Ухвала КГС ВС № 910/15967/21
від 28.03.2023 · ГосподарськаУХВАЛА 28 березня 2023 року м. Київ cправа № 910/15967/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я., секретар судового засідання - Денисюк І. Г., представники учасників справи: позивача - Журавель Р.О., відповідачів - Нагалка Я. Я., Скок В. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Білдінг Трейд" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 (судді: Алданова С. О. - головуючий, Гаврилюк О. М., Зубець Л. П.) та рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2022 (суддя Морозов С. М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіонбудсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК Каштан" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Білдінг Трейд", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Каращук Катерина Леонідівна, Державна екологічна інспекція у м. Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Діана Гагіківна, про визнання недійсним акта та скасування рішення про державну реєстрацію, ВСТАНОВИВ:
1. У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіонбудсервіс" (далі - ТОВ "Регіонбудсервіс") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК Каштан" (далі - ТОВ "ВТК Каштан") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Білдінг Трейд" (далі - ТОВ "Віп Білдінг Трейд"), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Каращук Катерина Леонідівна (далі - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Кращук К. Л.), Державна екологічна інспекція у м. Києві та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Діана Гагіківна (далі - приватний нотаріус Григорян Д. Г.) про: - визнання недійсним акта прийому-передачі додаткового вкладу третьої особи в негрошовій формі до статутного капіталу ТОВ "Віп Білдінг Трейд" від 02.03.2021, підписаного між ТОВ "ВТК Каштан" та ТОВ "Віп Білдінг Трейд", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р. О. та зареєстрованого у реєстрі за № 581, № 582; - скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.03.2021, індексний номер 57330471, прийняте приватним нотаріусом Григорян Д. Г.
2. Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на положення статей 16, 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, частину 4 статті 9 Закону України "Про виконавче провадження" обґрунтовані тим, що ТОВ "ВТК Каштан" є боржником перед ТОВ "Регіонбудсервіс" у виконавчому провадженні від 08.10.2019 № 60263842, яке відкрито приватним виконавцем Каращук К. Л. щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 09.10.2017 у справі № 910/15772/17 про стягнення заборгованості. Проте 02.03.2021 між ТОВ "ВТК Каштан" та ТОВ "Віп Білдінг Трейд" підписано акт прийому-передачі додаткового вкладу третьої особи в негрошовій формі до статутного капіталу ТОВ "Віп Білдінг Трейд", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р. О. та зареєстрований у реєстрі за № 581, № 582 та прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.03.2021. Так, ТОВ "ВТК Каштан" передало, а ТОВ "Віп Білдінг Трейд" прийняло як додатковий вклад до статутного капіталу майно - цілісний майновий комплекс за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 123, загальною площею 9166 м2. Отже, ТОВ "Регіонбудсервіс" вважало, що в результаті підписання акта приймання-передачі від 02.03.2021 фактично відчужено належний ТОВ "ВТК Каштан" майновий комплекс. Оскільки право власності на цілісний майновий комплекс зареєстровано приватним нотаріусом Григорян Д. Г. за ТОВ "Віп Білдінг Трейд", а тому позивач буде позбавлений задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна у виконавчому провадженні від 08.10.2019 № 60263842.
3. ТОВ "ВТК Каштан" подало до суду заяву відповідно до пункту 1 частини 2 статті 46, частин 1, 4 статті 191 Господарського процесуального кодексу України про визнання позову у справі, в якій визнало позовні вимоги ТОВ "Регіонбудсервіс".
4. У відзиві на позовну заяву ТОВ "Віп Білдінг Трейд" просило відмовити в її задоволенні, посилаючись, зокрема на те, що з метою збільшення обсягів підприємницької діяльності ТОВ "ВІП Білдінг Трейд" було прийнято рішення про залучення додаткових інвестицій за рахунок додаткових вкладів третіх осіб до статутного капіталу ТОВ "ВІП Білдінг Трейд". 02.03.2021 рішенням загальних зборів учасників ТОВ "ВІП Білдінг Трейд", оформленим протоколом № 5, було вирішено збільшити статутний капітал товариства за рахунок додаткових вкладів на суму 10 210 100,00 грн; зафіксовано відмову інших учасників від реалізації переважного права на внесення додаткового вкладу до статутного капіталу товариства; встановлено, що додатковий вклад може бути внесений третьою особою - ТОВ "ВТК Каштан" у негрошовій формі шляхом передачі до статутного капіталу ТОВ "ВІП Білдінг Трейд" нерухомого майна, а саме: цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 123, що належить на праві власності ТОВ "ВТК Каштан", грошова оцінка якого затверджена у розмірі 10 210 100,00 грн. 30.03.2021 ТОВ "Регіонбудсервіс" було оскаржено рішення від 27.03.2021 № 57330471, прийняте приватним нотаріусом Григорян Д. Г. щодо цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Київ, просп. Перемоги,
123. Наказом Міністерства юстиції України від 20.04.2021 № 1449/5, прийнятого на підставі висновку Колегії Міністерства юстиції України від 06.04.2021, скаргу ТОВ "Регіонбудсервіс" було задоволено в повному обсязі, скасовано рішення приватного нотаріуса Григорян Д. Г. від 27.03.2021 № 57330471, анульовано доступ приватного нотаріуса до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. При цьому, ТОВ "ВІП Білдінг Трейд" вказувало на те, що 03.08.2021 постановою Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/7451/21 змінено пункт 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 17.05.2021 та викладено її в іншій редакції, а саме вжито заходів забезпечення позову, а саме зупинено дію пункту 2 наказу Міністерства юстиції України від 20.04.2021 № 1449/5 до вирішення справи по суті. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2021 у справі № 910/7451/21 визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 20.04.2021 № 1449/5. Отже, відповідач вказував на безпідставність посилань позивача на наказ Міністерства юстиції України від 20.04.2021 № 1449/5 "Про задоволення скарги", оскільки хоча рішення суду від 12.10.2021 у справі № 910/7451/21 не набрало законної сили, однак постановою суду апеляційної інстанції від 03.08.2021 зупинено дію пункту 2 наказу Міністерства юстиції України від 20.04.2021 № 1449/5. Відповідач також посилаючись на положення частини 2 статті 20 Господарського кодексу України, статей 16, 202 Цивільного кодексу України вказував на те, що позивачем не доведено яких саме його прав та законних інтересів стосується оскаржуваний правочин. Так, ТОВ "ВІП Білдінг Трейд" зазначало, що на підставі іпотечного договору від 08.08.2017, укладеного між ТОВ "ВТК Каштан" та ТОВ "Регіонбудсервіс", останній здійснив реєстраційні дії щодо реєстрації цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Київ, проспект Перемоги,
123. Наразі у Святошинському районному суді міста Києва розглядається кримінальне провадження, відкрите у 2017 році, щодо протиправних дій директора ТОВ "ВТК Каштан" Казарцева І. В. та посадових осіб і засновників ТОВ "Регіонбудсервіс" щодо створення фіктивних боргів на підприємстві та укладення з перевищенням повноважень Казарцевим І. В. як директором ТОВ "ВТК Каштан" іпотечного договору від 08.08.2017. Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі № 910/22198/17 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Каштан- Оптіма" (далі - ТОВ "Каштан-Оптіма") як корпоративного власника ТОВ "ВТК Каштан" (93 %), визнано недійсним іпотечний договір від 08.08.2017, укладений між ТОВ "ВТК Каштан" та ТОВ "Регіонбудсервіс", скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 20.09.2017. Після перегляду судових рішень у справі № 910/22198/17 у Верховному Суді здійснено виконання рішення суду першої інстанції шляхом поновлення реєстрації права власності на цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 123 за ТОВ "ВТК Каштан".
5. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022, позов задоволено повністю, визнано недійсним акт прийому-передачі додаткового вкладу третьої особи в негрошовій формі до статутного капіталу ТОВ "Віп Білдінг Трейд" від 02.03.2021, підписаний між ТОВ "ВТК Каштан" та ТОВ "Віп Білдінг Трейд", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р. О. та зареєстрований в реєстрі за № 581, № 582; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.03.2021, індексний номер 57330471, прийняте приватним нотаріусом Григорян Д. Г. Суди попередніх інстанцій установили, що ТОВ "ВТК Каштан" внесено до Єдиного реєстру боржників у зв`язку із здійсненням примусового стягнення коштів на користь ТОВ "Регіонбудсервіс" в межах виконавчого провадження № 60263842. Суди дійшли висновку, що зважаючи на вимоги Закону України "Про виконавче провадження" приватний нотаріус Григорян Д. Г., здійснюючи реєстраційні дії 06.02.2021 та 27.03.2021, зобов`язаний був повідомити не пізніше наступного робочого дня приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Каращук К. Л. із зазначенням відомостей про майно (цілісний майновий комплекс), щодо якого звернулося спочатку ТОВ "ВТК Каштан", а в подальшому ТОВ "Віп Білдінг Трейд". У свою чергу, за відсутності здійснення приватним нотаріусом Григорян Д. Г. визначених законом дій, правочин від 02.03.2021 щодо майна боржника - цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 123, призвів до реєстрації права власності ТОВ "Віп Білдінг Трейд" на таке майно боржника (ТОВ "ВТК Каштан"), що, у свою чергу, призвело до неможливості задоволення вимоги ТОВ "Регіонбудсервіс" як стягувача за рахунок такого майна.
6. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2022 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022, ТОВ "Віп Білдінг Трейд" у касаційній скарзі просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень з посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із застосуванням судами норм права у подібних правовідносинах без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, від 10.09.2020 у справі № 904/3368/18, від 26.01.2022 у справі № 911/2525/19, від 23.02.2022 у справі № 922/2182/21, від 20.07.2021 у справі № 911/1707/18, від 22.05.2018 у справі № 910/12258/17, від 05.02.2019 у справі № 10/Б- 5022/1319/2011, від 27.11.2018 у справі № 910/22274/17, від 22.05.2018 у справі № 910/12258/17 та від 11.06.2018 та в постановах Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15. 6.1. Скаржник вказує на порушення судами норм процесуального права, а саме частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, а також частини 5 зазначеної норми щодо повного та всебічного з`ясування всіх обставини, що мають значення для справи, у зв`язку з чим, як вважає скаржник, суди дійшли помилкового висновку, що укладення спірного акта прийому-передачі додаткового вкладу третьої особи в негрошовій формі до статутного капіталу ТОВ "Віп Білдінг Трейд" від 02.03.2021 призвело до порушення прав ТОВ "Регіонбудсервіс". У касаційній скарзі заявник вказує, що суди неправильно застосували норми матеріального права, а саме статті 16, 202 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу у зв`язку з чим суди дійшли помилкового висновку, що акт прийому-передачі додаткового вкладу третьої особи в негрошовій формі до статутного капіталу ТОВ "Віп Білдінг Трейд" від 02.03.2021 є правочином, а тому його оскарження є належним способом захисту прав позивача. Скаржник зазначає, що реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним правочин порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Проте, суди не взяли до уваги, що права та інтереси ТОВ "Регіонбудсервіс" оспорюваним актом прийому- передачі не порушені, оскільки зазначене товариство не є учасником ТОВ "ВТК КАШТАН" та ТОВ "Віп Білдінг Трейд", а тому у позивача відсутні будь які корпоративні права і спір у цій справі не стосується права власності ТОВ "Регіонбудсервіс" на цілісний майновий комплекс за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 123 і у ТОВ "Регіонбудсервіс" відсутні будь-які права щодо вказаного нерухомого майна, яке було предметом передачі за оспорюваним актом прийому-передачі від 02.03.2021. ТОВ "Віп Білдінг Трейд" також вважає, що оскільки спірний акт прийому-передачі не є правочином у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, а тому звертаючись з вимогою про визнання його (як правочину) недійсним на підставі частини 4 статті 9 Закону України "Про виконавче провадження" позивачем обрано неналежний спосіб захисту прав та інтересів, а тому суди протиправно ухвалили рішення про задоволення позову ТОВ "Регіонбудсервіс". Скаржник також зазначає, що ТОВ "Регіонбудсервіс" не надано суду доказів того, що як на дату складання акта прийому-передачі додаткового вкладу третьої особи в негрошовій формі до статутного капіталу ТОВ "Віп Білдінг Трейд" від 02.03.2021, так і станом на дату державної реєстрації (27.03.2021) речового права ТОВ "Віп Білдінг Трейд" на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 123, ТОВ "ВТК Каштан" було внесене до реєстру боржників. Крім того ТОВ "Регіонбудсервіс", звертаючись з позовом до суду, не навело жодних обґрунтувань та не надало належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що саме укладання 02.03.2021 спірного акта прийому-передачі між ТОВ "ВТК Каштан" та ТОВ "Віп Білдінг Трейд" про передачу додаткового вкладу до статутного капіталу нерухомого майна за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 123, призвело до неможливості задовольнити вимоги ТОВ "Регіонбудсервіс" до ТОВ "ВТК Каштан" за рахунок вказаного майна. Сама по собі обставина вчинення правочину особою, яка є боржником за іншими зобов`язаннями, не вказує на недійсність такого правочину. У протилежному випадку обмежувалася б свобода договору та свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом (пункту 3, 4 статті 3 Цивільного кодексу України, частина 1 статті 6 Господарського кодексу України) як основоположних засад цивільного законодавства та принципів господарювання в Україні. Тобто має бути причинно наслідковий зв`язок між вчиненим правочином та неможливістю задовольнити вимоги стягувача у виконавчому провадженні. ТОВ "Регіонбудсервіс" не надало жодного доказу того, що саме спірне майно - цілісний майновий комплекс за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 123 мало бути реалізоване в ході виконавчого провадження № 60263842 та саме за рахунок проданого майна позивач отримав би задоволення своїх грошових вимог, з урахуванням того, що виконавче провадження № 60263842 було відкрито ще 08.10.2019, однак до 27.03.2021 (дата реєстрації права власності ТОВ "Віп Білдінг Трейд") на вказане нерухоме майно виконавцем так і не було звернуто стягнення. 6.2. Скаржник наголошує, що постановою приватного виконавця Каращук К. Л. про арешт коштів у межах виконавчого провадження № 60263842 від 07.10.2020 накладено арешт на грошові кошти на рахунку(ах) Aакціонерного товариства "ПУМБ", а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження у сумі 989 442,19 гри. У той же час грошова оцінка майна - цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 123, який передавався ТОВ "ВТК Каштан" до статутного капіталу ТОВ "Віп Білдінг Трейд" згідно з актом прийому-передачі від 02.03.2021, як додатковий вклад до статутного капіталу ТОВ "Віп Білдінг Трейд" становить 10 210 100,00 грн. Отже, заявник касаційної скарги наголошує, що у цьому випадку прослідковується неспівмірність суми боргу ТОВ "ВТК Каштан" (989 442,19 грн) вартості майна, переданого за оскаржуваним актом прийому-передачі від 02.03.2021 (10 210 100,00 грн), яка більше ніж в 10 разів перевищує суму боргу ТОВ "ВТК Каштан" перед ТОВ "Регіонбудсервіс". При цьому внаслідок внесення ТОВ "ВТК Каштан" до статутного капіталу ТОВ "Віп Білдінг Трейд" як додаткового вкладу нерухомого майна, що розташовано за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 123, вартість якого становить 10 210 100,00 грн, ТОВ "ВТК Каштан" набуло у власність корпоративні права ТОВ "Віп Білдінг Трейд" вартістю 10 210 100,00 грн, а згідно з пунктом 1 частини 1 статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення, зокрема, на корпоративні права, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами. Суди неправильно застосували частину 4 статті 9 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з чим дійшли помилкового висновку, що укладення спірного акта прийому-передачі додаткового вкладу третьої особи в негрошовій формі до статутного капіталу ТОВ "Віп Білдінг Трейд" від 02.03.2021 призвело до неможливості задоволення вимог ТОВ "Регіонбудсервіс" до ТОВ "ВТК Каштан" за рахунок нерухомого майна. 