Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/13364/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/13364/21 Суддя (судді) першої інстанції: Балаклицький А. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 квітня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Файдюка В.В. суддів: Беспалова О.О. Мєзєнцева Є.І. При секретарі: Шепель О.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Обухівської міської ради про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Обухівської міської ради, в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Обухівської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком; - зобов`язати Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Обухівської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року позовну заяву повернуто позивачу на підставі п. 1, 9 ч. 4 статті 169 КАС України. Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить «скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі». Скарга обґрунтована тим, що позивачем було виконано вимоги ухвали суду від 27 жовтня 2021 року шляхом подання 22 листопада 2021 року заяви про усунення недоліків позовної заяви. Зазначено про невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильність застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до ч.2 статті 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Згідно п.3 ч.1 статті 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові). Керуючись вказаними нормами, суд призначив дану справу до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді, розглянувши та перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з невідповідністю позовної заяви встановленим вимогам Кодексу адміністративного судочинства України ухвалою суду від 27 жовтня 2021 року позов залишено без руху та надано позивачу час на усунення виявлених недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів на підтвердження існування обставин, що об`єктивно перешкоджали особисто позивачу звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України. 22 листопада 2021 року на адресу суду надійшла заява позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, в якій зазначено, що про порушення своїх прав та інтересів позивач дізнався кілька місяців назад із засобів масової інформації, у зв`язку з чим не міг передбачити, що орган державної влади, який покликаний захищати права та законні інтереси громадян у сфері соціального захисту, може ці права порушувати. Позивач зазначив, що з цього приводу компетентні органи його не інформували, у зв`язку з чим він переконаний, що вказані підстави є поважними причинами пропуску строку звернення до суду. Також, позивач послався на положення пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також строки звернення до адміністративного суду, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не усунуті недоліки, визначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, а тому така позовна заява підлягає поверненню відповідно до п.1, 9 ч. 4 статті 169 КАС України. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Так, строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною 2 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду, він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Адміністративний позов ОСОБА_1 спрямований на отримання щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у розмірі, визначеному Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Зазначену допомогу позивач отримав у квітні 2020 року, проте з даним позовом звернувся до суду у жовтні 2021 року, тобто більше ніж через рік після її отримання. Позивач зазначає, що звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату належної йому грошової допомоги відразу, коли дізнався про порушення своїх прав (квітень 2021 року). Верховний Суд у постанові від 22 липня 2021 року у справі № 420/718/21 зазначив, що допомога до 5 травня є платежем, розмір якого в будь-якому разі відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений розрахунок одноразової грошової допомоги. Отже, з дня отримання допомоги до 5 травня, особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання такої допомоги, демонструючи свою необізнаність щодо підстав нарахування одноразової грошової допомоги в меншому розмірі звернулась до відповідного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні відповіді на подану нею заяву. В той же час, відповідно до статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги. Тобто, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено розумний строк для звернення до органу, що здійснює виплату одноразової грошової допомоги для отримання її доплати, у разі якщо виплату не здійснено або здійснено в розмірі меншому ніж встановлено Законом. При цьому, Верховний Суд у постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 607/7919/17 зазначив, що 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата оспорюваної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Як наслідок, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що перебіг строку звернення позивача до суду з цим позовом слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, за який виплачується разова щорічна грошова допомога. Отже, враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 06 лютого 2018 року у справі №607/7919/17, суд першої інстанції правомірно зазначив, що перебіг шестимісячного строку звернення позивача до суду із цим позовом слід обраховувати з 30 вересня 2020 року. Водночас, до суду позивач звернувся 13 жовтня 2021 року, тобто з пропуском строку, визначеного частиною 2 статті 122 КАС України. При цьому, матеріалами справи не підтверджується наявність об`єктивних непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що унеможливили своєчасне вчинення позивачем дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом встановленого законом строку. Слід також зазначити, що отримання позивачем листа відповідача від 26 квітня 2021 року у відповідь на його заяву від 20 квітня 2021 року в даному випадку не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більше ніж через рік після отримання допомоги у квітні 2020 року та майже через рік після закінчення кінцевого строку, до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Юридична ж необізнаність позивача не може визнаватися тією непереборною обставиною, явищем чи фактором, що завадили останньому з дотриманням установлених законом строків звернутися до суду з позовом (постанова Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 540/2097/18). Щодо посилання позивача на положення пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також строки звернення до адміністративного суду продовжуються на строк дії такого карантину, то воно не приймається судом до уваги, оскільки зазначена норма втратила чинність 17 липня 2020 року. Так, 17 липня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 № 731-IX, пунктом 2 Розділу II "Прикінцеві та Перехідні положення" якого встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Тобто, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 02 квітня 2020 року), у тому числі, строки звернення до адміністративного суду, закінчились 06 серпня 2020 року. Згідно частин 1, 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Відповідно до п. 1, 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу, оскільки ним пропущено встановлений процесуальним законом строк звернення до суду з даним позовом, а наведені причини пропуску такого строку є неповажними. Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 312, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 26 квітня 2022 року. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: О.О. Беспалов Є.І. Мєзєнцев