Постанова Донецький апеляційний суд № 221/4606/20

22-ц/804/105/22 221/4606/20 Єдиний унікальний номер 221/4606/20 Номер провадження 22-ц/804/105/22 ПОСТАНОВА І м е н е м У к р а ї н и 09 лютого 2022 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої Биліни Т.І., суддів Баркова В.М., Зайцевої С.А., за участю секретаря Вороніної М.М. учасники справи: позивач ОСОБА_1 позивач - ОСОБА_2 , відповідач ОСОБА_3 , третя особа - ПрАТ «Страхова Компанія «Євроінс Україна» розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 09 серпня 2021 року, у складі суду Мохова Є.І., у цивільній справі про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо транспортної пригоди, - в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог 08 липня 2021 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа - ПрАТ «Страхова Компанія «Євроінс Україна» про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо транспортної пригоди. Позовна заява мотивована тим, що 20.11.2019р. о 9 години 35 хвилин відповідач ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем ВАЗ 21043, державний номер НОМЕР_1 , рухаючись по трасі в напрямку м. Донецьк, на 181км+200м на автошляху Донецьк - Маріуполь, в порушенні вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, під час виниклої небезпеки для руху не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу або об`їзду транспортного засобу, належного позивачу ОСОБА_1 , внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_2 , який під керуванням позивачки ОСОБА_2 , стояв попереду, спричинивши автомобілю Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_2 , механічні пошкодження. Дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача ОСОБА_3 , який керував автомобілем - ВАЗ 21043, державний номер НОМЕР_1 , застрахованого в ПрАТ «Страхова Компанія «Євроінс Україна». Згідно звіту про оцінку №1230/20 вартість матеріальних збитків, спричинених власнику складає 64655грн.31коп. (шістдесят чотири тисячі шістсот п`ятдесят п`ять гривень тридцять одна копійка). 05.02.2020року ПрАТ «Страхова Компанія «Євроінс Україна» виплатила позивачу ОСОБА_1 страхове відшкодування у сумі - 33150грн. Крім матеріальної шкоди позивач ОСОБА_1 вважає, що йому, в результаті дорожньо-транспортної пригоди яка трапилась 20.11.2019р., з вини ОСОБА_3 була заподіяна моральна шкода, яку він оцінює у сумі 10000грн. В результаті дорожньо-транспортної пригоди від 20.11.2019р., яка трапилась з вини ОСОБА_3 , позивачка ОСОБА_2 , яка керувала автомобілем Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_2 , отримала тілесні ушкодження у вигляді забоїв голови, але в лікарню за допомогою не зверталась, лікувалась самотужки, підтвердження тілесних ушкоджень відсутні. Позивачці ОСОБА_2 довелося нести матеріальні збитки в сумі 2350грн, пов`язані з евакуацією пошкодженого автомобіля Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_2 , з місця дорожньо-транспортної пригоди у м. Маріуполь. За проведення оцінки вартості матеріальних збитків, спричинених власнику автомобіля Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_2 , позивачкою ОСОБА_2 було сплачено 2500грн. Крім того в результаті дорожньо-транспортної пригоди позивачці ОСОБА_2 діями відповідача було заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що, в момент дорожньо-транспортної пригоди їй спричинено сильний фізичний біль, вона травмувала голову та сильно перенервувала, тобто перенесла моральні переживання та сильний стрес. Спричинену моральну шкоду оцінила в 20000грн. Як наслідок, позивачі просили стягнути з відповідача ОСОБА_3 : на користь ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду за пошкодження автомобіля в розмірі 31505грн.31коп. та у відшкодування моральної шкоди в сумі 10000грн.; на користь ОСОБА_2 завдану матеріальну шкоду: -2350грн.- вартість витрат на евакуацію автомобіля, 2500грн. - вартість витрат на оцінку автомобіля, 3000грн.- вартість витрат на правову допомогу. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 09 серпня 2021 року позовну заяву задоволено частково. На користь ОСОБА_1 зі ОСОБА_3 стягнуто у відшкодування моральної шкоди - 5000грн., та судовий збір у сумі 100,8 грн. На користь ОСОБА_2 зі ОСОБА_3 стягнуто у відшкодування моральної шкоди - 5000грн., витрати на правову допомогу в сумі 3000 грн., та судовий збір у сумі 241грн. В іншій частині в задоволенні позовних вимог позивачам відмовлено. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що машина відповідача застрахована в ПрАТ «Страхова Компанія «Євроінс Україна», за умовами полісу №А0/1119355 ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб дорівнює 100 000 грн., франшиза- 2000 грн.. Строк дії полісу встановлений до 26.06.2020 року (а.