6.3. ТОВ "Віп Білдінг Трейд" у касаційній скарзі звертає увагу на залишенні судами поза увагою обставини, встановлені судами під час розгляду справи № 910/7451/21, в якій задоволено позовні вимоги ТОВ "Віп Білдінг Трейд", визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 20.04.2021 № 1449/5 "Про задоволення скарги", яким скаргу ТОВ "Регіонбудсервіс" від 30.03.2021 задоволено у повному обсязі та скасовано рішення від 27.03.2021 № 57330471, прийняте приватним нотаріусом Григорян Д. Г. та анульовано доступ приватному нотаріусу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме обставини, зокрема, стосовно того, що Міністерство юстиції України при розгляді скарги ТОВ "Регіонбудсервіс" не було достеменно перевірено доводи скаржника про наявність у нього прав на спірне нерухоме майно, порушення його прав оспорюваною реєстраційною дією, у той час, як фактично ТОВ "Регіонбудсервіс" ніколи не було власником нерухомого майна, оскільки набував право власності на підставі іпотечного договору, який визнано недійсним судовим рішенням у справі № 910/22198/17.
7. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Регіонбудсервіс" просить залишити її без задоволення, а судові рішення у справі залишити без змін, вказуючи на те, що наведені ТОВ "Віп Білдінг Трейд" постанови Верховного Суду та Верховного Суду України стосуються правовідносин, що не є подібними з правовідносинами та обставинами у справі № 910/15967/21, та не можуть бути підставами як скасування оскаржуваних рішень у цій справі. Скаржником при посиланні на практику Верховного Суду в касаційній скарзі стосовно того, що акти приймання-передачі не є самостійними правочинами і відповідно не підлягають визнанню недійсними, не зазначено головного, що судами здійснено такі висновки при обставинах коли наявний відповідний договір, наприклад: "...акт приймання-передачі як такий не має ознак правочину у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, а є лише первинним документом, який посвідчує факт існування між сторонами відповідних правовідносин, зокрема, відносин купівлі-продажу". Отже, ТОВ "Віп Білдінг Трейд", наводячи практику Верховного Суду в касаційній скарзі, трактує таку практику з точки зору зручності для себе.
8. Згідно з ухвалою Верховного Суду від 21.11.2022 колегією суддів у складі: Уркевич В. Ю. - головуючий, Мачульський Г. М., Краснов Є. В. відкрито касаційне провадження у справі № 910/15967/21 за касаційного скаргою ТОВ "Віп Білдінг Трейд", призначено касаційну скаргу до розгляду, зупинено дію постанови Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2022 у справі до закінчення їх перегляду в касаційному порядку. Ухвалою Верховного Суду від 12.01.2023 прийнято до провадження касаційну скаргу ТОВ "Віп Білдінг Трейд" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2022 у справі № 910/15967/21 колегією суддів Касаційного господарського суду у складі: Дроботова Т. Б.- головуючий, Багай Н. О., Чумак Ю. Я., призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 07.02.2023, яке не відбулося та в якому оголошувалися перерви. З метою повного, всебічного, об`єктивного розгляду справи Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи у розумний строк, тобто такий, що є необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, запереченнях на неї, а також матеріали справи, Верховний Суд відхиляє ці доводи, а обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у наведеному випадку не підтвердилися з огляду на таке
9. Суди попередніх інстанцій установили, що 08.10.2019 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Каращук К. Л. винесено постанови у виконавчому провадженні, а саме: - постанову про відкриття виконавчого провадження № 60263842 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 09.10.2017 у справі № 910/15772/17 (том 1, а. с. 36, 37); - постанову у виконавчому провадженні № 60263842 про стягнення з боржника основної суми винагороди та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (том 1, а. с. 38- 40); - постанову про накладення арешту на все майно, що належить боржнику - ТОВ "ВТК Каштан" (том 1, а. с.42, 43); Суди також установили таке: - 08.10.2019 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Каращук К. Л. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень проведено державну реєстрацію обтяжень, номер запису 33583634 згідно з постановою від 08.10.2019 у виконавчому провадженні № 60263842; - 08.10.2019 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Каращук К. Л. проведено державну реєстрацію обтяжень всього рухомого майна ТОВ "ВТК Каштан" згідно постанови від 08.10.2019 у виконавчому провадженні № 60263842; - 08.10.2019 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Каращук К. Л. винесено постанову про об`єднання виконавчого провадження № 60263842 у зведене виконавче провадження № 60265331; - 07.10.2020 постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Каращук К. Л. накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках у банку, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, на які вже накладено арешт та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать ТОВ "ВТК Каштан"; - згідно з інформації з Єдиного реєстру боржників станом на 29.09.2021 вбачається записи щодо ТОВ "ВТК Каштан" як боржника у виконавчих провадженнях № 60416184, № 60263842, № 56716895; - 06.02.2021 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 56492945, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Григорян Д.Г. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зареєстровано право власності ТОВ "ВТК Каштан" на цілісний майновий комплекс за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 123, номер запису 40436325, відкриття розділу за номером 2285139280000.
