Постанова 4812 № 487/6882/15-ц

12.10.21 22-ц/812/1967/21 Провадження №22-ц/812/1967/21 П О С Т А Н О В А Іменем України 12 жовтня 2021 року м. Миколаїв колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі: головуючого: Базовкіної Т.М., суддів: Крамаренко Т.В. та Яворської Ж.М., із секретарем судового засідання: Лівшенком О.С., за участі представника стягувача адвоката Боровської К.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу №487/6882/15 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на ухвалу, яку постановив Заводський районний суд м. Миколаєва під головуванням судді Гаврасієнка Вадима Олександровича у приміщенні цього суду 09 липня 2021 року, повний текст якої складений в той же день, за поданням приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, в с т а н о в и л а : 29 березня 2021 року приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д.О.(далі приватний виконавець) звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа. Подання мотивовано тим, що на виконанні у приватного виконавця перебуває виконавче провадження №57477797 з примусового виконання виконавчого листа по справі №487/6882/15, виданого Заводським районним судом м. Миколаєва 18 червня 2018 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі ТОВ «Вердикт Капітал») боргу в загальному розмірі 432822 грн. 10 коп. Рішення суду набрало законної сили 28 липня 2017 року. Постановою приватного виконавця від 19 жовтня 2019 року накладено арешт на все майно боржника, цінності та інше майно боржника, що знаходиться на зберіганні в банківській установі, у тому числі в індивідуальному банківському сейфі. Постановою приватного виконавця від 19 жовтня 2019 року накладено арешт на всі грошові кошти в будь-якій грошовій одиниці та в валюті, що містяться на всіх рахунках, у всіх банківських та інших фінансових установах. 19 жовтня 2019 року приватним виконавцем направлено вимогу подати декларацію про доходи та майно та з`явитись до приватного виконавця. Відповідно до інформації із сайту Укрпошти рекомендована кореспонденція (постанови про відкриття виконавчого провадження, про арешт майна та коштів боржника) боржником не отримані. Згідно інформації фіскальної служби боржник не має відкритих рахунків у банках та інших фінансових установах. Відповідно до інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, за боржником зареєстрований житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно інформації Департаменту з надання адміністративних послуг ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . 15 серпня 2019 року приватним виконавцем здійснений вихід за зареєстрованим місцем проживання боржника, за результатами якого складений акт приватного виконавця, відповідно до якого встановлено, що доступ до будинку не надано. За інформацією, отриманою від сусідів, боржник не проживає за вказаною адресою. Регіональний сервісний центр в Миколаївській області при УМВС України, повідомило приватного виконавця, що за ОСОБА_1 зареєстровано транспортні засоби: марки FORD FOCUS 1/6, легковий, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; марки OPEL ASTRA, легковий, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 . 13 вересня 2019 р. приватним нотаріусом винесено постанову про арешт майна боржника та постанову про розшук майна боржника, а саме вищевказаних транспортних засобів. Станом на 23 листопада 2020 р. транспортні засоби співробітниками поліції не виявлені протягом більше ніж рік, що затягує виконання рішення суду. 06 квітня 2020 року приватним виконавцем здійснений вихід за адресою реєстрації боржника, за результатами якого складений акт, відповідно до якого встановлено, що боржник фактично за місцем реєстрації не проживає, його місце перебування невідомо і встановити при здійсненні виконавчого провадження не представляється можливим. На запит виконавця Державною прикордонною службою України листом від 02 вересня 2019 року повідомлено про те, що ОСОБА_1 19 квітня 2019 року перетнув державний кордон України в напрямку Шарм-Ель-Шейх і до теперішнього часу в зворотному напрямку інформація в прикордонній службі відсутня. 18 вересня 2020 р. та 22 лютого 2021 року приватним виконавцем направлені повторні вимоги подати декларацію про доходи та майно та з`явитись до приватного виконавця. 09 жовтня 2021 року здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого складений акт, відповідно до якого встановлено, боржник за вказаною адресою не проживає, перевірити майновий стан та фактичне місце проживання не представляється можливим. Посилаючись на те, що наведені обставини свідчать про те, що боржник ухиляється від виконання рішення суду та жодних коштів на погашення заборгованості по рішенню суду боржником не сплачено, приватний виконавець просив суд тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу ОСОБА_1 до виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва по справі №487/6882/15 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» боргу в сумі 432822 грн. 10 коп. Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 липня 2019 року у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Д.О. про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу відмовлено. Ухвала суду мотивована тим, що виходячи з вимог закону, що регулює спірні правовідносини, звертаючись з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника у виконавчому провадженні, державний виконавець зобов`язаний довести навмисне або інше свідоме невиконання боржником рішення суду, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини. Проте, належних та допустимих доказів того, що боржник ОСОБА_1 має намір ухилятися або ухиляється від виконання судових рішень шляхом вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання судових рішень, або безпідставно не з`являється на виклики приватного виконавця та умисно ухиляється від виконання покладених на нього обов`язків, суду не надано. Тому суд вважав, що підстави для задоволення подання відсутні, що не перешкоджає державному виконавцю у разі надання необхідних доказів та зміни обставин звернутися з відповідним поданням до суду. В апеляційній скарзі ТОВ «Вердикт Капітал» вказує, що ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить її скасувати та постановити нове рішення про задоволення подання приватного державного виконавця. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду про відсутність доказів ухилення боржника від виконання судового рішення спростовується доданими приватним виконавцем до подання доказами, які є належними та допустимими і підтверджують те, що приватним виконавцем були здійснені заходи щодо примусового виконання судового рішення, а також факт умисного ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням. Між тим, суд першої інстанції ці фактичні обставини справи до увагу не взяв, неналежно оцінив наявні докази. Заслухавши доповідь судді, пояснення представника стягувача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав. За приписами ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Зазначене конституційне положення відображено і у п. 7 ч 3 ст. 2 та ст. 18 ЦПК України, згідно з якими судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Порядок виконання судових рішень та повноваження виконавців при вчиненні виконавчих дій визначені Законом України «Про виконавче провадження». Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 р. 1404-VІІІ (далі Закон) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Стаття 6 Конституції України визначає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Згідно з частини 1 статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Отже, метою виконавчого провадження є примусове виконання судових рішень. Як встановив суд і таке вбачається з наданих приватним виконавцем матеріалів виконавчого провадження, на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Д.О. перебуває виконавче провадження №57477797 з примусового виконання виконавчого листа по справі №487/6882/15-ц, виданого Заводським районним судом м. Миколаєва 18 червня 2018 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 432822 грн. 10 коп. Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 квітня 2019 року замінено сторону виконавчого провадження №57477797 на Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі ТОВ «Вердикт Капітал»). В процесі примусового виконання вказаного виконавчого документа приватним виконавцем Куліченком Д.О. вчинялися наступні виконавчі дії. Постановою приватного виконавця від 19 жовтня 2019 року накладено арешт на все майно боржника, цінності та інше майно боржника, що знаходиться на зберіганні в банківській установі, у тому числі в індивідуальному банківському сейфі. Постановою приватного виконавця від 19 жовтня 2019 року накладено арешт на всі грошові кошти в будь-якій грошовій одиниці та в валюті, що містяться на всіх рахунках, у всіх банківських та інших фінансових установах. 19 жовтня 2019 року приватним виконавцем направлено вимогу подати декларацію про доходи та майно та з`явитись до приватного виконавця. Відповідно до інформації із сайту Укрпошти рекомендована кореспонденція (постанови про відкриття виконавчого провадження, про арешт майна та коштів боржника) боржником не отримані. Згідно інформації фіскальної служби боржник не має відкритих рахунків у банках та інших фінансових установах. Відповідно до інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, за боржником зареєстрований житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно інформації Департаменту з надання адміністративних послуг ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . 15 серпня 2019 року приватним виконавцем здійснений вихід за зареєстрованим місцем проживання боржника, за результатами якого складений акт приватного виконавця, відповідно до якого встановлено, що доступ до будинку не надано. За інформацією, отриманою від сусідів, боржник не проживає за вказаною адресою. Регіональний сервісний центр в Миколаївській області при УМВС України, повідомило приватного виконавця, що за ОСОБА_1 зареєстровано транспортні засоби: марки FORD FOCUS 1/6, легковий, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; марки OPEL ASTRA, легковий, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 . 13 вересня 2019 року приватним нотаріусом винесено постанову про арешт майна боржника та постанову про розшук майна боржника, а саме вищевказаних транспортних засобів. Станом на 23 листопада 2020 року транспортні засоби співробітниками поліції не виявлені протягом більше ніж рік, що затягує виконання рішення суду. 06 квітня 2020 року приватним виконавцем здійснений вихід за адресою реєстрації боржника, за результатами якого складений акт, відповідно до якого встановлено, що боржник фактично за місцем реєстрації не проживає, його місце перебування невідомо і встановити при здійсненні виконавчого провадження не представляється можливим. На запит виконавця Державною прикордонною службою України листом від 02 вересня 2019 року повідомлено про те, що ОСОБА_1 19 квітня 2019 року перетнув державний кордон України в напрямку Шарм-Ель-Шейх і до теперішнього часу в зворотному напрямку інформація в прикордонній службі відсутня. 18 вересня 2020 р. та 22 лютого 2021 року приватним виконавцем направлені повторні вимоги подати декларацію про доходи та майно та з`явитись до приватного виконавця. 09 жовтня 2021 року здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого складений акт, відповідно до якого встановлено, боржник за вказаною адресою не проживає, перевірити майновий стан та фактичне місце проживання не представляється можливим. Звертаючись до суду з поданням, приватний виконавець посилався на те, що наведені обставини свідчать про ухилення боржника від виконання рішення суду, що є підставою тимчасово обмежити його у праві виїзду за межі України. Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Згідно із статтею 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах будь-якої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну. Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері. Статтею 6 даного Закону встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, зокрема, коли громадянин України ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів. Примусове виконання рішень судів в Україні, як зазначено у частини 1 статті 5 Закону, покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». За змістом пункту 19 частини 3 статті 18 Закону у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні (частини 2, 3 ст. 441 ЦПК України). Виходячи з викладеного, законом встановлено можливість тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а при ухиленні боржника від їх виконання. Право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань. Під ухиленням боржника від виконання зобов`язань, покладених рішенням суду, слід розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини. Поряд з цим, про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 19 Закону України, зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; ненадання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна неявка за викликом державного виконавця; письмове неповідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб. Отже, діюче законодавство України передбачає можливість тимчасового обмеження особи у праві виїзду за межі України у разі ухилення від виконання судового рішення. В матеріалах, наданих приватним виконавцем разом з поданням до суду, відсутні відомості про отримання боржником постанов про відкриття виконавчого провадження та інших документів виконавчого провадження, також відсутні і акти про перевірку наявності майна за місцем реєстрації боржника, а особа, яка не є повідомленою про покладені на неї обов`язки, не може вважатися такою, що ухиляється від їх виконання. Саме по собі невиконання боржником рішення суду у добровільному порядку ще не є свідченням ухилення його від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду. Обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковою мірою забезпечення виконання рішення суду, яка має застосовуватись після здійснення державними виконавцями всіх інших можливих заходів із такого забезпечення. Враховуючи, що на час звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, заявником не надано доказів того, що боржник безпідставно не з`являвся на виклики державного виконавця, свідомо вчиняє дії, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що звернення з поданням про обмеження у праві виїзду за кордон є передчасним. За такого суд дійшов обґрунтованого висновку, що відсутні підстави для задоволення подання приватного виконавця. Колегія суддів відхиляє аргументи апеляційної скарги. Твердження в апеляційній скарзі представника стягувача про достатність наданих до подання доказів на підтвердження ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення суду ґрунтуються на хибному розумінні наведених вище положень закону, оскільки надані матеріали виконавчого провадження лише підтверджують факт невиконання боржником рішення суду у добровільному порядку і не свідчить про ухилення його від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, враховуючи, зокрема, що жоден з документів виконавчого провадження боржнику не вручений і доказів відмови ОСОБА_1 від отримання таких документів матеріали виконавчого провадження не містять. Оскільки ухвала постановлена судом з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, на підставі повно та всебічно встановлених обставин та досліджених доказів, колегія суддів в силу вимог ст. 374 ЦПК України не вбачає підстав для її скасування. Враховуючи, що ухвала суду залишена без змін, відсутні передбачені ст. 141 ЦПК України підстави для розподілу судових витрат. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів п о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» залишити без задоволення, ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 липня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий Т.М. Базовкіна Судді Т.В. Крамаренко Ж.М. Яворська _________________________________________________ Повний текст постанови складений 13 жовтня 2021 року