Постанова 4812 № 490/174/15-ц

17.02.22 22-ц/812/324/22 Провадження №22-ц/812/324/22 ПОСТАНОВА Іменем України 17 лютого 2022 року м. Миколаїв справа № 490/174/15-ц Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого Коломієць В.В. суддів Данилової О.О., Шаманської Н.О., із секретарем судового засідання Калашник А.О., переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про заміну сторони виконавчого провадження у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», поданою їх представником - адвокатом Стефарук Єланною Сергіївною на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва, постановлену 23 грудня 2021 року, під головуванням судді Чулупа О.С., дата складання повного тексту судового рішення не зазначена, У С Т А Н О В И В: У листопаді 2021 року Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі АТ «Ощадбанк») звернулося до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження. Заявник зазначав, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 квітня 2015 року у справі № 490/174/15-ц звернуто стягнення на нерухомо майно ОСОБА_1 відповідно до іпотечного договору від 25.06.2008 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 , а саме двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності згідно договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Савченко І.М. 25.06.2008 року за реєстровим № 1616. Визначено спосіб реалізації шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах. Відстрочено виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки на період дії мораторію, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». На підставі зазначеного рішення 06 травня 2015 року було видано виконавчий лист №490/174/15-ц. Постановою Центрального ВДВС у м. Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса) 27 жовтня 2021 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №490/174/15-ц, виданого 06 травня 2015 року Центральним районним судом м. Миколаєва. Як вказав заявник, в ході вивчення майнового стану відповідачки стало відомо, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 лютого 2016 року у справі №490/9262/15-ц за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя визнано право власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_2 . Посилаючись на положення ч.1, 2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку» та ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» заявник просив замінити сторону боржника у виконавчому провадженні № 67269496 з примусового виконання виконавчого листа №490/174/15-ц, виданого 06 травня 2015 року Центральним районним судом м. Миколаєва, в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» за договором про іпотечний кредит №166-І від 25.06.2008 року в сумі 101803,50 доларів США на Ѕ частину предмета іпотеки в межах його вартості - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 . Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 грудня 2021 року у задоволенні заяви АТ «Ощадбанк» про заміну сторони у виконавчому провадженні відмовлено. В апеляційній скарзі АТ «Ощадбанк», посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просило скасувати ухвалу та постановити нове судове рішення - про задоволення заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні. Апелянт зазначав, що при набутті права власності на об`єкт іпотеки відбувається заміна іпотекодавця у правовідносинах і відповідно є підстави для заміни сторони у виконавчому провадженні, що відповідає висновкам Верховного Суду викладеним у постановах від 09.11.2020 року у справі № 910/6325/13 та від 07.10.2020 року у справі №161/20677/13-ц. За такого враховуючи, що до ОСОБА_2 перейшли всі права та обов`язки іпотекодавця у зв`язку з переходом до останнього права власності на Ѕ іпотечного майна, він є правонаступником ОСОБА_1 щодо вказаної частини майна, а тому відсутні підстави для відмови у задоволенні заяви Банку про заміну сторони виконавчого провадження. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Петренко С.В., просить відмовити у задоволенні апеляційного скарги АТ «Ощадбанк», а ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 грудня 2021 року залишити без змін, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не вибуває з виконавчого провадження, а тому норми ст. 442 ЦПК України не можуть застосовуватися, до того ж відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна квартира АДРЕСА_2 перебуває у власності лише ОСОБА_1 , а отже не змінила свого правового режиму та не вибула з власності іпотекодавця, а тому також вважає неправомірним застосування наслідків ст. 23 Закону України «Про іпотеку» з цих підстав. Відзивів на апеляційну скаргу від інших учасників справи та заінтересованих осіб не надходило. В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції представник АТ «Ощадбанк» адвокат Гофман О.Є. підтримала доводи і вимоги апеляційної скарги. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи сповіщені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень ОСОБА_1 (а.с. 131, 132), Центральному ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) (а.с. 153-154). Неодноразово направлені за місцем реєстрації та за останнім відомим місцем проживання заінтересованої особи ОСОБА_2 повістки-повідомлення про судове засідання повернулися до апеляційного суду без вручення з відміткою про те, що адресат відсутній за вказаною адресою (а.с. 123-126, 149- 152), що є належним повідомленням учасника справи відповідно ст. 128ЦПК України. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 20 квітня 2015 року задоволено позов ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та в рахунок погашення заборгованості у сумі 10803,50 доларів США за іпотечним кредитом № 166-І від 25.06.2008 року, що укладений між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 , звернуто стягнення на майно - предмет іпотеки за договором іпотеки від 25.06.2008 року, що належить ОСОБА_1 , а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, відповідно до договору купівлі-продажу посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Савченко І.М. 25.06.2008 року за реєстровим № 1616. Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах з початковою ціною продажу предмета іпотеки в розмірі встановленому на рівні, не нижче за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Відстрочено виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки на період дії мораторію, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». На підставі цього рішення, 06 травня 2015 року Центральним районним судом м. Миколаєва видано виконавчий лист № 490/174/15-ц (а.с. 92). Постановою Центрального ВДВС у м. Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса) 27 жовтня 2021 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №490/174/15-ц, виданого 06 травня 2015 року Центральним районним судом м. Миколаєва (а.с. 93). 02 лютого 2016 року Центральним районним судом м. Миколаєва у цивільній справі №490/9262/15-ц задоволено позов ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя та визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності по 1/2 частці за кожним на квартиру АДРЕСА_2 . Припинено спільну сумісну власність на квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 94-95). Відмовляючи у задоволенні заяви АТ «Ощадбанк» про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції виходив з того, що боржник не вибула із виконавчого провадження, а лише зменшилась її частка у праві на спірне майно, а тому немає підстав для заміни сторони виконавчого провадження. Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком з огляду на таке. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно із частиною першою та другою статті 15 Закону сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. Відповідно до абзацу першого частини п`ятої 15 Закону у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Також, відповідно до статті 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Отже, виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка завершує його. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішенням законної сили або за інших умов, установлених законом. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. Процесуальний закон та закон, який регулює підстави, порядок та спосіб виконання судових рішень, не обмежує можливість заміни сторони виконавчого провадження залежно від загальних умов та порядку (етапу) здійснення виконавчого провадження, наприклад, у зв`язку з ухваленням державним виконавцем рішення про початок примусового виконання рішення на підставі виконавчого документа. Відповідно до статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив. Відповідно, заміна сторони правонаступником можлива також на стадії виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України, стаття 15 Закону України «Про виконавче провадження»). При цьому слід ураховувати, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Статтею 23 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Таким чином право власності на визначений договором іпотеки від 25 січня 2018 року предмет іпотеки (його частину) у відповідності до заочного рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 лютого 2016 року у цивільній справі №490/9262/15-ц перейшло з первісного іпотекодавця ( ОСОБА_1 ) на іншу особу ( ОСОБА_2 ). При цьому слід зауважити, що особливістю даної справи є те, що первісний боржник не вибуває із виконавчого провадження повністю, тому правонаступництво в даному разі ґрунтується на частковій зміні суб`єктного складу учасників зобов`язання, де попередній боржник існує одночасно з новим, але наслідками ухвалення рішення суду про визнання за ОСОБА_2 права власності на Ѕ частки в майні, що перебуває в іпотеці, є застосування інституту правонаступництва як базового цивілістичного інституту з відповідними правовими наслідками та особливостями виконавчого провадження, передбаченими Законом України «Про виконавче провадження». Викладене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 26 травня 2021 року у справі № 381/979/15-ц та від 09 червня 2021 року у справі № 757/14309/19-ц. Згідно частини 1 статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Абзац перший частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначає, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката. Згідно зі статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18. За такого той факт, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна власником квартири АДРЕСА_2 зазначена лише ОСОБА_1 не доводить того, що ОСОБА_2 не має права власності на 1/2 частину цієї квартири, яке він набув на підставі судового рішення. Отже, викладені у відзиві на апеляційну скаргу доводи не свідчать про відсутність підстав для задоволення заяви АТ «Ощадбанк» про заміну сторони виконавчого провадження. З огляду на викладене, суд першої інстанції не врахував, що до ОСОБА_2 згідно з рішенням суду у справі №490/9262/15-ц перейшло право власності на 1/2 частину предмету іпотеки та одночасно перейшли усі права і обов`язки іпотекодавця на визначених в іпотечному договорі умовах, а тому дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для заміни боржника у виконавчому провадженні, оскільки в силу приписів статті 23 Закону України «Про іпотеку» іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Оскільки суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, колегія суддів приходить до висновку, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану ухвалу суду скасувати і прийняти нове судове рішення, про задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження. Керуючись ст. ст. 367-369, 376, 381- 384 ЦПК України суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити. Ухвалу Центрального районного суду м Миколаєва від 23 грудня 2021 року скасувати та постановити нове судове рішення Заяву Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити. Провести заміну сторони виконавчого провадження у виконавчому провадженні №67269496 з виконання виконавчого листа №490/174/15-ц, виданого 06.05.2015 року Центральним районним судом м. Миколаєва. Вважати боржниками у виконавчому провадженні: ОСОБА_1 - в частині звернення стягнення на 1/2 частку двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , та ОСОБА_2 - в частині звернення стягнення на 1/2 частку цієї квартири. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий В.В. Коломієць Судді: О.О. Данилова Н.О. Шаманська Повний текст постанови складено 22 лютого 2022 року