Постанова 4818 № 641/9667/16-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А іменем України 22 січня 2020 року м. Харків справа № 641/9667/16-ц провадження № 22-ц/818/114/20 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Котелевець А.В., суддів - Піддубного Р.М., Тичкової О.Ю., за участю секретаря - Огар І.В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Управління Держкомзему у місті Харкові, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3 на заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30 березня 2017 року в складі судді Курганникової О.А., у с т а н о в и в: В листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася у суд із уточненим в подальшому позовом до Управління Держкомзему у місті Харкові та просила: - зобов`язати Управління Держкомзему у місті Харкові видати дублікат Державного акту ХР № 25-94-41740 від 16 грудня 1996 року на право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_4 ; - визнати за нею право власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позов мотивовано тим, що вона є спадкоємцем за законом після батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщину вона прийняла, оскільки у передбачений законом строк звернулася із відповідною заявою до державної нотаріальної контори. Постановою державного нотаріуса Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області Ольховської Л.М. від 22 вересня 2016 року їй відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності померлого на земельну ділянку. Зазначає, що відповідно до рішення Пономаренківської сільської ради народних депутатів Харківського району Харківської області від 11 січня 1994 року № 23 її батьку ОСОБА_4 передано в приватну власність земельну ділянку із фонду земель Пономаренківської сільської ради площею 1 400 кв м по АДРЕСА_1 , для будівництва індивідуального житлового будинку. У зв`язку з переходом с. Горбані до Слобідського (Комінтернівського) району м. Харкова державні акти на право власності на земельні ділянки 25 лютого 2012 року були передані з Міськрайонного управління Держкомзему у м. Люботин Харківського району Харківської області до Управління Держкомзему у місті Харкові. Оскільки правовстановлюючі документи на ім`я спадкодавця ОСОБА_4 загублені, вона позбавлена можливості оформити свої спадкові права. Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30 березня 2017 року позов ОСОБА_1 частково задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто з Управління Держкомзему у місті Харкові на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 551 грн 20 коп. В решті задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею за законом після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач своєчасно звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак отримала відмову у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом через відсутність правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності померлого на земельну ділянку. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 позбавлена можливості отримати дублікат правовстановлюючого документу на земельну ділянку, вона не може оформити свої спадкові права в позасудовому порядку. Відмовляючи в задоволенні позову в іншій частині, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги про зобов`язання Управління Держкомзему у місті Харкові видати дублікат Державного акту ХР № 25-94-41740 від 16 грудня 1996 року задоволенню не підлягають, оскільки відповідні правовідносини регулюються нормами Глави 84, 86 Книги Шостої «Спадкове право» ЦК України. 30 серпня 2019 року ОСОБА_2 - представник ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просила заочне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі; вирішити питання про судові витрати. Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Договору купівлі - продажу, посвідченого 08 вересня 2004 року приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Десятниченко О.В. за реєстровим № 3032. При зверненні у серпні 2019 року до землевпорядної організації для вирішення питання про присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру ОСОБА_3 дізнався, що власником цієї земельної ділянки є ОСОБА_1 на підставі оскаржуваного заочного рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30 березня 2017 року. Отже на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 не був власником земельної ділянки. Зазначає, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не з`ясував вказаних обставин, чим порушив права та законні інтереси ОСОБА_3 , як власника майна. 21 січня 2020 року ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відзив мотивовано тим, що вона добросовісно та відкрито стала власницею спірної земельної ділянки, пройшовши всі стадії контролю з боку органів державної влади в особі Управління Держкомзему у місті Харкові, правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру в Харківській області. Тому саме вказані державні органи повинні нести відповідальність за службову недбалість, результатом якої став даний спір. Зазначала, що ОСОБА_3 обрав неналежний спосіб захисту порушеного права зважаючи на те, що спірна земельна ділянка вибула з її володіння на підставі Договору купівлі - продажу, посвідченого 27 грудня 2018 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гуменною А.А. за реєстровим № 1214. Головне управління Держгеокадастру в Харківській області - правонаступник Управління Держкомзему у місті Харкові рішення суду першої інстанції не оскаржило, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалося. Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає. Матеріали справим свідчать, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті батька позивача відкрилась спадщина на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана земельна ділянка площею 1 400 кв м була безкоштовно передана ОСОБА_4 у приватну власність із фонду земель Пономаренківської сільської ради для будівництва індивідуального житлового будинку на підставі рішення Пономаренківської сільської ради народних депутатів Харківського району Харківської області від 11 січня 1994 року №

