Постанова КГС ВС № 908/1318/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 липня 2026 року м. Київ cправа № 908/1318/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Картере В.І. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г., за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В., представників учасників справи: Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Запорізького обласного управління Акціонерного товариства "Ощадбанк" - Плескачова Т.В., ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо впроваджувальний центр "Гандікап" - не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Запорізького обласного управління Акціонерного товариства "Ощадбанк" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.04.2026 (колегія суддів у складі: Золотарьова Я.С. - головуюча, Демчина Т.Ю., Фещенко Ю.В.) та постанову Господарського суду Запорізької області від 05.02.2026 (суддя Сушко Л.М.) у справі №908/1318/23 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛАММО" (яке є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридично-консультаційна компанія "Візір") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо впроваджувальний центр "Гандікап" про банкрутство, ВСТАНОВИВ: Хід розгляду справи

1. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.04.2023 відкрито провадження у справі №908/1318/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничо впроваджувальний центр "Гандікап" (далі - ТОВ "НВВЦ "Гандікап", Боржник), введено процедуру розпорядження майном Боржника та призначено розпорядником майна арбітражну керуючу Бурцеву Ірину Юріївну.

2. Ухвалами Господарського суду Запорізької області в ході провадження у справі були розглянуті заяви кредиторів про грошові вимоги до Боржника, за результатами чого, зокрема, визнано кредиторські вимоги Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі - АТ "Ощадбанк"), Головного управління державної податкової служби у Запорізькій області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Руф Білдинг" та Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", а також здійснено процесуальне правонаступництво кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридично-консультаційна компанія "Візір" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "БЛАММО".

3. У процедурі розпорядження майном господарський суд першої інстанції неодноразово відкладав підсумкове засідання, зобов`язував розпорядника майна провести аналіз фінансового стану Боржника, організувати збори кредиторів та надати суду відповідні протоколи. При цьому протягом тривалого часу збори кредиторів не приймали рішення щодо переходу до наступної судової процедури. 4. 10.12.2024 до господарського суду надійшло клопотання АТ "Ощадбанк" про відмову у затвердженні звітів розпорядника майна та закриття провадження у справі, посилаючись на відсутність ознак неплатоспроможності Боржника та порушення вимог ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) Боржником і розпорядником майна.

5. Розпорядник майна звернулася до господарського суду з клопотанням про визнання Боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

6. За результатами проведеного розпорядником майна аналізу фінансової, господарської та інвестиційної діяльності Боржника, а також його становища на товарних ринках, на підставі фінансової звітності за 2020-2022 роки встановлено наявність ознак поточної, критичної та понадкритичної неплатоспроможності Боржника, відсутність ознак фіктивного банкрутства та приховування банкрутства, а також зроблено висновок про неможливість застосування до Боржника процедури санації та доцільність застосування ліквідаційної процедури.

7. Розпорядником майна спільно з керівником Боржника 30.06.2023 проведено інвентаризацію майна ТОВ "НВВЦ "Гандікап", за результатами якої встановлено відсутність основних засобів, нематеріальних активів, незавершеного виробництва, незавершеного капітального будівництва, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів у касі та банківських установах, біологічних активів і витрат майбутніх періодів. Водночас встановлено наявність дебіторської заборгованості у розмірі 206857,00 грн, а також кредиторської заборгованості, зокрема перед банківськими установами за отриманими кредитами у сумі 3748320,42 грн, за товари, роботи та послуги - 536000,00 грн, зі сплати податків і зборів - 13321,98 грн.

8. Господарськими судами встановлено, що за Боржником було зареєстровано право власності на нежитлове приміщення за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 95-А. Разом з тим рішенням Господарського суду Сумської області від 28.07.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2023 та постановою Верховного Суду від 05.04.2023, договір купівлі-продажу зазначеного нежитлового приміщення від 02.08.2018 визнано недійсним з моменту його укладення.

9. Згідно з випискою по рахунку боржника в АТ "Ощадбанк" станом на 09.09.2024 та довідкою АТ КБ "ПриватБанк" залишок коштів на рахунках Боржника становив 0,00 грн.