10. Як свідчать матеріали справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 02.03.2021 між ТОВ "ВТК Каштан" та ТОВ "Віп Білдінг Трейд" підписано акт прийому-передачі додаткового вкладу третьої особи в негрошовій формі до статутного капіталу ТОВ "Віп Білдінг Трейд", за яким останнє прийняло як додатковий вклад до статутного капіталу товариства майно, а саме - цілісний майновий комплекс за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, буд. 123. 27.03.2021 приватним нотаріусом Григорян Д. Г. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 57330471 та зареєстровано право власності ТОВ "Віп Білдінг Трейд" на вказаний цілісний майновий комплекс за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, буд. 123.
11. Предметом позову у справі, яка розглядається є вимога ТОВ "Регіонбудсервіс" про визнання недійсним акта прийому-передачі додаткового вкладу третьої особи в негрошовій формі до статутного капіталу ТОВ "Віп Білдінг Трейд" від 02.03.2021, підписаного між ТОВ "ВТК Каштан" та ТОВ "Віп Білдінг Трейд" та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.03.2021, індексний номер 57330471, прийняте приватним нотаріусом Григорян Д. Г.
12. Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Частиною 1 цієї статті передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту (статті 15, 16 Цивільного кодексу України). У частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України законодавець визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, а також зазначив, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За своїм призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Насамперед захист цивільних прав та інтересів полягає в з`ясуванні того, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення. Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, наприклад, договори та інші правочини, створення речей, творча діяльність, результатом якої є об`єкти права інтелектуальної власності, завдання майнової (матеріальної та моральної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених згаданими актами або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події. Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
13. Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 зазначеного Кодексу). Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Порушення загальних засад цивільного законодавства (засад справедливості, добросовісності та розумності), визначених імперативно пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, які мають наслідком вихід учасниками правочину за межі здійснення цивільних прав, наданих договором чи актами цивільного законодавства, з наміром завдати шкоди іншій особі (частина 3 статті 13 Цивільного кодексу України) може бути самостійною підставою недійсності правочину. Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення), і настання відповідних наслідків та у разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (пункти 10.5, 10.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20).
14. У касаційній скарзі ТОВ "Віп Білдінг Трейд", посилаючись на правовий висновок Верховного Суду, викладений, зокрема, у постановах від 20.07.2021 у справі № 911/1707/18 та від 22.05.2018 у справі № 910/12258/17, зазначало, що суди неправильно застосували норми матеріального права, а саме статті 16, 202 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу у зв`язку з чим суди дійшли помилкового висновку, що акт прийому-передачі додаткового вкладу третьої особи в негрошовій формі до статутного капіталу ТОВ "Віп Білдінг Трейд" від 02.03.2021 є правочином, а тому його оскарження є належним способом захисту прав позивача. Водночас колегія суддів з цього при воду вважає за необхідне зазначити таке. Згідно з ухвалою Верховного Суду від 15.09.2022 було передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 916/546/21, предметом спору в якій було визнання недійсним акта приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства та скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, проведену державним реєстратором. Зазначену ухвалу обґрунтовано неоднозначність підходу у вирішенні питання щодо правової природи акта приймання-передачі, а саме: чи є він правочином, чи лише доказом у справі та документом первинного бухгалтерського обліку, залежно від конкретних обставин справи. Так, у постановах від 11.09.2018 у справі № 918/1377/16, від 12.06.2019 у справі № 927/352/18, від 10.09.2019 у справі № 918/370/18 та від 28.09.2021 у справі № 910/17954/20 Верховний Суд дійшов висновку, що акт приймання-передачі майна до складу статутного фонду є правочином, який підтверджує волевиявлення сторін, має юридичні наслідки - набуття та припинення права власності на нерухоме майно. Отже, такий двосторонній акт у цих правовідносинах свідчить про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін цього двостороннього правочину на набуття певних цивільних прав та обов`язків. Оскарження правочину, оформленого актом (у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України) у цьому випадку є належним способом захисту цивільних прав та обов`язків у розумінні статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України. Водночас, у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 910/12827/17, від 11.06.2018 у справі № 916/613/17, від 22.05.2018 у справі № 910/12258/17, від 20.07.2021 у справі № 911/1707/18, від 26.01.2022 у справі № 911/2525/19, від 23.02.2022 у справі № 922/2182/21, викладено інший підхід до визначення правової природи акта приймання-передачі, а саме як доказу в справі. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 11.08.2022 справу № 916/546/21 повернуто Верховному Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду для розгляду з підстав відсутності виключної правової проблеми щодо правової природи акта приймання-передачі та зазначено, зокрема, таке: "Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду посилається на існування різних підходів у вирішенні питання щодо правової природи акта приймання-передачі, а саме: 1) як правочину, 2) як доказу у справі, документа первинного бухгалтерського обліку - залежно від конкретних обставин справи. Однак різна оцінка, яка надається судами акту приймання-передачі в залежності від конкретних обставин справи, сама по собі не може свідчити про існування у справі виключної правової проблеми щодо визначення правової природи цього акта. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що, залежно від встановлених судами обставин конкретної справи, документ, який сторони справи іменують як "акт приймання-передачі", може як підтверджувати певні факти та бути документом первинного бухгалтерського обліку, так і мати ознаки правочину, тобто бути спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Встановлення правової природи акта приймання-передачі - це питання дослідження як змісту такого акта приймання-передачі, так і інших доказів, наявних у матеріалах справи. Висновок з цього приводу, у разі його необхідності для вирішення справи, повинен робити суд у межах кожної окремої справи. Таким чином, суд досліджує акт в кожному конкретному випадку та надає йому оцінку в залежності від того, чи підтверджує він волевиявлення сторін, а також чи має він юридичні наслідки, в залежності від чого суд робить висновок щодо того, чи є акт правочином та щодо ефективного способу захисту. З огляду на різні обставини справ суди доходять різних висновків щодо правової природи акта приймання-передачі. Такі висновки можуть відрізнятись один від одного, однак, зважаючи на різний контекст справ, у яких відповідні висновки зроблені, це не свідчить про їх суперечність один одному".
15. У справі, яка розглядається, суди установили, що з матеріалів справи вбачається, що згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 581, 582, виданого 02.03.2021, видавник: ТОВ "ВТК Каштан" та ТОВ "Віп Білдінг Трейд" приватним нотаріусом Григорян Д. Г. 27.03.2021 зареєстровано право власності ТОВ "Віп Білдінг Трейд" на цілісний майновий комплекс за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 123 (том 1, а. с. 32- 35) .
16. Ураховуючи наведене, у справі, яка розглядається, оспорюваний акт прийому-передачі додаткового вкладу третьої особи в негрошовій формі до статутного капіталу ТОВ "Віп Білдінг Трейд" від 02.03.2021, підписаний між ТОВ "ВТК Каштан" та ТОВ "Віп Білдінг Трейд" має ознаки правочину, а доводи ТОВ "Віп Білдінг Трейд", викладені у касаційній скарзі, щодо неправильного застосування судами норм матеріального права (статей 16, 202 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу) та помилковості висновків судів про те, що спірний акт прийому-передачі є правочином, не знайшли свого підтвердження.
17. Колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу на те, що у пунктах 10.34- 10.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20 зазначено таке: "10.34. Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (див. постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02 червня 2021 року у справі № 904/7905/16, пункт 153). Відтак правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом. 10.35. Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди іншим учасникам цивільних правовідносин, задля приховування дійсного наміру сторін при вчиненні правочину є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню та за своєю суттю є «вживанням права на зло». За таких умов недійсність договору як приватноправова категорія є інструментом, який покликаний не допускати, або припиняти порушення цивільних прав та інтересів, або ж їх відновлювати. 10.36. Метою доброчесного боржника повинне бути добросовісне виконання всіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надання своєчасного та справедливого задоволення (сатисфакції) прав і правомірних інтересів кредитора, зокрема у процедурі банкрутства. 10.37. Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об`єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій. 10.38. Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент (контрагенти), з яким (якими) боржник учиняє оспорюваний договір; ціна договору (ринкова / неринкова), наявність / відсутність оплати ціни договору контрагентом боржника; дотримання процедури (черговості) при виконанні зобов`язань, якщо така процедура визначена законом імперативно. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 02 червня 2021 року у справі № 904/7905/16 (пункт 155). 10.39. Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів. 10.40. Укладення фраудаторних правочинів є характерним для боржників у процедурах банкрутства, позаяк неплатоспроможність боржника означає ситуацію, коли не вистачає коштів для задоволення всіх вимог кредиторів і, діючи недобросовісно, боржник намагається створити переваги для задоволення вимог «дружнього» кредитора на шкоду іншим своїм кредиторам, порушивши встановлену законом черговість або пропорційність задоволення вимог окремого класу кредиторів. 10.41. Задоволення боржником вимог окремого кредитора поза межами конкурсної процедури банкрутства з використанням пов`язаних (або непов`язаних) із боржником осіб підтверджує неправомірну і недобросовісну мету боржника щодо створення йому преференції у виконанні зобов`язань та порушення імперативно встановленої у банкрутстві черговості задоволення вимог певних класів кредиторів боржника. 10.42. Отже, правочини за участю боржника, які допомагають реалізувати цю мету, мають ознаки фраудаторності, незалежно від того, чи такий правочин є двостороннім (одностороннім) чи багатостороннім (у якому буде задіяно низку учасників, об`єднаних єдиною неправомірною метою). Для класифікації правочину як фраудаторного має значення фактична участь боржника у ньому як одного з учасників вольових дій, направлених на виведення майна боржника з метою незадоволення вимог одного або декількох його кредиторів у легальній судовій процедурі".
