Постанова Миколаївський апеляційний суд № 490/9348/20

25.02.21 22-ц/812/369/21 Провадження №22-ц/812/369/21 ПОСТАНОВА Іменем України 25 лютого 2021 року м. Миколаїв справа № 490/815/19 Миколаївський апеляційний суд у складі: головуючого Коломієць В.В. суддів Данилової О.О., Шаманської Н.О., із секретарем судового засідання Андрієнко Л.Д., переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність приватного виконавця, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва, постановлену 31 грудня 2020 року під головуванням судді Саламатіна О.В., повний текст ухвали складений цього ж дня, В С Т А Н О В И В: 29 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та бездіяльність приватного виконавця, яку обґрунтовував тим, що 28 травня 2018 року приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д.О. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 56488419 з виконання виконавчого листа, виданого Центральним районним судом м.Миколаєва 18 лютого 2010 року №2-4-7875/2009 на підставі рішення цього суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКІБ «УкрСиббанк» кредитної заборгованості за кредитним договором № 11169982000 від 14 червня 2007 року у розмірі 146 447грн.91коп. та судові витрати у розмірі 1 714грн. 47коп. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 квітня 2013 року замінено стягувача у виконавчому провадженні на ПАТ «Дельта Банк», а ухвалою цього ж суду від 27 грудня 2018 року замінено стягувача на ТОВ «Глобал Спліт». ОСОБА_1 зазначав, що вказана у виконавчому листі заборгованість була частково погашена за рахунок проданого з аукціону його майна - на суму 32 445грн.74коп. Проте у постанові приватного виконавця Куліченка Д.О. від 28 травня 2018 року зазначена заборгованість без урахування суми її погашення, наслідком чого буде стягнення з нього боргу та винагороди виконавця у більшому розміру, що порушує його права. Як вказав ОСОБА_1 , 11 листопада 2020 року він звернувся до приватного виконавця Куліченка Д.О. із заявою про закінчення виконавчого провадження № 56488419 та зняття всіх арештів накладених на його майно, а також надав докази погашення заборгованості за виконавчим листом Центрального районного суду м. Миколаєва № 2-4-7875/2009 від 18 лютого 2010 року. Між тим листом № 7112 від 10.12.2020 року виконавець повідомив про відмову у закінченні виконавчого провадження. Таку відмову приватного виконавця у закінченні виконавчого провадження ОСОБА_1 вважає неправомірною. Також заявник зазначає, що 21 грудня 2020 року вже звертався до Центрального районного суду м. Миколаєва з аналогічною скаргою, яка ухвалою цього суду від 23 грудня 2020 року у справі № 490/9199/20 повернута без розгляду що не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив поновити строк на звернення до суду зі скаргою та задовольнити його скаргу, зобов`язавши приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Д.О. закінчити виконавче провадження № 56488419 та зняти всі арешти накладені на майно. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 31 грудня 2020 року скаргу ОСОБА_1 повернуто заявнику без розгляду на підставі ст. 126 ЦПК України В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу, а справу направити для продовження розгляду. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції щодо пропуску строку на звернення до суду з первісною скаргою є помилковим, оскільки скарга була подана в межах строку, встановленого ст. 449 ЦПК України та ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження». За такого апелянт вважає, що існують підстави для поновлення строку звернення зі скаргою, поданої ним 29 грудня 2020 року. У відзиві на апеляційну скаргу приватний виконавець Куліченко Д.О. просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржувану ухвалу залишити без змін. В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Так, повертаючи без розгляду скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що заявник пропустив встановлений ст.449 ЦПК України строк оскарження дій приватного виконавця ще звертаючись зі скаргою 21 грудня 2020 року та не вказав поважних причин для поновлення цього строку. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст.4, ч.1 ст.5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів у спосіб, визначений законом або договором. Статтею 447 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно п. «а» ч.1 ст.449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (ст. 449 ч. 2 ЦПК України). З матеріалів справи вбачається, що 11 листопада 2020 року ОСОБА_1 подав до приватного виконавця Куліченка Д.О. заяву про закінчення виконавчого провадження № 56488419 та зняття всіх арештів, накладених на його майно. Листом від 10 грудня 2020 року за вихідним № 7112 приватним виконавцем Куліченко Д.О. було надано відповідь, що долучені до його заяви документи та матеріали виконавчого провадження не підтверджують фактичне виконання в повному обсязі рішення, а тому відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження. 21 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та бездіяльність приватного виконавця. Проте ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 грудня 2020 року скаргу ОСОБА_1 повернуто заявнику без розгляду на підставі ч. 4 ст. 183 ЦПК України в зв`язку із відсутністю доказів направлення її копії іншим учасникам справи та роз`яснено заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви. 29 грудня 2020 року ОСОБА_1 повторно звернувся зі скаргою до суду з дотриманням вимог ч. 4 ст. 183 ЦПК України, в якій просив поновити пропущений строк на оскарження. Згідно частини першої статті 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Відповідно до частини першої статті 122, частини першої статті 123 ЦПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Згідно ч. 3 ст. 124 ЦПК України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Частиною першою ст. 127 ЦПК України суду надано право за заявою учасника справи поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо буде визнано причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Положеннями частини другої статті 449 ЦПК України також передбачено право суду поновити пропущений з поважних причин строк для подання скарги на рішення дії чи бездіяльність державного або приватного виконавця. Таким чином, з урахуванням того, що заявник вказує, що дізнався про порушення свого права 10 грудня 2020 року (яким датований лист приватного виконавця щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про закінчення виконавчого провадження), то останнім днем для звернення зі скаргою було 21 грудня 2020 року. Зі скаргою ОСОБА_1 вперше звернувся 21 грудня 2020 року, тобто у передбачений п. «а» ч.1 ст.449 ЦПК України строк. Отже, висновки суду першої інстанції щодо пропуску ОСОБА_1 строку на звернення до суду зі скаргою на дії приватного виконавця 21 грудня 2020 року - є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. Відомостей щодо дати отримання ОСОБА_1 ухвали суду від 23 грудня 2020 року матеріали справи не містять. За таких обставин, враховуючи, що вже 29 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даною скаргою на дії приватного виконавця, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для поновлення заявнику строку необгрунтованим. Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для поновлення заявнику строку , повернувши заяву без розгляду. Відповідно до пункту 4 частини 1статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За такого, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 31 грудня 2020 року скасувати, а матеріали скарги ОСОБА_1 направити до того ж суду для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту. Головуючий: В.В. Коломієць Судді: О.О. Данилова Н.О. Шаманська Повний текст постанови складено 01 березня 2021 року.