Постанова 4857 № 500/5871/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 березня 2022 рокуЛьвівСправа №500/5871/21 пров. № А/857/22372/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Матковської З.М., суддів: Бруновської Н.В., Хобор Р.Б., при секретарі судового засідання: Герман О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року у справі №500/5871/21 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправною та скасування вимоги (головуючий суддя першої інстанції - Мандзій О.П., час ухвалення - у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення - м. Тернопіль, дата складання повного тексту - 17.11.2021),- В С Т А Н О В И В: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Тернопільській області, як відокремлений підрозділ ДПС України про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9228-17 від 18.02.2021 на суму 5558,89 грн. та зобов`язання Головне управління ДПС у Тернопільській області привести у відповідність інтегровану картку ОСОБА_1 шляхом виключення з обліку суми боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 8448,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 03.05.2016 є пенсіонером за віком та є звільнений від сплати за себе єдиного внеску. Проте 26.01.2018 ним помилково було подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік. 21.02.2018 позивач звернувся до контролюючого органу із заявою, з підстав наведених в останній про анулювання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми єдиного внеску за 2017 рік. Однак, відповідач, не беручи до уваги наведені вище обставини, 03.03.2018 склав вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9228-17 в сумі 8448,00 грн. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 по справі №500/1482/20, яке залишено в силі постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2021, вказану вимогу визнано протиправною та скасовано. Разом з тим, 18.02.2021 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області знову складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9228-17 в сумі 5558,89 грн., з урахуванням стягнутих 2889,11 грн. на підставі скасованої вимоги. За таких обставин, позивач вважає, оскільки він відноситься до категорії осіб звільнених від сплати за себе єдиного внеску, а відповідачем необґрунтовано не взято до уваги його статус пенсіонера, спірна вимога є протиправною та підлягає скасуванню, що, власне, і зумовило звернення до суду з даним позовом. Рішенням Тернопольского окружного административного суду від 17 листопада 2021 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДПС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9228-17 від 18.02.2021 з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 5558,89 грн. Зобов`язано Головне управління ДПС у Тернопільській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 шляхом виключення відомостей щодо наявності недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 8448,00 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір за подання позову на суму 908, 00 грн. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що із рішенням суду першої інстанції не погоджується оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи. Суть доволів апелянта зводиться до того, що звіт позивача про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік, є чинним. Із інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 слідує, що в суму недоїмки по єдиному внеску в розмірі 5558,89 грн. входить нарахована станом на 31.03.2020 сума єдиного внеску за 2017 рік у розмірі 8448,00 грн., з урахуванням стягнутої станом на 30.12.2020 у розмірі 2889,11 грн. в межах виконавчого провадження, що і стало підставою для формування оскаржуваної вимоги. Оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) складена відповідачем із дотриманням вимог щодо форми та змісту, визначеної додатком 7 до Інструкції №449, та містить підставу їх формування, яка вказана підкресленням однієї із підстав, передбаченої формою, а саме «дані інформаційної системи органу доходів і зборів». Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи (п.4 розділу VI Інструкції №449). У разі виявлення помилки у Звіті до закінчення строку подання Звіту страхувальник повторно формує та подає Звіт у повному обсязі до органу доходів і зборів за основним місцем обліку. Чинним вважається останній електронний або паперовий Звіт, поданий страхувальником до закінчення строків подання звітності, визначених цим Порядком, який пройшов всі контролі при завантаженні до Реєстру страхувальників та до Реєстру застрахованих осіб. Якщо страхувальником до закінчення строку подання Звіту подаються за поточний звітний період лише окремі таблиці Звіту із зазначенням типу форми "скасовуюча", "додаткова", цей Звіт не вважається Звітом і вважається таким, що не подавався (п.1 розділу V Порядку №435). З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити. Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Учасники в судове засідання не прибули, хоча були повідомлені про дату судового засідання на офіційну електронну адресу. Від позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутності. Частинами другою та третьою статті 129 КАС України визначено, що учасник судового процесу повинен за допомогою електронної пошти (факсу, телефону) негайно підтвердити суду про отримання тексту повістки. Текст такого підтвердження роздруковується, а телефонне підтвердження записується відповідним працівником апарату суду, приєднується секретарем судового засідання до справи і вважається належним повідомленням учасника судового процесу про дату, час і місце судового розгляду. В такому випадку повістка вважається врученою учаснику судового процесу з моменту надходження до суду підтвердження про отримання тексту повістки. Якщо протягом дня, наступного за днем надсилання тексту повістки, підтвердження від учасника судового процесу не надійшло, секретар судового засідання складає про це довідку, що приєднується до справи і підтверджує належне повідомлення учасника судового процесу про дату, час і місце судового розгляду. В такому випадку повістка вважається врученою з моменту складання секретарем судового засідання відповідної довідки. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець 14.11.1997 та платником єдиного внеску 21.01.2002. Відповідно до посвідчення № НОМЕР_1 позивач є пенсіонером за віком, дата встановлення пенсії - 03.05.2016. Позивачем 26.01.2018 сформовано та подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік, форма Д5 (річна). Також, позивач 21.02.2018 звернувся до податкового органу із заявою про анулювання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми єдиного внеску за 2017 рік, оскільки є пенсіонером. Головним управлінням ДФС у Тернопільській області 03.03.2018 сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9228-17 в сумі 8448,00 грн. