Постанова Київський апеляційний суд № 757/18369/18-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 757/18369/18-ц № апеляційного провадження: 22-ц/824/10712/2023 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 грудня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Слюсар Т.А., суддів: Верланова С.М., Таргоній Д.О. розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Білинової Анастасії Вікторівни в інтересах товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-гарант" на заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 18 травня 2020 року у складі судді Новака Р.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант", ОСОБА_2 про стягнення несплаченої частини страхового відшкодування та шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,- В С Т А Н О В И В : У квітня 2018 року ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом, у якому з урахуванням змін просила стягнути з ТДВ СК "Альфа-Гарант" несплачену частину страхового відшкодування в розмірі 46 225 грн 86 коп.; ОСОБА_2 різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою у розмірі 24 116 грн 62 коп.; вирішити питання судових витрат. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що 18.10.2017 в смт Гостомель, по вул. Свято-Покровська, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем "Volkswagen Passat", д.н.з. НОМЕР_1 , під час зміни напрямку руху, не переконався, що це буде безпечно, допустив зіткнення з автомобілем "Nissan Tilda", д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП, автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Ірпінського міського суду Київської області від винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, визнано ОСОБА_2 . Цивільно-правова відповідальність завдавача шкоди на момент настання ДТП, відповідно до полісу ОСЦПВВНТЗ № АК0066494 від 20.10.2016 була застрахована в ТДВ "СК "Альфа-Гарант". Станом на дату подання позову, ТДВ СК "Альфа-Гарант" виплатило частково суму страхового відшкодування у розмірі 52 774 грн 14 коп., а згідно звіту № 1140 про оцінку автомобіля, матеріальні збитки автомобілю завдано на суму 138 281 грн 65 коп. Вказує на те, що страхова не відшкодувала в повному обсязі суму страхового відшкодування. При цьому, враховуючи недостатність страхової виплати, позивачка вважає, що на її користь з ОСОБА_2 , як особи, яка завдала їй шкоду, необхідно стягнути різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) в сумі 38 281 грн 65 коп. Зазначає, що намагалася врегулювати спір в досудовому порядку, направивши претензію до страхової, проте сума в розмірі 47 225 грн 86 коп. залишилася невиплаченою. Заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 18 травня 2020 року в позов ОСОБА_1 задоволено. У апеляційній скарзі представник ТДВ «Альфа-Гарант», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, просив скасувати заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 18 травня 2020 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог до ТДВ СК «Альфа-Гарант». Обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що ТДВ «Альфа-Гарант» виконало свій обов`язок, щодо направлення свого представника для огляду пошкодженого автомобіля протягом 10 днів. Вказує, що сума доплати у розмірі, яка не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведення ремонту. Зазначає, що згідно розрахунку № 95-D/36/0 від 18.01.2018 складеного аварійним комісаром, вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу «Нісан» д.н.з. НОМЕР_2 дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу і становить 64 528 грн 98 коп., з урахуванням ПДВ та 53 774 грн 15 коп. без урахування ПДВ. Оскільки, а ні суду, а ні товариству позивач не надав доказів понесених витрат з оплати ПДВ, згідно із ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховиком вірно зменшено суму страхового відшкодування на розмір податку на додану вартість. На думку скаржника, позивач має довести вину страховика у невиплаті суми страхового відшкодування у тому розмірі, який він вважав необхідним для повного відшкодування шкоди. Вказує, що аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 760/500/16-ц, Київський апеляційний суд у постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 754/1637/21, Дніпровський апеляційний суд у постанові від 09 листопада 2022 року у справі № 202/14/22, Київський апеляційний суд у постанові від 16 листопада 2022 року по справі № 201/1099/20, Дніпровський апеляційний суд у постанові від 11 квітня 2023 року № 214/1896/21. Крім того вказує, що позивач не був позбавлений можливості звернутись до суду з відповідним клопотанням про проведення відповідної судової автотоварознавчої експертизи для доведення обставин, на які він посилається як на підставу вимог позову. У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Сулига С.О. в інтересах ОСОБА_1 просить рішення районного суду залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення. Вказано, що Аварійний сертифікат було складено без особистого огляду автомобіля на підставі копій матеріалів страхової справи, а тому він є неналежним доказом по справі й судом обґрунтовано задоволено позов на підставі наданих стороною позивача доказів. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1. ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується апеляційним судом з огляду на наявність необхідності у таких поясненнях. Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Частиною 1 статті 367 ЦК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково доданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до справи, в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду в частині вимог, заявлених до ТДВ СК «Альфа-Гарант». Керуючись положеннями ч.1 ст.367 ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав для перегляду рішення суду в частині вимог до ОСОБА_2 . Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам рішення районного суду відповідає в повній мірі. Зі справи убачається, що 18.10.2017 в смт Гостомель, по вул. Свято-Покровська, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем "Volkswagen Passat", д.н.з. НОМЕР_1 , під час зміни напрямку руху, не переконався, що це буде безпечно, допустив зіткнення з автомобілем "Nissan Tilda", д.н.з. НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП, автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Ірпінського міського суду Київської області, винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, визнано ОСОБА_2 (а.