Постанова 4857 № 380/13109/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/13109/21 пров. № А/857/4351/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В., за участю секретаря судового засідання Юник А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року (головуючий суддя Кравців О.Р., м. Львів, повний текст складено 20.12.2021) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, в якому просив визнати протиправними дії Головного управління національної поліції у Львівській області щодо відмови 09.07.2021 у внесенні змін до пункту наказу ГУНП у Львівській області №159 о/с від 01.06.2020 щодо формулювань причин звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції з 01.06.2020 (через хворобу за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) та зобов`язати відповідача внести зміни у наказ №159 о/с від 01.06.2020 щодо формулювань причин його звільнення з п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) на п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію України» (через хворобу за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) з проведенням відповідних розрахунків при звільненні з поліції через хворобу з 01.06.2020. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо відмови 09.07.2021 у внесенні змін до пункту наказу ГУНП у Львівській області №159 о/с від 01.06.2020 щодо формулювань причин звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції з 01.06.2020 (через хворобу за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції). Зобов`язано Головне управління Національної поліції у Львівській області внести зміни у наказ №159 о/с від 01.06.2020 щодо формулювань причин звільнення ОСОБА_1 з п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) на п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію України» (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) з проведенням відповідних розрахунків при звільненні з поліції через хворобу з 01.06.2020. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Головне управління Національної поліції у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що таке постановлене з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі зазначає, що мотивувальна частина рішення суду від 15 грудня 2021 року по справі № 380/13109/21 фактично зводиться до наступного: «Суд зазначає, що відповідач не позбавлений права на прийняття певного управлінського рішення якщо таке не суперечить принципу належного урядування та не виходить за межі повноважень. Ба більше суд враховує, що позивач віднесений до категорії громадян яким належать додаткові пільги та гарантії у зв`язку з особливістю та характером проходження публічної служби. Тому для належного захисту прав позивача слід зобов`язати відповідача внести зміни у наказ №159 о/с від 01.06.2020 щодо формулювань причин звільнення ОСОБА_1 з п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) на п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію України» (через хворобу за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) з проведенням відповідних розрахунків при звільненні з поліції через хворобу з 01.06.2020». При цьому, апелянт вказує, що такі висновки суду фактично суперечать викладеній в відзиві правовій позиції Верховного Суду. Більше того, суд першої інстанції взагалі таку позицію до уваги не взяв та не мотивував причини відступу від наведеної установленої практики. Разом з тим, слід зазначити, що частиною 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено те, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Так, Постановою Верховного Суду від 31 серпня 2020 року по справі № 540/324/19, задоволено касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області та скасовано Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2019 року, яка була мотивована тим, що наслідком реалізації колишнім поліцейським вказаного права та прийняття ВЛК стосовно цієї особи рішення про її непридатність до служби за станом здоров`я на час звільнення зі служби, має бути зміна підстави звільнення цієї особи зі служби у поліції шляхом внесення змін до відповідного наказу про звільнення. Однак Верховний Суд з такою позицією не погодився та наголосив: «Тому, враховуючи що позивачем самостійно подано рапорт із зазначенням причини звільнення зі служби за власним бажанням, ГУНП в Миколаївській області прав позивача не порушено, оскільки Законом України «Про Національну поліцію» чітко передбачений перелік підстав для звільнення з органів поліції. Крім того, слід наголосити, що норми спеціального законодавства, що регулюють правовідносини пов`язані з проходженням служби в лавах поліції не передбачають можливості внесення змін в формулювання підстав звільнення, а Положенням № 285 передбачений порядок внесення змін до раніше прийнятих постанов ВЛК щодо причинного зв`язку захворювання із проходженням служби, а не до наказів по особовому складу, якими поліцейських звільняють зі служби. На підставі викладеного, суд не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про існування підстав для внесення змін до наказу про звільнення від 25 вересня 2017 року № 241 о/с з посиланням на пункти 11 та 13 Положення №

