Постанова Дніпровський апеляційний суд № 184/104/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1368/22 Справа № 184/104/17 Суддя у 1-й інстанції - Коваль А.М. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 лютого 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Свистунової О.В. суддів Деркач Н.М., Єлізаренко І.А. за участю секретаря Гулієва М.І.о., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 13 травня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , фізична особа-підприємець ОСОБА_14 , про встановлення факту проживання однією сім`єю та поділ майна , В С Т А Н О В И Л А: У січні 2017 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ФОП ОСОБА_14 , про встановлення факту проживання однією сім`єю та поділ майна. Позов мотивований тим, що з 01 січня 2015 року між позивачем та відповідачем склались стійкі відносини, які полягали у спільному проживанні, веденні спільного господарства, наявності спільного бюджету, пов`язаністю спільним побутом, спільним вирішуванням побутових проблем. З 17 вересня 2016 року сторони офіційно оформили свої відносини й уклали шлюб. Під час спільного проживання, до укладення шлюбу, сторони придбали певне майно, а саме: фотоапарат Nikon D7100 18-105mm VR Kit вартістю 23499 грн; ноутбук Dell Inspirion 5537 (1557810DDL-24) Silver вартістю 18720 грн; ноутбук Lenovo Z50-70 (59421880) Silver вартістю 19999 грн; комплект програмного забезпечення Microsoft Office для дому і бізнесу 2013 (коробочна версія T5D-01761) вартістю 4219 грн; комплект ліцензійного програмного забезпечення (ОС Windows 7 Максимальна BOX - 8523 40 25 00) вартістю 2999 грн; принтер Canon i-SENSYS MF4410 (4509В043АА) вартістю 3334 грн; прилад охоронний для автомобілів Magnum Elite МН-880 вартістю 7324 грн; автомобільний відеореєстратор Datakam G5-CITY MAX-BF вартістю 7600 грн; дві карти пам`яті Samsung Evo Plus micro SDXC UHS-I Card вартістю 2000 грн; мікрохвильова піч Samsung ME712BR вартістю 3400 грн; кондиціонер EWT G-122GS вартістю 10218 грн, яке позивач бажає розділити, встановивши факт проживання однією сім`єю позивача та відповідача без реєстрації шлюбу з 01 січня 2015 року до 17 вересня 2016 року, та визнати майно, набуте у власність за спірний період, спільною сумісною власністю, а також поділити указане майно. Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 13 травня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено; встановлено факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 01 січня 2015 року до 17 вересня 2016 року; визнано спільною сумісною власністю вищевказане майно, яке набуте ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за час спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу; вирішено питання про поділ спірного майна та розподіл судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт спільного проживання однією сім`єю позивача та відповідача у справі є доведеним, у зв`язку з чим набуте останніми за час спільного проживання майно підлягає розподілу. Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , задоволено частково; рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 13 травня 2017 року скасовано; ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_4 в задоволенні позову. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що крім спірного рухомого майна, яке є частиною предмета спору у даній справі, позивач зазначив також про придбання разом із відповідачем у липні 2015 року квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка була відчужена відповідачем ОСОБА_5 04 вересня 2015 року. Апеляційний суд указав, що покупець указаної квартири не був залучений до участі у справі як особа, права якої можуть бути вирішені, а суд апеляційної інстанції позбавлений права залучати до розгляду справи нових учасників, у зв`язку з чим необхідно відмовити у позові ОСОБА_4 у даній справі. Крім того, судом зазначено, що доводи апеляційних скарг стосовно того, що позивачем по справі не доведено факту проживання позивача та відповідача однією сім`єю в період з 01 січня 2015 року по 17 вересня 2016 року, не приймаються судом до уваги, оскільки рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв`язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального права. Постановою Верховного Суду від 28 листопада 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково; постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Суд касаційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідно до статей 15, 16 ЦК України правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. У справі, що переглядається, встановлено, що відповідач визнала позов та не заперечувала проти його задоволення. Апеляційний суд не встановив, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого повинен був вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 березня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , залишено без задоволення; рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 13 травня 2017 року залишено без змін. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спільне проживання сторін однією сім`єю з 01 січня 2015 року по 17 вересня 2016 року підтверджується показаннями свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , договором про правовий режим майна осіб, які проживають однією сім`єю і ведуть спільне господарство від 01 січня 2015 року та фотоматеріалами, у зв`язку з чим дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Постановою Верховного Суду від 27 квітня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 04 березня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Суд касаційної інстанції виходив із того, що оскільки справу в суді першої інстанції розглянуто за відсутності ОСОБА_1 , яка належним чином не повідомлена про дату, час і місце судового засідання, і вона обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. В апеляційній скарзі третя особа ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивача посилаючись на те, що справу розглянуто за її відсутності і вона жодного разу не повідомлялась про розгляд справи. Апелянт вважає, що позовні вимоги не доведені належним чином, оскільки позивачем не надано доказів того, що він разом з ОСОБА_5 проживали однією сім`єю в період з 01.01.2015 року по 17.09.2016 року, вважає неналежними та недопустимими доказами по справі фотокартки та пояснення свідків, які є батьками відповідача, зауважує на тому, що позивач та відповідач зареєстровані за різними адресами проживання взагалі в різних містах. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не звернув уваги на договори купівлі-продажу квартир, укладених в період з 01.01.2015 року по 17.09.2016 року та згідно яких ОСОБА_5 виступала покупцем, наразі договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 оскаржується в окремій його частині. Апелянт вважає, що договір про правовий режим майна осіб, які проживають однією сім`єю і ведуть спільне господарство не може бути підтвердженням проживання сторін спільно однією сім`єю, як не можуть бути доказами фотокартки та пояснення свідків, які є заінтересованими особами. Крім того апелянт зауважує, що позивачем по справі не надано належних доказів того, що він разом з ОСОБА_5 проживали однією сім`єю в період з 01.01.2015 року по 17.09.2016 року. ОСОБА_18 подав заперечення на апеляційні скарги, в яких просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення. Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав. Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 вказала, що суд першої інстанції розглянув справу без належного її повідомлення. Згідно з частинами 3-7 ст. 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. За змістом частини третьої статті 130 ЦПК України у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку. Принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року). Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 березня 2021 року в справі № 592/6348/13 (провадження № 61-15768св20) міститься висновок, що «апеляційний суд не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, зроблені в постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17-ц (провадження № 14-507цс18), у пунктах 47, 48 якої вказано, що «приписи ЦПК України як на момент ухвалення заочного рішення, так і на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Окрім того, за змістом висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду (пункт 31 постанови від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц)». Зазначені порушення судом першої інстанції норм процесуального права в силу вимог пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, а не залишення судового рішення суду першої інстанції без змін, як помилково дійшов висновку суд апеляційної інстанції. Ураховуючи допущені судом апеляційної інстанції порушення пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови апеляційного суду, оскільки справу в суді першої інстанції розглянуто за відсутності відповідачів, які належним чином не повідомлені про дату, час і місце судового засідання, і вони обґрунтовують свою апеляційну скаргу такою підставою, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції». ОСОБА_1 в апеляційній скарзі (т. 2 а.с. 37) зазначила про неповідомлення її судом першої інстанції про судові засідання. У справі, що переглядається, в матеріалах справи містяться судові повістки про виклик до суду ОСОБА_1 . Проте, даних про отримання ОСОБА_1 повісток про судові засідання матеріали справи не містять. Згідно пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про скасування оскаржуваного судового рішенням з ухваленням нового про задоволення позовних вимог, з наступних підстав. Пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно. Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки, відсутність перебування цих осіб в іншому шлюбі. Відповідно до частини першої статті 25 СК України жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі. За приписами частини 2 статті 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Тобто, виходячи з аналізу вказаної норми Сімейного кодексу України, сім`єю є соціальна група, яка складається з людей, які зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв`язками з подружжям, кровних родичів, і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей. Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 року № 5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п. Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно. Відповідно до статей 60, 61, 63 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. За змістом ч.1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Відповідно до ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Відповідно до ч.2 ст. 370 ЦК України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 11 від 21.12.2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя зазначив, що при вирішенні майнового спору на підставі ст. 74 СК України «… суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінка без шлюбу, в період, протягом якого було придбане спірне майно». Відповідно до ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовими договорами між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл.8 цього кодексу. Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що ст. 74 СК поширюється на правовідносини між чоловіком і жінкою, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, і для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності в сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї. Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 25.01.2018 року у справі № 337/5266/15-ц. В судовому порядку може бути встановлений не будь який факт, а виключно факт, який має юридичне значення для особи, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи, якщо законом не встановлено іншого порядку їх встановлення. Встановлено, що з 01 січня 2015 року між позивачем та відповідачем склались стійкі відносини, які полягали у спільному проживанні, веденні спільного господарства, наявності спільного бюджету, пов`язаністю спільним побутом, спільним вирішуванням побутових проблем. У подальшому, 17 вересня 2016 року сторони офіційно оформили свої відносини й уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 . Також, дані обставини підтверджуються наданими в судовому засіданні суду першої інстанції показами свідків. Відповідач ОСОБА_5 , допитана у якості свідка у суді першої інстанції, пояснювала суду, що восени 2014 року вона познайомилась з позивачем та з січня 2015 року вони почали проживати разом у м. Дніпропетровськ, де проживають і дотепер. Вона працювала у позивача та майже ввесь час вони проводили разом як на роботі так і в дома. Багато їхніх спільних знайомих знали про стосунки, які склалися між ними, оскільки вони разом відпочивали, відвідували родичів та друзів, а вказане у позовній заяві майно було дійсно придбане за час спільного проживання та за спільні кошти. У судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_15 вказувала, що її донька, ОСОБА_5 , познайомилась з позивачем у 2014 році та вони почали спільно проживати з 2015 року. Свідок зазначила, що сторони разом проживали в одній квартирі, працювали, відпочивали та часто разом приїжджали до них, саме як сімейна пара, а потім одружились. Свідок ОСОБА_16 , допитаний у суді першої інстанції, пояснював суду, що дійсно його донька ОСОБА_5 , познайомилась з позивачем приблизно у 2014 році, а з січня 2015 року вони вже почали жити разом на квартирі, та коли приїжджали проводили спільно вільний час, разом гуляли та відпочивали, як чоловік та жінка. Потім, дочка подзвонила йому та сказала, що вона уклала шлюб з позивачем. Свідок ОСОБА_17 у судовому засіданні суду першої інстанції зазначала, що вона знає позивача та відповідача, як молоду пару з 2014 року. Блище вона познайомилась з позивачем у січні 2015 року коли вони приїхали до батьків відповідача, де відповідач представила позивача, як свого чоловіка і що вони живуть разом. Пізніше вони часто разом приїжджали до батьків, відпочивали, ходили до друзів та ніяких суперечок або спорів між ними за цей час вона не помітила. Також, факт спільного проживання однією сім`єю підтверджується договором про правовий режим майна осіб, які проживають однією сім`єю і ведуть спільне господарство від 01.01.2015 року, закріплений підписами позивача та відповідача. Крім того, в матеріалах справи містяться спільні фотоматеріали позивача та відповідача. Факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу в період з 01.01.2015 року по 17.09.2016 року, також не заперечувався відповідачкою у справі. Про що свідчить заява ОСОБА_5 про визнання позовних вимог, яка міститься у матеріалах справи (т.1 а.с. 184). Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. За таких обставин, з урахуванням вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне встановити факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу з 01.01.2015 року по 17.09.2016 року. Щодо вирішення питання про визнання спільною сумісною власністю та поділ майна, набутого спільно за час спільного проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу, колегія суддів виходить з наступного. Згідно із ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 СК України. Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності. Сторони визнали, що спірне майно, а саме: фотоапарат Nikon D7100 18-105mm VR Kit вартістю 23499,00 грн.; ноутбук Dell Inspirion 5537 (1557810DDL-24) Silver вартістю 18720,00 грн.; ноутбук Lenovo Z50-70 (59421880) Silver вартістю 19999,00 грн.; комплект програмного забезпечення Microsoft Office для дому і бізнесу 2013 (коробочна версія T5D-01761) вартістю 4219,00 грн.; комплект ліцензійного програмного забезпечення (ОС Windows 7 Максимальна BOX - 8523 40 25 00) вартістю 2999,00 грн.; принтер Canon i-SENSYS MF4410 (4509В043АА) вартістю 3334,00 грн.; прилад охоронний для автомобілів Magnum Elite МН-880 вартістю 7324,00 грн.; автомобільний відеореєстратор Datakam G5-CITY MAX-BF вартістю 7600,00 грн.; дві карти пам`яті Samsung Evo Plus micro SDXC UHS-I Card вартістю 2000,00 грн.; мікрохвильова піч Samsung ME712BR вартістю 3400,00 грн.; кондиціонер EWT G-122GS вартістю 10218,00 грн. набуте ними під час спільного проживання, а отже є об`єктом права спільної сумісної власності. Відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання спільною сумісною власністю вищезазначеного майна, яке набуте позивачем та відповідачем за час сумісного проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу. Інші обставини повідомлені суду, щодо наявного у позивача та відповідача іншого майна набутого позивачем та відповідачем спільно за час спільного проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу, колегія суддів не бере до уваги оскільки перелік спірного майна визначений позовними вимогами а суд, за правилами ст. 13 ЦПК України, розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог. Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.1, 2 ст. 70 Сімейного Кодексу України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. За змістом ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог, щодо розподілу майна між позивачем та відповідачем, а саме: - в порядку поділу майна набутого спільно за час спільного проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу визнати за ОСОБА_5 , ІПН: НОМЕР_2 право власності на таке майно: фотоапарат Nikon D7100 18-105mm VR Kit вартістю 23499,00 грн.; ноутбук Dell Inspirion 5537 (1557810DDL-24) Silver вартістю 18720,00 грн.; комплект програмного забезпечення Microsoft Office для дому і бізнесу 2013 (коробочна версія T5D-01761) вартістю 4219,00 грн.; комплект ліцензійного програмного забезпечення (ОС Windows 7 Максимальна BOX - 8523 40 25 00) вартістю 2999,00 грн.; - в порядку поділу майна набутого спільно за час сумісного проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу визнати за ОСОБА_4 , ІПН: НОМЕР_3 право власності на таке майно: ноутбук Lenovo Z50-70 (59421880) Silver вартістю 19999,00 грн.; принтер Canon i-SENSYS MF4410 (4509B043AA) вартістю 3334,00 грн.; прилад охоронний для автоімобілів Magnum Elite МН-880 вартістю 7324,00 грн.; автомобільний відеореєстратор Datakam G5-CITY MAX-BF вартістю 7600,00 грн.; дві карти пам`яті Samsung Evo Plus micro SDXC UHS-I Card вартістю 2000,00 грн; мікрохвильова піч Samsung ME712BR вартістю 3400,00 грн.; кондиціонер EWT G-122GS вартістю 10218,00 грн.. Доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , щодо ненадання достатніх доказів спільного проживання ОСОБА_18 і ОСОБА_19 та неналежності наявних в матеріалах справи фотознімків зводиться до переоцінки доказів, право на оцінку має лише суд згідно положень ст.89 ЦПК України. При цьому, заперечуючи проти висновків суду першої інстанції, апелянти доказів на їх спростування не надали. Посилання ОСОБА_1 на те, що позивач