Постанова КЦС ВС № 638/2292/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 січня 2026 року м. Київ справа № 638/2292/24 провадження № 61-12161св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Червинської М. Є., суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю., учасники справи: позивач - Державне підприємство «Антонов», відповідач - ОСОБА_1 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Державного підприємства «Антонов» до ОСОБА_1 про стягнення коштів за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалуХарківського апеляційного суду від 29 серпня 2025 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю., Люшні А. І. ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У лютому 2024 року Державне підприємство «Антонов» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути 65 069,02 грн, у тому числі: - 56 600,00 грн - основної заборгованості; - 2 200,42 грн - 3% річних; - 6 268,60 грн - інфляційнихвтрат. Як на обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 23 серпня 2019 року між ДП «Антонов» (замовник), Національним аерокосмічним університетом ім. М.Є. Жуковського «Харківській авіаційний інститут» (виконавець), і ОСОБА_1 (одержувач) укладено договір про надання освітніх послуг № 12.3172.2019. Цей договір укладено у межах договору № 12.2588.2019 від 21 серпня 2019 року про співпрацю з реалізації дуальної форми здобуття освіти, за якими відбувалися фінансування витрат з надання освітніх послуг в межах затверджених навчальних планів на користь відповідача на замовлення ДП «Антонов». Згідно з договором виконавець надав освітню послугу зі здобуття вищої освіти за спеціальністю 163 «Біомедична інженерія», а замовник зобов`язався оплатити її вартість. Вартість навчання становила 34 500,00 грн та була сплачена замовником у повному обсязі. Додатковою угодою № 1 передбачено обов`язок відповідача повернути сплачені кошти у разі відрахування, переведення без погодження із змовником або звільнення з ДП «Антонов» у період навчання у навчальному закладі, а також у період трьох років з дня отримання диплому про закінчення навчання. Позивач виконав умови договору, сплативши 34 500,00 грн за навчання та 22 100,00 грн стипендії, всього - 56 600,00 грн. Відповідач не перебував у трудових відносинах з ДП «Антонов», не приступив до роботи на підприємстві і не повернув коштів за навчання, чим порушив узяте на себе зобов`язання, передбачене додатковою угодою. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 травня 2024 року позов ДП «Антонов» задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ДП «Антонов» 65 069,02 грн, з яких: 56 600,00 грн - сума основної заборгованості; 2 200,42 грн - 3 % річних; 6 268,60 грн - інфляційні втрати. Вирішено питання розподілу судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю позовних вимог. Короткий зміст ухвали апеляційного суду Ухвалою Харківського апеляційного суду від 29 серпня 2025 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 травня 2024 року відмовлено. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апеляційний суд тричі направляв ОСОБА_1 копію ухвали про залишення скарги без руху, однак поштові відправлення повернулись без вручення адресату з відміткою «за закінченням терміну зберігання». У визначений судом строк ухвалу суду не виконано, заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження не надано. Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного суду від 29 серпня 2025 року. Підставою касаційного оскарження вказував порушення судом норм процесуального права. Представники ДП «Антонов» зазначили, що не будуть стягувати кошти за рішенням суду, якщо відповідач влаштується на роботу на підприємство, однак співбесіду постійно переносили. 21 жовтня 2024 року відповідач подав апеляційну скаргу, проте в канцелярії суду йому повідомили, що така скарга на розгляді в суді не перебуває, у зв`язку із чим позивач 10 березня 2025 року ще раз подав апеляційну скаргу. Поштові конверти з ухвалою суду про залишення апеляційної скарги без руху, направлені на поштову адресу відповідача, повертались із відміткою «за закінченням терміну зберігання». Ухвала апеляційного суду від 29 серпня 2025 року підлягає скасуванню, адже відповідач не був обізнаний про залишення апеляційної скарги без руху. У жовтні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив АТ «Антонов», мотивований законністю ухвали апеляційного суду. Апеляційна скарга є безпідставною. Ухвала суду про залишення апеляційної скарги без руху тричі направлялась відповідачу. Апеляційний суд вчинив вичерпні дії, спрямовані на належне повідомлення ОСОБА_1 . Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Апеляційний суд правомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2025 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції. 01 грудня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2025 року справу призначено до розгляду.

Позиція Верховного Суду Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права Згідно зі статтею 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. У статті 354 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно до статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу. Пунктом 4 частиною першою статті 358 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо заявником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. За обставинами цієї справи, апеляційний суд ухвалою від 08 квітня 2025 року залишив апеляційну скаргу ОСОБА_1 без руху для усунення виявлених в ній недоліків, а саме: надання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, протягом десяти днів з моменту отримання цієї ухвали. Питання щодо вручення судового рішення врегульоване у статті 272 ЦПК України. Частинами п`ятою, шостою статті 272 ЦПК України визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом,- у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. У цій справі копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апеляційний суд направляв відповідачу на його поштову адресу 09 квітня, 01 травня і 30 червня 2025 року, однак поштові відправлення повернулись із відміткою «за закінченням терміну зберігання». Повернення апеляційної скарги з тих підстав, що особа не виконала вимог ухвали про усунення недоліків, можливе лише у тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, тобто ознайомилася з її змістом, але ухилилася від виконання вимог, указаних в ухвалі (висновок викладено постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15, постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 213/3262/21). Неотримання заявником копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху виключає можливість усунення особою зазначених у ній недоліків скарги в установлений судом строк. Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції встановив, що надіслана на адресу відповідача поштова кореспонденція з ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху повернулася на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання». За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, адже в матеріалах справи немає належних і допустимих доказів отримання відповідачем копії ухвали Харківського апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху, тому ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження не може вважатися законною та обґрунтованою. Ураховуючи наведене, аргументи касаційної скарги про те, що оскаржена ухвала постановлена без додержанням норм процесуального права, є обґрунтованими. Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції. Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі. Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду - вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Керуючись статтями 400, 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргуОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Харківського апеляційного суду від 29 серпня 2025 року скасувати, справу направити до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий М. Є. Червинська Судді А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов