Постанова Одеський апеляційний суд № 947/4091/20

Номер провадження: 22-ц/813/2009/22 Номер справи місцевого суду: 947/4091/20 Головуючий у першій інстанції Маркарова С. В. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22.02.2022 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Князюка О.В., Таварткіладзе О.М. за участю секретаря: Дубрянської Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до Досковського Віталія Геннадійовича про захист честі, гідності, відшкодування моральної шкоди, на рішення Малиновського районного суду м. Одеси, ухваленого під головуванням судді Маркарова С.В. 28 жовтня 2020 року у м. Одеса, - встановила: У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом до Досковського В.Г. про захист честі, гідності, відшкодування моральної шкоди (а.с. 1-4). В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилався на те, що 17.02.2020 року відповідач Досковський В.Г. , як адвокат, будучи представником інтересів ОСОБА_4 при розгляді цивільної справи № 509/3455/19 Приморським районним судом м. Одеси, у відзиві на позовну заяву зазначив недостовірні відомості образливого для позивача характеру, які принижують його честь та гідність. Позивач стверджував, що такі висловлювання, як: «позивач через зловживання алкогольними напоями, домашнє насильство та зради зруйнував сім`ю, у зв`язку з чим укладений шлюб в 1990 року був розірваний, але у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 незаплановано завагітніла і ІНФОРМАЦІЯ_1 народила доньку ОСОБА_6 , сумісне проживання продовжувалось до 1992 року - до повернення ОСОБА_1 з військової служби з Німеччини», «В Німеччині через неприязні стосунки сторін, викликані зловживанням позивачем алкогольними напоями, зрадами, відсутністю у ОСОБА_1 почуття поваги до матері його дітей…….», «Позивач колишній дружині та дітям не допомагав, існував на зарплатню та пенсію», «Шлюбні відносини з ОСОБА_1 у ОСОБА_4 після повторної реєстрації шлюбу припинились вже у 2004 році, коли позивач почав проживати з іншою жінкою, яка народила йому дитину» є не допустимими, не етичними, образливими, дійсності не відповідають, принижують його честь та гідність. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати відповідача вибачитись, спростувати через суд неправдиву інформацію та стягнути на його користь компенсацію маральної шкоди в розмірі 80 000 грн. Моральну шкоду позивач обґрунтовував перенесеним стресом, який призвів до погіршення стану здоров`я. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 12 березня 2020 року матеріали справи направлені до Малиновського районного суду м. Одеси (а.с. 14-15). Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено (а.с. 56-59). В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що адвокат Досковський В.Г., оприлюднюючи свій відзив у суді, принизив честь та гідність апелянта, та порушив вимоги ст. 43 Кодексу адвокатської етики. Крім того, апелянт вважає, що адвокат не висловлював думку його колишньої дружини ОСОБА_4 , оскільки він ніколи не чув від неї таких слів (а.с 61-63). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч.1, 2 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно статті 3 Конституції України, честь і гідність людини визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Зазначене узгоджується із статтею 297 ЦК України, за якою фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Згідно частини першої ст. 277 ЦК України, ст. 32 Конституції України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був позивачем у цивільній справі №509/3455/2019 про встановлення факту проживання однією сім`єю, яка перебувала у проваджені Приморського районного суду м. Одеси. Відповідачем по зазначеній справі була ОСОБА_5 , інтереси якої представляв адвокат Досковський В.Г. за довіреністю від 18.09.2019 року. 12.02.2020 року адвокатом Досковським В.Г. був складений та підписаний відзив на позовну заяву, в якому зазначено наступну інформацію: «Позивач, через зловживання алкогольними напоями, домашнє насильство та зради зруйнував сім`ю, у зв`язку з чим укладений шлюб в 1990 року був розірваний, але у зв`язку з тим, що ОСОБА_4 незаплановано завагітніла і ІНФОРМАЦІЯ_1 народила доньку ОСОБА_6 , сумісне проживання продовжувалось до 1992 року - до повернення ОСОБА_1 з військової служби з Німеччини» «В Німеччині через неприязні стосунки сторін, викликані зловживанням позивачем алкогольними напоями, зрадами, відсутністю у ОСОБА_1 почуття поваги до матері його дітей….» «Позивач колишній дружині та дітям не допомагав, існував на зарплатню та пенсію» «Шлюбні відносини з ОСОБА_1 у ОСОБА_4 , після повторної реєстрації шлюбу припинились вже у 2004 році, коли позивач почав проживати з іншою жінкою, яка народила йому дитину». Згідно положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Правил адвокатської етики, затверджених звітно- виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017 року, у своїй професійній діяльності адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту й представництва прав та законних інтересів клієнта, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності. Адвокат не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству. Адвокату забороняється приймати доручення, якщо результат, якого бажає клієнт, або засоби його досягнення, на яких клієнт наполягає, є протиправними. Адвокату категорично забороняється використовувати при виконанні доручення клієнта незаконні та неетичні