Постанова 4852 № 160/22931/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 21 квітня 2022 року м. Дніпросправа № 160/22931/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач), суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2022 ( суддя першої інстанції Олійник В.М.) в адміністративній справі №160/22931/21 за позовом ОСОБА_1 до Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: 22 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), в якій просив зобов`язати Саксаганський відділ державної виконавчої служби міста Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області зняти арешт, накладений на майно (кошти) ОСОБА_1 за виконавчими провадженнями №54189842, №56721358, №58450764. В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що Саксаганський відділ державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області періодично приймає до виконання виконавчий лист Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 804/14369/14, виданий 20.08.2015 року. Однак, у зв`язку із закінченням строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, позивач вважає необхідним зобов`язати Саксаганський відділ державної виконавчої служби міста Кривого Рогу зняти арешт, накладений на майно (кошти) ОСОБА_1 , з урахуванням чого останній звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2022 адміністративний позов задоволено у повному обсязі. З апеляційною скаргою звернувся Саксаганський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). Апелянт зазначає, згідно з ст.50 ЗУ "Про виконавче провадження", що в разі повернення виконавчого документу до суду або іншого органу ( посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника. також норма закону не покладає обов`язок при поверненні виконавчого документа знімати арешт із майна. Крім того, стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано і боржником за яким є саме заявник у цій справі. Тому вважає, що державний виконавець діяв у межах та спосіб визначені законом, тому просить задовольнити апеляційну задоволенні скаргу. У відзиві позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги. Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Під час апеляційного перегляду встановлено, що 26.06.2017 року по 24.05.2018 року на примусовому виконанні у відділі перебувало виконавче провадження ВП №54189842 з виконання виконавчого листа №804/14369/14 від 20.08.2015, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом, про стягнення податкового боргу у сумі 1442,10 грн. з ОСОБА_1 на користь Криворізької північної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області, яке завершено з підстав п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження», а постанова про повернення виконавчого документу стягувачу направлена в порядку ч.1 ст.28 ЗУ «Про виконавче провадження» разом з виконавчим документом стягувачу та боржнику для відома. З 06.07.2018 року по 12.12.2018 року на примусовому виконанні у відділі перебувало виконавче провадження ВП №56721358 з виконання виконавчого листа №804/14369/14 від 20.08.2015, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом, про стягнення податкового боргу у сумі 1442,10 грн. з ОСОБА_1 на користь Криворізької північної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області, яке завершено з підстав п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження», а постанова про повернення виконавчого документу стягувачу направлена в порядку ч.1 ст.28 ЗУ «Про виконавче провадження» разом з виконавчим документом стягувачу та боржнику для відома. З 22.02.2019 року по 22.04.2019 року на примусовому виконанні у відділі перебувало виконавче провадження ВП№ 58450764 з виконання виконавчого листа №804/14369/14 від 20.08.2015, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом, про стягнення податкового боргу у сумі 1442,10 грн. з ОСОБА_1 на користь Криворізької північної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області, яке завершено з підстав п.9 ч.1 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження», а постанова про закінчення виконавчого провадження направлена в порядку ч.1 ст.28 ЗУ «Про виконавче провадження» разом з виконавчим документом до суду, який видав виконавчий документ, а сторонам виконавчого провадження для відома. Однак, постанова про арешт майна боржника від 21.05.2018 року відповідачем не скасована. 05 листопада 2021 року адвокатом в інтересах боржника було надіслано скаргу до Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) із проханням зняття арешт накладений на майно (кошти) ОСОБА_1 . У зв`язку із закінченням строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, позивач вважає необхідним зобов`язати Саксаганський відділ державної виконавчої служби міста Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області зняти арешт, накладений на майно (кошти) ОСОБА_1 , з урахуванням чого останній звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою. За наслідками перегляду справи, суд апеляційної інстанції виходить з таких підстав. Відповідно до п.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент прийняття постанови про повернення виконавчого документа) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Частиною першою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом) визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Разом з тим, положення п.10 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, яка діяла на момент завершення виконавчого провадження, тобто станом на 24 травня 2018 року) визначали повернення виконавчого документа без виконання до суду чи іншого органу (посадовій особі ), який його видав. Суд зазначає, що закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачу - це складові завершення виконавчого провадження, проте вони мають різну правову підставу і відповідно різні правові наслідки. Так, правові підстави закінчення (повернення) виконавчого провадження визначались статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» (чинного станом 25 травня 2018 року). При цьому закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених ч.1ст.40 вказаного Закону виключало можливість розпочати його знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Натомість, пункт 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції станом на 25 травня 2018 року) передбачав, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалось або здійснено частково, повертався стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Разом з тим, відповідно до ч.5 ст.37 зазначеного Закону, завершення виконавчого провадження з цих підстав не позбавляло стягувача його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених цим Законом. Розширеному тлумаченню зазначені підстави не підлягають. Отже судом встановлено, що виконавче провадження № 54189842 було завершено 24 травня 2018 року на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній на момент винесення спірної постанови) шляхом повернення виконавчого документа стягувачу через відсутність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення. При цьому стягувач мав право у визначені законодавством строки повторно пред`явити виконавчий лист до виконання. Аналіз вказаних норм закону дає підстави для висновку, що завершення виконавчого провадження з цих підстав не передбачає можливості зняття арешту з майна боржника або закінчення виконавчого провадження, оскільки рішення суду не виконане. Враховуючи вищенаведені норми законодавства, суд доходить висновку, що державний виконавець не мав повноважень щодо зняття арешту з майна боржника при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки вказаний механізм стосується лише тих випадків, коли відбувається повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав. Окрім того, в матеріалах справи також відсутні підстави для зняття арешту, так як боржник не надав доказів виконання рішення суду, сплати виконавчого збору і сплив строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, що не є наслідком закінчення виконавчого провадження та зняття арешту з майна. Суд також зазначає, що даних щодо закінчення виконавчого провадження, чи визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з виконанням рішення суду, матеріали справи не містять. Постанова державним виконавцем про закінчення виконавчого провадження не виносилася. Отже у діях державного виконавця відсутні порушення норм Закону України «Про виконавче провадження», а права позивача не порушені. Крім того, суд не може зобов`язувати Саксаганський відділ ДВС м.Кривий Ріг головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області зняти арешт, накладений на майно (кошти) позивача, так як це зумовить втручання суду у дискреційні повноваження посадових осіб, які зобов`язана діяти в межах закону та відповідно до ст.19 Конституції України. Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про задоволення апеляційної скарги. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволені позову. Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2022 в адміністративній справі №160/22931/21скасувати. Прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про зобов`язання вчинити певні дії відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Повний текст постанови складено 21 квітня 2022 року. Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко суддя С.В. Білак суддя В.А. Шальєва