Постанова 4856 № 824/217/19-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 824/217/19-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Брезіна Тетяна Миколаївна Суддя-доповідач - Іваненко Т.В. 20 серпня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іваненко Т.В. суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С. , за участю: секретаря судового засідання: Черняк А.В., позивача: ОСОБА_1 , представника позивача: Василюк В.М., представника відповідача: Коталейчука С.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року (місце ухвалення рішення - м.Чернівці, повний текст складено - 23 вересня 2019 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної академії внутрішніх справ про скасування наказу, про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Національної академії внутрішніх справ (далі - відповідач), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд прийняти рішення, яким: визнати протиправним і скасувати наказ Національної академії внутрішніх справ №243 о/с від 26.12.2018 р.; поновити ОСОБА_1 на попередньо займаній посаді; стягнути з Національної академії внутрішніх справ середній заробіток за час вимушеного прогулу, відповідно до вимог Постанови №988 КМУ; зобов`язати Національну академію внутрішніх справ здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до вимог Постанови 988 КМУ України за період з 07.11.2015 р. по 05.12.2018 р.; зобов`язати Національну академію внутрішніх справ здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до вимог Постанови 988 КМУ України за період з 06.12.2018 р. по 26.12.2018 р.; стягнути з Національної академії внутрішніх справ моральну шкоду, що була завдана у зв`язку із незаконним звільненням у розмірі 100000 грн; стягнути з Національної академії внутрішніх справ матеріальну шкоду у вигляді транспортних витрат та витрат на листування, що були понесені під час розгляду справи №824/217/19-а. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування усіх обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В судовому засіданні позивач та його представник підтримали доводи апеляційної скарги та просили суд задовольнити її. Представник відповідача заперечував щодо задоволення апеляційної скарги позивача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Національної академії внутрішніх справ, в якому оскаржував наказ Національної академії внутрішніх справ №178 о/с від 06.11.2015 року "По особовому складу", про звільнення в запас з постановкою на військовий облік за п. 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.03.2016 р. №824/61/16-а в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016 року постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.03.2016 року №824/61/16-а скасовано. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано наказ Національної академії внутрішніх справ №178 о/с від 06.11.2015р. та поновлено ОСОБА_1 на попередньо займаній посаді. Стягнуто з Національної академії внутрішніх справ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 11635,48 грн. Постановою Верховного Суду від 05.12.2018 р. справа №824/61/16-а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016 р. залишено без змін. Наказом Національної академії внутрішніх справ від 12.12.2018 р. №231 о/к скасовано наказ Національної академії внутрішніх справ №178 о/с від 06.11.2015 року "По особовому складу", в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 з посади інспектора відділення забезпечення навчального процесу навчально-наукового інституту підготовки фахівців для експертно-криміналістичних підрозділів. Поновлено позивача на посаді інспектора відділення забезпечення навчального процесу навчально-наукового інституту підготовки фахівців для експертно-криміналістичних підрозділів. Також у вказаному наказі вирішено питання щодо проведення розрахунку та здійснення виплат за час вимушеного прогулу за період з 07.11.2015 р. по 12.12.2018 р., надано матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2016 р. та 2017 р. (а.с. 21 т.1). Рапортами від 12.12.2018 р. ОСОБА_1 повідомив відповідача про прибуття на роботу, просив надати інформацію, зокрема, щодо заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу з 06.11.2015 р. по 12.12.2018 р., просив виплатити матеріальну допомогу та компенсацію за невикористану відпустку за три роки, просив присвоїти чергове звання «майор» поліції (а.с. 14-20 т.1). В матеріалах справи міститься заява позивача від 12.12.2018 р. про недопущення його на робоче місце працівниками Національної академії внутрішніх справ (а.с. 59 т.1). Згідно з Наказом Національної академії внутрішніх справ від 26.12.2018 р. №243 о/с «По особовому складу» капітана міліції ОСОБА_1 звільнено з посади інспектора відділення забезпечення навчального процесу навчально-наукового інституту підготовки фахівців для експертно-криміналістичних підрозділів через хворобу (а.