Постанова КГС ВС № 920/10/21 (920/868/21)

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 квітня 2022 року м. Київ cправа № 920/10/21 (920/868/21) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Пєскова В.Г., розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо впроваджувальний центр "Гандікап" та Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Запорізького обласного управління АТ "Ощадбанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 та ухвалу Господарського суду Сумської області від 05.10.2021 у справі № 920/10/21 (920/868/21) за заявою про забезпечення позову за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міська стоматологічна поліклініка" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо впроваджувальний центр "Гандікап" , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача:

1. Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" ,

2. Головне управління ДПС у Сумській області,

3. Концерн "Міські теплові мережі", про визнання договору недійсним та витребування майна до ліквідаційної маси в межах справи № 920/10/21 за заявою кредитора: Головного управління ДПС у Сумській області до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю "Міська стоматологічна поліклініка" про визнання банкрутом. ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Сумської області від 25.01.2021 відкрито провадження у справі № 920/10/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Міська стоматологічна поліклініка" (далі - ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка", боржник), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Жмакіну Н.В. Постановою Господарського суду Сумської області від 20.04.2021 визнано юридичну особу - ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Жмакіну Н.В. Позивач - ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Жмакіної Н.В. звернувся до суду з позовною заявою про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення літ. А-5, що знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, вул.Перемоги, буд. 95А, загальною площею 1042,2 кв.м. від 02.08.2018, укладеного між ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" та ТОВ "Науково-виробничо впроваджувальний центр "Гандікап" (далі - відповідач) (реєстровий №2408, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В); витребування від ТОВ "Науково-виробничо впроваджувальний центр "Гандікап" на користь ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" нерухоме майно: нежитлове приміщення літ. А-5, що знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, вул.Перемоги, буд.95А, загальною площею 1042,2 кв.м. (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1613526123101). Ухвалою Господарського суду Сумської області від 11.08.2021 провадження у справі №920/10/21(920/868/21) відкрито за правилами загального позовного провадження, розгляд справи вирішено здійснювати у відокремленому провадженні в межах справи про банкрутство ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка". Ліквідатор ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" арбітражний керуючий Жмакіна Н.В. звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, відповідно до вимог якої, просила суд: - заборонити відчужувати та будь-яким іншим чином розпоряджатися, в тому числі, але не виключно, продавати, міняти, дарувати, розділяти (виділяти), передавати в іпотеку, позичку, до статутного капіталу юридичних осіб щодо майна, а саме: нежитлового приміщення, літ. А-5, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул.Перемоги, буд. 95 А, загальною площею 1042,2 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1613526123101); - заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно, а також внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записів про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, змін до таких записів щодо майна, а саме: нежитлового приміщення, літ. А-5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1042,2 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1613526123101). Заява обґрунтована тим, що в ході ліквідаційної процедури ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" ліквідатору стало відомо, що відповідачем вчиняються дії з підготовки майна до відчуження, щоб у разі позитивного рішення за заявою ліквідатора, неможливо було повернути майно до ліквідаційної маси підприємства-банкрута. Існування ризиків подальшого відчуження майна позивач обумовлює недобросовісною поведінкою колишніх посадових осіб підприємства-банкрута та осіб, що здійснювали на підприємство вирішальний вплив з перепродажу майна за очевидно заниженою вартістю з метою уникнення задоволення вимог кредиторів та пов`язаністю осіб з відповідачем по справі. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 05.10.2021 заяву ліквідатора ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" арбітражного керуючого Жмакіної Н.В. про забезпечення позову у справі №920/10/21(920/868/21) задоволено. Заборонено відчужувати та будь-яким іншим чином розпоряджатися, в тому числі, але не виключно, продавати, міняти, дарувати, розділяти (виділяти), передавати в іпотеку, позику, до статутного капіталу юридичних осіб щодо майна, а саме: нежитлового приміщення, літ. А-5, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 95А, загальною площею 1042,2 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1613526123101). Заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в т.ч. Міністерству юстиції України та його територіальним органам, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно, а також внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записів про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, змін до таких записів щодо майна, а саме: нежитлового приміщення, літ. А-5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 ухвалу Господарського суду Сумської області від 05.10.2021 у справі №920/10/21 (920/868/21) залишено без змін. Судові рішення обґрунтовані тим, що невжиття заходів забезпечення може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі в разі задоволення заявлених вимог. До Верховного Суду з касаційними скаргами звернулися ТОВ "Науково-виробничо впроваджувальний центр "Гандікап" та АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Запорізького обласного управління АТ "Ощадбанк" (далі - АТ "Ощадбанк"), які просять скасувати ухвалу Господарського суду Сумської області від 05.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 у справі 920/10/21(920/868/21) про забезпечення позову. АТ "Ощадбанк" в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме статей 73, 74, 76, 77 ГПК України, зазначаючи, що суди не забезпечили дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та не надали належну правову оцінку заяві позивача про забезпечення позову. AT "Ощадбанк" вважає, що наведені позивачем мотиви забезпечення позову не підтверджуються належними та допустимими доказами у справі, а ґрунтуються виключно на припущеннях щодо можливого ускладнення ефективного захисту або поновлення порушених прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду, зокрема, неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання такого рішення. ТОВ "Науково-виробничо впроваджувальний центр "Гандікап" в касаційній скарзі посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме статей 73, 137, 269 ГПК України щодо неврахування відсутності існування конкретного зв`язку між заходами забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами до відповідача, їх спрямування саме на зупинення ймовірного порушення прав позивача, за захистом яких він і звернувся до суду. Скаржник звертає увагу касаційного суду на те, що ухвала суду про забезпечення позову, залишена без змін постановою апеляційного суду, ґрунтується лише на припущеннях, які до того ж є необґрунтованими, вважає, що заявником не було надано належних та допустимих доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову. Доводи інших учасників справи Ліквідатор ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" арбітражний керуючий Жмакіна Н.В. у відзиві на касаційні скарги ТОВ "Науково-виробничо впроваджувальний центр "Гандікап" та АТ "Ощадбанк" просить відмовити в їх задоволенні, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість їх вимог, оскаржувані ухвалу Господарського суду Сумської області від 05.10.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частини 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. Оцінка доводів учасників та застосування судами норм матеріального та процесуального права Діючи в межах повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, колегія суддів здійснює перегляд оскаржуваних судових рішень в межах доводів касаційних скарг щодо вжиття заходів забезпечення позову. Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 543/730/14-ц). У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України). Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Отже умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17, постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №916/1572/19, від 28.10.2019 у справі № 916/1845/19, від 10.09.2020 у справі №922/3502/19). Ліквідатор ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" звертаючись з позовною заявою про визнання недійсним з моменту укладення договору від 02.08.2018 купівлі-продажу нежитлового приміщення літ. А-5, укладеного між ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" та ТОВ "Науково-виробничо впроваджувальний центр "Гандікап", та витребування від ТОВ "Науково-виробничо впроваджувальний центр "Гандікап" на користь ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" спірного нерухомого майна, в її обґрунтування зазначав, що укладаючи спірних договір боржник діяв очевидно недобросовісно на шкоду кредитору, з метою уникнення звернення стягнення на майнові активи підприємства за податковим боргом здійснив продаж нежитлового приміщення, літ. А-5, за очевидно заниженою вартістю зацікавленій особі - ТОВ "Науково-виробничо впроваджувальний центр "Гандікап". У результаті таких дій боржник не зміг обслуговувати свої борги та став неплатоспроможним. В обґрунтування поданої в межах заявленого позову заяви про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження та будь-яким іншим чином розпорядження спірним нерухомим майном боржника, а також заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, ліквідатор ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" вказувала, що в ході ліквідаційної процедури стало відомо, що відповідачем вчиняються дії з підготовки майна до відчуження, щоб у разі позитивного рішення за заявою ліквідатора, неможливо було повернути майно до ліквідаційної маси підприємства-банкрута. Існування ризиків подальшого відчуження майна позивач обумовлюється недобросовісною поведінкою колишніх посадових осіб підприємства-банкрута та осіб, що здійснювали на підприємство вирішальний вплив з перепродажу майна за очевидно заниженою вартістю з метою уникнення задоволення вимог кредиторів та пов`язаністю осіб з відповідачем по справі. Вирішуючи питання про те, чи є вжиті у даній справі заходи забезпечення позову співмірними із заявленими позовними вимогами про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та витребування цього майна від відповідача на користь позивача, Верховний Суд враховує встановлені судами попередніх інстанцій обставини, згідно з якими: - 02.08.2018 між ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" та ТОВ "Науково-виробничо впроваджувальний центр "Гандікап" укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, літ. А-5, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул.Перемоги, буд. 95 А, загальною площею 1042,2 кв.м., посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В., реєстровий № 2408. За погодженням сторін продаж нежитлового приміщення, літ. А-5, вчиняється за 60 000,00 грн. без ПДВ; - керівник та засновник ТОВ "Науково-виробничо впроваджувальний центр "Гандікап" ОСОБА_3 станом на час вчинення оспорюваного правочину (02.08.2018) була керівником також і ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка", що підтверджується Витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 51801408009 та № 488832518085; - на час вчинення правочину (02.08.2018) ТОВ "Науково-виробничо впроваджувальний центр "Гандікап" та ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" мали зареєстроване одне і те ж місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 95 А; - за змістом оспорюваного договору від імені ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" під час його укладення діяв представник ОСОБА_2 на підставі довіреності, посвідченої 26.07.2018 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В. в реєстрі за №2320, підписаної від імені ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" директором Товариства ОСОБА_3; - відповідно до копії протоколу позачергових Загальних зборів Учасників ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка" від 24.07.2018 представником учасника Товариства Григор`єва В.В. , який володіє 99,164% часток статутного капіталу та має 99,164 голосів, був ОСОБА_2 на підставі довіреності №77АБ9678. За результатами проведених зборів вирішено зокрема уповноважити ОСОБА_2 на підписання договору купівлі-продажу спірного об`єкту нерухомого майна від імені ТОВ "Міська стоматологічна поліклініка". Інші присутні учасники на загальних зборах голосували проти прийняття рішення про продаж спірного нерухомого майна; - відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №51801408009 станом на 02.08.2018 засновниками ТОВ "Науково-виробничо впроваджувальний центр "Гандікап" є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . На даний час вказані вище особи залишаються бенефіціарними власниками відповідача, а ОСОБА_3 - його керівником. ТОВ "Науково-виробничо впроваджувальний центр "Гандікап" не спростовує факт зацікавленості вказаних вище осіб щодо підприємства-банкрута у розумінні положень статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства. Відтак, ураховуючи встановлені судами обставин, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про застосування заходів забезпечення позову до спірного об`єкту нерухомого майна, не вжиття яких може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача у випадку задоволення його позову та призвести до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду. До того ж, заборона вчиняти певні дії щодо цього майна не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам. Скаржниками не доведено протилежного. Опосередковано це підтверджується змістом касаційних скарг, в яких зазначено, що спірний об`єкт нерухомості з 12.04.2019 знаходиться в іпотеці у АТ "Державний ощадний банк України" у зв`язку з отриманням кредиту, термін повернення якого 11.04.2022. У зв`язку з цим на об`єкт нерухомості ще 12.04.2019 було накладено обтяження: "заборона на нерухоме майно". Відтак, ТОВ "Науково-виробничо впроваджувальний центр "Гандікап" не має правової можливості відчужити об`єкт нерухомості, який є предметом судового розгляду до повного погашення кредиту перед AT "Державний ощадний банк України", який відповідно до приписів статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку" може бути переданий іпотекодержателю в рахунок виконання основного зобов`язання. Зважаючи на вищенаведене, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій правильно надали оцінку обґрунтованості доводів позивача, встановивши безпосередній зв`язок між конкретними заходами забезпечення позову та предметом позову, і правильно застосували до спірних правовідносин положення статей 136, 137 ГПК України. Вжиті заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а тому підстави для скасування оскаржених судових рішень і задоволення касаційної скарги відсутні. Стосовно доводів скаржників про неповноту дослідження обставин справи і неправильну оцінку доказів (заявником не було надано належних та допустимих доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову) Верховний Суд зауважує, що в цій частині доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права, та зводяться до твердження про необхідність переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 300 ГПК України, перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Верховний Суд виходить з того, що оцінка доказів у справі та встановлення обставин, які необхідні для вирішення заяви про забезпечення позову є перш за все завданням судів першої та апеляційної інстанцій. Такі доводи були предметом дослідження в судах першої та апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи і доказам, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства і з якою погоджується Верховний Суд. Зазначене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, відповідно до якого встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Верховний Суд звертає увагу на імперативні приписи статті 300 ГПК України, згідно з якими повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16). В контексті зазначеного Верховний Суд також звертається до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Доводи касаційних скарг, які фактично зводяться до заперечення скаржниками установлених судами першої та апеляційної інстанції обставин справи, тверджень про недослідження судами доказів і надання доказам неправильної оцінки, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, оскільки такі аргументи наведено без урахування меж касаційного перегляду та повноважень суду касаційної інстанції, визначених у статті 300 ГПК України. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг За змістом частин першої, третьої статті 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційних скарг. Судові витрати У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційних скарг та залишенням без змін ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційних скарг покладаються на заявників касаційних скарг. На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИВ: 1 Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо впроваджувальний центр "Гандікап" та Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Запорізького обласного управління АТ "Ощадбанк" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 та ухвалу Господарського суду Сумської області від 05.10.2021 у справі №920/10/21(920/868/21) залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Огороднік К.М. Судді Жуков С.В. Пєсков В.Г.