Постанова КЦС ВС № 641/9667/16-ц

Постанова Іменем України 13 квітня 2022 року м. Київ справа 641/9667/16-ц провадження № 61-18808св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Червинської М. Є., суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Управління Держкомзему у м. Харкові, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Яцини В. Б., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Держкомзему у м. Харкові про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом. Позов обґрунтований тим, що вона є спадкоємцем за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщину вона прийняла, оскільки у передбачений законом строк звернулася з відповідною заявою до державної нотаріальної контори. Постановою державного нотаріуса Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області від 22 вересня 2016 року їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з відсутністю правовстановлювальних документів, які підтверджують право власності померлого на земельну ділянку. Відповідно до рішення Пономаренківської сільської ради народних депутатів Харківського району Харківської області від 11 січня 1994 року № 23 її батьку ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку із фонду земель Пономаренківської сільської ради площею 1 400 кв. м на АДРЕСА_1 для будівництва індивідуального житлового будинку. У зв`язку з переходом с. Горбані до Слобідського (Комінтернівського) району м. Харкова державні акти на право власності на земельні ділянки 25 лютого 2012 року були передані з Міськрайонного управління Держкомзему у м. Люботин Харківського району Харківської області до Управління Держкомзему у м. Харкові. Оскільки правовстановлювальних документи на ім`я спадкодавця ОСОБА_3 загублені, вона позбавлена можливості оформити свої спадкові права. З урахуванням уточнення позовних вимог просила зобов`язати Управління Держкомзему у м. Харкові видати дублікат державного акта від 16 грудня 1996 року серії ХР № 25-94-41740 на право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_3 ; визнати за нею право власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30 березня 2017 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею за законом після смерті батька ОСОБА_3 . Позивач своєчасно звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через відсутність правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності померлого на земельну ділянку. У зв`язку з тим що ОСОБА_1 позбавлена можливості отримати дублікат правовстановлюючого документа на земельну ділянку, вона не може оформити свої спадкові права в позасудовому порядку. Відмовляючи у задоволенні позову в іншій частині, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги про зобов`язання Управління Держкомзему у м. Харкові видати дублікат державного акта від 16 грудня 1996 року серії ХР № 25-94-41740 задоволенню не підлягають, оскільки відповідні правовідносини регулюються нормами глав 84, 86 книги шостої «Спадкове право» Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції 30 серпня 2019 року особа, яка не брала участі у справі,- ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, просив скасувати заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30 березня 2017 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Постановою Харківського апеляційного суду від 22 січня 2020 року, з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 24 лютого 2020 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 як особи, яка не брала участі у справі, задоволено, заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30 березня 2017 року скасовано, ухвалено нову постанову про відмову у задоволенні позову. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_2 є власником спірної земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу, від 08 вересня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Десятниченком О. В. за реєстровим номером 3032, зареєстрованого 08 вересня 2004 року у Державному реєстрі правочинів за № 886861. Тому правових підстав для визнання права власності на зазначену земельну ділянку за ОСОБА_1 немає. Оскільки на момент смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 його право власності на спірну земельну ділянку не було зареєстровано у передбаченому законом порядку, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нової постанови про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат та відмовлено у задоволенні вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оскільки заявник не навів детального розрахунку наданих правничих послуг. Короткий зміст рішення суду касаційної інстанції У лютому 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих вимог. Крім того, з касаційною скаргою до Верховного Суду звернувся ОСОБА_4 як особа, яка не брала участі у справі ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції. Постановою Верховного Суду від 07 липня 2021 року касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_4 задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного суду від 22 січня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд дійшов передчасного висновку про порушення прав та інтересів ОСОБА_5 рішенням суду першої інстанції, оскільки ОСОБА_5 не надав належних доказів того, що він здійснив державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку та є її власником. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не встановив, хто є власником спірної земельної ділянки на час ухвалення ним рішення по суті вирішення спору. Короткий зміст оскаржуваної ухвали апеляційного суду Ухвалою Харківського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30 березня 2017 року закрито. Апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки оскаржуваним рішенням суду не вирішувались права ОСОБА_2 , апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 підлягає закриттю. Аргументи учасників справи Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу У листопаді 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, справу направити до апеляційного суду для продовження розгляду. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що ОСОБА_2 придбав спірну земельну ділянку до 01 січня 2013 року, договір купівлі-продажу був посвідчений нотаріально та зареєстрований у Державному реєстрі правочинів, отже, не зважаючи на той факт, що ОСОБА_2 не здійснив в подальшому державну реєстрацію свого права власності, він став власником спірної земельної ділянки. Зазначає про необхідність застосування судом апеляційної інстанції висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 січня 2021 року у справі № 334/3161/17. Доводи інших учасників справи У грудні 2021 року ОСОБА_1 надіслала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін. Зазначала, що твердження скаржника є безпідставними, необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу з Комінтернівського районного суду м. Харкова. Фактичні обставини справи, встановлені судом ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті батька позивача відкрилась спадщина на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 (рішенням 22 сесії сьомого скликання Харківської міської ради від 17 жовтня 2018 року № 1237/18 «Про зміну та впорядкування адрес земельних ділянок» земельній ділянці присвоєний нова адреса - АДРЕСА_2 ). Зазначена земельна ділянка площею 1 400 кв. м безоплатно передана ОСОБА_3 у приватну власність із фонду земель Пономаренківської сільської ради для будівництва індивідуального житлового будинку на підставі рішення Пономаренківської сільської ради народних депутатів Харківського району Харківської області від 11 січня 1994 року № 23, яким ОСОБА_3 зобов`язано оформити технічну документацію, завірити нотаріально договір про право забудови та закінчити будівництво протягом 5 років. Відповідно до рішення Харківської міської ради від 24 жовтня 2012 року № 907/12 про впорядкування найменувань Бузковий провулок в с. Горбані перейменовано в Горбанівський в`їзд, який включено до меж м. Харкова. Після смерті ОСОБА_3 його дочка ОСОБА_1 у встановлений законом строк звернулась до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. За заявою ОСОБА_1 заведено спадкову справу, яку зареєстровано у Спадковому реєстрі. Постановою державного нотаріуса Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області Ольховської Л. М. від 22 вересня 2016 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з відсутністю правовстановлювальних документів, які підтверджують право власності померлого на земельну ділянку. На підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 08 вересня 2004 року приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Десятниченком О. В. за реєстровим номером 3032, зареєстрованого 08 вересня 2004 року у Державному реєстрі правочинів за реєстраційним № 886861, ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,1400 га за адресою: АДРЕСА_3 , для будівництва та обслуговування житлового будинку. 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). В ухвалі Верховного Суду від 24 вересня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права У постанові від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (провадження № 14-188цс20) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що, висловивши свою волю на відчуження об`єкта нерухомого майна, власник у межах свого суб`єктивного права власності реалізовує свої правомочності. Державна реєстрація правочину завершує перехід права власності (право власності на об`єкт припиняється у продавця і, відповідно, виникає в покупця). Тобто покупець набуває не лише правомочності власника, а й сам титул. Особа, яка здійснила державну реєстрацію правочину відповідно до статей 334, 657 ЦК України, набула титул власника майна. У свою чергу необхідність реєстрації права на нерухоме майно (на момент виникнення спірних правовідносин - до 01 січня 2013 року) не впливала на виникнення в покупця нерухомості прав власника на це майно. Отже, особа, яка до 01 січня 2013 року придбала нерухоме майно за договором купівлі-продажу, державну реєстрацію якого було здійснено належним чином, стала власником такого нерухомого майна з моменту державної реєстрації відповідного договору купівлі-продажу незалежно від того, чи здійснила ця особа в подальшому державну реєстрацію свого права власності. Оскільки відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого 08 вересня 2004 року приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Десятниченком О. В. за номером 3032, зареєстрованого 08 вересня 2004 року у Державному реєстрі правочинів за реєстраційним № 886861 ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_6 спірну земельну ділянку, то висновок апеляційного суду про те, що права ОСОБА_2 оскаржуваним рішення суду першої інстанції не порушені, є помилковим. Крім того, суд апеляційної інстанції помилково застосував висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), оскільки Велика Палата Верховного Суду відступила від нього, про що зазначила у пункті 33 постанови від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (провадження № 14-188цс20). З урахуванням наведеного ухвала Харківського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду. Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі. З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування ухвали суду апеляційної інстанції з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки за результатами касаційного перегляду ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює. Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Ухвалу Харківського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун