Постанова Одеський апеляційний суд № 494/976/22

Номер провадження: 22-ц/813/8188/22 Справа № 494/976/22 Головуючий у першій інстанції Панчишина А.Ю. Доповідач Воронцова Л. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19.10.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого Воронцової Л.П. (суддя-доповідач), суддів: Ігнатенко П.Я., Полікарпової О.М., за участю секретаря: Трофименко О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Ковтун Катерина Володимирівна, на рішення Березівського районного суду Одеської області від 23 серпня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, ВСТАНОВИВ: В липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Березівського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований Виконавчим комітетом Раухівської селищної ради Березівського району Одеської області. Також просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь сплачений судовий збір у розмірі 992,40 грн. Зазначена позовна заява обґрунтована тим, що в березні 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України позивачка разом із дітьми виїхала до Німеччини, де тимчасово проживає. З цього часу між нею та відповідачем припинилися будь-які відносини, він припинив цікавитися життям дружини і дітей, не надає матеріальну допомогу, не спілкується. Зрідка вони спілкуються по телефону, проте кожне таке спілкування закінчується сваркою. Крім того ОСОБА_1 зазначила, що шлюбні відносини з відповідачем припинені, спільне господарство не ведеться, подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе та суперечить її інтересам та інтересам дітей. Рішенням Березівського районного суду Одеської області від 23 серпня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Березівського районного суду Одеської області від 23 серпня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявниця зазначила, що всі необхідні докази обставин, на які посилається позивач, були долучені до позовної заяви. Зокрема до позову долучено довідку про зареєстроване місце проживання позивачки в Німеччині. Крім того, відмовляючи в задоволенні позову, суд певним чином примушує позивачку й надалі перебувати у шлюбі, хоча ст.24 Сімейного кодексу України визначено, що примушування жінки чи чоловіка до шлюбу не допускається. Натомість позивачка жодним чином не згодна на збереження шлюбу, адже це суперечить її інтересам, оскільки вона не веде з ним спільного господарства, не має спільного побуту, в них роздільний бюджет. Крім того ОСОБА_2 не цікавиться життям дружини та дітей, не надає жодної матеріальної допомоги, а кожне спілкування з ним закінчується сваркою. На думку апелянта посилання суду першої інстанції на відсутність причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією російської федерації та погіршенням шлюбних відносин є безпідставними, оскільки в своїй позовній заяві вона не посилалася як на підставу погіршення шлюбних відносин на відповідні події. Письмового відзиву на апеляційну скаргу відповідач в установлений апеляційним судом строк не подав. В судове засідання учасники процесу не з`явилися, про дату і час розгляду справи повідомлені належним чином, тому у їх відсутність в порядку ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи скарги матеріалами справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Своє рішення місцевий суд обґрунтував тим, що розірвання шлюбу не відповідає дійсній волі відповідача, який не розуміє, які існують підстави для розірвання шлюбу. Крім того, судом встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу не суперечить на час розгляду справи інтересам одного з них. Також в матеріалах провадження відсутні будь-які докази щодо окремого проживання сторін з березня 2022 року, припинення особистих стосунків та ведення спільного господарства. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав. Відповідно до положень ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду. Згідно до вимог ч. 2 ст. 112 СК України, суд, постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Відповідно до ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. За приписами ст. 3 СК України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Згідно до ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній (частини перша, третя статті 55 СК України). Частинами третьою, четвертою статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом. Згідно з ч.2 ст. 104, ч.3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання. За змістом частини третьої статті 109 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей. Відповідно до ч.1 ст.110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. У пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21 грудня 2007 року надано роз`яснення, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», у рішенні суду у справі про розірвання шлюбу, зокрема, має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім`ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС. Приймаючи до уваги вищенаведене, небажання збереження шлюбу не потребує доведенню відповідними доказами, оскільки це є правом особи припинити шлюбні відносини, а суд, розглядаючи такий спір, повинен лише встановити фактичні взаємини подружжя, причини подання позову, та інші обставини життя подружжя, і за умови встановлення, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення, ухвалити рішення про розірвання шлюбу. З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що 12 червня 2010 року між ОСОБА_2 громадянином Республіка Казахстан, Тургайська область, Єсильський район, село Карапільський та громадянкою України ОСОБА_1 , Одеська область, Березівський район, село Данилівка , Березівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Маністерства юстиції (.