с. 22 т.1). Матеріали справи містять розрахунковий лист за грудень 2018 р. нарахованого ОСОБА_1 грошового забезпечення з листопада 2015 р. по грудень 2018 року (а.с. 23-24 т.1). До матеріалів справи додано довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією №091802 від 15.02.2016 р., де вказано ОСОБА_1 першу «Б» групу інвалідності, пов`язаної із проходженням служби в органах внутрішніх справ, яка встановлена без терміново та повторному огляду не підлягає (а.с. 58 т.1). На виконання ухвали суду першої інстанції від 13.05.2019 р. відповідачем додано до матеріалів справи наказ Національної академії внутрішніх справ від 06.11.2015 р. №190, наказ №1691 о/с від 07.11.2015 р., наказ №201 о/с від 11.11.2015 р., наказ №215 о/с від 31.12.2015 р., лист №46/01/5567 від 27.08.2018 р., лист №46/01/5858 від 07.09.2018 року. У вказаних документах міститься інформація щодо прийняття до Національної поліції курсантів, слухачів, ад`юнктів та докторантів Національної академії внутрішніх справ у 2015 році. Позивачем додано до матеріалів справи наказ Національної академії внутрішніх справ від 03.11.2015 р. №172 о/с «По особовому складу», де зокрема вирішено питання про поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора відділення забезпечення навчального процесу навчально-наукового інституту підготовки фахівців для експертно-криміналістичних підрозділів, на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 20.10.2015 р. №824/1937/15-а. Матеріали справи містять лист Національної академії внутрішніх справ від 15.04.2019 р. №46/10-921, адресований позивачу, де повідомляється про виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 20.10.2015 р. №824/1937/15-а та проведення розрахунків з ОСОБА_1 . Також повідомляється, що у зв`язку із відсутністю у Національної академії внутрішніх справ реквізитів банківської карти позивача, кошти зараховані на депонент та можуть бути отримані позивачем в касі академії або перераховані на банківський рахунок, відповідно до поданої заяви. Повідомляється, що трудову книжку, посвідчення про приписку до призовної дільниці, диплом спеціаліста із додатками, диплом магістра, ОСОБА_1 може отримати у відділі персоналу Національної академії внутрішніх справ або за поданою заявою всі документи будуть направлені на адресу позивача. . Відповідачем до матеріалів справи додано витяг з наказів МВС України № 1388 від 06.11.2015 р. та №1392 від 07.11.2015 р. про скасування та затвердження штатів Національної академії внутрішніх справ, наказ МВС України від 11.11.2015 р. №2480 о/с про встановлення посадових окладів Національної академії внутрішніх справ згідно зі штатним розписом від 07.11.2015 р.; указ Президента України від 09.12.2015 р. №691/2015 «Про перелік посад, які можуть бути заміщені поліцейськими в державних органах, установах та організаціях»; Статут Національної академії внутрішніх справ в редакції наказу МВС України від 03.07.2017 р. №559. На виконання вимоги суду, відповідачем надано додаткові докази по справі: наказ Національної академії внутрішніх справ №1691 від 07.11.2017 р., про оголошення штату академії та наказ №1882 від 31.12.2015 про оголошення змін у штаті Національної академії внутрішніх справ. Позивач також надав суду виписки по банківському рахунку ОСОБА_1 за період з 01.04.2015 р. по 29.12.2015 р. . Так, спірні правовідносини полягають у з`ясуванні правомірності дій Національної академії внутрішніх справ під час прийняття наказу №243 о/с від 26.12.2018 р. про звільнення позивача через хворобу, а також щодо наявності підстав проведення розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до вимог Постанови 988 КМУ України за період з 07.11.2015 р. по 05.12.2018 р. та за період з 06.12.2018 р. по 26.12.2018 року. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Частиною 4 ст. 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Як видно з матеріалів справи, на виконання постанови Верховного Суду від 05.12.2018 р. (справа №824/61/16-а), якою залишено без змін постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016 року у справі №824/61/16-а, Національна академія внутрішніх справ Наказом від 12.12.2018 р. №231 о/к поновила позивача на посаді інспектора відділення забезпечення навчального процесу навчально-наукового інституту підготовки фахівців для експертно-криміналістичних підрозділів з 07.11.2015 року. Також у вказаному наказі вирішено питання щодо проведення розрахунку та здійснення виплат за час вимушеного прогулу за період з 07.11.2015 р. по 12.12.2018 р., надано матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2016 - 2017 роки. З аналізу вказаних судових рішень, встановлено, що під час вирішення питання про поновлення ОСОБА_1 на роботі в Національній академії внутрішніх справ судами не досліджувалось та не вирішувалось питання поновлення позивача в Національній академії внутрішніх справ із зарахуванням