с. 8). На дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ТДВ "СК "Альфа-Гарант", що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/0066494, за яким ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну становить 100 000 грн (а.с. 63-64). 28 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до ТДВ "СК "Альфа-Гарант" із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталась 18 жовтня 2017 року та із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 65-67). 13 лютого 2018 року позивачкою була отримана виплата страхового відшкодування в розмірі 52 774 грн 14 коп. (а.с. 36, 79). Відповідно до звіту про оцінку автомобіля № 1140, що виконаний на замовлення позивачки із визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Nissan Tilda", д.н.з. НОМЕР_2 , складеного ФОП ОСОБА_3 , вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 236 622 грн 78 коп., дійсна (ринкова) вартість ТЗ становить 245 368 грн 71 коп. Вартість матеріального збитку автомобілю, в результаті пошкодження при ДТП, станом на 02.11.2017 року становить 138 281 грн 65 коп.. без ПДВ (а.с. 9-33). Встановлено, що позивачка здійснила ремонт транспортного засобу Nissan Tilda", д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується рахунком-фактурою, нарядами-замовленнями та квитанціями про оплату даних послуг, в зв`язку з чим вартість відновлювального ремонту транспортного засобу склала 123 116 грн 62 коп. (а.с. 106-118). Задовольняючи позов в оскаржуваній частині, районний суд виходив з того, що вимоги позивачки є обґрунтованими та доведеними. З такими висновками погоджується й апеляційна інстанція, враховуючи таке. Статтями 15,16 ЦК України передбачено право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно із частинами другою, п`ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Відповідно до частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України). Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема з відшкодуванням шкоди завданої страхувальником (страхування відповідальності). Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Згідно зі статтею 3 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"). Згідно з пунктом 22.1статті 22 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Страхова сума це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (пункт 9.1.статті 9 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"). Згідно зі статтею 28 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц зробила висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Відповідно до статей 12,81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (стаття 89 ЦПК України). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є найважливішою складовою принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою. У разі недостатності доказів, наявності сумнівів щодо їх достовірності суд вправі запропонувати представити докази тій стороні, яка несе обов`язок по доказуванню. У справі, що розглядається позивачка, обґрунтовуючи свою вимогу про стягнення з ТДВ "СК "Альфа-Гарант" недоплаченого страхового відшкодування посилається на долучені до справи докази: рахунок-фактуру, акти виконаних робіт та квитанції про оплату свідчать про те, що позивачкою транспортний засіб відремонтовано, послуги про що було надано ФОП ОСОБА_4 й вартість ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля Nissan Tilda", д.н.з. НОМЕР_2 , разом з 20% податку на додану вартість становить 123 116 грн 62 коп., які позивачкою оплачено у повному обсязі (а.с. 106-122). Відповідно до полісу ОСЦПВВНТЗ № АК0066494 від 20.10.2016 цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була зареєстрована в ТДВ "СК "Альфа-Гарант", яким ліміт відповідальності визначено у сумі 100 000 грн й франшиза становить 1000 грн (а.с.63). За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав до стягнення з ТДВ "СК "Альфа-Гарант" на користь позивачки 46 225 грн 86 коп. (100000-52774,14-1000=46225,86). Посилання апеляційної скарги про визначений страховою компанією розмір страхового відшкодування відповідає обставини справи та ґрунтується на звіті аварійного комісара, а тому є правильним, колегія суддів відхиляє, остільки матеріалами справи доведено, що на відновлення пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини страхувальника транспортного засобу ОСОБА_1 сплачено 123 116 грн 62 коп. Відповідно до вимог ст. 36.1. ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Обсяг відповідальності страховика обмежений розміром страхової суми на одного потерпілого, що становить 100 000 грн (а.с. 63), а тому районний суд обґрунтовано, з урахуванням положень ст. 36.1 згаданого Закону на користь позивачки стягнув різницю недоплаченого страховою компанією розміру страхової виплати, що становить 46 225 грн 86 коп. Належні та безспірні докази на спростування висновків районного суду щодо вартості ремонтно-відновлювальних робіт пошкодженого транспортного засобу ТДВ "СК "Альфа-Гарант" до справи н6е долучено. Клопотання про призначення відповідної експертизи не заявлено. Відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність належними та допустимими доказами завданого позивачці внаслідок ДТП матеріального збитку і відповідно обґрунтованими є вимоги останньої щодо стягнення недоплаченого страхового відшкодування в сумі 46 225 грн 86 коп. Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані. Справа судом розглянута повно та об`єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано вірно. Доводи апеляційної скарги, не спростовують правильних висновків районного суду, позивачкою доведено належними доказами й обґрунтовано заявлено вимогу до страхової, яка має бути задоволена. ОСОБА_1 підтверджено понесення витрат на ремонт транспортного засобу, а страховою компанією не надано доказів, які б дали підстави до скасування рішення суду в оскаржуваній частині. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Викладені у рішенні суду в оскаржуваній частині висновки відповідають обставинам справи, а доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Білинової Анастасії Вікторівни в інтересах товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» залишити без задоволення. Заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 18 травня 2020 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: Суддя: