Постанова 4857 № 260/4624/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 260/4624/21 пров. № А/857/997/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді - Ніколіна В.В., суддів - Гінди О.М., Пліша М.А. за участі секретаря судового засідання - Рибачука А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Держпраці у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року у справі № 260/4624/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання дії та бездіяльності протиправними,- суддя в 1-й інстанції Скраль Т.В. час ухвалення рішення 12 год. 41 хв,. місце ухвалення рішення м. Ужгород, дата складання повного тексту рішення не зазначено,- В С Т А Н О В И В: Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Управління Держпраці у Закарпатській області, в якому просив визнати протиправними дії посадових осіб Управління Держпраці у Закарпатській області: Головного державного інспектора Держпраці Хланта І.Ю. та першого заступника начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грицик В.І. Визнати протиправним та скасувати постанову про накладення штрафу на ОСОБА_1 відповідно до ч.2 ст. 265 КЗпП України, уповноваженими посадовими особами № ЗК 311/292/АВ-ТД-ФС-25 від 12 серпня 2021 року, винесену першим заступником начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грицик В.І. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнаними дій протиправними та скасування постанови - задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу на ОСОБА_1 , відповідно до ч.2 ст. 265 КЗпП України № ЗК 311/292/АВ-ТД-ФС-25 від 12 серпня 2021 року, винесену першим заступником начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грицик В.І. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області (88018, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Минайська, 16, код ЄДРПОУ 39795035) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 3 600 грн. (три тисячі шістсот гривень, 00 коп.). Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач Управління Держпраці у Закарпатській області оскаржило його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що при направленні протоколу про адміністративне правопорушення №ЗК311/292/АВ/П/ПТ від 21.07.20221 року на розгляд до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області у супровідному листі інспектором праці №37 від 16 серпня 2021 року було повідомлено про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України постановою Управління Держпраці у Закарпатській області №ЗК311/292/АВ-ТД-ФС-25 від 12.08.2021 та необхідність врахування даного факту при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Також, слід звернути увагу на те, що подвійного притягнення до юридичної відповідальності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 немає, оскільки про відсутність притягнення позивача до подвійної відповідальності свідчить постанова Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 жовтня 2021 року у справі №303/6582/21, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративне правопорушення та звільнений від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обмежившись усним зауваженням. Відтак з огляду на правову позицію Верховного Суду у постанові від 15 листопада 2021 року, слід звернути увагу на те, що при розгляді даної справи не застосовується висновок Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду (постанова від 22.12.2020 у справі №260/1743/19) щодо неможливості одночасного притягнення до відповідальності за ч. 2 ст. 265 КЗпП України та ч. 3 ст. 41 КУпАП та ч. 3 ст. 41 КУпАП в частині допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору у зв`язку з порушенням принципу «non bis idem», оскільки постановою Мукачівського міськрайонного суду позивача не притягнуто до адміністративної відповідальності (а саме звільнений від адміністративної відповідальності), а відтак рішення суду першої інстанції є протиправним, тому апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Учасники справи в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у їх відсутності за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів. Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржуване рішення - скасувати з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 19 липня 2021 року пунктом 5 наказу Управління Держпраці у Закарпатській області № 164 «Про проведення інспекційних відвідувань» інспектору праці наказано Хланті І.Ю. за участю начальника відділу Туринського Ярослава Івановича провести інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання трудового законодавства в частині оформлення трудових відносин за переліком питань, визначених п.п. 1; 2; 3 Додатку № 3 Акту, затвердженого Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України 27 жовтня 2020 року № 2161. 19 липня 2021 року Управлінням Держпраці у Закарпатській області видано направлення № 638 про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 . 21 липня 2021 року посадовими особами управління Держпраці у Закарпатській області проведено інспекційне відвідування фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .. За результатом перевірки складено Акт інспекційного відвідування № ЗК311/292/АВ від 21 липня 2021 року у якому зафіксовано, що в ході інспекційного відвідування працівниками Управління Держпраці у Закарпатській області встановлено, що у своїй діяльності підприємець залучає шістьох працівників, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 без укладення з ними трудового договору чи договору цивільно-правового характеру, чим порушено вимоги ч.1,ч.3 ст. 24 КЗпП України. 21 липня 2021 року головним державним інспектором Управління Держпраці в Закарпатській області винесено припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю відносно ФОП ОСОБА_1 № ЗК311/292/АВ/П, яким позивача зобов`язано усунути вказані порушення в акті інспекційного відвідування до 02.08.2021. Про виконання цього припису у визначені в ньому строки слід надати письмове повідомлення із долученням копій первинних документів. Також, 21 липня 2021 року , посадовою особою Управління Держпраці у Закарпатській області відповідно до вимог Закону було складено протокол про адміністративне правопорушення № ЗК311/292/АВ/П/ПТ, який направлено на розгляд до Мукачівського міськрайонного суду. 21 липня 2021 року Управлінням Держпраці у Закарпатській області попередженням про відповідальність за порушення законодавства про працю №ЗК311/292/АВ/ПО повідомлено ФОП ОСОБА_1 про те, що за допущення до виконання робіт працівника без укладення з ними трудового договору порушено ч.3 ст. 24 КЗпП України, за що передбачена відповідальність відповідно до абз. 2 ч.2 ст. 265 КЗпП України. 02 серпня 2021 року ОСОБА_1 листом повідомив Управління Держпраці у Закарпатській області про те, що на виконання припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 21.07.2021 року № ЗК311/292/АВ/П, укладено трудові договори та прийнято двох найманих працівників, а саме: ОСОБА_7 та ОСОБА_2 12 серпня 2021 року першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Закарпатській області Грицик В.І. прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за № ЗК311/292/АВ-ТД-ФС-25, якою на підставі статті 265 частини 2 абзацу 2 КЗпП України на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 360 000 грн. Вказаною постановою зафіксовано, що в ході розгляду справи встановлено та підтверджується актом інспекційного відвідування № 3K311/292/АВ від 21.07.2021 року та матеріалами відеофіксації інспекційного відвідування, що ФОП ОСОБА_1 допустив до виконання робіт без оформлення трудових договорів та повідомлення територіального органу ДПС працівників: ОСОБА_2 , неповнолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 в кальян-барі Мега -Тяга , за адресою: АДРЕСА_3 , чим порушив вимоги ч.ч. 1,4 ст. 24 Кодексу законів про працю України. 16 серпня 2021 року Головний державний інспектор Хланта І. направив у відповідності до статті 255 КУпАП до Мукачівського міськрайонного суду протокол про адміністративне правопорушення від 21 липня 2021 року стосовно приватного підприємця ОСОБА_1 . Також, до цього ж суду було направлено для відома постанову Управління ЗК311/292/АВ-ТД-ФС-25 від 12.08.2021 року про накладення штрафу у розмірі 360000,00 грн, ( а.с.85) 18 жовтня 2021 року постановою Мукачівського міськрайонного суду по справі № 303/6582/21, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 41 КУпАП та звільнено від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням. Не погоджуючись із постановою про накладення штрафу за № ЗК311/292/АВ-ТД-ФС-25 від 12 серпня 2021 року, позивач звернувся до суду із вказаним позовом. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що фізична особа - підприємець, яка використовує найману працю, не може бути одночасно притягнута до відповідальності за частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частиною третьою статті 41 Кодексу України про адміністративне правопорушення в частині допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору у зв`язку з порушенням принципу non bis in idem, а тому застосування штрафних санкцій до позивача є неправомірним та необґрунтованим, оскільки в даному випадку має місце подвійне притягнення до адміністративної відповідальності. Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного. Відповідно до положень статті 21 Кодексу законів про працю України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання якої є обов`язковою при укладенні трудового договору з фізичною особою. Згідно з частиною 3 статті 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини 5 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин. Відповідно до статті 259 КЗпП України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 затверджено Положення Про Державну службу України з питань праці, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України (на момент виявлення порушення), юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження. Частиною 4 статті 265 Кодексу законів про працю України визначено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, ( далі по тексту - Порядок). У пункті 1 та 2 Порядку визначено механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другоюстатті 265 Кодексу законів про працю Українита частинами другою - сьомоюстатті 53 Закону України Про зайнятість населення (далі - штрафи). Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи накладаються на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису; акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників; акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування; акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю. Згідно з пунктом 10 вказаного Порядку постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку. Крім того, Судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 було затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю. Вказаний Порядок визначав процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1986-IV, та Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон). 30 серпня 2019 року постанова Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 набрала чинності, опублікована в Урядовий кур`єр, 2019, 08, 30.08.2019 № 165, Офіційний вісник України, 2019, № 70 (13.09.2019), ст. 2468 та скасована згідно рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2021 року, яке набрало законної сили 14 вересня 2021 року. Отже, на момент виникнення спірних правовідносин Порядок № 823 був чинним та відповідач таким керувався, що підтверджується матеріалами інспекційного відвідування, (а.с.42-85) 12 серпня 2021 року першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Закарпатській області Грицик В.І. прийнято постанову про накладення штрафу за № ЗК311/292/АВ-ТД-ФС-25, якою на підставі статті 265 частини 2 абзацу 2 КЗпП України на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 360 000 грн. В ході розгляду справи встановлено та підтверджується актом інспекційного відвідування № 3K311/292/АВ від 21.07.2021 року, матеріалами відеофіксації інспекційного відвідування, що ФОП ОСОБА_1 допустив до виконання робіт без оформлення трудових договорів працівників, чим порушив вимоги ч.