Постанова 4857 № 300/810/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 лютого 2020 рокуСправа № 300/810/19 пров. № 857/12266/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Попка Я.С. суддів Хобор Р.Б., Кухтея Р.В. за участю секретаря судового засідання Цар М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року, ухвалене суддею Панікар І.В., 16:08:18 год, м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту рішення 21 жовтня 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,- В С Т А Н О В И В: 11.04.2019 позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Івано-Франківської митниці ДФС, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2019/000230/2 від 19.03.2019 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206000/2019/00230. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що подані декларантом документи містили розбіжності та позивачем не спростовано сумнівів митного органу у правильному визначенні митної вартості товару декларантом, позивачу правомірно було відмовлено у митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю відповідно до вимог митного законодавства. При цьому, прийняттю рішення про коригування передувала процедура консультацій щодо обрання методу визначення митної вартості товару та обмін наявною інформацією, в ході якої митний орган прийшов до обґрунтованого висновку, що митна вартість товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом.Результати процедури консультацій та неприйнятність застосування методів визначення митної вартості товарів, що передують резервному, відображені у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів. Приймаючи вказане рішення про коригування митної вартості товару митний орган використав дозволене Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, що затвердженаНаказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 за№142/5/2092, зовнішнє джерело витяг з каталогу Schwake №299496/S, що свідчить про дотримання процедури обрання методу визначення митної вартості товару та відповідно правомірності спірного рішення про коригування митної вартості товару.Таким чином, відповідачем правомірно, у відповідності до вказаних норм Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу визначення митної вартості. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що нею було ввезено на територію України вживаний автомобіль марки «OpelAstra», номер кузова НОМЕР_1 та такий було пред`явлено до Івано-Франківської митниці ДФС для його розмитнення, про що митним брокером відповідачу було подано весь необхідний пакет документів та заявлено митну вартість, яка достовірно підтверджувалася необхідними на те документами, зокрема, договором купівлі-продажу, митною декларацією з ціною придбання та квитанцією про оплату. Під час декларування товару (автомобіля) у порядку, встановленому Митним кодексом України,позивачем була заявлена митна вартість товарів, визначена ним самостійно, а саме в сумі, яка відповідала ціні договору 2900 Євро. Митна вартість визначалась за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у відповідності до ст.ст. 57, 58 Митного кодексу України. Не дивлячись на подання позивачем повного пакету необхідних, передбачених митним кодексом України документів, Івано-Франківською митницею ДФС було прийнято рішення про коригування митної вартості за резервним методом. За наслідком коригування митної вартості митницею 19.03.2019 завершено митне оформлення автомобіля, де замість заявлених 2900 Євро по курсу 30,54 ( 88590,33 грн.) визначено 10 137 Євро. Таким чином, митницею видано митну декларацію з коригованою вартістю автомобіля 5 626 Євро, що становить (171818 грн.) Апелянт вважає, що відповідач безпідставно та протиправно відносно неї прийняв рішення про коригування митної вартості UA206000/2019/000230/2 від 19.03.2019, яким визначив вартість автомобіля замість 2900 Євро 5626 Євро. З даної суми нею було оплаченонараховані платежі.В рішенні не міститься обґрунтованих підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості. Вказує на те, що11.03.2019 між нею та продавцем був укладений контракт, згідно якого продавець продав покупцю автомобіль марки «OpelAstra», номер кузова НОМЕР_1 за ціною 2900 Євро. Дану суму коштів нею було оплачено покупцю на підставі виставленого рахунку про, що свідчить квитанція про здійснення розрахунку на суму 2900 Євро. Таким чином, митним брокером до митниці було подано митну декларацію. Товар було ввезено на виконання умов наведеного контракту та рахунку. Під час декларування вказаного автомобіля у порядку, встановленому Митним кодексом України, позивачем була заявлена митна вартість товарів, визначена ним самостійно, а саме в сумі 2900 Євро. Митна вартість визначалась за основним методом за ціною договору (котракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у відповідності до ст. 57, 58 Митного кодексу України. Для здійснення митного оформлення та підтвердження заявленої митної вартості декларантом, крім самого договору з визначеною ціною від продавця, також було надано митну декларацію з країни продавця.При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інших документів продавця. Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Встановлено, підтверджено матеріалам справи, що ОСОБА_1 придбано легковий автомобіль марки OPEL, модель ASTRA, тип двигуна-дизель, робочий об`єм циліндрів двигуна 1598 см. куб, потужність двигуна 81KW, номер кузова НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення 2014, модельний рік виготовлення 2014 за ціною 2900 Євро. 18.03.2019 на підставі митної декларації № 206010/2019/407881, придбаний позивачем автомобіль ввезено на територію України, що підтверджується актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, складеним посадовими особами Львівської митниці Державної фіскальної служби. У поданій представником позивача, у електронній формі митній декларації за №206010/2019/407881 на ввезений транспортний засіб, заявлено його митну вартість в розмірі 2900 Євро. Митну вартість транспортного засобу визначено за основним методом за ціною договору (вартість операції). Так, в графі 42 митної декларації «ціна товару» зазначено 2900 Євро, в графі 45 «коригування» вказано 88590,33 гривень, в графі 23 «курс валюти» 30,54839100 гривень. До вказаної митної декларації декларантом долучено: рахунок-фактуру (інвойс) №2019-068 від 11.03.2019; декларацію про походження товару №0380 від 11.03.2019; акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу за № UА20903/2019/18584 від 14.03.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № 661422698 від 27.11.2014; паспорт громадянина України; платіжне доручення, що підтверджує сплату митних платежів; копію митної декларації країни відправлення 19BEE0000011463319 від 11.03.2019. У ході проведення процедури митних консультацій, позивачем на запит митного органу надано проформу з поштового віддділення іноземної держави про поштову оплату від імені третіх осіб (квитанції про отримання). Згідно змісту вказаного документа підписант Івануляк Олександр від імені Слюсар ОСОБА_2 повинен був здійснити переказ 2900 євро фірмі NEMAN CARS згідно рахунку-фактури № 2019-068. 