до органів Національної поліції. Тобто, вказаними судовими рішеннями відповідача було зобов`язано поновити капітана міліції ОСОБА_1 на тій посаді, з якої його було звільнено, а саме на посаді інспектора відділення забезпечення навчального процесу навчально-наукового інституту підготовки фахівців для експертно-криміналістичних підрозділів, органів внутрішніх справ. За змістом п. 8 розділу XI Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію": з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів. Водночас згідно з п. 9 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію": працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції. Таким чином, порядок переведення осіб зі служби в міліції на службу в поліцію можливе у двох випадках: у разі призначення за їх згодою на посади, що заміщуються поліцейськими або у разі проходження конкурсу. Як вбачається з матеріалів справи у спірних правовідносинах питання щодо переведення позивача з органів міліції до органів поліції, як під час звільнення згідно наказу Національної академії внутрішніх справ №178 о/с від 06.11.2015 р., так і за результатом розгляду справи №824/61/16-а не вирішувалось. При цьому, суд звертає увагу, що предметом розгляду справи №824/61/16-а були дії відповідача щодо звільнення позивача, з підстав скорочення штатів у Національній академії внутрішніх справ. З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність та необґрунтованість тверджень позивача щодо обов`язку відповідача під час виконання постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016 року, залишеної без змін постановою Верховного Суду від 05.12.2018 р. (справа №824/61/16-а), поновити ОСОБА_1 на раніше займаній посаді з автоматичним переведення на службу в поліції. Крім того, на час звільнення позивача з 06.11.2015 р. зі служи в міліції, питання впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, було затверджено наказом МВС від 31 грудня 2007 року №

499. Колегія судів вважає за необхідне зазначити, що положення постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11.11.2015 р. №988 поширюється виключно на правовідносини, пов`язані з проходженням служби в Національній поліції, а не в органах міліції, де проходив службу позивач. На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими доводи позивача щодо обов`язку відповідача проведення розрахунку та здійснення виплат за час вимушеного прогулу за період з 07.11.2015 р. по 05.12.2018 р. та за період з 06.12.2018 р. по 26.12.2018 р. на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11.11.2015 р. №988. Згідно листа Національної академії внутрішніх справ від 15.04.2019 р. №46/10-921 позивача повідомлено про виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 20.10.2015 р. №824/1937/15-а та про проведення розрахунків з ОСОБА_1 . Також повідомлялося, що у зв`язку із відсутністю у Національної академії внутрішніх справ реквізитів банківської карти позивача, кошти зараховані на депонент та можуть бути отримані позивачем в касі академії або перераховані на банківський рахунок, відповідно до поданої заяви. Таким чином, твердження позивача про бездіяльність відповідача щодо не проведення виплат за час вимушеного прогулу не заслуговують на увагу та спростовуються матеріалами справи. Колегія суддів також зауважує, що в судових засіданнях суду апеляційної інстанції представник відповідача пояснив, що розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідачем проведено, проте позивач станом на дату розгляду справи за отриманням зазначених коштів не звертався. Окрім цього, на заявлене клопотання позивача щодо витребовування у відповідача наказів по заробітній платі (грошовому утриманню) працівників НАВС, які перебувають на аналогічній посаді з ОСОБА_1 з 07.06.2016 по теперішній час, яке задоволено протокольною ухвалою суду 13.02.2020, представником відповідача надано письмове пояснення. Згідно письмових пояснень, наданих начальником відділу юридичного забезпечення НАВС підполковником поліції Сухомлиним Д.О. оскільки позивач наказом №231 о/с від 12.12.2018 був поновлений на посаді як працівник ОВС (міліції) відповідно до рішення суду у справі №824/61/16-а і звільнений з посади також як працівник ОВС (міліції), надати суду документ про розмір середньої заробітної плати на аналогічній посаді не можливо, оскільки такої посади в штатному розкладі не існує. Щодо доводів апеляційної скарги, в яких позивач вказує на неналежне виконання відповідачем постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду у справі №824/61/16-а, колегія суддів зазначає, що вказані обставини можуть бути досліджені виключно в рамках справи №824/61/16-а в порядку судового контролю за виконанням судових рішень. Щодо позовних вимог в частині оскарження наказу Національної академії внутрішніх справ №243 о/с від 26.12.2018 р. про звільнення позивача через хворобу, суд зазначає наступне. До