м. Одеси) був зареєстрований шлюб, про що складений актовий запис за номером 04, та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 4). Від шлюбу сторони мають двоє дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 11-12) 28 липня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу. Відповідно до довідки наданої до суду ОСОБА_1 , про реєстрацію за місцем проживання для повідомлення про переїзд від 12.05.2022 року, остання переїхала з дітьми 07.05.2022 року в Німеччину, де зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Встановлено, що на ґрунті втрати взаєморозуміння та почуття любові до чоловіка позивачка не має наміру зберігати шлюб з відповідачем. Спільне проживання з відповідачем і примирення вважає неможливим, заперечує проти надання строку на примирення. Спільного господарства сторони не ведуть, шлюб між ними носить формальний характер. ОСОБА_2 зазначених обставин не заперечив, будь-яких клопотань, заяв щодо надання судом строку для примирення до суду першої та апеляційної інстанції не заявляв, доводи позивачки щодо припинення шлюбних відносин не спростував, доказів щодо спільного проживання та введення спільного господарства з позивачкою не надав. Відповідно до ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Здійснення судом заходів до примирення подружжя, у тому числі надання сторонам строку на примирення, є правом суду, а не обов`язком. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30.05.2019 у справі № 442/6319/16-ц та від 11.06.2019 у справі № 605/434/18. Враховуючи вищезазначене, суд не вбачає підстав для надання сторонам строку для примирення відповідно до ст. ч.7 ст. 240 Цивільного процесуального кодексу України. За змістом статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку,встановленому чиним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях(електроннихкопіях),повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. З наданих позивачкою доказів, вбачається, що з травня 2022 року вона переїхала з дітьми до Німеччини, з позовом про розірвання шлюбу остання звернулася 28.07.2022 року, тобто дані докази є підтвердженням того, що подружжя не проживає разом, та не веде спільного господарства, що повністю суперечить висновкам суду першої інстанції. Судом встановлено, що місце проживання ОСОБА_2 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 18), доводи апелянта про те, що вона не проживає з ОСОБА_2 з березня 2022 року, останнім не спростовані, в матеріалах відсутні докази спільного проживання та введення спільного господарства подружжя. Слід зазначити, що незгода відповідача з розірванням шлюбу не є підставою для відмови у позові, оскільки кожен із подружжя має право припинити шлюбні відносини, і не може бути примушений до їх збереження. Більш того, у своїй апеляційній скарзі, позивачка зазначила, що з відповідачем припинили спільне проживання з березня 2022 року, остання переїхала за кордон в травні 2022 року, що підтверджується наданими нею доказами, що містяться в матеріалах справи, тобто кожен проживає окремо. Встановивши, що збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки, суд першої інстанції, дійшов неправильного висновку про наявність підстав для відмовлення в задоволені позову оскільки відповідачем не надано доказів, що він вчиняв дії щодо примирення та сторони помирились. Ураховуючи, що шлюб між сторонами носить формальний характер, позивачка не має наміру продовжувати подальші шлюбні відносини, збереження шлюбу суперечать її інтересам, ураховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою (ст. 51 Конституції України), колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість заявленого позову. Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на встановлене неповне з`ясування судом обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; Враховуючи те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню та ухваленню нового рішення, судові витрати покладаються на відповідача. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, ч. 1 ст. 376, 381 - 384, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Ковтун Катерина Володимирівна задовольнити. Рішення Березівського районного суду Одеської області від 23 серпня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позов ОСОБА_1 задовольнити. Шлюб, зареєстрований 12 червня 2010 року Березівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Березівському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Маністерства юстиції (.м. Одеси), між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , актовий запис за номером 04 - розірвати. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 992,40 грн відшкодування судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та 1488,60 грн відшкодування судового збору, сплаченого за апеляційний перегляд справи. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції - Верховного Суду. Головуючий Воронцова Л.П. Судді Ігнатенко П.Я. Полікарпова О.М.