с. 88). З боку ПрАТ «Страхова Компанія «Євроінс Україна» позивачу ОСОБА_1 було виплачене страхове відшкодування у сумі - 33150грн., вказана сума страхового відшкодування була узгоджена з позивачем та виплачена на підставі його заяви від 20.11.2019 року. У вказаній заяві з посиланням на п.36.2 ст. 36 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ», було зазначено, що страховик та потерпіла особа досягли згоди щодо розміру страхового відшкодування, який склав 33150,00 грн. (а.с.122) Визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 5000грн. кожному, суд першої інстанції враховував обставини заподіяння шкоди, розмір майнової шкоди, а також ступінь страждань і негативних наслідків немайнового характеру, застосував принцип розумності та справедливості. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення витрат на евакуацію автомобіля та його оцінку відмовлено, через відсутність належних доказів понесених витрат. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи Не погодившись з даним рішенням, позивачка ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати в частині відмовлених її позовних вимог та вимог ОСОБА_1 . Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не сприяв їй в наданні належних доказів понесених витрат. Не згодна з розміром відшкодування моральної шкоди, так як вона до теперішнього часу відчуває сильний головний біль, у місці удару, вона перенесла сильний стрес від усвідомлення що трапилось, був порушений її звичайний спосіб життя, суд не врахував поведінку відповідача, який до теперішнього часу не приніс вибачення. Крім того 05.02.2020 року ПрАТ «СК «Євроніс Україна» виплатило позивачу ОСОБА_1 страхове відшкодування у сумі 33150грн, проте, різниця між розміром фактично спричинених збитків, визначених оцінщиком ОСОБА_4 і відшкодованими збитками страховою компанією складає 31505,31грн., в задоволенні стягнення якої судом було безпідставно відмовлено. Доводи і заперечення інших учасників справи Позивачка ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 в суд апеляційної інстанції не з`явилися, надали заяви про розгляд справи у їх відсутність. ОСОБА_2 в заяві підтримала доводи апеляційної скарги, просила їх задовольнити. Відповідач ОСОБА_3 в заяві заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Позивач ОСОБА_1 та представник третьої особи ПрАТ «СК «Євроніс Україна» в суд апеляційної інстанції не з`явилися про дату, час та місце розгляду справи попереджені належним чином. Зважаючи на положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні. Вказаним вимогам оскаржуване рішення відповідає в повній мірі, обставини судом першої інстанції встановлено повно, висновки зроблено у відповідності до вимог законів, які регулюють спірні відносини. Відповідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції 20.11.2019р. о 9 години 35 хвилин відповідач ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем ВАЗ 21043, державний номер НОМЕР_1 , рухаючись по трасі в напрямку м. Донецьк, на 181км+200м на автошляху Донецьк - Маріуполь, в порушенні вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, під час виниклої небезпеки для руху не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу або об`їзду транспортного засобу, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_2 , належного позивачу ОСОБА_1 , що стояв попереду та був керований позивачкою ОСОБА_2 . За наслідками зіткнення автомобілю Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_2 , спричинені механічні пошкодження. Постановою Волноваського районного суду Донецької області від 20 грудня 2019 року у справі № 221/8854/19, встановлено, що вина ОСОБА_3 у скоєнні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), доведена повністю та підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, схемою місця ДТП, а також поясненнями учасниками пригоди. З копії полісу №А0/1119355 вбачається, що між ПрАТ «Страхова Компанія «Євроінс Україна» та ОСОБА_3 укладено Поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно з яким предметом страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальності якої застрахована, шкоди, заподіяної майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу ВАЗ 21043, державний номер НОМЕР_1 , до умов якого ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну - 100 000 грн., франшиза- 2000 грн.. Строк дії полісу встановлений до 26.06.2020 року (а.с. 88). 05.02.2020року з боку ПрАТ «Страхова Компанія «Євроінс Україна» позивачу ОСОБА_1 було виплачене страхове відшкодування у сумі - 33150грн. (а.с.11) Вказана сума страхового відшкодування позивачу ОСОБА_1 була визначена на підставі його заяви на виплату та щодо узгодження суми страхового відшкодування від 20.11.2019 року, у якій зазначено, що керуючись п.36.2 ст. 36 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ», страховик та потерпіла особа досягли згоди щодо розміру страхового відшкодування, який склав33150,00 грн. (а.с.122) Згідно звіту №1230/20 про оцінку збитків автомобіля, а саме автомобіля Chevrolet Aveo, державний номер НОМЕР_2 , який належить позивачу ОСОБА_1 - вартість матеріальних збитків, спричинених власнику складає 64655грн.31коп. (шістдесят чотири тисячі шістсот п`ятдесят п`ять гривень тридцять одна копійка). Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно із статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. За змістом частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України). Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності). Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (постанова Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі № 754/1108/15-ц). Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц. Непред`явлення вимоги до страховика, який має відшкодувати шкоду відповідно до Закону № 1961-IV, є підставою для відмови у позові до особи, яка завдала шкоди. За загальним правилом, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована відповідно до Закону № 1961-IV, є страховик у межах страхової суми, зазначеної у страховому полісі. У разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди як співвідповідач має залучатися до участі у справі. Таким чином, у разі звернення потерпілого до страховика винної особи у ДТП, страховик має виплатити потерпілому страхові відшкодування у розмірі ліміту страхових виплат, передбачених договором, у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням фізичного зносу деталей. На час виникнення ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 як водія була застрахована у ПрАТ «Страхова Компанія «Євроінс Україна» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/1119355. За цим полісом встановлений ліміт відповідальності страхової компанії за завдану застрахованою особою шкоду майну - 100 000,00 грн. Сума відшкодування спричиненої матеріальної шкоди була погоджена страховою компанією з позивачем та виплачена останньому, він претензій з приводу вказаного не має, внаслідок вказаного підстави для задоволення апеляційної скарги в частині стягнення зі ОСОБА_3 різниці між виплаченою сумою та розміром визначеним оцінювачем ОСОБА_5 відсутні. Крім того апелянт ОСОБА_2 не надала доказів, що ОСОБА_1 уповноважив її звертатися до суду з апеляційною скаргою та представляти його інтереси. Доводи апеляційної скарги, що позивачці відповідачем не відшкодовані витрати на евакуацію транспортного засобу не ґрунтуються на законі. Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі Закону № 1961-IV) у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Позивач з метою відшкодування понесених витрат на евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди повинна була звертатися до страхової компанії. У пункті 33.1.4 статті 33 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально. Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35). Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Відповідно до пунктів 37.1.1, 37.1.4 статті 37 Закону № 1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: - навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку; - неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Статтею 1194 ЦК України урегульовано питання відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-ІV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-ІV) (пункт 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), пункт 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 752/16797/14-ц (провадження № 14-80цс19). Доводи апеляційної скарги щодо відшкодування моральної шкоди в більшому розмірі ніж визначив суд першої інстанції непереконливі. Визначаючи розмір відшкодування, суд першої інстанції керувався статтею 23 ЦК України встановлено, яка передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно зі статями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За вказаних обставин доводи позивача про незаконність судового рішення є необґрунтованими. Нових доказів, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції, позивачем не надано. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд. та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINAv. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСІІЛ, від 18 липня 2006 року). У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції постановлено згідно вимог чинного законодавства та не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі. У відповідності до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Повний текст постанови виготовлено 14 лютого 2022 року. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 09 серпня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту. Головуючий: Т.І. Биліна Судді: В.М. Барков С.А. Зайцева