Постанова Донецький апеляційний суд № 242/3187/19

22-ц/804/1407/20 242/3187/19 П О С Т А Н О В А Іменем України Єдиний унікальний номер 242/3187/19 Номер провадження 22-ц/804/1407/20 26 червня 2020 року місто Маріуполь Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Лопатіної М.Ю. суддів Мироненко І.П., Принцевської В.П. за участю секретаря Сидельнікової А.В., сторони: позивач ОСОБА_1 відповідачі приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Києва Юдін Максим Анатолійович, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Довіра та гарантія» розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 03 лютого 2020 року, ухвалене у складі судді Черкова В.Г., повний текст якого складено 13 лютого 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Києва Юдіна Максима Анатолійовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» третя особа на стороні позивача: ОСОБА_2 , про зняття арешту з майна, зобов`язання припинити дії та визнання договору недійсним,- В С Т А Н О В И В: У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що на підставі рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 29 липня 2011 року вона є власником нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Їй стало відомо, що 24 червня 2016 року між Приватним акціонерним товариством «ОТП Банк» (далі: ПАТ «ОТП Банк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі: ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія») був укладений договір відступлення права вимоги № 24/06/16, згідно якого новий кредитор ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» отримав право вимоги, зокрема за кредитним договором від 11 червня 2007 року № CM-SME 104/109/2007, укладеним між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 , а також договором іпотеки № РM-SME 104/109/2007/1, укладеним між тими ж сторонами. Предметом даного договору іпотеки було нежитлове приміщення, що належить їй на праві власності та розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . 13 липня 2016 року приватним нотаріусом Юдіним М.А. було винесено рішення (індексний номер 30433787) про обтяження даного нерухомого майна за заявою нового кредитора. Вважає, що вона, як власник нерухомого майна, не має перед ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» жодних боргів та такі дії приватного нотаріуса перешкоджають їй в реалізації її майнових прав. Крім того обтяження у вигляді арешту на об`єкт нерухомого майна за індексним номером 30433787, внесене приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. 13 липня 2016 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна відносно нежитлової будівлі, будівлі універмагу АДРЕСА_2 1 за адресою: АДРЕСА_3 було проведено з порушенням вимог пункту 2.6. Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09 червня 1999 року № 31/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 червня 1999 року за № 364/3657, а саме без зазначення обов`язкових відомостей про обтяження: даних про підстави його виникнення та про об`єкт обтяження. Також вважає, що договір про відступлення права вимоги № 24/06/16 від 24 червня 2016 року, сторонами якого є ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», був укладений з порушенням вимог статті 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Просила визнати державну реєстрацію обтяження (арешту) нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за індексним номером 30433787, протиправною та такою, що проведена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Юдіним М. А. з порушенням діючого законодавства України. Крім того, просила скасувати арешти, обтяження та накладені заборони відчуження на об`єкт нерухомого майна, які зареєстровані в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек за об`єктом: нежитлова будівля універмагу АДРЕСА_2 1, за адресою: АДРЕСА_3 . Також просила скасувати запис від 13 липня 2016 року 11637606, індексний номер: 30433787 про арешт (іпотеку) зазначеної нежитлової будівлі універмагу. В жовтні 2019 року позивач збільшила розмір позовних вимог, звернувшись до суду з позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» про його зобов`язання припинити будь-які дії, що стосуються належного їй нерухомого майна нежитлової будівлі універмагу № 1, загальною площею 1619,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 . Крім того, ОСОБА_1 просила визнати договір про відступлення права вимоги № 24/06/16 від 24 червня 2016 року, укладений між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» недійсним з моменту його укладення. Також просила виключити з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек запис від 13 липня 2016 року, індексний номер 30433787, про арешт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 03 лютого 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Києва Юдіна М.А., третя особа на стороні позивача: ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача: ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» про зняття арешту з майна відмовлено. Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 07 травня 2020 року у вступній та резолютивній частині рішення Селидівського міського суду Донецької області від 03 лютого 2020 року виправлено описку. Ухвалено вважати правильним статусом ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» як співвідповідача, замість статусу «третьої особи на стороні відповідача», а також вважати вірними вимоги позивача «про зняття арешту з майна, зобов`язання припинити дії та визнання договору недійсним, замість «про зняття арешту». Додатковим рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 07 травня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» про зобов`язання припинити дії та визнання договору про відступлення права вимоги недійсним відмовлено. Не погодившись з рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 03 лютого 2020 року, позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити. Скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не узяв до уваги те, що час внесення записів до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна нотаріусом, було заборонено проводити таку реєстраційну дію, так як вона суперечить ст.33 Закону України «Про іпотеку» та ст.9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Також було залишено поза увагою місцевого суду, що обтяження у вигляді арешту на об`єкт нерухомого майна за індексним номером 30433787 що внесене реєстратором Юдіним М.А. 13 липня 2016 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна відносно нежитлової будівлі, будівлі універмагу АДРЕСА_2 1 за адресою: АДРЕСА_1 було проведено з порушенням вимог пункту 2.6 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09 червня 1999 року № 31/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 червня 1999 року за № 364/3657, а саме без зазначення обов`язкових відомостей про обтяження: даних про підстави його виникнення та про об`єкт обтяження. Учасники справи своїм процесуальним правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористались. Представник позивача адвокат Зінченко Б.Б. у судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. Представник третьої особи адвокат Маруценко С.В. в судовому засіданні посилався на обґрунтованість доводів апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, позов ОСОБА_1 задовольнити. Представник відповідача ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» - адвокат Поздняков П.В. заперечував про задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та третьої особи, які з`явились до судового засідання, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно ч.ч1,6, ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що на підставі рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 29 липня 2011 року ОСОБА_1 на праві власності належить нежитлова будівля універмагу, загальною площею 1619,4 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Рішення про державну реєстрацію права власності прийнято 02 вересня 2011 року (а.с 28-29, а.с 30). Згідно договору наступної іпотеки № РM-SME 104/109/2007/1 від 11 червня 2007 року, укладеного між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (далі: ЗАТ «ОТП Банк») (іпотекодержателем) та ОСОБА_2 (іпотекодавцем), іпотекодавець для забезпечення повного і своєчасного виконання кредитного договору від 11 червня 2007 року № CM-SME 104/109/2007 між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 (боржник), іпотекодавець надає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно - нежитлову будівлю, будівлю універмагу, загальною площею 1619,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з посвідченням даного договору іпотеки, 11 червня 2007 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу, на підставі ст. 73 Закону України «Про нотаріат», накладена заборона відчуження нежитлової будівлі, будівлі універмагу АДРЕСА_4 , що знаходиться АДРЕСА_5 адресою АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 до припинення або розірвання договору іпотеки. ( а.с.14-20 ). 24 червня 2016 року між ПАТ «ОТП Банк» (первісний кредитор) та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (новий кредитор) було укладено нотаріально посвідчений договір відступлення права вимоги № 24/06/16, з якого вбачається, що первісний кредитор передає в повному обсязі, а новий кредитор приймає на себе у повному обсязі право вимоги щодо виконання боржниками боргових зобов`язань, зокрема, за кредитним договором від 11 червня 2007 року № CM-SME 104/109/2007, укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 та № РM-SME 104/109/2007/1 від 11 червня 2007 року, укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» (іпотекодержателем) та ОСОБА_2 (іпотекодавцем) (а.с 24-27). Також встановлено, що 13 липня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. були внесені зміни про обтяження (запису про іпотеку) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на підставі вищезазначеного договору відступлення права вимоги щодо об`єкта нерухомого майна нежитлової будівлі, будівлі універмагу АДРЕСА_2 1 за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.11-13). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання державної реєстрації обтяження (арешту) нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 протиправною, скасування арешту, обтяження та накладеної заборони відчуження, суд першої інстанції дійшов висновку, що внесення обтяження до Державного реєстру було проведено нотаріусом у відповідності до вимог закону. При цьому місцевий суд виходив з того, що оскільки на час набуття позивачем права власності на нерухоме майно, відносно якого був чинний договір іпотеки, вона набула статусу іпотекодавця, тому відсутні підстави вважати іпотеку припиненою, що в свою чергу унеможливлює зняття арешту з належного позивачу нерухомого майна. Зазначені висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та вимогам закону. Додаткове рішення Селидівського міського суду Донецької області від 07 травня 2020 року, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» про зобов`язання припинити дії та визнання договору про відступлення права вимоги недійсним відмовлено, не оскаржувалось, тому апеляційним судом не переглядалось. Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом. Наступна іпотека це передання в іпотеку нерухомого майна, яке вже є предметом іпотеки за попереднім іпотечним договором. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Частиною п`ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії договору іпотеки. Закінчення строку дії кредитного договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань (частина четверта статті 631 Цивільного кодексу України (далі ЦК України). За вимогами статті 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору, реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону, набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, визнання іпотечного договору недійсним, знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. Таким чином, якщо договір іпотеки не припинено з визначених законом підстав, то усі права і обов`язки, набуті сторонами за цим правочином, повинні безперешкодно здійснюватися і є діючими до його повного виконання. Крім того, статтею 23 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. За змістом цієї норми, на особу, до якої перейшло право власності на майно, обтяжене іпотекою, навіть у випадках, коли до її відома не було доведено інформації про обтяження майна іпотекою, переходять всі права та обов`язки іпотекодавця. Згідно із частиною першою статті 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав регулює Закон України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV). Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 1952-IV (в редакції на час виникнення правовідносин) речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Аналогічні положення містяться й у частині другій статті 3 Закону України «Про іпотеку», згідно з якими взаємні права й обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Крім того, здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюється Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127. Відповідно до частини першої статті 26, другої статті 27 Закону № 1952-IV записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі: рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили; рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно; визначеного законодавством документа, на якому нотаріусом вчинено напис про накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна; рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об`єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; договору, укладеного в порядку, визначеному законом, яким встановлюється обтяження речових прав на нерухоме майно, чи його дубліката; закону, яким встановлено заборону користування та/або розпорядження нерухомим майном; інших актів органів державної влади та посадових осіб згідно із законом. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, оскаржуваний реєстраційний запис від 13 липня 2016 року щодо зміни іпотекодержателя вчинено приватним нотаріусом на підставі посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Юдіним М.А. договору про відступлення права вимоги, укладеного між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» від 24 червня 2016 року № 24/06/16. Предметом даного договору є речове право на іпотечне майно, зокрема, право вимоги на предмет іпотеки у разі невиконання іпотекодавцем своїх зобов`язань за кредитним договором, яке перейшло від продавця ПАТ «ОТП Банк» до покупця ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія». Здійснюючи таку державну реєстрацію, уповноважена особа не обмежує право власності іпотекодавця, а навпаки гарантує право власності як банків-іпотекодержателів, так і їх вкладників. Підписуючи договір іпотеки іпотекодавець добровільно погоджується на встановлення особливого порядку розпорядження іпотекодержателем об`єктом іпотеки, беручи при цьому на себе відповідні зобов`язання. Підставою для скасування реєстраційного запису від 13 липня 2016 року щодо зміни іпотекодержателя, позивач зазначала, що він був проведений з порушенням вимог пункту 2.6. Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09 червня 1999 року № 31/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 червня 1999 року за № 364/3657, а саме: без зазначення обов`язкових відомостей про обтяження: даних про підстави його виникнення та про об`єкт обтяження. На час вчинення даного реєстраційного запису, зазначене позивачем Положення від 09 червня 1999 року № 31/5 було скасовано згідно з наказом Міністерства юстиції України від 14 грудня 2012 року N 1844/5 і діяв Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141 (далі: Порядок від 26 жовтня 2011 року № 1141). Згідно пункту 16 Порядку від 26 жовтня 2011 року № 1141 9 в редакції на час виникнення правовідносин), на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державний реєстратор відкриває розділ Державного реєстру прав та вносить записи до Державного реєстру прав. У випадках, установлених законодавством, державний реєстратор на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вносить записи до спеціального розділу Державного реєстру прав. Зі змісту п. 27 зазначеного Порядку вбачається, що у разі проведення державної реєстрації виникнення обтяжень речових прав на нерухоме майно до спеціального розділу Державного реєстру прав вносяться відомості, передбачені пунктами 20 і 24 цього Порядку, зокрема дані про підстави виникнення обтяження та про об`єкт обтяження. З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25 вересня 2018 року вбачається, що 13 липня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М.А. в спеціальний розділ на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 30433787 від 13 липня 2016 року внесено запис про іпотеку на підставі договору наступної іпотеки(майнової поруки), серія та номер 2288, виданий 11 червня 2007 року, видавник: Приватний нотаріус ДМНО Задорожная І.Г. Також зазначені відомості про основне зобов`язання: строк виконання зобов`язання 11 червня 2014 року, розмір основного зобов`язання 437 500,00 доларів США, відомості про суб`єктів: іпотекодержатель: ТОВ «ФК Довіра та гарантія», код ЄДРПОУ:38750239, країна реєстрації: Україна, адреса: Україна, 04112, м. Київ, вулиця Сікорського Ігоря авіаконструктора, будинок, 8, відомості про майнового поручителя та боржника, якими є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відповідно, відомості про реєстрацію іпотеки до 01 січня 2013 року: Державний реєстр іпотек, реєстраційний номер іпотеки: 9693418, 02 квітня 2010 14:02:40, реєстратор: Донецький міський нотаріальний округ, відомості про об`єкт нерухомого майна: нежитлова будівля універмагу АДРЕСА_2 1, нежитлова будівля адреса: АДРЕСА_1 . Отже, дані про підстави виникнення обтяження та про об`єкт обтяження, передбачені Порядком від 26 жовтня 2011 року № 1141, нотаріус до спеціального розділу Державного реєстру прав на нерухоме майно вніс, а тому доводи позивача про неповноту відомостей в реєстраційному записі від 13 липня 2016 року є неспроможними. Доводи апеляційної скарги про те, що на проведення оскаржуваної реєстраційної дії відбулось з порушенням вимог ст. 33 Закону України «Про іпотеку» та ст. 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не є слушними, оскільки ці норми не місять заборони для внесення зміни про обтяження (запису про іпотеку) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Посилання в апеляційній скарзі про те, що суд проігнорував той факт, що позивач не має відношення до договору іпотеки, є також неспроможними з огляду на те, що у відповідності до вимог вищевказаної ст. 23 Закону України «Про іпотеку», іпотека є дійсною для ОСОБА_1 , оскільки до останньої відбувся перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця, а тому позивач набула статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором. Інші доводи апеляційної скарги є також необґрунтованими і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов`язує можливість прийняття судового рішення щодо скасування або зміни оскарженого рішення суду. За таких обставин є правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання державної реєстрації обтяження нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 за індексним номером 30433787, протиправною та такою, що проведена з порушенням діючого законодавства України. Також місцевий суд обґрунтовано відмовив у скасуванні обтяження та накладених заборон відчуження на об`єкт нерухомого майна, які зареєстровані в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек за об`єктом: нежитлова будівля універмагу АДРЕСА_2 1, за адресою: АДРЕСА_3 . Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Вищезазначене дає підстави для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвалене у справі рішення суду першої інстанції - залишенню без змін з підстав, передбачених ст. 375 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 374-375, 381- 382 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 03 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту. Судді Повний текст постанови складено 01 липня 2020 року. Суддя