Постанова 4857 № 500/1883/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 500/1883/20 пров. № А/857/15248/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Довгополова О.М., Коваля Р.Й., за участю секретаря судового засідання: Копанишин Х.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року, головуючий суддя - Мартиць О.І., ухвалене о 12:53 год. у м. Тернопіль, повний текст якого складено 19.10.2020 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: В липні 2020 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Департаменту захисту економіки Національної поліції України, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 05 грудня 2019 року №411 о/с в частині формулювання звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0104570) - оперуповноваженого відділу протидії злочинам у бюджетній, кредитно-фінансовій, банківській сферах та зовнішньоекономічній діяльності управління захисту економіки в Тернопільській області, зі служби в поліції за пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів); змінити формулювання звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції з "за пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів)" на "за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу)"; зобов`язати Департамент захисту економіки Національної поліції України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з втратою працездатності поліцейського у відповідності до пункту 3 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію". В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що згідно постанови №1 від 14.01.2020 року медична (військово-лікарська) комісія ДУ "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Тернопільській області" за направленням ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України здійснила медичний огляд ОСОБА_1 та встановила, що позивач непридатний до служби в поліції, травма (18.02.2014 року), пов`язана з виконанням службових обов`язків; захворювання, пов`язане з проходженням служби в поліції. Одночасно у постанові зазначено, що рішення винесене на момент фактичного звільнення зі служби в поліції 09.12.2019 року. Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії ААБ №487832 ОСОБА_1 26.02.2020 року встановлено III групу інвалідності, внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків. Водночас довідкою від 11.03.2020 року серії АГ №0021622 позивачу встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 40 відсотків. 19.03.2020 року позивач звернувся до голови ліквідаційної комісії ДЗЕ НП України із заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням III групи інвалідності при виконанні службових обов`язків. Листом від 10.06.2020 року №К-143/39/032010 відповідач відмовив заявнику, зазначивши, що причина звільнення не відповідає вимогам пункту 3 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію", а тому відсутні правові підстави для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги в разі втрати працездатності. 17.06.2020 року позивач звернувся до голови ліквідаційної комісії ДЗЕ НП України із заявою (рапортом), у якій, з урахуванням постанови №1 від 14.01.2020 року медичної (військово - лікарської) комісії ДУ "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Тернопільській області", просив внести зміни до наказу від 05 грудня 2019 року №411 о/с в частині формулювання звільнення за пунктом 2 (через хворобу) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію". Однак, листом від 03.07.2020 року №К-167 відповідач відмовив ОСОБА_1 вказавши, що постанову медичної (військово-лікарської) комісії ДУ "ТМО МВС України по Тернопільській області" №1 було винесено на підставі протоколу №1 від 14.01.2020 року, тобто після звільнення зі служби в поліції, а також в ній не зазначено інформацію про непридатність поліцейського до служби в поліції. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, який, покликаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволено. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що колишній працівник поліції має право на перегляд підстав свого звільнення у зв`язку із встановленням обставин щодо визначення придатності до служби за станом здоров`я на час звільнення зі служби та причинного зв`язку захворювань, які на момент звільнення зі служби не були встановлені службовцю. В судовому засіданні позивач та його представник підтримали подану апеляційну скаргу, вважають оскаржене рішення суду незаконним та повністю підтримали доводи, зазначені у апеляційній скарзі. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, згідно копії трудової книжки серія НОМЕР_1 позивач ОСОБА_1 з 16.07.2008 року по 06.11.2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ УМВС України в Тернопільській області, а з 07.11.2015 року по 09.12.2019 року в Національній поліції України. Відповідно до витягу з наказу Департаменту захисту економіки Національної поліції України по особовому складу від 05.12.2019 року №411о/с відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" звільнено зі служби в поліції за пунктом 4 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини першої статті 77 старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0104570), оперуповноваженого відділу протидії злочинам у бюджетній, кредитно - фінансовій, банківській сферах та зовнішньоекономічній діяльності управління захисту економіки в Тернопільській області, з 09 грудня 2019 року. Згідно постанови №1 від 14.01.2020 року медична (військово-лікарська) комісія ДУ "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Тернопільській області" за направленням ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України здійснила медичний огляд колишнього старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 та встановила, що позивач непридатний до служби в поліції, травма (18.02.2014 року), пов`язана з виконанням службових обов`язків, захворювання, пов`язане з проходженням служби