засоби. У відносинах з іншими учасниками судового провадження адвокат повинен бути коректним. Разом із тим, відповідно до п. 15 Постанови Пленуму ВС України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 року № 1, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. У свою чергу, пунктом 17 вищенаведеної Постанови Пленуму ВСУ передбачено, що інформація, зазначена у позовній заяві чи іншій заяві, адресованій суду, а також в процесуальних документах (запереченнях на позов, апеляційних чи інших скаргах тощо), може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації, за винятком випадків, коли ця інформація була визначена підставою пред`явленого позову і стосувалася його предмета, була доказом у справі, а так само предметом апеляційного чи іншого перегляду в порядку, встановленому процесуальним законом. Не підлягають розгляду судами позови про захист гідності, честі чи ділової репутації, приниження яких відбулося внаслідок давання показань свідками, а так само іншими особами, які брали участь у справі, відносно осіб, які брали участь у тій справі, якщо наведена в них інформація була доказом у справі та оцінювалась судом при ухваленні судового рішення, оскільки нормами процесуальних кодексів встановлено спеціальний порядок дослідження та оцінки таких доказів. Вказана вимога по суті означала б вимогу повторної судової оцінки наданих суду доказів у справі. За змістом ст.277 ЦК України, звернення особи до органів державної влади не можуть розглядатися як поширення неправдивих відомостей, якщо не встановлено, що фактично на меті цих дій було приниження честі, гідності і ділової репутації певної особи. Матеріалами справи встановлено, що сторони у справі є учасниками іншої цивільної справи №509/3455/2019, яка перебуває в проваджені Приморського районного суду м. Одеси, рішення по вказаній справі на час розгляду даної справи не було ухвалено, інформація, наведена у спірному відзиві як процесуальному документі, підлягала оцінці судом як доказ при ухвалені судового рішення у межах розгляду іншої справи. Такої мети відповідача Досковського В.Г. , як цілеспрямоване приниження честі та гідності позивача шляхом викладення спірної інформації у відзиві, судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено. Відповідно, відсутній причинно-наслідковий зв`язок між відомостями, викладеними у відзиві. та погіршенням стану здоров`я позивача. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки процесуальним законом передбачений спеціальний порядок дослідження і оцінки доказів, зазначених у відзиві, правові підстави для захисту честі та гідності із стягненням компенсації моральної шкоди у межах розгляду даної справи - відсутні. Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що адвокат Досковський В.Г., оприлюднюючи свій відзив у суді, принизив честь та гідність апелянта, та порушив вимоги ст. 43 Кодексу адвокатської етики, а також доводи скарги про те, що адвокат не висловлював думку його колишньої дружини ОСОБА_4 , оскільки апелянт ніколи не чув від неї таких слів Колегія суддів зауважує, що згідно з частиною другою та третьою статті 34 Конституції України і статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб. Згідно зі статтею 299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації. Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка її підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Згідно із статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації; спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила; спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена. Недостовірною слід вважати інформацію, в якій за відсутності для того доказів стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Відповідно до частин першої та другої статті 30 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Відповідно до статті 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції. У даному випадку, при розгляді цивільної справи №509/3455/2019 адвокат Досковський В.Г. діяв на підставі положень ст. 64 ЦПК України, як законний представник ОСОБА_4 , і всі дії, які вчинялись адвокатом у вищевказаній справі, в тому числі складання, підписання та подання до суду відзиву на позовну заяву, вчинялися відповідачем від імені особи, інтереси якої представляв адвокат - ОСОБА_4 Таким чином, зазначена у відзиві інформація стосовно приватних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є вираженням суб`єктивної думки і поглядів на сімейне життя з позивачем саме ОСОБА_4 , а не адвоката, який представляв її інтереси у суді. Крім того, колегія суддів враховує, що позивач не звертався у порядку, передбаченому частиною першою статті 36 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності. Суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, врахувавши зміст зазначеної відповідачем у відзиві на позов інформації щодо позивача в її системному зв`язку з фактичними обставинами справи, встановив, що позивач не довів факт поширення про нього негативної та недостовірної інформації, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію, а викладені у відзиві на позов обставини є оціночним судженням ОСОБА_4 , а не відповідача у даній справі. Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2020 року постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - - постановила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 10 березня 2022 року. Головуючий С.О. Погорєлова Судді О.В. Князюк О.М. Таварткіладзе