Постанова 4852 № 160/15359/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 10 лютого 2022 року м.Дніпросправа № 160/15359/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Баранник Н.П., суддів: Прокопчук Т.С., Щербака А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року у справі №160/15359/21 (суддя Захарчук-Борисенко Н.В., справа розглянута в порядку спрощеного (письмового) провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Дніпро) Новікової Оксани Олександрівни про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до начальника Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) Новікової Оксани Олександрівни (далі відповідач), в якому просив: - визнати протиправною відмову у винесені постанови про зняття арешту з усього майна ОСОБА_1 , яка була викладена в листі відповідача №13-34/46698 від 13 серпня 2021 року; -зобов`язати Саксаганський відділ Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) вчинити певні дії, а саме: винести постанову про зняття арешту з усього майна ОСОБА_1 . В обґрунтування позовних вимог зазначив, що закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчих документів з різних підстав є стадією завершення виконавчого провадження, а тому за приписами ст.50 Закону України Про виконавче провадження арешт, накладений на майно боржника має бути знятий. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року в задоволенні адміністративного позову позивача було відмовлено. З рішенням суду першої інстанції не погодився позивач, ним була подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, позивач просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року та прийняти нове про задоволення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що державний виконавець зобов`язаний та має право вчиняти будь-які виконавчі дії тільки у межах виконавчого провадження, яке перебуває у нього на виконанні. Арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Строк дії будь-яких заходів забезпечення виконання рішення суду може бути дійсним тільки в період, коли виконавчий лист може бути пред`явлений до виконання. Виконавчий лист, за яким позивач є боржником після закінчення визначеного законом строку не може бути пред`явлено до виконання, а тому є всі підстави для зняття арешту з майна позивача. Від відповідача на адресу суду надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача. У відзиві відповідач погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає рішення законним і обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а скаргу позивача без задоволення. Справа розглядалася в порядку письмового провадження, за правилами ст. 311 КАС України. Вивчивши матеріали справи, доводи та обґрунтування апеляційної скарги, відзиву на скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне. З матеріалів справи встановлено, що 16.04.2021 державним виконавцем Саксаганського відділу державної виконавчої служби міста Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області було відкрито виконавче провадження ВП №56169673 з примусового виконання виконавчого листа №2/214/2488/17, виданого 26.02.2018 Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу про стягнення з боржника ОСОБА_1 боргу в сумі 47964,23 грн. Того ж дня, 16.04.2018 постановою державного виконавця накладено арешт на все майно, що належить боржнику - ОСОБА_1 . У зв`язку з відсутністю майна, на яке можливо звернути стягнення, відповідно до п. 2 ч.1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження, державним виконавцем прийнято постанову від 31.07.2018 про повернення виконавчого документу стягувачеві. Також у постанові вказано, що виконавчий документ може бути повторного пред`явлений до виконання в строк до 31.07.2021. 10.08.2021 представник позивача звернувся до начальника Саксаганського відділу Державної виконавчої служби м. Кривого Рогу ГТУЮ у Дніпропетровській області із заявою про зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 . Відповідач листом від 13.08.2021 за №13-34/46698 повідомив, що з 16.04.2018 по 31.07.2018 в провадженні перебувало виконавче провадження ВП №№56169673 з примусового виконання виконавчого листа №2/214/2488/17 від 26.02.2018, виданого Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу про стягнення боргу в розмірі 47964,23 грн. з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ Приватбанк. В ході примусового виконання було винесено постанову про арешт майна боржника на все рухоме та нерухоме майно, яка внесена до відповідних державних реєстрів обтяжень. Станом на 11.08.2021 виконавчий документ на виконання до відділу ДВС не надходив та на виконанні не перебуває. При поверненні виконавчого документу стягувачеві з підстав п.2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження не передбачено скасування арешту майна боржника. Вважаючи відмову відповідача у знятті арешту з майна позивача протиправною, позивач звернувся до суду з позовом про зобов`язання відповідача винести таку постанову. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, зазначив, що у справі відсутні будь-які докази того, що виконавче провадження за виконавчим листом №2/214/2488/17 від 26.02.2018 закінчено або докази повернення виконавчого документа до суду, який його видав (відповідні постанови тощо), відтак, підстави для зняття арешту із майна позивача відсутні. Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується, з огляду на наступне. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Відповідно до ст.12 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення, строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження", під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону. Відповідно до п.2 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ повертається стягувачу, якщо, зокрема: 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Згідно з вимогами ч.ч.4, 5 ст.59 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції чинній на момент звернення позивача із заявою про зняття арешту з майна) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна. Як встановив суд, 16.04.2018 постановою державним виконавцем накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 . На підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження, державним виконавцем прийнято постанову від 31.07.2018 про повернення виконавчого документу стягувачеві. У постанові зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений до виконання в строк до 31.07.2021. Жодних доказів того, що виконавче провадження за виконавчим листом, виданим на виконання рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу про стягнення боргу в розмірі 47964,23грн. з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ Приватбанк, закінчено як і доказів повернення виконавчого документа до суду, який його видав (відповідні постанови тощо), матеріали справи не містять, відтак, підстави для зняття арешту із майна позивача за постановою державного виконавця, відсутні. Оскільки повернення виконавчого документу з підстав, передбачених ст.37 Закону, не позбавляє стягувача повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, позивач залишається боржником у розумінні ст.15 Закону, а отже законні підстави для зняття арешту в рамках виконавчого провадження відсутні. Аналогічну правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду від 22.06.2020 у справі №160/4015/19. Колегія суддів також звертає увагу на наступне. Позивачем хибно визначено особу, бездіяльність якої він оскаржує у позовній заяві, тобто визначено неналежного відповідача. Так, начальник відділу здійснює контроль за діями державних виконавців під час виконання виконавчих документів та, якщо такі дії суперечать вимогам чинного законодавства, вправі скасувати постанову, акт, інший документ, прийнятий державним виконавцем, який йому підпорядкований. Відповідно до вимог ч.3 ст. 59 Закону України Про виконавче провадження, лише за умови виявлення порушення порядку накладення арешту майна, такий арешт знімається згідно постанови начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Позивач не надав суду доказів, і такі не містяться в матеріалах справи, які б свідчили про порушення державним виконавцем порядку накладення арешту на майно боржника у виконавчому провадженні ВП № 56169673. В усіх інших випадках при примусовому виконанні рішень судів, рішення про зняття арешту з майна боржника, у визначений спосіб ст. 59 Закону України Про виконавче провадження та ч.15 розділу 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, приймає виключно державний виконавець, і у начальника відділу такі повноваження відсутні. Жодної протиправної бездіяльності з боку відповідача по відношенню до позивача в рамках даної справи, з урахуванням предмету та підстав позову, не встановлено. Підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Суд відхиляє посилання скаржника на висновки Верховного Суду у справах: №910/10031/13, № 5/128, № 905/2084/14, № 817/928/17, №910/1954/17 та вважає такі посилання недоречними, оскільки встановлені обставини зазначених справ відмінні від обставин даної справи. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни законного рішення суду. Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 160/15359/21 - залишити без змін. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328,329 КАС України. Головуючий - суддя Н.П. Баранник суддя Т.С. Прокопчук суддя А.А. Щербак