Постанова Дніпровський апеляційний суд № 180/1876/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2475/22 Справа № 180/1876/21 Суддя у 1-й інстанції - Хомченко С. І. Суддя у 2-й інстанції - Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 лютого 2022 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Красвітної Т.П., суддів: Єлізаренко І.А., Свистунової О.В., при секретарі Гулієву М.І.о., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі Акціонерного товариства Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Марганецького гірничо-збагачувального комбінату» про відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИЛА: У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків, посилаючись на те, що при виконанні трудових обов`язків, внаслідок нещасного випадку, він отримав виробничу травму, про що було складено Акт про нещасний випадок №12\2 від 13.04.2012 року, пов`язаний з виробництвом. Первинним оглядом МСЕК від 25.07.2012 року йому встановлено 60 % втрати професійної працездатності та визнано інвалідом третьої групи. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він змушений постійно проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури, лікування. Тому, позивач просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у зв`язку з виробничою травмою при виконанні трудових обов`язків, без утримання податку з доходів осіб та інших обов`язкових платежів, в сумі 130000,00 грн. Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2021 року задоволено позов, стягнуто з Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 130000,00 грн, з утриманням податку з доходів фізичних осіб; стягнуто з Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" судовий збір на користь держави в розмірі 908,00 грн. В апеляційній скарзі АТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про зміну оскаржуваного рішення в частині визначеного розміру відшкодування моральної шкоди, шляхом зменшення з 130000,00 до 30000,00 грн. з утриманням податків та зборів. Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення, виходячи з наступного. Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з АТ Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат з 02.07.2001, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 5-8). Згідно акта про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом №12\2 від 13.04.2012 року, 26 березня 2012 року з ОСОБА_1 при виконанні трудових обов`язків стався нещасний випадок, внаслідок чого отримав черепно-мозгову травму, струс головного мозгу 1 ст. лінейний, височний перелом теменної кістки, помірний лікворногіпертензіонний синдром, стійкий виражений цефалгічний синдром, правостороння пірамідна недостатність, виражений астено-невротичний синдром з проявами соматофорної вегетативної дисфункції з деспресвключеннями та мнестичними розладами (а.с. 9-15). Згідно довідки МСЕК серії 10 ААА №074860 від 25.07.2012 року ОСОБА_1 первинно встановлено 60% втрати професійної працездатності у зв`язку з травмою на виробництві та третю групу інвалідності. Дата переогляду 01.08.2013 (а.с. 16). Згідно довідки МСЕК серії 12 ААБ №587582 від 05.08.2020 року при повторному огляді ОСОБА_1 було встановлено 30% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності до 01.08.2022. Дата чергового переогляду 10.07.2022 (а.с. 18). З виписок медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого вбачається, що ОСОБА_1 хворіє з 26.03.2012 після перенесеної ЧМТ з переломом кісток черепа, забиття головного мозку на виробництві (акт №212\2 від 13.04.2012) (а.с. 21-25). Згідно зі ст. 3 Конституцією України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Згідно з ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Згідно ст.237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань. Відповідно до ч. 1 ст. 168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом. Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України» Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що позивач отримав виробничу травму у зв`язку з чим отримав 30% втрати професійної працездатності; встановивши, що позивачу присвоєно третю групу інвалідності; враховуючи роз`яснення наведені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, - місцевий суд дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , стягнувши з відповідача на користь позивача моральну шкоду, яка спричинена втратою здоров`я, у розмірі 130000,00 грн. оскільки саме такий розмір визначений з урахуванням вимог справедливості, співмірності та розумності. Доводи апеляційної скарги про значно завищений розмір стягнутої судом першої інстанції суми моральної шкоди, колегія суддів не може прийняти до уваги, з огляду на те, що судом в повній мірі врахував зміни життєвих зв`язків позивача, ступінь втрати ним професійної працездатності, глибину фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілої та позбавлення її можливості їх реалізації, інших обставин справи, з урахуванням вимог розумності і справедливості та дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 130000,00 грн. Щодо доводів апеляційної скарги про покладення на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України обов`язку по відшкодуванню позивачу моральної шкоди колегія суддів зазначає наступне. Пунктом 27 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та пунктом 22 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік було зупинено на 2006 та 2007 роки дію норм частини 3 статті 34 Закону України від 23 вересня 1999 року №1105-ХІV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що передбачали право потерпілих на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», що набрав чинності з 20 березня 2007 року, взагалі виключено частину третю Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», яка передбачала право потерпілого на відшкодування моральної шкоди. Отже, починаючи з 01 січня 2006 року застраховані громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, були позбавлені права на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду. Між тим, 01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в редакції Закону України від 28.12.2014 №77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці». Частина восьма ст. 36 цього Закону передбачає, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень ЦК України та КЗпП України. Пункт 1 частини другої статті 10 цього Закону передбачає обов`язок страховика - Фонду соціального страхування України виплачувати тільки ті страхові виплати, які передбачені цим законом. Отже, Фонд соціального страхування України не здійснює відшкодування моральної шкоди постраждалим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей. Таке право на відшкодування моральної шкоди реалізується за рахунок власника або уповноваженого ним органу на підставі статті 1167 ЦК України та статті 237-1 КЗпП України. Доводи апелянта, що позивачем не доведено факт моральної шкоди, є необґрунтованим, оскільки сам факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Посилання апелянта, що суд першої інстанції не звернув увагу на відсутність вини в діях відповідача, як обов`язкової умови для відшкодування шкоди, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки суперечать наявним в матеріалах справи доказам та встановленим судом першої інстанції обставинам справи. Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Таким чином, колегія приходить до висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат залишити без задоволення. Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий Т.П. Красвітна Судді І.А. Єлізаренко О.В. Свистунова