спірних правовідносин, у період вимушеного прогулу позивача з 07.11.2015 р. по 12.12.2018 р., підлягає застосуванню положення постанови Кабінету Міністрів УРСР «Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» від 29.07.1991 р. №114 (далі - Положення №114). Згідно п. 65 «Б» Положення №114 особи рядового і начальницького складу звільняються зі служби у відставку (із зняттям з військового обліку) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби за рішенням військово-лікарської комісії, винесеним до звільнення особи із служби. З аналізу вказаної норми права слідує, що звільнення зі служби у відставку (із зняттям з військового обліку) через хворобу допускається у разі визнання особи непридатною до військової служби за рішенням військово-лікарської комісії, при цьому законодавець не визначає, що обов`язковою умовою для звільнення вказаної особи повинен бути поданий відповідний рапорт або заява. Тобто, звільнення на підставі п. 65 «Б» Положення №114 може відбутись як на підставі рапорту/заяви особи рядового і начальницького складу, так і на підставі ініціативи органу, де проходить службу військовослужбовець. Згідно повідомлених учасниками справи обставин та наданими суду матеріалами справи встановлено, що позивача було направлено на огляд МСЕК на підставі заяви ОСОБА_1 від 10.02.2016 р., тобто на підставі волевиявлення позивача. За результатами огляду МСЕК складено довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією №091802 від 15.02.2016 р., згідно якої ОСОБА_1 встановлено першу «Б» групу інвалідності, пов`язаної із проходженням служби в органах внутрішніх справ, яка встановлена безтерміново та без повторного огляду. У висновках вказано, що позивач має значну залежність від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій і часткову нездатність до виконання окремих елементів самообслуговування. За таких обставин, повторне проходження МСЕК щодо захворювання ОСОБА_1 не передбачене, про що вказано у довідці МСЕК №091802 від 15.02.2016 р., а тому доводи позивача про обов`язок відповідача повторно направити ОСОБА_1 на огляд МСЕК із поданням відповідного рапорту позивачем, спростовуються вимогами чинного законодавства та встановленими обставинами справи. Суд вважає, що оскільки постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07.06.2016 року, яку залишено без змін постановою Верховного Суду від 05.12.2018 р. у справі №824/61/16-а, поновлено ОСОБА_1 з 07.11.2015 р. на роботі в Національній академії внутрішніх справ та визначено період з 07.11.2015 р. по 12.12.2018 р. - часом вимушеного прогулу, а тому встановлення позивачу інвалідності відбулось під час проходження служби в органах внутрішніх справ. У зв`язку із цим, доводи позивача в тій частині, що він проходив медичний огляд військово-лікарської комісії, не під час проходження військової служби, є безпідставним. Крім того, під час розгляду справи №824/61/16-а Верховним Судом та Вінницьким апеляційним адміністративним судом встановлено, що за змістом діючого законодавства звільнення на підставі хвороби має пріоритет над іншими можливими підставами звільнення. Судами вказано, що на час прийняття наказу Національної академії внутрішніх справ №178 о/с від 06.11.2015 р. відповідач знав про наявність у позивача хвороби та передбачав можливість реалізації позивачем права на звільнення в запас із зняттям з військового обліку у зв`язку із хворобою на підставі пп. "б" п.65 Положення №114. Внаслідок порушення процедури звільнення ОСОБА_1 , на підставі наказу №178 о/с від 06.11.2015р., позивача позбавлено права на звільнення в запас із зняттям з військового обліку у зв`язку із хворобою на підставі пп. "б" п.65 Положення №114. З огляду на встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність дій Національної академії внутрішніх справ під час прийняття наказу №243 о/с від 26.12.2018 р. про звільнення позивача зі служби в органах внутрішніх справ через хворобу, на підставі пп. "б" п.65 Положення №114. Таким чином, позовна вимога щодо визнання протиправним і скасування наказу Національної академії внутрішніх справ №243 о/с від 26.12.2018 р. не підлягає задоволенню. У зв`язку із тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено протиправних дій відповідача під час прийняття оскаржуваного наказу №243 о/с від 26.12.2018 р. про звільнення позивача, інші вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди, а також матеріальної шкоди у вигляді транспортних витрат та витрат на листування, що були понесені останнім під час розгляду справи №824/217/19-а, не підлягають задоволенню. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та прийшов до вірного висновку щодо відмови у задоволенні позову. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. На підставі зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 26 серпня 2020 року. Головуючий Іваненко Т.В. Судді Сторчак В. Ю. Граб Л.С.