285. Таким чином, висновки суду першої інстанції про відсутність протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень ґрунтуються на вірно встановлених обставинах справи, яким надана належна оцінка, оскільки закріплений у частині другій статті 2 КАС України у поєднанні з статтею 19 Конституції України критерій оцінювання дій суб`єктів владних повноважень дотриманий відповідачем в частині відмови у внесенні змін до наказу ТУ НП в Миколаївській області від 25 вересня 2017 року № 241 о/с щодо зміни підстави звільнення позивача зі служби в поліції.» Тобто, згідно з наведеним висновком, безпідставним є використання судом першої інстанції норм КЗпП України щодо цих правовідносин, оскільки помилковим є сам висновок щодо «неврегульованості» таких правовідносин ЗУ «Про Національну поліцію». Верховний Суд вказав, що «правовідносини повґязані з проходженням служби в лавах поліції не передбачають можливості внесення змін в формулювання підстав звільнення». Відповідно, з огляду на це, ГУНП у Львівській області вийшло б за межі своїх повноважень, наданих законом, у випадку задоволення прохання позивача про внесення змін до пункту наказу ГУНП у Львівській області №159 о/с від 01.06.2020 щодо формулювань причин звільнення зі служби в поліції. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 2000 року по 01.06.2020 проходив службу у структурних підрозділах податкової міліції, Міністерства внутрішніх справ України та Національної поліції. На підставі наказу ГУНП у Львівській області від 18.02.2020 №667 відповідно до графіку проведено комплексний медичний огляд працівників ГУНП у Львівській області. 12.05.2020 за вх. №107/66-20 Управлінням «Корпусу оперативно-раптової дії ГУНП у Львівській області» зареєстровано рапорт ОСОБА_1 з проханням звільнити його зі служби в Національній поліції у зв`язку із погіршенням стану здоров`я, відповідно цього ж числа, 12.05.2020, за вих. №249/15 Управлінням кадрового забезпечення ГУНП у Львівській області видано ОСОБА_1 направлення на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи. 25.05.2020 ОСОБА_1 подав рапорт зареєстрований Управлінням кадрового забезпечення ГУНП у Львівській області за вх. №РП-1560 з проханням звільнити його зі служби в поліції за власним бажанням з 01.06.2020. 26.05.2020 сформоване подання про звільнення зі служби з Національної поліції ОСОБА_1 01.06.2020 згідно витягу з наказу №159 о/с ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про національну поліцію» звільнений зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням). Із вказаним витягом з наказу позивач відповідно до розписки ознайомлений. Крім того, Управлінням кадрового забезпечення ГУНП у Львівській області за вих. №495/21 від 11.09.2020 видано ОСОБА_1 направлення на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи. Постановою медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» №31 (на час звільнення зі служби 01.06.2020) від 09.10.2020 встановлено, щодо ОСОБА_1 , що «Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням служби в поліції». Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серія 12 ААБ №354475 ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності, захворювання пов`язане з проходженням служби в поліції. У зв`язку з викладеним позивач звернувся до відповідача із заявою зареєстрованою ГУНП у Львівській області 17.06.2021 за вх. №с-399/ос про зміну формулювання причини звільнення вказаної у наказі №159 о/с від 01.06.2020 з п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) на п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» (через хворобу за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції). Листом від 09.07.2021 №С-880/Оп/05/13-2021 ГУНП у Львівській області повідомило ОСОБА_1 що на момент звільнення, жодного рішення медичної комісії про непридатність до служби в поліції не було, а тому підстави для внесення змін до наказу ГУНП у Львівській області від 01.06.2020 №159 о/с в частині щодо зміни пункту звільнення відсутні. Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно зазначив, що правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон № 580-VIII). Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону №580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. За змістом ч. 1 ст. 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у випадках: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції керувався нормами Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.04.2017 №285 (далі - Положення №285). Крім того, суд виходив з того, що оскільки Законом України «Про Національну поліцію» не врегульовано питання зміни формулювань підстав звільнення, застосуванню підлягають норми КЗпП України. Відповідно до ч. 3 ст. 235 КЗпП України у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною 2 цієї статті. При цьому, суд першої інстанції вважав, що оскільки постанова медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» №31 від 09.10.2020 винесена на підставі медичних документів на час звільнення позивача зі служби 01.06.2020, тобто на момент звільнення із служби в поліції позивач був непридатним до служби в поліції, і міг підлягати звільненню відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» через хворобу, однак враховуючи вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-», Доручення міністра внутрішніх справ від 11.03.2020 №7616/9 з 16.03.2020 у ДУ «ТМО України по Львівській області» було призупинено проведення профілактичного медичного огляду працівників, то на день звільнення 01.06.2020 позивач об`єктивно, з незалежних від нього причин, не міг надати відповідачу доказів того, що його захворювання пов`язане із проходженням служби в поліції. З урахуванням вказаного, оскільки позивача