10. Ухвалами Господарського суду Запорізької області від 20.04.2023, 05.10.2023, 20.06.2024, 29.10.2024 та 23.10.2025 визнано грошові вимоги кредиторів до Боржника на загальну суму 8744522,96 грн.

11. Господарськими судами також установлено, що пропозиції щодо санації боржника до суду не надходили.

12. У межах процедури розпорядження майном розпорядником майна відповідно до вимог КУзПБ скликано та проведено збори кредиторів, які відбулися 23.01.2026. У зборах взяли участь п`ять кредиторів, вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів. За результатами голосування щодо введення ліквідаційної процедури чотири кредитори проголосували за визнання Боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, тоді як АТ "Ощадбанк" проголосувало проти.

13. Господарські суди встановили, що строк процедури розпорядження майном ТОВ "НВВЦ "Гандікап", введеної ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.04.2023, закінчився 07.10.2023, та на момент ухвалення постанови суду першої інстанції зазначена процедура тривала понад два роки. Стислий зміст постанов судів першої та апеляційної інстанцій

14. Постановою Господарського суду Запорізької області від 05.02.2026 клопотання АТ "Ощадбанк" про закриття провадження у справі залишено без задоволення, припинено процедуру розпорядження майном та повноваження розпорядника майна арбітражної керуючої Бурцевої І.Ю., ТОВ "НВВЦ "Гандікап" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражну керуючу Бурцеву І.Ю.

15. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.04.2026 постанову Господарського суду Запорізької області від 05.02.2026 залишено без змін.

16. Залишаючи без задоволення клопотання АТ "Ощадбанк" про закриття провадження у справі та визнаючи боржника банкрутом, господарський суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив зі стійкої неплатоспроможності Боржника, відсутності можливості відновлення його платоспроможності, відсутності пропозицій щодо санації та результатів проведених зборів кредиторів.

17. З огляду на це господарські суди дійшли висновку про наявність передбачених ст.ст. 44, 48, 49, 58, 60 КУзПБ підстав для визнання Боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури і відсутність підстав для закриття провадження у справі, визначених ст. 90 цього Кодексу. Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

18. АТ "Ощадбанк" (далі - скаржник) подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Запорізької області від 05.02.2026, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.04.2026 та закрити провадження у справі.

19. Підставою касаційного оскарження скаржник визначає п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

20. На думку скаржника, господарські суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення ст.ст. 44, 49, 90 КУзПБ та не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування ст. 44 КУзПБ, викладені у постановах від 21.08.2024 у справі №903/1251/23(903/945/23), від 27.02.2024 у справі №910/15043/21(910/13122/22), від 17.04.2024 у справі №914/2468/20, від 08.04.2026 у справі №904/3534/24 та від 22.09.2021 у справі №911/2043/20, а також висновки щодо застосування ст.ст. 48, 49 КУзПБ, викладені у постановах від 19.11.2020 у справі №908/2755/19, від 10.11.2022 у справі №910/866/20 та від 26.04.2023 у справі №924/1277/20.

21. Скаржник вважає, що розпорядник майна не виконав належним чином обов`язки, передбачені ст. 44 КУзПБ, оскільки не забезпечив повне дослідження майнового стану Боржника, не врахував здійснення Боржником господарської діяльності після відкриття провадження у справі про банкрутство, не надав належної оцінки руху грошових коштів на рахунках Боржника, а також не вжив заходів щодо витребування та оспорення договору оренди, укладеного Боржником без погодження з розпорядником майна, та повернення майна до ліквідаційної маси. На думку скаржника, висновок апеляційного господарського суду про те, що такі дії могли бути вчинені самим кредитором, суперечить наведеним вище висновкам Верховного Суду щодо застосування ст. 44 КУзПБ.

22. Крім того, скаржник стверджує, що господарські суди передчасно дійшли висновку про наявність підстав для переходу до ліквідаційної процедури, оскільки належним чином не дослідили майновий стан Боржника, не встановили фактичної неможливості відновлення його платоспроможності, не врахували, що Боржник після відкриття провадження у справі продовжував здійснювати господарську діяльність та отримувати дохід, а відтак безпідставно відмовили у задоволенні клопотання Банку про закриття провадження у справі.

23. Також скаржник зазначає про порушення господарськими судами ст.ст. 73, 76, 86, 236 ГПК України, оскільки, на його думку, під час розгляду справи в процедурі розпорядження майном господарськими судами не з`ясовано всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а розпорядником майна не доведено факт неплатоспроможності Боржника. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

24. Відзиви на касаційну скаргу від учасників справи в установлений термін до Верховного Суду не надійшли.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

25. Керуючись вимогами ст.ст. 14, 300 ГПК України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.

26. Відповідно до приписів ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не встановлює нових фактичних обставин, не здійснює переоцінку доказів та не вирішує питання про їх достовірність чи перевагу одних доказів над іншими, а перевіряє правильність застосування судами норм права до встановлених ними обставин. Підстава касаційного оскарження, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, передбачає, що скаржник має обґрунтувати, яку саме норму права суд апеляційної інстанції застосував без урахування висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах та в чому полягає вплив цього на законність оскаржуваного рішення.

27. Предметом касаційного перегляду в цій справі є постанова господарського суду апеляційної інстанції, ухвалена за наслідками апеляційного перегляду постанови місцевого господарського суду про визнання боржника банкрутом і відкриття щодо нього ліквідаційної процедури.

28. Відповідно до ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

29. Згідно з визначеннями, наведеними у ст. 1 КУзПБ, неплатоспроможність - це неспроможність боржника (іншого, ніж страховик або кредитна спілка) виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом, або встановлена Національним банком України неплатоспроможність страховика відповідно до Закону України "Про страхування" чи неплатоспроможність кредитної спілки відповідно до Закону України "Про кредитні спілки".

30. Водночас банкрутство - це визнана господарським судом нездатність боржника, крім страховика або кредитної спілки, відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника, а також віднесення страховика або кредитної спілки відповідно до рішення Національного банку України до категорії неплатоспроможних відповідно до Закону України "Про страхування" або Закону України "Про кредитні спілки".

31. Ліквідація банкрута є однією із судових процедур, які застосовуються щодо боржника - юридичної особи (ст. 6 КУзПБ). За своєю суттю ліквідація є припиненням існування суб`єкта підприємницької діяльності, визнаного банкрутом. Порядок проведення цієї процедури врегульований у розділі IV КУзПБ.

32. Перехід до зазначеної процедури, за наявності ознак банкрутства, відбувається у підсумковому засіданні суду в процедурі розпорядження майном боржника шляхом ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури (ч.ч. 1, 3, 4 ст. 49 КУзПБ).

33. Постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

34. Ухваленню вказаної постанови передує судова процедура розпорядження майном боржника, порядок проведення якої врегульований у розділі ІІ КУзПБ.

35. Під розпорядженням майном згідно з ч. 1 ст. 44 КУзПБ розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації).

36. Задля досягнення наведеної мети розпорядник майна зобов`язаний, зокрема: проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника, встановлювати за результатами його проведення наявність або відсутність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, вчинення незаконних дій у разі банкрутства; надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, а також здійснювати розкриття кредиторам інформації щодо фінансового стану боржника та ходу провадження у справі; не пізніше двох місяців з дня відкриття провадження у справі про банкрутство провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість (ч. 3 ст. 44 КУзПБ).

37. До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (ч. 2 ст. 49 КУзПБ).

38. Верховний Суд, зокрема, у постановах від 26.03.2025 у справі №911/3095/23, від 14.07.2022 у справі №925/409/20 зауважив, що тлумачення ст.ст. 48, 49, 58 КУзПБ свідчить, що саме господарський суд, проводячи підсумкове засідання у справі про банкрутство, приймає рішення про введення наступної судової процедури щодо боржника, визначеної положеннями ст. 6 КУзПБ, із застосуванням судового розсуду, незалежно від наявності рішення зборів кредиторів про перехід до наступної судової процедури і звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, яке не є саме по собі безумовною підставою для введення господарським судом ліквідаційної процедури боржника. Адже ч. 4 ст. 49 КУзПБ надано суду право, навіть за відсутності відповідного рішення зборів кредиторів боржника, але за наявності обставин (після закінчення термінів визначених КУзПБ щодо тривалості процедури розпорядження майном, за наявності ознак банкрутства та за відсутності пропозицій щодо санації боржника), прийняти постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури за власною ініціативою.

39. Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами, передбаченими КУзПБ, ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

40. Завданням господарського суду у підсумковому засіданні після завершення процедури розпорядження майном є встановлення ознак банкрутства боржника, перевірка можливості відновлення його платоспроможності та визначення подальшої судової процедури відповідно до ст. 49 КУзПБ. Остаточна оцінка встановлених у справі обставин та вирішення питання про перехід до санації, відкриття ліквідаційної процедури чи закриття провадження у справі належить господарському суду.

41. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 26.04.2023 у справі №924/1277/20, на яку посилається скаржник, наголосив, що, вирішуючи у підсумковому засіданні питання ухвалення одного із судових рішень, передбачених ч. 3 ст. 49 КУзПБ, зокрема ухвали про закриття провадження у справі, посилаючись на пріоритетність відновлення платоспроможності боржника над його ліквідацією, судам доцільно дослідити як об`єктивну, так і суб`єктивну складові діяльності боржника.

42. Об`єктивна складова діяльності боржника полягає в аналізі наявних у боржника активів, економічної доцільності та ефективності їх використання у розрізі можливості погашення наявного боргу перед конкурсними кредиторами.

43. Суб`єктивна складова діяльності боржника зводиться до аналізу поведінки боржника, яка повинна бути максимально відкритою стосовно конкурсних кредиторів і спрямована на пошук реальних шляхів погашення боргу перед ними до моменту введення ліквідаційної процедури.

44. Дійсний фінансово-господарський стан боржника у справі про банкрутство повинен встановлюватися господарським судом на підставі комплексного дослідження всіх наявних у справі доказів, зокрема й аналізу фінансового стану боржника, подання якого до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, є обов`язком розпорядника майна боржника, визначеним абз 6 ч. 3 ст. 44 КУзПБ, що дозволить суду встановити наявність чи відсутність підстав для висновку про платоспроможність боржника.

45. Верховний Суд неодноразово зазначав, що, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неплатоспроможність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, шляхом здійснення аналізу повноти проведених розпорядником майна заходів, які передбачені в процедурі розпорядження майном, та дослідити надані розпорядником майна належні та допустимі докази на підтвердження повноти проведення процедури розпорядження майном, зокрема, передбаченої у ч. 3 ст. 44 КУзПБ.

46. При цьому суд має з`ясувати актив і пасив боржника та співставити відомості щодо обох величин. Розмір пасиву боржника підлягає визначенню відповідно до затвердженого судом у порядку ст. 47 КУзПБ реєстру вимог кредиторів. Відомості про актив боржника має містити звіт розпорядника майна про фінансово-майновий стан боржника. Зазначений звіт має бути предметом розгляду зборів кредиторів (комітету кредиторів), які на його підставі приймають рішення клопотати про перехід до наступної судової процедури.

47. Відсутність аналізу та дослідження дійсного фінансово-господарського стану боржника на момент вирішення питання про запровадження у справі про банкрутство судової процедури ліквідації суперечить нормам КУзПБ.

48. Обов`язок арбітражного керуючого проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника та подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію, передбачений також п. 3 ч. 2 ст. 12 КУзПБ.

49. Відповідно до п. 1 Порядку проведення аналізу фінансово-господарського стану суб`єктів господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 10.09.2020 №3105/5 (далі - Порядок), аналіз фінансово-господарського стану суб`єктів господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (далі - Аналіз) проводиться згідно з Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затвердженими наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14 (у редакції наказу Міністерства економіки України від 26.10.2010 №1361) (далі - Методичні рекомендації). Арбітражний керуючий, призначений судом розпорядником майна, проводить Аналіз до проведення перших зборів кредиторів та подає результати Аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію.

