Постанова 4855 № 640/28131/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/28131/20 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Єгорової Н.М., суддів - Федотова І.В., Чаку Є.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування вимоги, - ВСТАНОВИЛА: У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, яким просив скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09 вересня 2020 року №Ф-85000-17. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2021 року відмовлено у задоволенні позову. Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, небуло повно та всебічно досліджено обставини справи, не враховано, що станом на день винесення (формування) вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09 вересня 2020 року №Ф-85000-17 позивач не мав боргу зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 133038,96, оскільки проходив процедуру узгодження в судовому порядку суми недоїмки згідно з вимогою від 05 вересня 2017 року №Ф-41 та рішення від 05 вересня 2017 року №0003291311. Апелянт додатково зазначив, що до моменту винесення судом остаточного рішення по скарзі платника податків, який не згоден із розрахунком органу доходів і зборів суми боргу (недоїмки) та штрафної санкції сума боргу є неузгодженою. У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкову вимогу від 09 вересня 2020 року №Ф-85000-17 на суму 133 038,96 грн. з яких: 102 747,44 грн. - недоїмка та 30291,52 грн. - штраф. Відповідно до інтегрованої картки ОСОБА_1 за 2014-2021 роки до складу суми 133 038,96 грн. яка вказана в вимозі від 09 вересня 2020 року №Ф-85000-17, входить сума 102 747,44 грн. та штраф 30291,52 грн., визначена у вимозі про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у м. Києві від 05 вересня 2017 року №Ф-41. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2018 року у справі №826/671/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог, зокрема щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05 вересня 2017 року №Ф-41. Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2019 року у справі №826/671/18 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року. Вважаючи протиправною вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09 вересня 2020 року №Ф-85000-17 позивач звернувся до суду з позовом. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2018 року у справі №826/671/18 набрало законної сили 06 лютого 2019 року доводи позивача про неузгодженість суми грошового зобов`язання на яке сформовано оскаржувану вимогу є помилковими. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). Згідно з п. 2 ч. 1 ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Згідно з ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку. Відповідно до п. 3 розділу VI Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (далі - Інструкція), органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: - дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; - платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; - платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Відповідно до картки особового рахунку ОСОБА_1 з єдиного соціального внеску, 23 квітня 2018 року донарахування ЄВ та штрафних санкцій по ЄВ 29 вересня 2017 року за актом поточного року (вимога про сплату боргу (недоїмки) від 05 вересня .2017 року №Ф-41 в сумах 120248,06 грн. та 15145,76 грн. Згідно з зворотнім боком інтегрованої картки платника ОСОБА_1 23 квітня 2018 року виключено з обліку донарахованої штрафної санкції єдиного внеску, а поновлено лише штрафну санкцію в розмірі 15 145,76 грн. Як зазначено вище, вимога від 09 вересня 2020 року №Ф-85000-17 прийнята на суму 133 038,96 грн. з яких: 102 747,44 грн. - недоїмка та 30291,52 грн. - штраф. Судом встановлено та не заперечується сторонами, що до складу суми 133 038,96 грн. яка вказана в вимозі від 09 вересня 2020 року №Ф-85000-17, входить сума 102 747,44 грн. та штраф 30 291,52 грн., визначена у вимозі про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у м. Києві від 05 вересня 2017 року №Ф-41. Відповідно до п. 56.18 с. 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2018 року у справі №826/671/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог, зокрема щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05 вересня 2017 року №Ф-41. Частиною 2 ст. 255 КАС України визначено, що у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Як вірно зазначено судом першої інстанції рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2018 року у справі №826/671/18 набрало законної сили 06 лютого 2019 року, відповідно сума боргу (недоїмки) за податковою вимогою від 05 вересня 2017 року №Ф-41 є узгодженою. Разом з тим колегія суддів зазначає про помилковість висновків апелянта про неузгодженість суми боргу (недоїмки) та штрафних санкцій до моменту винесення судом остаточного рішення. Щодо доводів апелянта про порушення відповідачем п. 4 розділу VI Інструкції, а саме не проставлення літери "У" в третій частині вимоги, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з п.4 розділу VI Інструкції, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). З огляду на викладене, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі, зокрема, даних інформаційної системи фіскального органу платника, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у разі якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Н.М. Єгорова Судді І.В. Федотов Є.В. Чаку