рішенням медичної комісії через хворобу визнано непридатним до служби в поліції на час звільнення зі служби 01.06.2020, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови внести зміни у пункт наказу №159 о/с від 01.06.2020 щодо формулювань причин звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції з 01.06.2020 (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції), відповідно для належного захисту прав позивача слід зобов`язати відповідача внести зміни у наказ №159 о/с від 01.06.2020 щодо формулювань причин звільнення ОСОБА_1 з п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) на п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію України» (через хворобу за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) з проведенням відповідних розрахунків при звільненні з поліції через хворобу з 01.06.2020. Проте, суд апеляційної інстанції з такими доводами суду першої інстанції не погоджується. Як уже зазначалось вище, позивач 12.05.2020 подав рапорт з проханням звільнити його зі служби в Національній поліції у зв`язку із погіршенням стану здоров`я, відповідно цього ж числа, 12.05.2020, за вих. №249/15 Управлінням кадрового забезпечення ГУНП у Львівській області видано ОСОБА_1 направлення на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи. Однак, ОСОБА_1 направленням на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи не скористався. При цьому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно покликався на вимоги Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.04.2017 №285, оскільки згідно вимог п. 1 розділу 1 це Положення визначає організацію діяльності медичних (військово-лікарських) комісій МВС щодо проведення лікарської та військово-лікарської експертизи, та не регулює питання проходження служби в органах МВС. Крім того, слід зауважити, що твердження суду першої інстанції про те, що позивач на день звільнення - 01.06.2020 об`єктивно, з незалежних від нього причин, не міг надати відповідачу доказів того, що його захворювання пов`язане із проходженням служби в поліції оскільки з 16.03.2020 у ДУ «ТМО України по Львівській області» було призупинено проведення профілактичного медичного огляду працівників, з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-» та Доручення міністра внутрішніх справ від 11.03.2020 №7616/9 є помилковими, оскільки суд першої інстанції ототожнив поняття «проведення профілактичного медичного огляду» та «проведення лікарської та військово-лікарської експертизи з метою визначення ступеня придатності до військової служби». У матеріалах справи відсутні докази про призупинення проведення лікарської та військово-лікарської експертизи. Більше того, Управлінням кадрового забезпечення ГУНП у Львівській області за вих. №495/21 від 11.09.2020 видано ОСОБА_1 направлення на медичний огляд для проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи, і така позивачем була пройдена та за наслідками якої прийнята 09.10.2020 Постановою медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» №31. Крім того, 25.05.2020 ОСОБА_1 подав рапорт зареєстрований Управлінням кадрового забезпечення ГУНП у Львівській області за вх. №РП-1560 з проханням звільнити його зі служби в поліції за власним бажанням з 01.06.2020. Жодних застережень щодо волевиявлення позивача бути звільненим за власним бажанням у рапорті не зазначено. Відтак позивач скористався своїм правом щодо припинення служби в органах МВС. Відповідно 01.06.2020 згідно витягу з наказу №159 о/с ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про національну поліцію» звільнений зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням). Із вказаним витягом з наказу позивач був ознайомлений та також жодних заперечень не висловив. Оскільки, позивачем самостійно подано рапорт із зазначенням причини звільнення зі служби за власним бажанням, то ГУНП у Львівській області прав позивача не порушено, бо Законом України «Про Національну поліцію» чітко передбачений перелік підстав для звільнення з органів поліції. Крім того, норми спеціального законодавства, що регулюють правовідносини пов`язані з проходженням служби в поліції не передбачають можливості внесення змін в формулювання підстав звільнення. На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції, констатує про відсутність підстав для внесення змін до наказу про звільнення від 01.06.2020 №159 о/с. Аналогічні за змістом та по суті висновки викладені у Постановою Верховного Суду від 31 серпня 2020 року по справі № 540/324/19. Крім того, Верховний Суд зазначив, що правовідносини повґязані з проходженням служби в лавах поліції не передбачають можливості внесення змін в формулювання підстав звільнення. Таким чином, суду апеляційної інстанції вважає, що у відповідача відсутня протиправна бездіяльність, оскільки ним дотримано вимоги законодавства в частині відмови у внесенні змін до наказу ГУ НП у Львівській області від 01 червня 2020 року № 159 о/с щодо зміни підстави звільнення позивача зі служби в поліції З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати, бо таке прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справ, а у задоволенні позовних вимог відмовити. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області задовольнити, скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року по справі № 380/13109/21. Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя М.А. Пліш Судді О.М. Гінда В.В. Ніколін Повний текст складено 27.04.2022