50. Пунктом 4 ч. 1 ст. 12 КУзПБ також передбачено право арбітражного керуючого залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації з оплатою їхньої діяльності за рахунок боржника, якщо інше не встановлено цим Кодексом чи угодою з кредиторами.

51. Отже, при вирішенні питання про визнання Боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури господарський суд повинен на підставі належних і допустимих доказів установити наявність ознак банкрутства, дослідити результати проведеного розпорядником майна аналізу фінансово-господарського стану Боржника, співставити актив і пасив Боржника, а також з`ясувати наявність чи відсутність реальної можливості відновлення його платоспроможності.

52. Як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, господарські суди попередніх інстанцій, вирішуючи питання про наявність підстав для переходу до ліквідаційної процедури, дослідили обставини, які відповідно до ст.ст. 44, 49 КУзПБ мають істотне значення для вирішення цього питання.

53. Так, за результатами проведеного розпорядником майна аналізу фінансової, господарської та інвестиційної діяльності Боржника, його становища на товарних ринках, виконаного на підставі фінансової звітності за 2020-2022 роки, господарськими судами встановлено наявність ознак поточної, критичної та понадкритичної неплатоспроможності Боржника, відсутність ознак фіктивного банкрутства та приховування банкрутства, а також зроблено висновок про неможливість застосування до Боржника процедури санації та необхідність переходу до ліквідаційної процедури.

54. Відповідно до результатів проведеної розпорядником майна інвентаризації майна Боржника встановлено відсутність у Боржника основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів у касі та на банківських рахунках, а також інших активів, достатніх для погашення вимог кредиторів. При цьому господарськими судами враховано наявність дебіторської та кредиторської заборгованості Боржника, а також встановлено відсутність грошових коштів на його рахунках як в АТ "Ощадбанк", так і в АТ КБ "ПриватБанк".

55. При цьому, ухвалами Господарського суду Запорізької області у справі визнано кредиторські вимоги на загальну суму 8744522,96 грн, тоді як за результатами проведеної інвентаризації не встановлено наявності майнових активів, достатніх для їх погашення.

56. Крім того, господарські суди встановили, що строк процедури розпорядження майном, встановлений КУзПБ, закінчився ще 07.10.2023, пропозиції щодо санації Боржника до суду не надходили, а на зборах кредиторів 23.01.2026 чотири кредитори підтримали перехід до ліквідаційної процедури, тоді як АТ "Ощадбанк" проголосувало проти.

57. Наведене свідчить, що, всупереч доводам касаційної скарги, господарські суди попередніх інстанцій дослідили результати аналізу фінансово-господарського стану Боржника, проведеної інвентаризації його майна, співставили актив Боржника із розміром визнаних кредиторських вимог, а також перевірили наявність можливості відновлення його платоспроможності. Отже, висновок господарських судів про наявність підстав для переходу до ліквідаційної процедури ґрунтується на досліджених доказах та встановлених обставинах справи.

58. Саме такі дії суду узгоджуються з наведеними скаржником висновками Верховного Суду щодо змісту процедури розпорядження майном та повноважень суду при вирішенні питання про перехід до наступної судової процедури.

59. Посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 19.11.2020 у справі №908/2755/19 та від 10.11.2022 у справі №910/866/20 є безпідставними, оскільки викладені у них висновки щодо необхідності дослідження фінансового стану боржника, співставлення його активів і пасивів, перевірки можливості відновлення платоспроможності та застосування судом судового розсуду при вирішенні питання про перехід до ліквідаційної процедури господарськими судами попередніх інстанцій враховано, що підтверджується встановленими ними обставинами справи.

60. Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування ст. 44 КУзПБ, викладених у постановах від 21.08.2024 у справі №903/1251/23(903/945/23), від 27.02.2024 у справі №910/15043/21(910/13122/22), від 17.04.2024 у справі №914/2468/20 з огляду на таке.