ч. 1,4 ст. 24 Кодексу законів про працю України 18 жовтня 2021 року постановою Мукачівського міськрайонного суду по справі № 303/6582/21 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 41 КУпАП та звільнено від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням. Відповідно до статті 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Частиною третьою статті 41 КУпАП встановлено, що фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2020 року у справі № 260/1743/19 зазначив, що в умовах одночасного застосування санкцій до фізичної особи - підприємця за статтею 265 Кодексу законів про працю України та частиною 3 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, очевидно, що провадження не є пов`язаними за своєю суттю, оскільки за цілями та застосовуваними санкціями не є взаємодоповнюючими, а передбачають подвійне застосування щодо однієї і тієї ж особи двох штрафних каральних заходів. Це є не лише непропорційним та надмірним обтяженням щодо такої особи, але й ставить у нерівне правове становище при вчиненні аналогічного правопорушення у діяльності юридичної особи та фізичної особи-підприємця не на користь останнього. Розмежування статусу фізичної особи та фізичної особи - підприємця не зумовлює можливостей відходу від цих висновків, оскільки в обидвох випадках каральна мета відповідальності реалізується щодо єдиного суб`єкта права - фізичної особи, яка з метою законного здійснення господарської діяльності отримує додатковий правовий статус. Оскільки правовий статус підприємця фізична особа з повною цивільною дієздатністю набуває в порядку реалізації свого права на здійснення підприємницької діяльності, яка не заборонена законом (згідно з частиною першою статті 42 Конституції України, частиною першою статті 50 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 128 Господарського кодексу України). Отже, фізична особа - підприємець, яка використовує найману працю, не може бути одночасно притягнута до відповідальності за частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частиною третьою статті 41 Кодексу України про адміністративне правопорушення в частині допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору у зв`язку з порушенням принципу non bis in idem як складового елементу принципу верховенства права. Відтак об`єднана палата Верховного Суду дійшла до висновку про наявність підстав для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 21 грудня 2018 року у справі №814/2156/16, в якій зазначено що правопорушення, передбачені у частині другій статті 265 Кодексу законів про працю України так само, як і правопорушення, передбачене у частині третій статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, належить за своєю природою (основними ознаками) до такого виду юридичної відповідальності як адміністративна відповідальність. Об`єднана палата Верховного Суду сформувала власний правовий висновок відповідно до якого: - штрафи передбаченні статтею 265 Кодексу законів про працю України є заходами фінансової відповідальності, підстав відносити їх до заходів адміністративної відповідальності немає; - фізична особа - підприємець, яка використовує найману працю, не може бути одночасно притягнута до відповідальності за частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частиною третьою статті 41 Кодексу України про адміністративне правопорушення в частині допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору у зв`язку з порушенням принципу non bis in idem як складового елементу принципу верховенства права. Суд апеляційної інстанції враховуючи викладені обставини вище, вважає за потрібне зазначити, що постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 жовтня 2021 року у справі №303/6582/21 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого частиною 3 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення та звільнено від адміністративної відповідальності на підставі статті 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тому з врахуванням даної постанови суду першої інстанції слід вказати на те, що позивача не притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 41 КУпАП та немає притягнення до подвійної відповідальності. Також колегія суддів бере до уваги правову позицію Верховного Суду викладену у постанові 15 листопада 2021 року у справі №0740/826/18, в якій зазначено, що при розгляді даної справи не застосовується висновок Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду (постанова від 22.12.2020 у справі №260/1743/19) щодо неможливості одночасного притягнення до відповідальності за ч. 2 ст. 265 КЗпП України та ч. 3 ст. 41 КУпАП та ч. 3 ст. 41 КУпАП в частині допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору у зв`язку з порушенням принципу «non bis idem», оскільки постановою Мукачівського міськрайонного суду позивача не притягнуто до адміністративної відповідальності (а саме звільнений від адміністративної відповідальності). Таким чином, допуск ФОП ОСОБА_1 вказаних вище осіб до роботи без належного оформлення трудових відносин зафіксований актом інспекційного відвідування №ЗК/311/292/АВ від 21 липня 2021 року, а також матеріалами відеофіксації( а.с. 41). Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), передбачена відповідальність фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю у вигляді штрафу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення, а до фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження. Отже, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору до ФОП ОСОБА_1 підлягає застосуванню штраф у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Розмір мінімальної заробітної плати на час виявлення порушення 21.07.2021 становив 6000 грн, відтак загальна сума штрафу складає 360 000 грн. (6000,00 х 10 х 6). Аналізуючи вказані вище приписи нормативно-правових актів у сукупності з фактичними обставинами справи, апеляційний суд вважає, що постанова про накладення штрафу №ЗК311/292/АВ-ТД-ФС-25 від 12.08.2021 прийнята уповноваженими особами відповідача відповідно до Порядку №823, Порядку №509, абз. 2 ч. 2ст. 265 КЗпП України, а тому відсутні підстави для їх скасування. За таких обставин, оцінивши зібрані докази у сукупності, колегія суддів апеляційного суду приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги відповідача є підставними і обґрунтованими та спростовують висновки суду першої інстанції. Враховуючи викладене, судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, відтак оскаржуване рішення суду відповідно до вимог статті 317 КАС України підлягає скасуванню з одночасним прийняттям постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову з наведених вище підстав. Керуючись ст. 229 ч. 4, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Закарпатській області задовольнити, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року у справі № 260/4624/21 скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання дії та бездіяльності протиправними - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда М. А. Пліш Повне судове рішення складено 15 квітня 2022 року.