягнення матеріальної шкоди не вважається таким, що звільнений від сплати судового збору на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», а тому, з нього в дохід держави підлягає стягненню 2 384 грн 03 коп (1 589 грн 35 коп *150 %) судового збору. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу двоката ОСОБА_3 , який представляє інтереси ОСОБА_1 , задовольнити частково. Рішення рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 01 лютого 2022 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) в дохід держави 2 384 (дві тисячі триста вісімдесят чотири) грн 03 коп судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий суддя С. І. Мурашко Судді А. М. Головань О. Л. Карпенко