Постанова 4812 № 490/7255/20

14.12.20 22-ц/812/2084/20 Єдиний унікальний номер справи 490/7255/20 Доповідач в апеляційній інстанції Лисенко П.П. Провадження № 22-ц/812/2084/20 П О С Т А Н О В А іменем України 14 грудня 2020 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: головуючого Лисенка П.П., суддів: Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В., із секретарем судового засідання Лівшенком О.С., з участю: представника стягувача ТОВ «Вердикт Капітал» - Боровської К.А., переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва, яку постановлено у відсутність всіх осіб, які беруть участь у справі, 28 жовтня 2020 року, у приміщенні Центрального районного суду м. Миколаєва, під головуванням судді Гуденко О.А., за поданням приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Дмитра Олександровича про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, у с т а н о в и л а : 12 травня 2008 року ВАТ «Кредитпромбанк» пред`явило позов до ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості у сумі 113 010 гривень 36 копійок, укладений 04 травня 2007 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 . Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 червня 2008 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Вказане рішення набрало законної сили та перейшло в стадію виконання. 20 жовтня 2020 року приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д.О. звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, без вилучення паспортного документу, яке обґрунтовував наступним. На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Д.О. перебуває виконавче провадження №60937127 з примусового виконання виконавчого листа по справі №2-1-4279/2008, виданого Центральним районним судом м. Миколаєва 22.07.2008 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Кредитпромбанк» заборгованість за кредитним договором №03/1/133/07-AKLN від 04 травня 2007 року в сумі 113 010 гривень 36 копійок, судові витрати в сумі 1 160 гривень 11 копійок, а всього 114 170 гривень 47 копійок. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 листопада 2016 року замінено стягувача у справі №2-1-4279/2008, з "ПАТ "Кредитпромбанк" на ПАТ "Дельта Банк". Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 червня 2019 року замінено стягувача ПАТ "Дельта Банк" на його правонаступника ТОВ "Вердикт Капітал". Постановою приватного виконавця від 24 грудня 2019 року відкрито виконавче провадження, яку направлено на адресу боржника. Того ж дня, постановою приватного виконавця, накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника, у межах суми звернення стягнення з урахування основної винагороди приватного виконавця 125 587 гривень 52 копійки, яка також направлена на адресу боржника. Постановою приватного виконавця від 24 грудня 2019 року, накладено арешт на всі грошові кошти в будь-якій грошовій одиниці та в валюті. 27 грудня 2019 року приватним виконавцем здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 , при якому встановлено, що за вказаною адресою двері не відчинили, місце перебування боржника не відоме і встановити при здійсненні виконавчих дій не представляється можливим. Відповідно до відомостей банківських установ, боржник ОСОБА_1 не має відкритих рахунків в жодному банку. Згідно відповіді Державної фіскальної служби України від 26 грудня 2019 року про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами - підприємцями, платник податків на обліку в органах ДПС не перебуває. Згідно відповіді Пенсійного фонду України від 25грудня 2019 року, про осіб-боржників, які отримують пенсії, інформацію не знайдено. Відповідно до відповіді Пенсійного фонду від 25 грудня 2019 року, про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи, інформацію не знайдено. Згідно відомостей Департаменту з надання адміністративних послуг від 09.01.2020 р., боржник ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно відповіді Державної прикордонної служби України від 31 березня 2020 року, ОСОБА_1 неодноразово перетинав кордон України. Посилаючись на те, що приватним виконавцем були проведені всі можливі необхідні виконавчі дії відповідно до законодавства та боржник навмисно ухиляється від виконання судового рішення, просив про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, без вилучення паспортного документу. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 жовтня 2020 року у задоволені подання відмовлено. Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ТОВ "Вердикт Капітал", як стягувач, подав на неї апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що суд дійшов помилкових висновків та порушив норми чинного цивільного законодавства, просив її скасувати та задовольнити подання приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Д.О. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників та дослідивши матеріали цивільної справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу суду 1 інстанції - без змін, оскільки суд постановив її з додержанням норм матеріального й процесуального права. Так, відмовляючи в задоволені подання приватного виконавця, суд 1 інстанції виходив з того, що законних підстав для тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України не вбачається, оскільки не доведено ухилення боржником від виконання рішення. Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду, погоджується з обставинами та правовідносинами, встановленими судом І інстанції, вважає їх вірними, обґрунтованими й законними. Так, в силу ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону). Статтею 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів. Відповідно до положень п. 19 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виконавець зобов`язаний звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів. Положеннями п. 2 розділу XIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, подання про тимчасове обмеження у праві виїзду, має обов`язково містити, зокрема, обґрунтування наявності фактів ухилення боржника - фізичної особи від виконання своїх зобов`язань. Згідно з положеннями ч. 1-3 ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Як вбачається з матеріалів справи, 04 травня 2007 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №03/1/133/07-OKLN, за умовами якого, Банк надав останньому кредитні кошти у сумі 120 000 гривень на купівлю автомобіля (а.с. 4-9). Того ж дня, на забезпечення виконання вказаних зобов`язань, ОСОБА_1 передав ВАТ «Кредитпромбанк» в заставу вказаний автомобіль (а.с. 23-26). 12 травня 2008 року ВАТ «Кредитпромбанк» пред`явило позов до ОСОБА_1 про розірвання та стягнення заборгованості у сумі 113 010 гривень 36 копійок. (а.с.2-3). Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 червня 2008 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі (а.с. 39-40). Вказане рішення набрало законної сили та перейшло в стадію виконання. 20 жовтня 2020 року приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д.О. звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, без вилучення паспортного документу. У приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Д.О. на виконанні перебуває виконавче провадження №60937127 з примусового виконання виконавчого листа по справі №2-1-4279/2008, виданого Центральним районним судом м. Миколаєва 22.07.2008 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Кредитпромбанк» заборгованість за кредитним договором №03/1/133/07-AKLN від 04 травня 2007 року в сумі 113 010 гривень 36 копійок, судові витрати в сумі 1 160 гривень 11 копійок, а всього 114 170 гривень 47 копійок. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 листопада 2016 року замінено стягувача у справі №2-1-4279/2008, з "ПАТ "Кредитпромбанк" на ПАТ "Дельта Банк" (а.с. - 70). Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 червня 2019 року замінено стягувача ПАТ "Дельта Банк" на його правонаступника ТОВ "Вердикт Капітал" (а.с. - 114). Постановою приватного виконавця від 24 грудня 2019 року відкрито виконавче провадження, яку направлено на адресу боржника (а.с. - 124). Того ж дня, постановою приватного виконавця, накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника, у межах суми звернення стягнення з урахування основної винагороди приватного виконавця 125 587 гривень 52 копійки, яка також направлена на адресу боржника (а.с. 125 зв.- 126) . Постановою приватного виконавця від 24 грудня 2019 року, накладено арешт на всі грошові кошти в будь-якій грошовій одиниці та в валюті (а.с. 127 зв.-128). 27 грудня 2019 року приватним виконавцем здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 , при якому встановлено, що за вказаною адресою двері не відчинили, місце перебування боржника не відоме і встановити при здійсненні виконавчих дій не представляється можливим (а.с. 128 зв.-129). Відповідно до відомостей банківських установ, боржник ОСОБА_1 не має відкритих рахунків в жодному банку. Згідно відповіді Державної фіскальної служби України від 26 грудня 2019 року про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами - підприємцями, платник податків на обліку в органах ДПС не перебуває. Згідно відповіді Пенсійного фонду України від 25грудня 2019 року, про осіб-боржників, які отримують пенсії, інформацію не знайдено. Відповідно до відповіді Пенсійного фонду від 25 грудня 2019 року, про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи, інформацію не знайдено. Згідно відомостей Департаменту з надання адміністративних послуг від 09.01.2020 р., боржник ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно відповіді Державної прикордонної служби України від 31 березня 2020 року, ОСОБА_1 неодноразово перетинав кордон України. Судом встановлено, що приватним виконавцем було здійснено певні дії, які були спрямовані на примусове виконання вимог за виконавчим провадженням з виконання виконавчого документу, за яким боржником є ОСОБА_1 . Зокрема, приватним виконавцем були здійснені дії, спрямовані за пошук майна боржника та грошові кошти. Проте, поза увагою приватного виконавця залишилося заставне майно, відповідно до договору застави від 04 травня 2007 року, а саме: куплений ОСОБА_1 автомобіль, марки BYD, модель F 3, рік випуску 2006, шасі (кузов) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого РЕГ 1-го МРВ ДАІ м. Миколаєва ВДАІ УМВС в Миколаївській області 03 травня 2007 року. Не з`ясував приватний виконавець і його долю. Отже, з матеріалів справи не вбачається, що приватним виконавцем вжито всіх можливих заходів щодо примусового виконання рішення суду. Крім того, матеріали справи не містять належних доказів направлення на адресу боржника та отримання ним постанов про відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно та грошові кошти боржника. Жодного реєстру відправлення чи повернутої кореспонденції приватним виконавцем до подання не долучено. За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що приватний виконавець передчасно звернувся до суду із поданням про вжиття крайнього заходу забезпечення здійснення виконавчого рішення суду - обмеження боржника у його конституційному праві - праві виїзду за кордон. Також, з матеріалів справи вбачається, що приватним виконавцем не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що боржник може виїхати за кордон на постійне місце проживання, не виконавши зобов`язань. Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, частина друга якої передбачає: «Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною». Згідно ч. 3 зазначеної статті на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. У справі «Гочев проти Болгарії» (рішення від 26 листопада 2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості. Таким чином, враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно відмови у задоволенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 . Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом повно з`ясовано обставини справи, дана належна оцінка доказам. Висновки суду відповідають вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. З урахуванням викладеного та положень ст. 375 ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали. Керуючись ст.ст. 268, 352, 367, 368, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу товариства з товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» залишити без задоволення, а ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва 28 жовтня 2020 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до пункту 2 частини 1 статті 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий П.П.Лисенко Судді: Н.В. Самчишина Т.В.Серебрякова Повний текст постанови складено 16 грудня 2020 року.