і відповідач зареєстровані за різними адресами не спростовує факту спільного проживання сторін, враховуючи, що відповідно до положень ч.6 ст.29 ЦК України фізична особа може мати кілька місць проживання. Доводи апеляційних скарг про те, що судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_20 було укладено договір купівлі-продажу від 02.07.2015 року щодо придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1 , в якому було зазначено, що квартира переходить у особисту приватну власність покупця ОСОБА_21 , оскільки на момент придбання вона в шлюбних відносинах не перебуває, не можуть бути прийняті до уваги, так як дана квартира не є предметом спору, вимог щодо визнання її спільним сумісним майном та поділу позивач не заявляв. На що звернув увагу суд касаційної інстанції у своїй постанові від 28 листопада 2018 року. Згідно ст.ст.15,16 ЦК України, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Предметом судового розгляду є встановлення факту спільного проживання сторін як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та спір про визначення статусу рухомого майна, набутого позивачем та відповідачем за час спільного проживання як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Апелянтами не надано жодного належного і допустимого доказу на спростування обставин спільного проживання сторін у визначений судом період та того, що спірне майно набуто за інших обставин, ніж встановлено судом або що воно належить іншим особам. При цьому підтверджень того, яким чином майновий спір щодо статусу спірного рухомого майна впливає на права та обов`язки апелянтів матеріали справи не містять. Згідно пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Ураховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог. На підставі статті 141 ЦПК України, з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1034 грн. 00 коп. Керуючись ст.ст. 259,268,374,376,381-384 ЦПК України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 13 травня 2017 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , фізична особа-підприємець ОСОБА_14 , про встановлення факту проживання однією сім`єю та поділ майна задовольнити. Встановити факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу з 01 січня 2015 року по 17 вересня 2016 року. Визнати спільною сумісною власністю вказане нижче майно, яке набуте ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за час сумісного проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу: ?фотоапарат Nikon D7100 18-105mm VR Kit вартістю 23 499,00 грн; ?ноутбук Dell Inspirion 5537 (1557810DDL-24) Silver вартістю 18 720,00 грн; ?ноутбук Lenovo Z50-70 (59421880) Silver вартістю 19 999,00 грн; ?комплект програмного забезпечення Microsoft Office для дому і бізнесу 2013 (коробочна версія T5D-01761) вартістю 4 219,00 грн; ?комплект ліцензійного програмного забезпечення (ОС Windows 7 Максимальна BOX - 8523 40 25 00) вартістю 2 999,00 грн; ?принтер Canon i-SENSYS MF4410 (4509В043АА) вартістю 3 334,00 грн; ?прилад охоронний для автомобілів Magnum Elite МН-880 вартістю 7 324,00 грн; ?автомобільний відеореєстратор Datakam G5-CITY MAX-BF вартістю 7 600,00 грн; ?дві карти пам`яті Samsung Evo Plus micro SDXC UHS-I Card вартістю 2 000,00 грн; ?мікрохвильова піч Samsung ME712BR вартістю 3 400,00 грн; ?кондиціонер EWT G-122GS вартістю 10 218,00 грн. В порядку поділу майна набутого спільно за час спільного проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу визнати за ОСОБА_5 право власності на таке майно: фотоапарат Nikon D7100 18-105mm VR Kit вартістю 23 499,00 грн; ноутбук Dell Inspirion 5537 (1557810DDL-24) Silver вартістю 18 720,00 грн; комплект програмного забезпечення Microsoft Office для дому і бізнесу 2013 (коробочна версія T5D-01761) вартістю 4 219,00 грн; комплект ліцензійного програмного забезпечення (ОС Windows 7 Максимальна BOX - 8523 40 25 00) вартістю 2 999,00 грн. В порядку поділу майна набутого спільно за час сумісного проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу визнати за ОСОБА_4 право власності на таке майно: ноутбук Lenovo Z50-70 (59421880) Silver вартістю 19 999,00 грн; принтер Canon i-SENSYS MF4410 (4509B043AA) вартістю 3334,00 грн; прилад охоронний для автоімобілів Magnum Elite МН-880 вартістю 7 324,00 грн; автомобільний відеореєстратор Datakam G5-CITY MAX-BF вартістю 7 600,00 грн; дві карти пам`яті Samsung Evo Plus micro SDXC UHS-I Card вартістю 2 000,00 грн; мікрохвильова піч Samsung ME712BR вартістю 3 400,00 грн; кондиціонер EWT G-122GS вартістю 10 218,00 грн. Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 1034 грн. 00 коп. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Головуючий О.В. Свистунова Судді: Н.М. Деркач І.А. Єлізаренко