61. Правові висновки, викладені у зазначених постановах, стосуються застосування положень ст. 44 КУзПБ щодо змісту повноважень та обов`язків розпорядника майна, зокрема вчинення ним дій, спрямованих на захист майнових інтересів боржника, оспорення правочинів та повернення майна до ліквідаційної маси. Натомість предметом касаційного перегляду у цій справі є законність постанови про визнання Боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Тому доводи скаржника щодо належності дій розпорядника майна підлягають оцінці в тому обсязі, в якому вони можуть впливати на висновок господарських судів про повноту встановлення фінансово-майнового стану Боржника, наявність ознак неплатоспроможності та можливість відновлення платоспроможності. Водночас ці доводи самі по собі не є самостійною підставою для закриття провадження у справі за ст. 90 КУзПБ.

62. При цьому, як вже зазначалося, господарські суди попередніх інстанцій встановили, що розпорядником майна проведено аналіз фінансово-господарського стану Боржника, здійснено інвентаризацію його майна, досліджено склад активів та пасивів, а також встановлено відсутність реальної можливості відновлення його платоспроможності. За таких обставин доводи скаржника фактично зводяться до незгоди з оцінкою господарськими судами повноти виконання розпорядником майна покладених на нього обов`язків, що саме по собі не свідчить про відсутність підстав для відкриття ліквідаційної процедури.

63. Також Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на постанову від 08.04.2026 у справі №904/3534/24.

64. У зазначеній справі Верховний Суд погодився з висновком господарського суду апеляційної інстанції про передчасність відкриття ліквідаційної процедури з огляду на те, що матеріали справи не містили достатніх відомостей для встановлення дійсного фінансового стану Боржника, зокрема через неповне дослідження його активів та неможливість встановити їх реальну вартість.

65. Натомість у справі, що переглядається, господарські суди попередніх інстанцій встановили фінансовий стан Боржника на підставі аналізу його фінансово-господарської діяльності, результатів інвентаризації, відомостей про склад активів та розмір визнаних кредиторських вимог, а тому наведена постанова ухвалена за інших фактичних обставин та не свідчить про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень ст. 44 КУзПБ.

66. Не приймаються Верховним Судом і посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 22.09.2021 у справі №911/2043/20.

67. Правові висновки, викладені у зазначеній постанові, стосуються застосування положень ст. 39 КУзПБ під час вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство, зокрема щодо перевірки обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора. Натомість у справі, що переглядається, предметом касаційного перегляду є законність постанови про визнання Боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, а тому наведена постанова не є релевантною до спірних правовідносин.

68. Посилання скаржника на постанову судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.04.2023 у справі №924/1277/20 не спростовує висновків господарських судів попередніх інстанцій у цій справі, оскільки висновки, викладені у ній, сформульовані щодо застосування положень ст. 49 КУзПБ під час вирішення питання про закриття провадження у справі після спливу строку процедури розпорядження майном та необхідності дослідження об`єктивної і суб`єктивної складових діяльності боржника. У справі ж, що переглядається, господарські суди дослідили ці обставини, встановили відсутність реальної можливості відновлення платоспроможності Боржника та дійшли висновку про наявність підстав для відкриття ліквідаційної процедури.

69. Верховний Суд також відхиляє доводи касаційної скарги про те, що розпорядником майна неналежно виконано обов`язки, передбачені ст. 44 КУзПБ, у зв`язку з невжиттям заходів щодо оспорення укладеного Боржником договору оренди нежитлового приміщення та повернення отриманих за цим договором коштів.

70. При цьому право розпорядника майна, передбачене ч. 9 ст. 44 КУзПБ, на звернення до господарського суду з позовом про визнання недійсними правочинів боржника, у тому числі укладених із порушенням порядку, встановленого цим Кодексом, не виключає також права кредитора на звернення із відповідною заявою у випадках, передбачених ст. 42 КУзПБ, а після відкриття ліквідаційної процедури - здійснення відповідних повноважень ліквідатором згідно зі ст. 61 КУзПБ.

71. Водночас самі по собі доводи про невчинення розпорядником майна зазначених дій у процедурі розпорядження майном не спростовують установлених господарськими судами обставин щодо наявності ознак неплатоспроможності Боржника та відсутності можливості відновлення його платоспроможності, а тому не впливають на правильність висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для відкриття ліквідаційної процедури.