в поліції. У графі примітка зазначено, що рішення винесене на момент фактичного звільнення зі служби в поліції 09.12.2019 року. ОСОБА_1 26.02.2020 року встановлено III групу інвалідності, внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії ААБ №487832. Згідно довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 11.03.2020 року серії АГ №0021622 позивачу встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 40 відсотків. Листом від 10.06.2020 року №К-143/39/032010 відповідач відмовив ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги в разі втрати працездатності, оскільки причина звільнення не відповідає вимогам пункту 3 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію". Відповідно до листа від 03.07.2020 року №К-167 ліквідаційною комісією Департаменту захисту економіки Національної поліції України ОСОБА_1 повідомлено, що оскільки в останній день служби 09.12.2019 року позивач не звертався з рапортом про звільнення зі служби в поліції "через хворобу" чи з інших причин, тому були лише підстави звільнення за пункту 4 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини першої статті 77 Закону. Зазначено, що постанову медичної (військово-лікарської) комісії ДУ "ТМО МВС України по Тернопільській області" №1 було винесено на підставі протоколу №1 від 14.01.2020 року, тобто після звільнення зі служби в поліції, а також в ній не зазначено інформацію про непридатність поліцейського до служби в поліції. Враховуючи викладене, внести зміни до наказу Департаменту від 05.12.2019 року №411 о/с у частині звільнення немає можливості. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що на момент прийняття відповідачем наказу від 05.12.2019 року №411 о/с про звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції з 09.12.2019 року існувала лише одна підстава для звільнення у зв`язку з скороченням штатів. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне. Закон України "Про Національну поліцію" визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України (далі - Закон №580-VIII). Як встановлено статтею 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. У відповідності до Розділу ІІ Порядку підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23 листопада 2016 року №1235 підставою для видання наказів по особовому складу є такі зміни в службовій діяльності: призначення на посади, переміщення по службі, тимчасове виконання обов`язків за іншою посадою; присвоєння та позбавлення спеціальних звань поліції, пониження у спеціальному званні на один ступінь; закріплення спеціальних жетонів з індивідуальним номером; заохочення; зарахування у розпорядження; звільнення з посади; звільнення зі служби в поліції; відрядження поліцейських до державних (міждержавних) органів, установ, організацій та органів місцевого самоврядування із залишенням на службі в поліції; відсторонення від виконання службових обов`язків (посади); надання відпусток відповідно до законодавства; зміни прізвища, імені та по батькові; обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейським надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки; установлення посадових окладів; установлення чи скасування додаткових видів грошового забезпечення, премії та інших доплат відповідно до вимог чинного законодавства України; направлення поліцейських для проходження служби у складі національного персоналу в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки, а також їх повернення. У випадку видання наказу про звільнення працівника зі служби в поліції в наказі органу поліції зазначаються стаж служби в поліції, вислуга років для призначення пенсії (у тому числі на пільгових умовах), необхідність виплати одноразової грошової допомоги при звільненні. Крім того, зазначається інформація щодо необхідності виплати грошової компенсації за кількість діб невикористаних відпусток за фактично відпрацьований час у році звільнення або відрахування з грошового забезпечення коштів за кількість діб відпусток за час невідпрацьованої частини календарного року (п. 10 Розділ ІІІ Порядку №1235). Як уже зазначалось судом раніше поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції. Таким чином, вірним є висновок суду попередньої інстанції про те, що рішення ВЛК про непридатність особи до служби в поліції, яке є підставою для звільнення через хворобу, повинне передувати звільненню. Винесенню відповідного наказу про звільнення особи зі служби в поліції за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу) повинні передувати дві документовані підстави: рапорт на звільнення у зв`язку із хворобою та Свідоцтво про хворобу. Враховуючи наведене, на момент прийняття відповідачем наказу від 05.12.2019 року №411 о/с про звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції з 09.12.2019 року існувала лише одна підстава для звільнення у зв`язку з скороченням штатів. Вже після фактичного звільнення позивача 26.12.2019 року, на підставі заяви ОСОБА_1 про направлення на ВЛК від 20.12.2019 року, Департаментом було видано відповідне направлення на проходження медичного огляду, за результатами якого і винесено постанову №1 від 14.01.2020 року. З огляду на те, що відсутні підстави для зміни формулювання звільнення позивача зі служби в поліції за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через хворобу) колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутні підстави для нарахування та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з втратою працездатності у відповідності до пункту 3 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію". Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду попередньої інстанції про те, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, відтак задоволенню не підлягають. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року у справі №500/1883/20 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов Р. Й. Коваль Повний текст постанови складено 15.02.2021 року.