23. ОСОБА_4 було зобов`язано оформити технічну документацію, завірити нотаріально Договір про право забудови та закінчити будівництво за 5 років. Відповідно до рішення Харківської міської ради Харківської області від 24 жовтня 2012 року № 907/12 про впорядкування найменувань Бузковий провулок в с. Горбані переймовано в Горбанівський в`їзд, який включено до меж м. Харкова. ОСОБА_1 у встановлений законом строк звернулась до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. За заявою ОСОБА_1 заведено спадкову справу, яку зареєстровано в Спадковому реєстрі. Постановою державного нотаріуса Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області Ольховською Л.М. від 22 вересня 2016 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності померлого на земельну ділянку. Відповідно до статтей 1220, 1222 ЦК України право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто у строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частини перша та друга статті 1269, частина перша статті 1270 ЦПК України). Частиною третьою статті 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Задовольняючи позов суд першої інстанції вважав встановленим, що до ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом перейшло належне її батьку ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Однак вказані висновки суду першої інстанції спростовуються наступним. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,1400 га за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, на підставі Договору купівлі - продажу, посвідченого 08 вересня 2004 року приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Десятниченко О.В. за реєстровим № 3032, зареєстрованого 08 вересня 2004 року в Державному реєстрі правочинів за реєстраційним № 886861 (а. с. 101 - 104). З огляду на викладене, правові підстави для визнання права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 відсутні. Пунктами 1, 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є : неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності ОСОБА_4 не було зареєстровано в передбаченому законом порядку, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України). ОСОБА_3 при зверненні до суду апеляційної інстанції сплатив судовий збір в розмірі 826 грн 83 коп., що документально підтверджено платіжним дорученням від 29 серпня 2019 року № 22438040 (а. с. 123). Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в позові, вказана сума судового збору підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 . Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частин першої, другої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України). Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30 вересня 2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо. За положеннями Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. За змістом статті 29 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням. Відповідно частин першої, другої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України). Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги. Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Адвокат Тарасова Д.Ю. є представником ОСОБА_3 на підставі Договору про надання правової допомоги від 13 серпня 2019 року № 13/08/19 та Ордеру ВІ № 1002008. Згідно з Додатком 1 до Договору про надання правової допомоги від 13 серпня 2019 року № 13/08/19 сторони погодили, що оплата за надані професійні правничі послуги складає 4 000 грн. Сплата цієї суми підтверджується платіжним дорученням (квитанцією) від 29 серпня 2019 року № 22440170. 30 серпня 2019 року сторони підписали акт приймання передачі наданих послуг № 1 до Договору про надання правової допомоги від 13 серпня 2019 року № 13/08/19. В акті зазначено лише кількість витрачених годин за надані послуги: 1 година - вивчення наданих документів 13 серпня 2019 року; 1 година - звернення до суду із заявою про ознайомлення з матеріалами справи № 641/9667/16-ц; 3 години - вивчення матеріалів справи 29 серпня 2019 року; 2 години - аналіз судової практики з аналогічних питань 29 серпня 2019 року; 1 година - оформлення (складання) пакету документів до суду 29 серпня 2019 року. Однак детальний розрахунок наданих правничих послуг відсутній. Враховуючи викладене, правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу відсутні. Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 376, 381, 382 - 384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3 на - задовольнити. Заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30 березня 2017 року - скасувати та ухвалити нову постанову. В задоволенні позову ОСОБА_5 до Управління Держкомзему у місті Харкові про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом - відмовити. Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 826 грн 83 коп. (вісімсот двадцять шість грн 83 коп.). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 28 січня 2020 року. Головуючий А.В. Котелевець Судді Р.М. Піддубний О.Ю. Тичкова