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 по справі №500/1482/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2021, визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9228-17 від 03.03.2018. За даними інтегрованої картки платника податків заборгованість зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 відповідно до самостійно поданої звітності, з урахуванням стягнутих 2889,11 грн. в межах виконавчого провадження, становить 5558,89 грн. На підставі даних інформаційної системи податкових органів, 18.02.2021 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області виставило позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9228-17 з єдиного внеску станом на 15.06.2021 в сумі 5558,89 грн. Не погоджуючись з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що позивач звільнений від сплати єдиного внеску та відповідно відсутні підстави для його нарахування. Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними з огляду на нас тупне. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України. Як передбачено пп.14.1.153 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. Згідно з вимогами ч.1 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Правові і організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VІ (далі - Закон №2464-VІ). Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пп.1 ч.2 ст.6 Закону №2464-VI). Відповідно до пп.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Згідно з ч.4 ст.4 Закону №2464-VI особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Непрацездатними громадянами є особи, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі дітей з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку із втратою годувальника відповідно до закону (абз.17 ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»). Розглядаючи у системному взаємозв`язку вказані норми Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та положення ч. 4 ст.4 Закону №2464-VI, досягнення пенсійного віку (визначеного ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування») є загальним страховим ризиком, який поруч із інвалідністю, вказує на втрату особою працездатності та передбачає право на отримання відповідного соціального забезпечення за рахунок системи загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку та на умовах, визначених чинним законодавством. Відповідно, застрахована особа у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування замість обов`язку подальшої сплати внесків набуває право на отримання відповідних страхових виплат у вигляді пенсій (за наявності необхідного страхового стажу), що логічно виключає можливість покладення на неї обов`язку одночасної сплати єдиного внеску та є нормативно визначеною підставою для звільнення такої особи від його подальшої сплати. Наведене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду висловленою у постанові від 10.04.2019 по справі № 814/779/17, що відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, враховується судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин. Також, 20.03.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, у справі № №805/2195/17-а, розглядав позов фізичної особи підприємця до управління Державної фіскальної служби в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності відповідача через невідшкодування йому помилково сплаченого єдиного внеску. У рішенні суд зауважив, що, відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону №2464-VI, фізичні особи підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування". Верховний Суд також наголосив, що звільнення фізичної особи підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску можливе за наявності двох умов: по-перше, необхідно мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що позивач з 03.05.2016у є пенсіонером та отримує пенсію за віком, відповідно він може бути платником єдиного внеску виключно за умови його добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Колегія суддів апеляційного суду вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що помилкова подача позивачем звітності за 2017 рік не свідчить про його добровільну участь у системі страхування. Крім цього, аналіз положень Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422, а також Порядку ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 №5, який містить аналогічні положення, свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом. Вказана правова позиція відповідає викладеній Верховним Судом у постанові від 25.03.2020 в справі №826/9288/18. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Таким чином, враховуючи обставини у справі та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, з огляду на факт звільнення позивача від сплати єдиного внеску та відсутність підстав для його нарахування, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про невідповідність оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9228-17 від 18.02.2021 з єдиного внеску на суму 5558,89 грн. критеріям правомірності в контексті вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, а отже є протиправною та підлягає скасуванню. Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача привести у відповідність інтегровану картку ОСОБА_1 шляхом виключення з обліку суми боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 8448,00 грн., апеляційний суд зазначає наступне. Як уже зазначалось вище, рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 по справі №500/1482/20 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області, залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2021, визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9228-17 від 03.03.2018. Разом з тим, відповідач не виконав обов`язку вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом з огляду скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9228-17 від 03.03.2018 з єдиного внеску на суму 8448,00 грн., що призвело до формування контролюючим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-9228-17 від 18.02.2021 з єдиного внеску на суму 5558,89 грн., з урахуванням стягнутих 2889,11 грн. в межах виконавчого провадження, яка є предметом спору у даній справі. Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Головне управління ДПС у Тернопільській області слід зобов`язати внести зміни до інтегрованої картки платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 шляхом виключення відомостей щодо наявності недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 8448,00 грн., яку відповідач вимагає сплатити оскаржуваною вимогою №Ф-9228-17 від 18.02.2021, з урахуванням стягнутих 2889,11 грн. в межах виконавчого провадження, оскільки такий спосіб захисту прав та інтересів позивача відповідає вимогам чинного законодавства та не позбавляє суб`єкта владних повноважень дискреційного розсуду, адже такий обов`язок прямо передбачений нормативно-правовим актом. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року у справі №500/5871/21 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 11.03.2022