Ухвала КГС ВС № 910/7451/21

УХВАЛА 21 квітня 2022 року м. Київ cправа № 910/7451/21 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду: Краснова Є. В., розглядаючи матеріали касаційної скарги Міністерства юстиції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2022 (колегія суддів: Буравльов С.І., Андрієнко В.В., Шапран В.В.) і рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2021 (суддя Ярмак О.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП Білдінг Трейд" до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТК Каштан",

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіонбудсервіс",

3. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Діана Гагіківна, про визнання протиправним та скасування наказу, ВСТАНОВИВ: 31.03.2022 Міністерство юстиції України звернулося з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2022 (повний текст підписаний 22.02.2022) і рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2021. Згідно з протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 07.04.2022 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Чумака Ю.Я - головуючого, Багай Н.О., Дроботової Т.Б., а згідно з протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 08.04.2022, у зв`язку перебуванням в увільненні від роботи судді Чумака В. Ю., її передано на розгляд колегії суддів: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Так, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу. Суд звертає увагу на те, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: пункт 1) - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах; пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення; пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19). Скаржник у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень визначає пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України. Проте також зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, про що він і зазначає у своїй касаційній скарзі, він повинен зазначити норму права, щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики стосовно цієї норми для правильного вирішення справи. Водночас, зазначення у касаційній скарзі загальної вказівки цієї підстави без належного обґрунтування є недостатнім для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України. Тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху. Для усунення недоліків касаційної скарги, поданої на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має зазначити норму права, щодо якої відсутній висновок, її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення спору у цій справі. Відповідно до статті 291 ГПК України, особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення. У зв`язку із викладеним, скаржнику необхідно надати до Верховного Суду докази надсилання копії касаційної скарги учасникам справи. Частиною третьою статті 169 ГПК України встановлено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом. Оскільки порядок подання заяви про усунення недоліків саме у вигляді незазначення передбачених вищенаведеними вимогами закону підстав оскарження судових рішень чинним ГПК України не визначений, то суд визначає, що скаржнику необхідно направити заяву про усунення недоліків іншим учасникам справи та надати суду докази такого направлення. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 169, 174, 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2021 залишити без руху.

2. Встановити Міністерству юстиції України строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

3. У разі усунення недоліків, документи направити на адресу Касаційного господарського суду: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 та всім іншим учасникам справи, додавши до заяви про усунення недоліків докази такого направлення.

4. Роз`яснити Міністерству юстиції України, що у разі невиконання вимог суду касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя Є. В. Краснов