72. Крім того, КУзПБ передбачено процесуальні механізми контролю за діяльністю арбітражного керуючого. У разі незгоди з його діями чи бездіяльністю учасники провадження у справі про банкрутство, зокрема кредитори, не позбавлені права оскаржити такі дії (бездіяльність) у встановленому законом порядку. Водночас доводи скаржника не свідчать про те, що наведені ним обставини унеможливлювали встановлення судами ознак неплатоспроможності Боржника або виключали наявність підстав для відкриття ліквідаційної процедури.

73. При цьому сам по собі висновок апеляційного суду про наявність у кредитора права, передбаченого ст. 42 КУзПБ, не був визначальним для вирішення спору, оскільки підставою для залишення без задоволення доводів Банку стало встановлення судами наявності ознак неплатоспроможності Боржника та відсутності підстав для закриття провадження у справі.

74. Верховний Суд також відхиляє доводи касаційної скарги про те, що здійснення Боржником господарської діяльності після відкриття провадження у справі про банкрутство, а також надходження і списання коштів з його рахунків свідчать про відсутність ознак неплатоспроможності.

75. Сам по собі факт здійснення Боржником окремих господарських операцій або руху коштів на його рахунках не спростовує встановлених господарськими судами обставин щодо наявності ознак поточної, критичної та понадкритичної неплатоспроможності, недостатності активів для задоволення вимог кредиторів та відсутності реальної можливості відновлення платоспроможності Боржника.

76. Безпідставними є й доводи скаржника про наявність підстав для закриття провадження у справі про банкрутство.

77. Відповідно до ст. 90 КУзПБ провадження у справі про банкрутство підлягає закриттю виключно з підстав, прямо визначених законом.

78. Доводи АТ "Ощадбанк" щодо необхідності закриття провадження у справі фактично зводяться до заперечення наявності ознак неплатоспроможності Боржника, а відтак підлягають оцінці з урахуванням положень п. 11 ч. 1 ст. 90 КУзПБ.

79. Як установили господарські суди попередніх інстанцій, за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності Боржника встановлено наявність ознак поточної, критичної та понадкритичної неплатоспроможності, відсутність майнових активів, достатніх для задоволення вимог кредиторів, а також відсутність реальної можливості відновлення платоспроможності Боржника. За таких обставин підстав для закриття провадження у справі, передбачених п. 11 ч. 1 ст. 90 КУзПБ, суди обґрунтовано не встановили.

80. Верховний Суд також враховує, що процедури банкрутства за приписами КУзПБ мають строковий характер, а продовження процедури розпорядження майном можливе лише в межах граничних строків, визначених законом. Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 12.10.2021 у справі №916/3619/19.

81. Враховуючи, що у цій справі процедура розпорядження майном тривала понад два роки, однак за цей час не було подано плану санації, не надано доказів наявності інвестора чи реальної можливості відновлення платоспроможності Боржника, ці обставини обґрунтовано враховано господарськими судами попередніх інстанцій при вирішенні питання про перехід до ліквідаційної процедури.

82. Доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій положень ст.ст. 73, 76, 86, 236 ГПК України також не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду.

83. Як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, господарські суди першої та апеляційної інстанцій надали оцінку всім доводам та запереченням учасників справи, дослідили подані сторонами докази, встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення питання про подальшу судову процедуру у справі про банкрутство, та навели мотиви, з яких виходили при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

84. Натомість доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з установленими судами попередніх інстанцій обставинами справи, наданою ними оцінкою доказів та необхідності їх переоцінки, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених ст. 300 ГПК України.

85. У зв`язку з наведеним підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

86. Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права до встановлених під час розгляду справи обставин як необхідної передумови для скасування оскаржуваних постанов.

87. Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

88. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, а також залишення без змін постанови господарського суду апеляційної інстанції та постанови господарського суду першої інстанції. Розподіл судових витрат

89. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення. Керуючись статтями 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Запорізького обласного управління Акціонерного товариства "Ощадбанк" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.04.2026 та постанову Господарського суду Запорізької області від 05.02.2026 у справі №908/1318/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В. Картере Судді С. Жуков В. Пєсков