Постанова 4857 № 500/774/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 березня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/774/21 пров. № А/857/313/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Пліша М.А., суддів Ніколіна В.В., Большакової О.О., за участю секретаря судового засідання Рибачука А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської митниці Державної митної служби України на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року (головуючий суддя Подлісна І.М., м. Тернопіль, повний текст складено 1412.2021) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася в суд першої інстанції з позовом до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2021/600020/1 від 05.02.2021 Галицької митниці Держмитслужби. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року позов задоволено, визнано протиправним і скасовано рішення про коригування митної вартості Галицької митниці Державної митної служби України №UA209000/2021/600020/1 від 05.02.2021. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби України в користь ОСОБА_1 908,00 грн судового збору. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Тернопільська митниця Державної митної служби України оскаржила його в апеляційному порядку і просить скасувати його та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. В апеляційній скарзі зазначає, що декларантом, на підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу, було подано до митного оформлення договір купівлі-продажу № б/н від 25.01.2021 та рахунок- фактуру (інвойс) № 10065 від 22.01.2021, згідно із яким продавцем транспортного засобу виступав ОСОБА_4. Водночас, дані про продавця ОСОБА_4 відсутні у технічному паспорті (свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 19.04.2018 № НОМЕР_1 ) на даний транспортний засіб. Зокрема, у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 19.04.2018 № НОМЕР_1 власником зазначено ОСОБА_5, а не ОСОБА_4. Також, апелянт зазначає, що згідно із положеннями п. 5 ч. 2 ст. 53 МК України документи, що подаються декларантом для підтвердження митної вартості товару, мають містити реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Із цим положенням також узгоджується і вимога п. 2.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів у іноземних валютах та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку від 28.07.2008 № 216, відповідно до якого у платіжному дорученні платник повинен заповнити реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів у іноземній валюті. При цьому, надати повну інформацію про документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів, означає надати реквізити як зовнішньоекономічного договору контракту), так і рахунку-фактури (інвойсу), згідно з якими здійснюється оплата. Саме ці документи і дозволяють ідентифікувати платіжне доручення з поставкою оцінюваного товару. Отже, платіжне доручення чи будь-який інший платіжний документ без вказівки у них на рахунок-фактуру (інвойс), який має номер та дату його виставлення, на підставі якого здійснено платіж, не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару. З даного питання свою позицію висловив Пленум Верховного Суду України в Постанові № 2 від 17.03.2017 «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року», зокрема, «... положення пункту 5 частини другої статті 53 МКУ, відповідно до якого документи, що подаються декларантом для підтвердження митної вартості товару, мають містити реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Із цим положенням узгоджується вимога пункту 2.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28 липня 2008 року № 216, відповідно до якого у платіжному дорученні платник повинен заповнити реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті. При цьому надати повну інформацію про документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів, означає надати реквізити як зовнішньоекономічного договору (контракту), так і рахунку-фактури (інвойсу), згідно з якими здійснюється оплата. Саме ці документи і дозволяють ідентифікувати платіжне доручення з поставкою оцінюваного товару. Отже, платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж (у разі коли відповідно до умов відповідних зовнішньоекономічних договорів такий авансовий платіж мав здійснюватися лише після отримання декларантом рахунку-фактури (інвойсу), не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару.». Водночас, звертає увагу суду на те, що декларантом на підтвердження заявленої митної вартості додатково на вимогу митниці надано платіжний документ від 23.01.2021, у якому в гр. 70 наявне посилання на номери 10065 та 10046 без ідентифікації документів під такими номерами, а саме: невідомо чи це є посилання на номер рахунку-фактури чи рахунку-проформи, за якими здійснюється платіж, чи можливо якогось іншого документа. Крім цього, якщо припустити, що в платіжному документі від 23.01.2021 все ж таки наявне посилання на рахунок-фактуру № 10065 від 22.01.2021, то зазначає, що даний платіжний документ не містить повної інформації про документ, на підставі якого здійснюється платіж, оскільки в ньому відсутній такий реквізит рахунку-фактури № 10065 від 22.01.2021 як дата його складання, а саме: 22.01.2021, що не дозволяє ідентифікувати документ із здійсненою поставкою. Вважає, що на вимогу митниці не були надані обов`язкові для підтвердження заявленої митної вартості товарів документи, визначені ч. 2 ст. 53 МК України, зокрема, платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та здійсненої операції купівлі-продажу. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. У відповідності до вимог ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань. Судом першої інстанції встановлено, ОСОБА_1 придбала автомобіль марки Mitsubishi, модель Space Star, який був у користуванні; рік виготовлення - 2018; номер кузова: НОМЕР_2 (далі - автомобіль), ціна за автомобіль встановлена 3900,00 доларів США, що підтверджується договором купівлі вживаного автомобіля від 25.01.2021 (аркуші справи 9-10). Сплата позивачем коштів за придбаний автомобіль підтверджується квитанцією від 23.01.2021 на суму 3900,00 доларів США (аркуш справи 11). 04 лютого 2021 року уповноваженою особою позивача - агентом з митного оформлення ОСОБА_2 подано для здійснення митного оформлення митну декларацію типу ІМ40ЕЕ №UА209220/2021/001979 (аркуш справи 44). Згідно з графою 31 митної декларації до митного оформлення заявлений автомобіль легковий, який був у користуванні; марки Mitsubishi, модель Space Star, який був у користуванні; рік виготовлення - 2018; модельний рік - 2018; номер кузова: НОМЕР_2 ; тип двигуна: бензин; об`єм двигуна: 1193 куб, см.; потужність: 59 кв; колір - чорний; колісна формула: 4х2; номер двигуна: не визначено; загальна кількість місць, включаючи водія:

5. Виробник: Mitsubishi/HA. Митну вартість транспортного засобу визначено за основним методом - за ціною договору (вартість операції). Так, в графі 42 митної декларації «ціна товару» зазначено 3900,00 доларів США, в графі 45 «коригування» вказано 112544,24 гривень, в графі 23 «курс валюти» - 27,9950 гривень. Відповідно до графи 8 митної декларації одержувач вантажу - ОСОБА_3 . Як вбачається із інформації, яка міститься в графі 44 митної декларації, позивачем до митного оформлення були подані наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) від 25.01.2021, декларація про походження товару (Declaration of origin) 201814323847 19.04.2018, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA209220/2021/001547 30.01.2021, довідка про транспортні витрати, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 19.04.2018, внутрішній договір (контракт) доручення НМР 930549 від 29.01.2021, договір про надання послуг митного брокера 25.01.2021, фото автомобіля, фінансова гарантія у вигляді грошової застави, сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.008.9008227-21 01.02.2021, паспорт громадянина України, паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України. Разом із тим, під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів посадовою особою митниці було розпочато процедуру консультацій декларанта з митним органом, а саме, уповноваженій особі декларанта направлено електронне повідомлення наступного змісту: у зв`язку із тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, прошу відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ надати документи: рахунок-проформа (за наявності); якщо рахунок сплачено, - банківські документи, які стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/ або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ прошу надати (за наявності) такі додаткові документи: копію митної декларації країни відправлення; висновок щодо вартісних характеристик підготовлений спеціалізованою експертною організацією. У відповідь позивач додатково долучив до митної декларації наступні документи: довідку про транспортні витрати від 04.02.2021 №000361493; «витяг з Інтернет сайта finn.no», де пропонувався до продажу даний автомобіль, як підтвердження заявленої митної вартості; іnvoice від 22.01.2021 №10065; електронний витяг swift переказу коштів; експортну митну декларацію країни відправлення (Норвегія) від 25.01.2021 № 4460912100021620 та транзитну митну декларацію від 25.01.2021 № MRN 21NO37990110F09313; повідомлення. Відповідач за результатами розгляду поданої декларантом митної декларації та доданих до неї документів здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та виніс рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2021/600020/1 від 05.02.2021 (аркуш справи 65), яким визначив митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 6728,90 доларів США. Так, в графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а саме: для страхування (якщо здійснювалось) - страхових документів. У митного органу виникли обґрунтовані суми щодо заявленої митної вартості даного товару у зв`язку з тим, що інформація, яка містить на загальнодоступних Інтернет ресурсах вартість даного товару є вищою за заявлену декларантом. Відповідно митним органом розпочато процедуру консультації та направлено повідомлення про надання документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом не було подано документів, що підтверджують заявлену митну вартість згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, якщо здійснювалось страхування, страхові документи, та додаткових документів відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України висновок про вартісні характеристики підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ці ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на осі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст.57 МКУ, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МКУ. Митна вартість товару визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст. 64 МКУ. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості транспортного засобу обрахованого згідно mobile.de з врахуванням транспортних витрат на рівні 5 600 євро/шт, що на момент подання ЕМД становить 6 728,69 доларів США/шт. Відповідно до п. 2. ст. 55 та глави 4 Митного кодексу України, декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня або до суду. В зв`язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2021/600020/1 від 05.02.2021 відповідачем винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209220/2021/00105 05.02.2021 (аркуш справи 7). Розглядаючи спір, суд першої інстанції, вірно врахував, що відповідно до вимог частини 1 статті 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з вимогами частини 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Відповідно до вимог частин 2 - 4 статті 53 Митного кодексу України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. Крім того, частиною 5 статті 54 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Згідно з вимогами підпунктів 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку №631 перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації. Крім того, частиною 1 статті 54 Митного кодексу України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Частиною 1 статті 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Відповідно до вимог частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Частиною 4 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Згідно з вимогами частини 5 статті 58 Митного кодексу України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Суд першої інстанції правильно зазначив, що законом чітко окреслено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме, наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта, та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Між