Постанова 4852 № 340/3515/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 12 квітня 2022 року м. Дніпросправа № 340/3515/20 (суддя Кравчук О.В., м. Кропивницький) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач), суддів: Панченко О.М., Іванова С.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року у справі №340/3515/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання незаконною бездіяльності, зобов`язання вичинити дії, стягнення недоплаченої пенсії та моральної шкоди,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 31 серпня 2020 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області згідно з яким, з урахуванням уточнень, просить: - визнати неправочинною та незаконною бездіяльність відповідача в ненарахуванні ОСОБА_1 , в період з 22.05.2008 року по 01.09.2020 року пенсії в порядку, встановленому Постановою від 14.09.2011 року Кіровського районного суду міста Кіровограда по адміністративній справі №2а-16102/11; - встановити ОСОБА_1 , починаючи з 01.09.2020 року, розмір щомісячної пенсії, орієнтовно в сумі 11498,50 грн; - стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 недоплачену йому пенсію за період з 22.05.2008 року по 01.09.2020 року в загальній сумі, орієнтовно, 563988,75 грн; - стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в загальній сумі 500000 грн. Позов обґрунтовано тим, що відповідач повинен нараховувати та виплачувати позивачеві пенсію згідно зі статтями 50, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", однак відповідач ігнорує та виплачує ОСОБА_1 занижену пенсію. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року позов задоволено частково. Суд, визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року у розмірі 6 (шести) мінімальних пенсій за віком у відповідності до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року у розмірі 6 (шести) мінімальних пенсій за віком у відповідності до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовив. Рішення суду фактично мотивовано тим, що «предмет цього адміністративного позову розтлумачено Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 24 грудня 2020 року: ОСОБА_1 просить використати рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда в адміністративній справі №2-а- 16102/11 від 14 вересня 2011 року як порядок при нарахуванні йому в період з 22 травня 2008 року по 01 вересня 2020 року пенсії та зобов`язати нарахувати йому пенсію, керуючись рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда в адміністративній справі від 14 вересня 2011 року №2-а-16102/11 (а.с. 50 на звороті)». Суд першої інстанції зауважив, що у період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року правове регулювання правовідносин щодо виплати основної державної пенсії по інвалідності, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру іншими законами, крім Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не здійснювалося. При цьому, на території України діють чинні нормативні акти, які є обов`язковими для застосування в правовідносинах, що ними регулюються. Наявність судового рішення, яким відповідача зобов`язано здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком відповідно до ст.ст.50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 09 лютого 2011 року, не породжує у боржника обов`язок довічно здійснювати виплату позивачу пенсії у вказаних розмірах. Крім того, суд першої інстанції зробив висновок про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 563988,75 грн через необґрунтованість такої вимоги. Також, суд першої інстанції зробив висновок про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди з відповідача, оскільки сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, у той час як моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що відповідач протиправно виплачує позивачу пенсію у зменшеному розмірі. Також зазначає про те, що позивач збільшував позовні вимоги, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача недоплаченої суми пенсії за період з 22.05.2008 року по 01.09.2020 року з 563988,75 грн на 856864,37 грн, однак суд першої інстанції проігнорував зазначене. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його до апеляційного суду. Просить скасувати рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що відповідач здійснює виплату позивачу пенсії у відповідності до вимог чинного законодавства. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (І категорії) та інвалідом ІІІ групи, внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Кіровоградській області та отримує пенсію по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи. Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14.09.2011року (справа №2-а-16102/11) Управління ПФУ в м. Кіровограді, правонаступником якого є відповідач, зобов`язано здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , як особі, яка постраждала від наслідків катастрофи на ЧАЕС І категорії, інваліду ІІІ групи, основної державної пенсії з розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком, згідно частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, з розрахунку 50 % мінімальної пенсії за віком, згідно з ст. ст. 50, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням виплачених сум (а.с.102-104). Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 року (справа №2а-3275/11) скасовано постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда по справі №2а-16102/11 від 14.09.2011 р. та зобов`язано УПФУ в м. Кіровограді здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.ст.50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за період з 09.02.2011 року, до змін у законодавстві або зміни соціального статусу, з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період (а.с.114). 11 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про виконання в добровільному порядку названого судового рішення (а.с.14). Однак, листом від 18 серпня 2020 року №2259-2608/М-08/8-1100/20 відповідач повідомив позивача, що здійснення виплати за судовим рішенням можливо при наявності відповідного фінансування з державного бюджету. Рекомендовано звернутись до органів державної виконавчої служби з відповідними документами та за процедурою, встановленою Порядком погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженим постановою КМУ від 03.09.2014 №440 (а.с.15). Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення виходить з наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, визначення соціального захисту постраждалого населення визначено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796). Згідно з частинами першою-другою статті 39 Закону №796 (у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітної; плати; у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати. Відповідно до статті 49 Закону №796-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у; вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Згідно із статтею 50 Закону №796-XII особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, зокрема, інвалідам IIІ групи у розмірі 50%мінімальної пенсії за віком. Відповідно до частини четвертої 54 Закону №796-XII в усіх випадках розміри пенсій інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, по IIІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком. Разом з цим, 14 червня 2011 Верховна Рада України прийняла Закон України №3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» (далі - Закон №3491-VI), яким розділ VІ «;Прикінцеві положення» Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4 такого змісту: «Установити, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік». Положення пункту 4 розділу VІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп2011. Відтак, Законом №3491-VI Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону №796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. На виконання пункту 7 Закону №3491-VI, 06 липня 2011 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» №745, яка набрала чинності з 23 липня 2011 року, пунктами 1 і 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою. Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що оскільки 23 липня 2011 року набрала чинності Постанова №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», якою встановлено розмір основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, положення статей 50, 54 Закону №796-XII підлягають застосуванню лише до 23 липня 2011 року, а після вказаної дати застосуванню підлягають положення Закону №3491-VI та Постанови №745. Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 року №1210 затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22 грудня 2011 року №4282-VI (набрав чинності 01.01.2012) було установлено, що у 2012 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік. Згідно з абзацом восьмим пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 №3-рп/2012 нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема, питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до п. 5 ч.1 ст. 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік. Такий же правовий підхід був закріплений у 2013 році з прийняттям Закону України від 06 грудня 2012 року №5515-VI «Про Державний бюджет України на 2013 рік» (далі - Закон №5515-VI), пунктом 4 Перехідних положень якого встановлено, що у 2013 році норми і положення статей 20 - 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону №796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2013 рік. Вказана норма Закону №5515-VI також неконституційною не визнавалась та її дія у 2013 році не зупинялась. З правового аналізу вказаних Законів та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та роз`яснень Конституційного Суду України випливає, що в період з 23 липня 2011 по 31 грудня 2013 року визначення порядку та розмірів виплат вказаним категоріям громадян було делеговано Кабінету Міністрів України. Разом з тим, 01 січня 2014 набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16 січня 2014 року №719-VII, прикінцевими положеннями якого жодних змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених статтями 50, 54 Закону №796-ХІІ, передбачено не було. Чинним залишався й Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Лише Законом України від 31 липня 2014 року №1622-VII «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», який набрав чинності 03 серпня 2014 року, розділ «Прикінцеві положення» Закону України від 16 січня 2014 року №719-VII «Про Державний бюджет України на 2014 рік» доповнено пунктом 67, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення статей 20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2014 рік. Відтак, тільки з 03 серпня 2014 року Законом №719-VII Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону №796-ХІІ, розміри основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю. Отже, у період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року правове регулювання правовідносин щодо виплати основної державної пенсії по інвалідності, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру іншими законами, крім Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не здійснювалося. При цьому, суд враховує принцип пріоритетності Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» над підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210. Враховуючи зазначене, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що у період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати пенсію позивачу в розмірі, визначеному статтею 54 Закону №796-ХІІ, а не Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №619/2262/17. Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази нарахування та виплати позивачеві за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року основної державної пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України №796-ХІІ, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у вказаний період пенсія ОСОБА_1 була обчислена у розмірі, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Відтак, відносно до наявного судового рішення у справі №2-а-16102/11, відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не нарахування та не виплати пенсії ОСОБА_1 у розмірі, встановленому законом, за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року. Керуючись статтею 9 КАС України, суд приходить до висновку, що порушене право позивача має бути відновлене шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу пенсію за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року у розмірі 6 (шести) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком у відповідності до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням виплачених сум. Разом з тим, визначаючись стосовно позовних вимог позивача в іншій частині, суд зазначає наступне. Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 вересня 2011року (справа №2-а-16102/11), на беззастережному застосуванні якої наполягає позивач, відповідача зобов`язано здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , як особі, яка постраждала від наслідків катастрофи на ЧАЕС І категорії, інваліду ІІІ групи, основної державної пенсії з розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком, згідно частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, з розрахунку 50 % мінімальної пенсії за віком, згідно з ст. ст. 50, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням виплачених сум. Однак, суд наголошує, що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року (справа №2а-3275/11) вказане судове рішення скасоване. Натомість відповідача зобов`язано здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.ст.50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за період з 09 лютого 2011 року до змін у законодавстві або зміни соціального статусу, з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період. Починаючи з 23 липня 2011 року в Україні змінилося правове регулювання, на підставі якого позивачу здійснювалась виплата пенсії та інші соціальні виплати зазначені у судовому рішенні - постанові Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року. На території України діють чинні нормативні акти, які є обов`язковими для застосування в правовідносинах, що ними регулюються. Наявність судового рішення, яким ГУ ПФУ в Кіровоградській області зобов`язано здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком відповідно до ст.