19.03.2019 Івано-Франківська митниця ДФС, за результатами розгляду поданої уповноваженою особою декларанта митної декларації та доданих до неї документів, відмовивла у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю у зв`язку з ненаданням документів відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України. Відмову у митному оформленні транспортного засобу відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206000/2019/000230 від 19.03.2019. Івано-Франківська митниця ДФС здійснила коригування митної вартості транспортного засобу та винесла оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA206000/2019/000230/2 від 19.03.2019, яким визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом визначення митної вартості у розмірі 5626 Євро (стаття 60 Митного кодексу України). Відповідно до ч.1 ст.1 МК України законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. Згідно з пунктом 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. При цьому, пунктом 2 частини другої статті 52 МК України зобов`язано декларанта або уповноважену ним особу, які заявляють митну вартість товару, подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. За правилами ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Так, згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. При цьому, частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно з ч. ч. 5, 6 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Відповідно до частин 1, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Згідно з п.п.1, 2 ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана. Частиною 5 ст.54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів. Згідно з ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. За правилами ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Відповідно до ч. 8 ст. 52 МК України у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Отже, у декларації митної вартості декларант або уповноважена ним особа самостійно вказує метод визначення митної вартості товарів, а на виконання ч. 1 ст. 53 МК України до такої митної декларації додає документи, що підтверджують заявлену ним митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Із матеріалів справи вбачається, що виникнення сумніву у повноті та достовірності відомостей про митну вартість товарів відповідач обґрунтував тим, що позивачем до митного оформлення надано документи, які містять розбіжності, зокрема, сумніви викликала надана останнім проформа № 1700062968 від 11.03.2019 поштова оплата від імені третіх осіб з поштового віддділення офісу Артселар (Бельгія), згідно якої підписант Івануляк Олександр від імені Слюсар ОСОБА_2 повинен був здійснити переказ 2900 євро фірмі NEMAN CARS згідно рахунку-фактури № 2019-068. Разом з тим, встановлено, що фірма NEMAN CARS, зазначена у зазначеній поштовій проформі, за назвою відрізняється від вказаної у рахунку фактурі фірми продавця SIA AUTOMOTIVE BVBA, окрім того, зазначений документ не містить реквізитів, необхідних для ідентифікації ввезеного товару, що є порушенням положень пункту 5 частини 2 статті 53 Митного кодексу України. Також не надано позивачам доказів повноважень третьої особи Івануляка Олександра діяти від імені ОСОБА_3 в частині оплати коштів. Водночас, заначена форма поштової оплати є попереднім документом, що не виключає подальших її змін, при цьому оплата по такій формі, повинна б була бути підтвердженою касовим чеком, що засвідчив б завершення даної платіжної операції. Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що подані декларантом документи містили розбіжності та позивачем не спростовано сумнівів митного органу у правильному визначенні митної вартості товару декларантом. Разом з тим, суд апеляційної інстнанції звертає увагу, що прийняттю рішення про коригування передувала процедура консультацій щодо обрання методу визначення митної вартості товару та обмін наявною інформацією, в ході якої митний орган прийшов до обґрунтованого висновку, що митна вартість товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом. Встановлені фактичні обставини свідчать на користь висновку, що надані декларантом до митного оформлення документи містять суперечливі відомості та не підтверджують задекларованого розміру митної вартості транспортного засобу, а відтак правомірно були поставлені під сумнів митним органом під час проведення контролю митної вартості товару. Суд апеляційної інстанції зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. З цією метою вони мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товарів в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. Митниця може вимагати, а суб`єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності заявленої митної вартості товару. Надання неналежних документів або ненадання запропонованих декларанту документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів. Відповідно до частин 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відтак, доводи апелянта не спростовують правомірності оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів та не дають суду підстав для його скасування. Таким чином, судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини зазначив, що національнеправо повинно відповідати поняттю «законність», визначеному Конвенцією, яка вимагає, щоб усе право писане чи неписане було достатньо чітким, щоб дозволити особі, у разі потреби з належною консультацією,передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити така дія (див. рішення у справах «S.W. проти Сполученого Королівства», серія A, N 335-В, с.41-42, п. 35-36, та, «Санді Таймс» проти Сполученого Королівства (№ 1)», серія A, № 30, с.31, п.49, і «Галфорд проти Сполученого Королівства»). Крім того, Європейський суд з прав людини зазначив, що втручання держави вважатиметься «необхідним в демократичному суспільстві» із законною метою, якщо воно відповідає «нагальній соціальній потребі», зокрема якщо воно є співмірним щодо законної мети, яка переслідується, а також якщо причини, на які посилаються національні органи влади для виправдання такого втручання, є «доречними та достатніми» (див., наприклад, справу «Костер проти Сполученого Королівства» (Coster v. the United Kingdom), № 24876/94, п. 104, рішення; справа«С. і Марпер проти Сполученого Королівства» (S. and Marper v. еhe United Kingdom) (Велика Палата), №№ 30562/04 та 30566/04, п. 101). Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ч.3 ст.243, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 300/810/19 за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Я. С. Попко судді Р. Б. Хобор Р. В. Кухтей Повне судове рішення складено 12.02.2020.