Постанова Миколаївський апеляційний суд № 490/6024/21

14.02.22 22-ц/812/321/22 Єдиний унікальний номер судової справи: 490/6024/21 Провадження № 22-ц/812/321/22 Доповідач апеляційної інстанції-Самчишина Н.В. Постанова Іменем України 14 лютого 2022 року м. Миколаїв справа № 490/6024/21 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Самчишиної Н.В., суддів: Лисенка П.П., Серебрякової Т.В., із секретарем судового засідання Калашник А.О., за участю: представника скаржника ОСОБА_1 - адвоката Монця С.М., переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 грудня 2021 року, яка постановлена під головуванням судді Шолох Л.М. в приміщені цього ж суду у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича у справі №490/6024/21 за позовом Акціонерного товариства «Кредитпромбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, установив: 23 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Д.О. На обґрунтування скарги зазначала, що постановою приватного виконавця від 29 травня 2018 року відкрито виконавче провадження № 56493836 за виконавчим листом, виданим Центральним районним судом м. Миколаєва 14 липня 2008 року на підставі судового рішення про стягнення 452 460 грн. 73 коп. заборгованості за кредитними договорами та судових витрат 1 730 грн. 12 липня 2021 року вона звернулася до приватного виконавця Куліченка Д.О. із заявою, в якій вказала на те, що на момент звернення представника стягувача ПАТ «Дельта Банк» із заявою про прийняття вказаного виконавчого листа до виконання приватним виконавцем Куліченком Д.О., здійснювалася процедура ліквідації цього банку. На думку скаржника, зазначене було підставою для повернення виконавчого документа у порядку, визначеному пунктом 11 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження». Посилаючись на те, що в порушення зазначених вимог Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець Куліченко Д.О. 29 травня 2018 року протиправно виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, а не повернув виконавчий документ стягувачу, скаржник просила ухвалити рішення, яким зобов`язати приватного виконавця Куліченка Д.О. повернути виконавчий лист №ц-2-3800/2008 від 14 липня 2008 року, виданий Центральним районним судом м. Миколаєва до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Суб`єкт оскарження своєї позиції щодо спору не повідомив. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 грудня 2021 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця Куліченка Д.О. щодо неповернення виконавчого листа № ц-2-3800/2008 року, виданого Центральним районним судом м. Миколаєва 14 липня 2008 року. Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з її безпідставності, оскільки скаржником пропущено строк для звернення до суду із цією скаргою та, на даний час, стягувачем у виконавчому провадженні № 56493836 є ТОВ «Вердикт Капітал», а не ПАТ «Дельта Банк». В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення її скарги. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції вийшов за межі вимог, зазначених у скарзі та поданих скаржником документів, чим грубо порушив вимоги статті 13 ЦПК України. Відсутня мотивація прийнятого судом першої інстанції рішення. З мотивувальної частини судового рішення не зрозуміло причини відмови в задоволенні вимог зазначених у скарзі чи це є пропущення строку на оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження, чи наявність законних дій приватного виконавця при відкритті виконавчого провадження і відсутність порушення вимог пункту 11 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження». Правом подання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались. В судове засідання апеляційного суду заявник, суб`єкт оскарження та стягувач не з`явились. Про день, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Справу розглянуто за участю представника заявника - адвоката Монець С.М. Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні скарги суд першої інстанції виходив з її безпідставності, оскільки скаржником пропущено строк для звернення до суду із цією скаргою та, на даний час, стягувачем у виконавчому провадженні № 56493836 є ТОВ «Вердикт Капітал», а не ПАТ «Дельта Банк». Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. За змістом статті 1, частини 1 статті 18 Закону «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, в межах якої виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виходячи з норм статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Відповідно до пункту а) частини першої статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (частина друга статті 450 ЦПК України). Відповідно до частини третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними та зобов`язує приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Судом установлено, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 червня 2008 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь ВАТ «Кредитпромбанк» за договорами 452 460 грн. 73 коп., а також судові витрати в розмірі 1 730 грн. 28 липня 2008 року представник банку отримав виконавчий лист № ц 2-3800/2008 р., виданий Центральним районним судом м. Миколаєва 14 липня 2008 року на підставі рішення. Виконавчий лист двічі пред`являвся стягувачем до примусового виконання у період 2009 2018 років. Востаннє, 29 травня 2018 року приватний виконавець Куліченко Д.О. за заявою про відкриття виконавчого провадження представника ПАТ «Дельта Банк» (заміненого правонаступника), виніс постанову про відкриття виконавчого провадження. 12 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до приватного виконавця Куліченка Д.О. про повернення зазначеного виконавчого листа на підставі пункту 11 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження». В обґрунтування свого звернення до приватного виконавця Куліченка Д.О. скаржник зазначала, що заява про відкриття виконавчого провадження була підписана за довіреністю Максімовою О.О. До заяви була додана довіреність від 20 березня 2018 року, якою ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В., який діє на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №181 від 02 жовтня 2015 року та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», уповноважило вказаного представника представляти інтереси банку у підприємствах, установах, організаціях, в органах державної влади. На момент звернення представника стягувача ПАТ «Дельта Банк» із заявою про прийняття вказаного виконавчого листа до виконання приватним виконавцем Куліченком Д.О., здійснювалася процедура ліквідації цього банку. На думку скаржника, на час прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження існували підстави для повернення виконавчого документа у порядку, визначеному пунктом 11 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження». За такого, заява про відкриття виконавчого провадження із зазначених підстав мала бути відхилена, а виконавчий документ повернуто стягувачеві. Як зазначив представник скаржника в суді першої та апеляційної інстанції, про винесення приватним виконавцем Куліченком Д.О. постанови про відкриття виконавчого провадження скаржнику було відомо ще у 2018 році. Наявними у матеріалах справи доказами також підтверджується, що про прийняття виконавчого листа та винесення зазначеної постанови скаржнику було відомо ще у січні 2019 року. Натомість із заявою про передачу виконавчого листа до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до приватного виконавця Куліченка Д.О. та із цією скаргою до суду скаржник звернулася лише у липні 2021 року, тобто більше ніж через три роки після прийняття ним до виконання виконавчого листа та відкриття виконавчого провадження № 56493836. До того ж, судом установлено, що скаржник подавала до суду скаргу на постанову приватного виконавця Куліченка Д.О. про відкриття виконавчого провадження, однак ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 квітня 2020 року така скарга залишена без розгляду, у зв`язку із пропуском строку для її подачі. Ця ухвала оскаржена не була та набрала законної сили. За такого суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що скаржницею пропущено строк для звернення до суду із цією скаргою та нею не заявлено клопотання про поновлення строку для подання скарги з зазначенням поважних причин його пропуску, тобто скаргу подано поза межами строку передбаченого пунктом а) частини першої статті 449 ЦПК України, у зв`язку з чим відмовлено у задоволенні скарги. Більш того, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що відповідно до пункту 11 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку. Зазначену частину четверту статті 4 вказаного Закону доповнено цим новим абзацом згідно із Законом № 590-IX від 13 травня 2020 року, який набрав чинності 23 травня 2020 року. Тобто на час прийняття приватним виконавцем до виконання виконавчого листа редакція частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачала підстав не прийняття приватним виконавцем до виконання виконавчого документу та його повернення у разі, якщо Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку. Отже, приватний виконавець відповідно до закону прийняв до виконання виконавчий лист представника ПАТ «Дельта Банк» станом на час його пред`явлення (травень 2018 року). Доводи скаржника про існування підстав для повернення приватним виконавцем виконавчого листа з підстав передбачених пунктом 11 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки є наслідком невірного тлумачення норм законодавства щодо дії Законів та нормативно-правових актів у часі. Інші доводи апеляційної скарги, що зводяться до встановлених судом за матеріалами справи обставин, не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують правильність остаточних висновків суду першої інстанції та судовим рішенням, які ухвалені та містяться в матеріалах даної справи. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи. За таких обставин, на підставі статті 375 ЦПК України оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Відповідно до статті 141 ЦПК відшкодуванню заявнику не підлягає судовий збір, сплачений при поданні апеляційної скарги на судове рішення. Керуючись статтями 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 грудня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий Н.В. Самчишина Судді: П.П. Лисенко Т.В. Серебрякова Повний текст постанови складено 15 лютого 2022 року.