ст.50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 09 лютого 2011 року, не породжує у відповідача обов`язку довічно здійснювати виплату позивачу пенсії у вказаних розмірах. Такий обов`язок у відповідача припиняється у разі зміни правового регулювання виплати зазначених соціальних виплат. Більше того, відповідна вказівка на такий юридичний факт міститься й у самій постанові Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року (справа №2а-3275/11) - «до змін у законодавстві або зміни соціального статусу». У рішенні «Великода Валентина Ніканорівна проти України» (параграф 21) Європейський суд з прав людини в частині скарг заявниці стосовно невиконання рішення суду від 19 січня 2010 року щодо нарахування та виплати заявниці пенсії у розмірі, встановленому статтями 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» після внесення у 2011 році змін до законодавства, констатував, що подальша дія вищезазначеного судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати заявниці, було внесено зміни. Відповідно, обов`язок Уряду забезпечити виконання рішення закінчився щонайпізніше 01 листопада 2011 року, коли змінене законодавство було застосовано до пенсії заявниці. Протягом зазначеного періоду заявниця отримувала пенсію згідно з рішенням суду від 19.01.2010, і таким чином для скарги немає підстав. Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини вже неодноразово зазначав, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому (зокрема, у рішеннях у справах «Arras та інші проти Італії», «Сухобоков проти Росії»). Конституційний Суд України у рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011 вказав, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. У Рішенні від 25.01.2012 №3-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов`язується з його функціями, визначеними у пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Як встановлено судом, у період з 01.11.2011 по 31.12.2011 Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14.06.2011 №3491-VI, з 01.01.2012 по 31.12.2012 Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011 №4282-VI, з 01.01.2013 по 31.12.2013 Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06.12.2012 №5515-VI, з 03.08.2014 по 31.12.2014 Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31.07.2014 №1622-VII Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені ст.ст. 50, 54 Закону №796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Крім того, 01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 №79-VIII, п.63 якого, зокрема, розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким установлено, що норми і положення, зокрема, ст.ст.39, 50, 54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №619/2262/17. Враховуючи викладені обставини та норми закону, починаючи з 23.07.2011 по 31.12.2013 та з 03.08.2014 по день прийняття рішення у цій справі відповідач, здійснюючи нарахування та виплату позивачу основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у вказаний період, у розмірі, визначеному постановами Кабінету Міністрів України, діяв правомірно, а тому у задоволенні позову у цій частині слід відмовити. Також, не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 , що стосуються нарахування та виплати йому пенсії з 22 травня 2008 року по 08 лютого 2011 року. Оскільки постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року у справі № 2а-16102/11 (а.с. 113-114) у задоволенні відповідних позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Незгода позивача із вказаним судовим рішенням не може бути підставою для його перегляду у межах іншої адміністративної справи. Вимога ОСОБА_1 про встановлення йому з 01 вересня 2020 року пенсії орієнтовно у розмірі 11498,50 грн також задоволенню не підлягає, оскільки ця вимога спрямована на вирішення правовідносин, які на час звернення позивача до суду (31 серпня 2020 року), ще не настали. Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 563988,75 грн, то така вимога також не підлягає задоволенню, оскільки адміністративний суд визначає саме право на нарахування та виплату позивачу пенсії, при цьому питання щодо нарахування та виплати такої пенсії покладено на відповідний Державний орган. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що доводи апеляційної скарги про збільшення позивачем позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача недоплаченої суми пенсії за період з 22.05.2008 року по 01.09.2020 року з 563988,75 грн на 856864,37 грн не спростовують правильність висновків суду першої інстанції в цій частині. Також, суд апеляційної інстанції зауважує на безпідставності доводів апеляційної скарги позивача щодо приховання судом першої інстанції заяви позивача про збільшення позовних вимог в цій частині, копію якої ним додано до апеляційної скарги, оскільки з доданих до апеляційної скарги матеріалів вбачається, що заява про збільшення позовних вимог підписана позивачем « 12.10.2020 року» та здана до поштового відділення « 12.10.2021», а отже станом на час ухвалення оскаржуваного судового рішення (15.11.2021 року) могла бути недоставлена адресату. Доказів отримання судом першої інстанції цієї заяви, до ухвалення оскарженого рішення у цій справі, позивач суду не надає. Щодо позовних вимог про стягнення відшкодування моральної шкоди внаслідок порушення законних прав позивача, слід зазначити наступне. Відповідно до ч.1 ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Частиною 2 ст.23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Як роз`яснено у пунктах 4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», позивач повинен зазначити у чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Під час розгляду справи позивачем не надано належних пояснень того, в чому полягає завдана йому моральна шкода, якими доказами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров`я тощо), наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідачів та заподіянням йому шкоди, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди тощо. Сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, у той час як моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами, а тому суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача моральної шкоди не підлягає задоволенню. На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення. Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області - залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2021 року у справі №340/3515/20 - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 12 квітня 2022 року. Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко суддя О.М. Панченко суддя С.М. Іванов