18. У касаційній скарзі ТОВ "Віп Білдінг Трейд" зазначало про неврахування судами відсутність порушених прав ТОВ "Регіонбудсервіс", вказуючи на те, що самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права, посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17.
19. Так, у справі № 910/12787/17 (постанова Верховного Суду від 16.10.2020, на неврахування якої вказує заявник касаційної скарги) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тех-Трейд- Інвест" до Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Парктур", Товариства з обмеженою відповідальністю "Скорзонера", Товариства з обмеженою відповідальністю "Шелта", Товариства з обмеженою відповідальністю "Аспект" про визнання недійсними пунктів кредитних договорів, Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та залишаючи в силі рішення місцевого суду про відмову у задоволенні позову, виходив з такого. У справі № 910/12787/17 позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Тех-Трейд- Інвест" оскаржено дійсність окремих пунктів кредитних договорів, які було укладено до фактичного утворення позивача у формі товариства з обмеженою відповідальністю. Встановлені судом першої інстанції обставини унеможливлюють висновок про порушення такими кредитними договорами прав позивача, позаяк юридична особа до її створення не могла мати жодних прав та обов`язків. Крім того, на час внесення до статутного капіталу ТОВ "Тех-Трейд-Інвест" (позивача) майна, що є предметом іпотеки за іпотечними договорами, укладеними в забезпечення виконання зобов`язань за спірними кредитними договорами, такі кредитні договори вже містили умови стосовно сплати позичальниками винагороди за користування кредитом, вони були погоджені їх сторонами та виконувалися, а право власності на зазначене майно (предмет іпотеки) вже було обмежено у встановлений чинним законодавством спосіб (перебувало в іпотеці), про що позивач був обізнаний, ТОВ "Тех-Трейд-Інвест" таким чином взяв на себе, у тому числі, ризик настання відповідних наслідків у виді невиконання боржниками (позичальниками) своїх кредитних зобов`язань. Натомість скасовуючи судове рішення у справі та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції викладеного не врахував; не зазначив, які саме права (інтереси) позивача були порушені, не визнані чи оспорюються у зв`язку із наявністю у кредитних договорах спірних положень та в який спосіб відбувається таке порушення; не аргументував наявності реальності (дійсності) порушення прав та інтересів позивача у цьому випадку; правові наслідки задоволення позову для позивача також залишив поза увагою. Суд апеляційної інстанції обмежився лише застереженням, що оспорювані пункти кредитних договорів фактично збільшують суму заборгованості позичальників за кредитними договорами, виконання зобов`язань за якими забезпечено іпотекою належного позивачеві майна та на яке, відповідно, банк набуває права звернення стягнення у випадку невиконання позичальниками умов кредитних договорі. Однак, апеляційний господарський суд не врахував, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та залежати від настання або ненастання певних обставин, висновки суду мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
20. Водночас у справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій виходили з такого. За змістом пункту 6 частини 1 статті 24 та пункту 2 частини 2 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" наявність зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно є підставою для відмови у державній реєстрації. Державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі рішення державного виконавця, приватного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно. Згідно з положеннями частини 1 статті 9 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час укладення спірного акта приймання-передачі) Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України. Частинами 3 та 4 статті 9 зазначеного Закону передбачено, що державні органи, органи місцевого самоврядування, нотаріуси, інші суб`єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, у разі звернення особи за вчиненням певної дії щодо майна, що належить боржнику, який внесений до Єдиного реєстру боржників, зобов`язані не пізніше наступного робочого дня повідомити про це зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця із зазначенням відомостей про майно, щодо якого звернулася така особа. Укладення протягом строку, зазначеного в частині третій цієї статті, правочину щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна, є підставою для визнання такого правочину недійсним. Суди попередніх інстанцій установили, що станом на 02.03.2021 щодо ТОВ "ВТК Каштан" були наявні записи про виконавчі провадження, відкриті 09.07.2018 та 08.10.2019. Згідно з даними автоматизованої системи виконавчих проваджень вбачається, що 09.07.2018 Солом`янським відділом державної виконавчої служби у місті Києві відкрито виконавче провадження № 56716895 про стягнення коштів з ТОВ "ВТК Каштан" на користь держави. Стан виконавчого провадження № 56716895 на 29.09.2021 (час звернення позивача до суду) - примусове виконання. Як вже зазначалося суди також установили, що 08.10.2019 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Каращук К. Л. відкрито виконавче провадження № 60263842, в межах якого було накладено арешт на все нерухоме майно боржника - ТОВ "ВТК Каштан", у зв`язку із чим було відкрито спеціальний розділ про державну реєстрацію обтяжень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень - 08.10.2019, номер запису про обтяження: 33583634. Стан виконавчого провадження № 60263842 на 29.09.2021 (час звернення позивача до суду) - примусове виконання. Суди установили, що ТОВ "ВТК Каштан" внесено до Єдиного реєстру боржників у зв`язку із здійсненням примусового стягнення коштів на користь ТОВ "Регіонбудсервіс" в межах виконавчого провадження № 60263842. Отже, суди попередніх інстанцій, здійснюючи розгляд справи № 910/15967/21, дійшли висновку, і такий висновок не спростовано заявником касаційної скарги, що зважаючи на вимоги Закону України "Про виконавче провадження" з огляду на не здійснення приватним нотаріусом Григорян Д. Г. визначених законом дій, правочин від 02.03.2021 щодо майна боржника - цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 123, призвів до реєстрації права власності ТОВ "Віп Білдінг Трейд" на нерухоме майно боржника - ТОВ "ВТК Каштан", що, в свою чергу, призвело до неможливості задоволення вимоги ТОВ "Регіонбудсервіс" як стягувача за рахунок такого майна.
21. Оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ "Віп Білдінг Трейд", вказує на неврахування судами також правових висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 05.02.2019 у справі № 10-Б-5022/1319/2011, від 27.11.2018 у справі № 910/22274/17, від 26.01.2022 у справі № 911/2525/19, від 23.02.2022 у справі № 922/2182/21.
22. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, після подання касаційної скарги. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і в справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц). При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).
23. Так, у справі № 910/22274/17 (постанова від 27.11.2018, на неврахування якої посилається скаржник) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок оптики" до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та Публічного акціонерного товариства "Агропросперіс Банк" про визнання недійсним правочину, оформленого у вигляді акта приймання-передачі прав вимоги до договору купівлі-продажу прав вимоги, Верховний Суд, залишаючи без змін судові рішення у справі про відмову у позові, погодився з висновками судів, що позивачем не доведено порушення його особистого майнового чи немайнового права чи інтересу діями відповідачів, які уклали договір купівлі-продажу прав вимоги від 02.12.2013, а в подальшому склали та підписали оспорюваний акт приймання-передачі прав вимоги до зазначеного договору, оскільки судами не встановлено недійсності самого договору від 02.12.2013. Верховний Суд визнав судові рішення обґрунтованими, прийнятими без порушенням вимог статті 24 Закону України "Про іпотеку". У справі № 911/2525/19 (постанова від 26.01.2022) та справі № 10/Б-5022/1319/2011 (постанова від 05.02.2019) розглядалися заяви про банкрутство. У справі № 922/2182/21 (постанова від 23.02.2022) розглядалися позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроінвест Холдинг Охоче" про переведення на позивачів прав і обов`язків покупця з підстав порушення переважного права купівлі частки товариства. У постанові Верховного Суду України від 30.11.2016, на неврахування якої також посилався скаржник, у справі № 910/3110/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами та адмініструванню недержавних пенсійних фондів "Фінансова компанія "Партнер-Капітал", що діє від власного імені в інтересах та за рахунок пайового венчурного інвестиційного фонду "Інвестініціативи" недиверсифікованого виду закритого типу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Київінвестбуд" та Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу цінних паперів, зазначено, що оцінюючи обставини стосовно доводів позивача щодо порушення його прав як власника цінних паперів емітента, а також кредитора в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Київінвестбуд", суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача (як інвестора, як власника облігацій, як позикодавця) відбулося не внаслідок укладення між відповідачами оспорюваних договорів купівлі-продажу, а у зв`язку з невиконання боржником власних зобов`язань за цінними паперами, однак зазначені обставини не є підставою для визнання правочинів недійсними.
24. Водночас колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що у справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій, установивши обставини, зокрема, стосовно наявності заборони на розпорядження ТОВ "ВТК Каштан" шляхом накладення арешту на нерухоме майно, внесення товариства до Єдиного реєстру боржників у зв`язку із здійсненням примусового стягнення коштів на користь ТОВ "Регіонбудсервіс" в межах виконавчого провадження, а отже порушення прав позивача як кредитора, а також з огляду на обставин, установлені судами у справах, наведених скаржником у касаційній скарзі, правовідносини у цих справах не є подібними, а застосування судами норм матеріального права було здійснено виходячи із встановлених обставин кожної конкретної справи на підставі оцінки судами всіх доказів щодо наявності/відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
25. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики з вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
26. Ураховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини, колегія суддів вважає помилковим посилання скаржника на незастосування судом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду, на які скаржник посилався у касаційній скарзі, а доводи касаційної скарги колегія суддів вважає такими, що зводяться до незгоди із висновками судів. Зважаючи на те, що наведена скаржниками підстава для касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Білдінг Трейд" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 і рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2022 у справі № 910/15967/21.
27. Оскільки підстав для скасування судового рішення у справі, а також задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника. Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Білдінг Трейд" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 і рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2022 у справі № 910/15967/21 закрити.
2. Поновити дію постанови Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2022 у справі № 910/15967/21, зупинену згідно з ухвалою Верховного Суду від 21.11.2022. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Т. Б. Дроботова Судді Н. О. Багай Ю. Я. Чумак