тим, витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість. Отже, єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення неповного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному. Суд першої інстанції з`ясував, що при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною договору уповноваженою особою позивача надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, визначеного частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Згідно інформації, яка міститься в графі 44 митної декларації до митного оформлення були подані: рахунок-фактура (інвойс), декларація про походження товару, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, довідка про транспортні витрати, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, внутрішній договір (контракт) доручення, договір про надання послуг митного брокера, фото автомобіля, фінансова гарантія у вигляді грошової застави, сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу, паспорт громадянина України, паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України. Судом першої інстанції зазначено, що банківське платіжне доручення свідчить про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчить про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв`язку між відомостями із платіжного доручення та митною вартістю товару немає. У зв`язку з цим, суд зазначає, що платіжне доручення не є тим достовірним доказом, який може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару. Його неподання декларантом з об`єктивних причин не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення. Як встановлено судом, кошти в сумі 3900,00 доларів США сплачені позивачем відповідно до договору купівлі від 25.01.2021, що підтверджується квитанцією від 23.01.2021, яка міститься в матеріалах справи. Зазначена квитанція подана уповноваженою особою позивача в додатках до митної декларації типу типу ІМ40ЕЕ №UА209220/2021/001979. Крім цього, подано рахунок-фактуру та декларацію країни відправлення. Вказані документи відповідають даті укладення договору купівлі, марці і моделі транспортного засобу, особі покупця та вартості товару. Суд вірно зазначив, що ненадання позивачем банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів (рахунка-фактури, акта приймання-передачі автомобіля, квитанцій), які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13.02.2018 у справі № 803/1112/17. Відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростував зміст договору від 25.01.2021, в тому числі будь-які відомості щодо підтвердження чи не підтвердження обставини відчуження позивачу продавцем автомобіля та отримання або не отримання від позивача коштів в сумі 3900,00 доларів США та/або іншої суми за відчужений транспортний засіб. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару. Крім цього, в даному випадку є квитанція, що підтверджує оплату товару та інші документи. Також, в даній спірній ситуації судом вірно враховано, що састиною 5 статті 53 Митного кодексу України визначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Відповідно до вимог підпунктів 3.16, 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства. Згідно з спірним рішенням, за результатами розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що документи, подані до митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Суд наголошує, що в ч.3 ст.53 Митного кодексу України передбачено чіткі підстави для наявності у митного органу права вимагати надання додаткових документів, які повинні бути зазначені в графі 33 рішення про коригування митної вартості відповідно до ч.2 ст.55 Митного кодексу України. Відтак, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, є ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18. У постанові від 30.10.2018 у справі №826/25605/15 Верховним Судом зроблено правовий висновок про те, що неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Аналогічна правова позиція наведена у постановах від 08.09.2018 у справі №803/2129/15, 14.08.2018 у справі №804/11337/15, від 07.08.2018 у справі №803/166/16, від 31.07.2018 у справі №803/2219/15 , від 31.07.2018 у справі №804/858/14, від 20.06.2018 у справі №804/15156/15, від 20.06.2018 у справі №815/4398/16, від 20.06.2018 у справі №826/1261/15, від 20.06.2018 у справі №803/406/16. Суд вірно зазначив, що відповідач не довів, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, відповідач не вказав на документи, зазначені у ч.2 ст.53 Митного кодексу України, і які подав позивач як декларант при митному оформленні транспортного засобу, в яких з них наявні розбіжності, ознаки підробки або які не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за автомобіль, всупереч імперативної вимоги закону. Крім того, суд вірно вважав, що не заслуговують на увагу твердження відповідача, що вартість імпортованого позивачем транспортного засобу не підтверджена документально, тому використана інформація з мережі Інтернет щодо вартості аналогічного транспортного засобу легкового автомобіля є безпідставним та такими, що не ґрунтуються на жодному з методів визначення митної вартості. Відповідач здійснив обрахунок митної вартості відповідно до Інтернет сайту mobile.de, але правомірність такого обрахунку не підтверджена жодним доказом, при цьому не враховані всі необхідні документально підтверджені складові заявленої митної вартості. Відповідач не обґрунтував однозначність скоригованої ним ціни, не довів обґрунтованості своїх сумнівів щодо заявленої вартості декларантом й взагалі не вказав про існування таких, згідно норм Митного кодексу України, як наслідок не обґрунтував чому позивач, який надав необхідні документи до митного оформлення свого авто, повинен визнати та сплатити митні платежі від вартості невідомого, іншого авто. Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності та аналізуючи наведені положення законодавства, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що позов підлягає задоволенню. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Тернопільської митниці Державної митної служби України залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року по справі № 500/774/21 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя М.А. Пліш Судді В.В. Ніколіна О.О. Большакова повний текст складено 30.03.2022